Комітет Верховної Ради України з питань охорони здоров’я (далі — Комітет) на засіданні від 16.10.2012 р. розглянув проект Закону України про внесення змін до ст. 167 Податкового кодексу України щодо оподаткування доходу у формі заробітної плати медичних, педагогічних і науково-педагогічних працівників, які працюють у закладах державної та комунальної форми власності (реєстр. № 11105), поданий народним депутатом України В.О. Яворівським (БЮТ).
Відкриваючи засідання, голова Комітету Тетяна Бахтеєва зазначила, що метою цього законопроекту є сприяння підвищенню рівня матеріального забезпечення медичних, педагогічних і науково-педагогічних працівників, які працюють у закладах охорони здоров’я комунальної та державної форм власності.
Проектом Закону передбачається поширити норму п. 167.4 ст. 167 Податкового кодексу України, згідно з якою ставка податку на доходи фізичних осіб становить 10% бази оподаткування щодо доходу у формі заробітної плати, на медичних, педагогічних і науково-педагогічних працівників, які працюють у закладах державної та комунальної форм власності.
На сьогодні галузь охорони здоров’я перебуває на порозі кадрової кризи. Станом на 1 січня 2012 р. загальна кількість лікарів (усіх спеціальностей) в Україні становила 196 085 осіб. Укомплектованість лікарями в середньому становить 80,6%, при цьому показник укомплектованості лікувальних закладів обласного рівня та первинної ланки різнитися на 10–15%. І основною причиною такого становища є низька заробітна плата.
Середньомісячна заробітна плата медичних працівників найнижча серед працівників бюджетної сфери. Так, за 8 міс поточного року середньомісячна заробітна плата працівників сфери охорони здоров’я становить 2167 грн., і нижча на 13% заробітної плати працівників освіти (2491 грн.) і на 11% нижча від заробітної плати працівників культури (2437 грн.).
Запропонована зміна до Податкового кодексу України сприятиме поліпшенню соціальної захищеності медичних працівників державних та комунальних закладів охорони здоров’я, підвищенню втраченого за останні роки соціального престижу медичної професії і буде одним із реальних потужних важелів залучення молодих висококваліфікованих медичних працівників до роботи у державних і комунальних закладах охорони здоров’я та подолання дедалі наростаючого дефіциту кваліфікованих медичних кадрів, що має місце внаслідок їх постійного «старіння», а також зупинення міграції молодих перспективних медичних кадрів за межі України.
З огляду на викладене народні депутати — члени Комітету — прийняли рішення рекомендувати Верховній Раді України підтримати зазначений законопроект.
Також під час цього засідання розглянуто проект Закону України «Про піклувальні ради» (реєстр. № 10243), поданий народними депутатами України В.В. Забарським, Б.Д. Дейчем, О.Л. Нетецькою та В.О. Кисельовим (Партія регіонів).
Законопроектом пропонується визначити: поняття піклувальної ради; принципи діяльності піклувальних рад, їх завдання та права; порядок створення піклувальних рад та припинення їх діяльності; вимоги щодо членства у піклувальній раді, управління нею та порядку роботи; загальні положення щодо державної підтримки та фінансового забезпечення діяльності піклувальних рад. Законопроект також передбачає внесення змін до низки законодавчих актів Основ законодавства України про охорону здоров’я, законів України «Про освіту», «Про культуру», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про фізичну культуру і спорт», «Про засади запобігання і протидії корупції» та «Про благодійництво та благодійні організації».
Під час обговорення було зазначено, що необхідність прийняття законопроекту його автором обґрунтовується необхідністю розвитку форм громадського самоврядування. Законопроект спрямований на покращання умов функціонування закладів та установ науки, освіти й охорони здоров’я, фізичної культури і спорту, їх матеріально-технічної бази та залучення додаткових джерел фінансування. На думку автора, прийняття законопроекту забезпечить участь громадськості у визначенні та реалізації державної політики у зазначених галузях та здійсненні громадського контролю за їх функціонуванням.
Члени Комітету висловили підтримку самої ідеї щодо необхідності створення умов для розширення можливостей здійснення громадського контролю за діяльністю закладів охорони здоров’я та законодавчого закріплення різних форм залучення громадськості до участі в поліпшенні їх діяльності. Водночас законопроект містить низку істотних концептуальних недоліків, які, у разі прийняття акта, негативно впливатимуть на функціонування закладів охорони здоров’я та вищих медичних навчальних закладів, визначений чинними законодавчими актами порядок їх підпорядкування та управління їх діяльністю, створюючи підґрунтя для виникнення корупційних ризиків.
Зокрема, запропоновані у законопроекті зміни до ст. 18 Основ законодавства України про охорону здоров’я за змістом передбачають право усіх закладів охорони здоров’я використовувати для підвищення якісного рівня своєї роботи кошти, добровільно передані підприємствами, установами, організаціями та окремими громадянами «безпосередньо або через створені при установах охорони здоров’я піклувальні ради» (підпункт 1 пункту 2 розділу «Перехідні положення»).
З огляду на те, що абсолютна більшість закладів охорони здоров’я та вищих медичних навчальних закладів сьогодні є бюджетними установами, запропоноване формулювання потребує узгодження з вимогами Бюджетного кодексу України щодо порядку використання та передачі їм коштів, залучених цими радами.
У законопроекті запропоновано визначення поняття піклувальної ради як «органу громадського самоврядування, що утворюється з метою залучення громадськості до вирішення завдань, покладених на установи культури, освіти, науки, охорони здоров’я, фізичної культури і спорту, сприяння у створенні придатних умов для їхньої діяльності» (ст. 1) та відповідні зміни до ст. 24 Основ законодавства України про охорону здоров’я щодо створення зазначених рад при закладах охорони здоров’я «для сприяння їх діяльності, залучення з цією метою додаткових фінансових ресурсів, забезпечення громадського контролю за їх використанням, участі у створенні додаткових соціальних гарантій працівникам установ охорони здоров’я, покращанні умов їхньої праці» (підпункт 2 пункту 2 розділу «Перехідні положення»).
Слід зауважити, що чинна редакція ч. 2 ст. 24 Основ передбачає, що «при органах та закладах охорони здоров’я можуть створюватися громадські консультативні або наглядові ради, які сприятимуть їх діяльності та забезпечуватимуть інформованість населення і громадський контроль у сфері охорони здоров’я». Крім того, ст. 35 Закону України «Про вищу освіту» також передбачає норми щодо створення при вищих навчальних закладах наглядової ради. Зокрема, ч. 2 цієї статті Закону основними завданнями наглядової ради при вищому навчальному закладі визначає: розгляд шляхів перспективного розвитку вищого навчального закладу, надання допомоги його керівництву в реалізації державної політики у галузі вищої освіти і науки, здійснення громадського контролю за діяльністю керівництва вищого навчального закладу, забезпечення ефективної взаємодії вищого навчального закладу з органами державного управління, науковою громадськістю, суспільно-політичними та комерційними організаціями.
Оскільки законопроект не передбачає внесення змін до зазначених положень Основ законодавства України про охорону здоров’я та Закону України «Про вищу освіту», внаслідок запровадження його зазначених положень щодо піклувальних рад (як органу громадського самоврядування та громадського контролю) виникає ризик ситуації, коли при закладах охорони здоров’я та вищих медичних навчальних закладах будуть створюватися та функціонувати і наглядові, і піклувальні ради з однаковими функціями та завданнями. Запропонований у законопроекті порядок створення піклувальних рад передбачає, що, зокрема, при закладах охорони здоров’я та вищих медичних навчальних закладах такі ради утворюватимуться шляхом видання відповідного акта керівником закладу на підставі рішення загальних зборів (ст. 5); персональний склад піклувальної ради та зміни до нього формуються рішенням загальних зборів трудового колективу (ст. 6).
Водночас діючі сьогодні вітчизняні заклади охорони здоров’я та вищі медичні навчальні заклади перебувають у державній власності, підпорядковуючись різним державним органам та організаціям — Міністерству охорони здоров’я України, Національній академії медичних наук, Міністерству внутрішніх справ України, Службі безпеки України, Державному управлінню справами тощо або перебуваючи у комунальній власності територіальних громад, в управлінні відповідних органів місцевого самоврядування. Відтак, рішення про створення піклувальної ради при зазначених закладах має прийматися відповідним органом, уповноваженим управляти їх майном. Саме такий підхід відповідатиме положенням чинних законодавчих актів щодо управління об’єктами як державної, так і комунальної власності (Господарський кодекс України (зокрема, його ст. 135, в якій визначені організаційно-установчі повноваження власника), Закони України «Пpo управління об’єктами державної власності», «Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу», «Про вищу освіту», «Про місцеве самоврядування в Україні» тощо). З огляду на це законопроект у цій частині потребує істотного доопрацювання для узгодження його положень із чинним законодавством.
Крім того, законопроект передбачає, що членами піклувальної ради можуть бути представники органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, у тому числі їх посадові та службові особи, представники підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, а також окремі громадяни, в тому числі іноземні (абзац 1 ст. 6). У розділі «Перехідні положення» законопроекту пропонується внести зміни до ст. 6 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції», доповнивши її новою частиною, відповідно до якої особам, зазначеним у ч. 1 ст. 4 цього Закону (особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування), не забороняється входити до складу піклувальних рад, створених згідно з чинним законодавством для реалізації завдань і цілей піклувальних рад, сприяти останнім в їх діяльності. Також пропонується внести зміни до ст. 7 цього Закону, відповідно до яких обмеження, передбачені цією статтею (щодо сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності), не поширюються на відносини, пов’язані з участю вищенаведених осіб у діяльності піклувальних рад і входженням до їх складу. Поряд із цим розділ «Перехідні положення» законопроекту також передбачає і зміни до ст. 2 Закону України «Про благодійництво та благодійні організації», відповідно до яких участь у запропонованих законопроектом піклувальних радах набуває форми благодійництва.
Стосовно такого підходу необхідно зауважити, що відповідно до ст. 1 Закону України «Про благодійництво та благодійні організації» благодійництвом є добровільна безкорислива пожертва фізичних та юридичних осіб у поданні набувачам матеріальної, фінансової та іншої благодійної допомоги; специфічними формами благодійництва є меценатство, спонсорство і волонтерська діяльність. Виходячи з положень цієї статті Закону меценатство — це добровільна безкорислива матеріальна, фінансова, організаційна та інша підтримка фізичними особами набувачів благодійної допомоги; спонсорство — добровільна матеріальна, фінансова, організаційна та інша підтримка фізичними та юридичними особами набувачів благодійної допомоги з метою популяризації виключно свого імені (найменування), свого знака для товарів і послуг.
Враховуючи те, що законопроект одними з основних завдань піклувальних рад визначає сприяння поліпшенню матеріально-технічної, навчально-виробничої, наукової та інших баз відповідних закладів шляхом залучення додаткових джерел їх фінансування (ст. 4), вищевикладені положення законопроекту по своїй суті нівелюють вимоги, зокрема, ч. 1 ст. 6 Закону України «Про засади запобігання та протидії корупції», де встановлено пряму заборону особам, уповноваженим на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, використовувати свої службові повноваження та пов’язані з цим можливості з метою одержання неправомірної вигоди або у зв’язку з прийняттям обіцянки/пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб, у тому числі неправомірно сприяти фізичним або юридичним особам у здійсненні ними господарської діяльності, одержання субсидій, субвенцій, дотацій, кредитів, пільг, укладанні контрактів (у тому числі на закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти).
Поряд із цим зазначено, що відповідно до ч. 2 ст. 14 Закону України «Про засади запобігання та протидії корупції» закони та інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження органів державної влади, органів місцевого самоврядування, порядок надання окремих видів державних послуг та провадження інших видів діяльності, пов’язаних із виконанням функцій держави, місцевого самоврядування, мають передбачати порядок та шляхи врегулювання конфлікту інтересів. Тому народні депутати прийняли рішення рекомендувати Верховній Раді України відправити цей законопроект на доопрацювання.
Таким чином, під час свого засідання 16 жовтня 2012 р. народні депутати — члени Комітету — підтримали лише законопроект, спрямований на зниження оподаткування заробітної плати медиків.
Олександр Устінов,
фото автора
