Комітет Верховної Ради України з питань охорони здоров’я розглянув на своєму засіданні 5 липня 2012 р. проект Закону України про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо безпечності харчових продуктів (реєстраційний № 10495), поданий Кабінетом Міністрів України.
Метою законопроекту є перерозподіл повноважень між органами виконавчої влади (Міністерством аграрної політики та продовольства і Міністерством охорони здоров’я, Державною санітарно-епідеміологічною службою і Державною ветеринарною та фітосанітарною службою) у сфері безпечності та якості харчових продуктів.
Проектом Закону пропонується внесення змін до 12 законодавчих актів України, зокрема: Кримінально-процесуального кодексу України, Кодексу України про адміністративні правопорушення, Кримінального кодексу України, Господарського кодексу України, законів України «Про безпечність та якість харчових продуктів», «Про дитяче харчування», «Про захист прав споживачів», «Про вилучення з обігу, переробку, утилізацію, знищення або подальше використання неякісної та небезпечної продукції», «Про ветеринарну медицину».
Не заперечуючи необхідності перегляду та удосконалення законодавства у сфері безпечності та якості харчових продуктів, народні депутати зазначили, що запропонована на заміну діючій в Україні система забезпечення державного контролю та нагляду у цій сфері може негативно вплинути на додержання державних гарантій у сферах охорони здоров’я, забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення, а також захисту прав споживачів.
Під виглядом створення спеціального єдиного центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпечності харчових продуктів (компетентний орган), який об’єднав би функції, що виконуються на сьогодні відповідно до чинного законодавства Державною санітарно-епідеміологічною службою, Державною ветеринарною та фітосанітарною службою та Державною інспекцією з питань захисту прав споживачів, пропонується фактично визначити уповноваженим органом з державного контролю за безпечністю харчових продуктів Державну ветеринарну та фітосанітарну службу й звести існуючу комплексну систему державного нагляду та контролю у цій сфері практично до здійснення ветеринарно-санітарного контролю за харчовими продуктами тваринного походження.
При цьому, як випливає з окремих положень законопроекту, пріоритетом останнього є захист бізнес-інтересів, а не необхідність захисту здоров’я населення України від небезпечної продукції та попередження виникнення захворювань харчового походження.
На користь цього свідчить зосередження в одному органі функцій видачі дозвільних документів та державного контролю у відповідній сфері, а також вибірковий підхід до застосування окремих дозвільних процедур.
Так, відповідно до вимог статті 22 дозвіл на виробництво та/або зберігання харчових продуктів мають отримувати лише оператори потужностей з виробництва та/або зберігання харчових продуктів тваринного походження. Інші ж можуть безконтрольно розпочинати та вести свою діяльність у сфері виробництва та обігу харчових продуктів.
Також контролюватиметься й виробник, що має намір експортувати свою продукцію (Стаття 24. Затверджені експортні потужності). Його перевірять, чи дотримується він встановлених вимог щодо безпеки харчової продукції, чи ні. Для внутрішнього ринку ці заходи перестороги вважаються зайвими.
Крім того, на Державну ветеринарну та фітосанітарну службу покладаються невластиві їй функції з встановлення небезпечності продукції для здоров’я людини, що є виключно медичною компетенцією.
Так, законопроектом передбачено, що з метою встановлення небезпечності харчового продукту вивчається:
- можливий безпосередній короткостроковий чи довгостроковий вплив харчового продукту на здоров’я людини, яка його споживає, та на майбутні покоління;
- можливий накопичувальний ефект токсичності;
- особлива чутливість організму окремої категорії споживачів, якщо харчовий продукт призначений для цієї категорії споживачів.
Члени Комітету підкреслили, що незрозуміло, яким чином, не маючи відповідної фахової підготовки, державний інспектор (представник Держветфітослужби) визначатиме безпечність харчового продукту, адже оцінка ризиків виникнення хвороб харчового походження та управління ними, розслідування харчових отруєнь та кишкових інфекцій з харчовим фактором передачі потребує спеціальних медичних знань у галузі клініки та діагностики інфекційних та неінфекційних захворювань, токсикології, мікробіології, епідеміології і є виключно медичною компетенцією.
Разом з тим потрібно чітко розуміти, що кінцевою метою контролю за харчовими продуктами є не якесь абстрактне забезпечення їх якості та безпеки, а в першу чергу, попередження виникнення захворювань харчового походження.
Слід зазначити, що харчування як етіологічний фактор, що спричиняє захворювання, посідає істотне місце у загальній структурі захворюваності населення. Тому виведення із системи охорони здоров’я частини нерозривного комплексу факторів середовища життєдіяльності людини, на думку Комітету, може призвести до негативних наслідків.
Глобальна стратегія Всесвітньої організації охорони здоров’я в галузі безпечності харчових продуктів прямо передбачає створення національних програм з безпеки харчування на базі посилення епідеміологічної складової таких програм.
Дві сесії (53-тя та 62-га) Всесвітньої асамблеї охорони здоров’я визнали безпечність харчових продуктів основною функцією саме національних систем охорони здоров’я.
Саме тому у більшості країн світу національні органи охорони здоров’я безпосередньо контролюють безпеку харчових продуктів.
З цією метою у Європейському Союзі утворено спеціальний орган — Генеральний Директорат Здоров’я та Споживачів (Комітет з охорони здоров’я та захисту прав споживачів) — SANCO, який проводить цільовий моніторинг щодо виконання законів Європейського Союзу з безпеки товарів та продуктів харчування, прав споживачів та загальної охорони здоров’я.
Народні депутати звернули також увагу на те, що російський Держспоживнагляд, створений на базі санітарно-епідеміологічної служби, до якої приєднано Держспоживінспекцію, є прямим аналогом цього Генерального Директорату.
Тільки невелика кількість країн, в основному з малою чисельністю населення, застосовують системи, запропоновані для України. А у деяких країнах Європейського Союзу, таких як Італія чи Австрія, ветеринарна служба навіть входить до структур Міністерства охорони здоров’я.
Варто звернути увагу на досвід Данії, з якої копіювали запропоновану в Україні систему. У цій країні до 2011 р. нагляд за об’єктами громадського харчування здійснювався ветеринарною службою. Після резонансного спалаху кишкових інфекцій у Західній Європі у 2011 р., пов’язаного зі споживанням свіжих огірків, внаслідок якого постраждало більше 4 тис. осіб і загинуло 50 осіб у 16 країнах Європи, повноваження знову повернуто до сфери управління органів охорони здоров’я.
Крім того, Комітет погоджується із зауваженнями Головного науково-експертного управління Апарату Верховної Ради України щодо: недоцільності обмеження сфери дії Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення»; неприйнятності запропонованих змін до Господарського кодексу України, Закону України «Про захист прав споживачів»; відсторонення Державної інспекції з питань захисту прав споживачів від здійснення захисту прав споживачів щодо безпечності та якості харчових продуктів; а також інших недоліків законопроекту.
Таким чином, прийняття даного законопроекту неминуче призведе до зниження ефективності системи нагляду за безпекою харчування і, як наслідок, зростання захворюваності, пов’язаної з харчовими продуктами.
Враховуючи викладене, Комітет ухвалив рішення рекомендувати Верховній Раді України за результатами розгляду у першому читанні проект Закону України про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо безпечності харчових продуктів (реєстраційний № 10495), поданий Кабінетом Міністрів України, відхилити. Крім того, стало відомо, що цей законопроект вилучено з розгляду Верховною Радою і повернуто до Кабінету Міністрів України.
Прес-служба
«Українського медичного часопису»,
фото Сергія Бека
Читайте також:
Харчові продукти або корми для людей? Можливі наслідки реформування Держсанепідслужби
