Як уже повідомляло наше видання, 23 травня 2012 р. відбулися загальні збори Національної академії медичних наук (НАМН) України, де після доповіді її президента академіка Андрія Сердюка розгорнулася жвава дискусія щодо оптимізації наукової роботи Академії та її внеску у вирішення головної мети, яка зараз стоїть перед нашою державою — збереження здоров’я нації.
У ході доповіді президента НАМН України пролунали вражаючі цифри щодо виконаних наукових робіт та кількості вчених, які працюють в установах Академії.
В ході дискусії Віталій Кордюм, академік НАМН України та член-кореспондент НАН України, зауважив, що Академія у своїй діяльності має інформувати Уряд і керівництво держави в цілому з приводу тих питань, з якими стикаються вчені, і вирішення яких виходить за межі її компетенції. Йдеться про необхідність прогнозування щодо стану здоров’я населення. У світі нещодавно проведено повний генетичний аналіз досить значної кількості людей з метою визначити генетичний вантаж у популяції. Результати аналізу, на жаль, приголомшили дослідників. Навіть у найбільш сприятливих країнах людство стоїть на порозі генетичної катастрофи. Відомо, що в Україні з кожним роком погіршуються показники здоров’я населення, причому перш за все це відображається на дітях. Традиційно це погіршення пояснюють впливом зовнішніх чинників, і, на жаль, це правда. Так, у 30% кондитерських виробів у нашій країні додається сахарин, який є відомим канцерогеном. Отже, з часом у країні суттєво збільшиться кількість онкологічних хворих, зростуть витрати на їх лікування. Крім того, відомо, що багато хронічних неінфекційних захворювань, схильність до яких генетично зумовлена, починають проявлятися у більш молодшому віці. Це також свідчить про перенавантаження геному і нездатність компенсаторних механізмів пристосовуватися до дії зовнішніх чинників. Ситуація з інфекційними захворюваннями теж не викликає оптимізму. В Україні досі не ведеться статистика розповсюдження вірусу гепатиту С, яке за даними ВООЗ, становить 7% популяції. Відомо що через 10 років у 40% хворих розвивається цироз або рак печінки. В Україні ж досі немає ПЛР-аналізаторів на станціях переливання крові. Таких прикладів можна наводити багато, і це свідчить про те, що єдиною національною ідеєю в Україні має бути збереження нації, тобто виживання. І якщо не вжити термінових заходів, то вже через 20 років не буде кому їздити по дорогах і грати на стадіонах, які зараз будуються.
Геннадій Книшов, академік НАМН та НАН України, директор ДУ «Інститут серцево-судинної хірургії ім. М.М. Амосова», відзначив, що з обранням президентом Академії А. Сердюка в її роботі відбулися суттєві зміни на краще, і перш за все це стосується роботи президії. Усі організаційні питання вже вирішено, тому час перейти до вирішення проблем, пов’язаних із розвитком медичної науки, адже саме цим має займатися 
Академія. Зараз питанням вирішення наукових тематик фактично займаються директори інститутів. Виходячи з наявної матеріальної бази та кадрових ресурсів, вони вибирають теми і подають їх на розгляд президії, а президія завжди їх затверджує. На думку Г. Книшова, це неприпустимо. Для того щоб працювати на користь держави, Академія має виконувати замовлення практичної медицини, які мають виходити з Міністерства охорони здоров’я (МОЗ) України з урахуванням найбільш гострих для держави проблем. Багато інститутів, які практично не займаються науковою роботою, ведуть велику кількість тем. Тому кількість наукових тем необхідно скорочувати, зосередивши ресурси на найбільш актуальних. Ще одне наболіле питання — недосконалість механізмів фінансування установ НАМН України, яка не дозволяє ефективно проводити комплектацію. Так, якщо два інститути займаються розробкою однієї теми, наприклад захворюваннями серцево-судинної системи, кошти будуть виділені на цю тему тільки на один із них, а перевести кошти в рамках Академії з однієї установи на іншу дуже складно. Незважаючи на те що НАМН України забезпечує науковий супровід 6 держаних програм, у тому числі й програми «Здоров’я нації на 2002–2012 роки», стан здоров’я населення продовжує погіршуватись, а його кількість зменшується щороку на 600–700 тис., тому першочергове завдання науковців — визначити фактори, які призводять до таких людських втрат, окреслити шляхи виходу із ситуації і донести все це до керівництва держави.
Віктор Бондаренко, академік НАМН України, зазначив, що зараз українська медична наука знаходиться у такій ситуації, за якої організуючу і керівну роль у здійсненні наукової діяльності виконують саме інститути Академії. У країні, на жаль, відсутня цілеспрямована політика щодо впровадження наукових досягнень у практичну медицину, і це є одним із суттєвих недоліків у роботі Академії. Наукові дослідження обмежуються лише створенням інноваційного продукту. Тому, на його думку, необхідно створити при президії НАМН України раду з питань реалізації інноваційної політики в галузі медицини.
Сергій Комісаренко, академік НАМН і НАН України, повідомив, що в усьому світі директор інституту ніколи не є носієм наукових знань. Науковий прогрес визначає науковий керівник (principal investigator) — людина віком 30–45 років, яка інтенсивно займається науковою діяльністю і знає все, що стосується певного напрямку. Тому фінансування науки здійснюється на так званому базовому рівні, який дозволяє зберегти інфраструктуру, а основні кошти виділяються під окремі проекти. Тому в Україні теж необхідно поступово переходити на фінансування тих проектів, які є найбільш актуальними. Завдання вченого — отримання нових знань. Якщо вчений не може отримати нові знання, він має виконувати іншу функцію — бути носієм знань зі свого напрямку і виступати експертом у впровадженні таких знань у своїй країні.
Про катастрофічний стан здоров’я населення йшла мова і у виступі Миколи Проданчука, члена-кореспондента НАМН України, директора ДУ «Інститут екогігієни і токсикології ім. Л.І. Медведя». Він наголосив, що основне завдання наукової спільноти полягає саме у визначенні причинно-наслідкових зв’язків виникнення такого стану. Національна ідея, на його погляд, має звучати як «Збереження здоров’я — збереження нації». Звичайно, це прикрий і сумний привід для розбудови національної ідеї. Ця проблема не є суто медичною, вона безпосередньо стосується науки, культури й освіти, і саме НАМН України відповідає за всі ці напрямки і є носієм тих фундаментальних можливостей, які дають спроможність сформулювати цю національну ідею у правильному ракурсі й закликати політичні сили, владний істеблішмент і все суспільство до її реалізації. Адже якщо це не буде зроблено сьогодні, то завтра нікому буде це робити.
Юрій Кундієв, академік, віце-президент НАМН України, наголосив на тому, що в Академії не існує загальної концепції розвитку на найближче майбутнє, бачення свого напрямку на 15–20 років виходячи із світових тенденцій та реальних можливостей. Він також висловив думку, що далеко не всі інститути НАМН України відповідають академічному статусу. Таким установам, які не ведуть цілеспрямованих фундаментальних розробок, напевно краще перейти до сфери впливу МОЗ України.
Підводячи риску, А. Сердюк висловив пропозицію НАМН України спільно з НАН і МОЗ України підготувати національну доповідь про стан здоров’я нації, причини, які викликають його погіршення, та можливі шляхи його покращання.
Далі відбулися вибори дійсних членів та членів-кореспондентів НАМН України, за результатами яких обрані на вакансії дійсних членів (академіків) НАМН:
- Клінічна фармакологія — Біловол Олександр Миколайович
- Трансплантологія — Никоненко Олександр Семенович
- Ортопедія та травматологія — Гайко Георгій Васильович
- Мікробіологія, вірусологія — Широбоков Володимир Павлович
Обрані на вакансії членів-кореспондентів НАМН України:
- Ортопедія та травматологія — Лоскутов Олександр Євгенійович
- Терапія — Колесник Микола Олексійович
- Офтальмологія — Пасєчнікова Наталія Володимирівна
- Ядерна медицина — Семикоз Наталія Григорівна
- Фармацевтична хімія — Зіменковський Борис Семенович
Олександр Устінов,
фото Сергія Бека
