Цифрові платформи для безперервного професійного розвитку лікарів у системі післядипломної медичної освіти

Актуальність проблеми

Безперервний професійний розвиток (БПР) лікарів набуває вагомого значення для забезпечення високої якості медичних послуг. Традиційні методи післядипломної освіти часто не задовольняють потреби медичних працівників у своєчасному оновленні знань і навичок, оскільки вони не завжди відповідають вимогам сучасної практики та швидкому розвитку медичних технологій. У цьому контексті цифрові платформи (ЦП) постають інноваційним інструментом, здатним значно оптимізувати процес навчання та професійного розвитку лікарів.

Актуальність дослідження викликана кількома взаємопов’язаними чинниками. Зростання складності медичних технологій і процедур потребує постійного оновлення знань, що зумовлює недостатню ефективність традиційних форм навчання. Водночас пандемія COVID‑19 продемонструвала критичну роль дистанційних технологій у забезпеченні безперервності освіти навіть в умовах обмеженого доступу до очних заходів. Крім того, сучасна система післядипломної освіти часто не враховує індивідуальних освітніх потреб лікарів, що може знижувати мотивацію до навчання та ефективність освітніх програм.

Використання ЦП у післядипломній медичній освіті (ПМО) відкриває широкі можливості для інтеграції навчальних матеріалів, забезпечення професійної комунікації та обміну досвідом між фахівцями. Доступ до актуальної інформації, можливість проходження курсів і тренінгів у зручний час, а також взаємодія з колегами з різних регіонів і країн сприяють підвищенню ефективності професійного розвитку. Водночас інтеграція ЦП у традиційні освітні системи супроводжується певними викликами, пов’язаними з якістю контенту, доступністю технологій та необхідністю підтримки з боку державних органів та освітніх установ.

Таким чином, дослідження цифрових платформ для БПР лікарів у системі ПМО є надзвичайно актуальним. Воно має значний науковий і практичний потенціал, оскільки сприяє формуванню ефективних моделей навчання, що відповідають сучасним вимогам медичної практики та забезпечують високу якість медичних послуг для населення.

Аналіз літературних джерел

В умовах стрімкого оновлення медичних знань та трансформації системи охорони здоров’я БПР лікарів дедалі більше реалізується шляхом використання цифрових платформ, онлайн-ресурсів та інноваційних освітніх технологій. Аналіз сучасних наукових публікацій дає змогу виокремити кілька основних напрямів розвитку цифрового освітнього середовища в ПМО.

У наукових працях В. Ребенок та L. Mykhailenko наголошено на зростанні ролі систем управління навчанням (Learning Management System — LMS) та комплексних освітніх платформ у реалізації дистанційного і змішаного навчання. Дослідження доводять, що використання LMS забезпечує структурованість освітнього процесу, доступ до навчальних матеріалів, формувальне оцінювання та підтримку індивідуальних освітніх траєкторій [1, 2].

І.П. Мазур та співавтори зазначають, що спільною тенденцією у сфері ПМО є перехід від епізодичного онлайн-навчання до системної цифрової інфраструктури. Однак автори вказують на недостатню інтеграцію таких платформ у національну та міжнародну системи зарахування освітніх кредитів [3].

Окремий напрям досліджень присвячено розвитку електронних систем БПР, призначених для обліку освітньої активності, накопичення кредитів та формування електронного портфоліо лікаря. У працях Є.О. Мельника та співавторів констатовано, що цифровізація БПР підвищує прозорість і доступність професійного розвитку, водночас виявляє системні проблеми: неоднорідну якість навчальних матеріалів, відсутність єдиних стандартів та обмежені можливості аналітики результатів навчання [4, 5]. Емпіричні дані також вказують на необхідність стратегічного державного планування та гармонізації з міжнародними платформами Continuing Professional Development (CPD) та Continuing Medical Education (CME).

Використання віртуальних тренажерів, симуляцій, технологій віртуальної та доповненої реальності (VR- / AR‑технологій) розглядається як один із перспективних інструментів формування клінічних і практичних навичок. У працях вітчизняних дослідників (В.І. Ткаченко, Л.О. Гепенко, М.Ю. Котелюх) наголошено на ефективності цих технологій для безпечного відпрацювання професійних дій та розвитку клінічного мислення [6, 7]. Водночас у фаховій літературі констатовано обмеженість емпіричної бази щодо довготривалого використання VR- / AR‑технологій на результати БПР, що вказує на прогалину в дослідженнях.

Онлайн-відеоконтент, вебінари та освітні канали на відеоплатформах широко використовуються у формальній та неформальній медичній освіті. У дослідженнях С. Феденюк та співавторів продемонстровано ефективність цих засобів у розвитку професійної комунікативної компетентності та підтримці самоосвіти лікарів [8]. Спільною рисою більшості праць є визнання доступності та гнучкості відеонавчання, проте наголошується на ризиках фрагментарності знань і необхідності педагогічного супроводу та методичної інтеграції такого контенту в системи БПР.

В умовах воєнного стану та обмеженого доступу до традиційних форм навчання зростає значення мобільних застосунків і форматів мікронавчання. У роботах N.D. Kozak та співавторів підтверджено, що короткі модульні формати сприяють залученню лікарів до БПР та підвищують мотивацію до навчання [9, 10]. Водночас у фаховій літературі недостатньо висвітлено питання якості освітніх результатів і валідності оцінювання в межах мік­ронавчання.

В окремих публікаціях наголошено на необхідності переходу від масових освітніх моделей до персоналізованого навчання із використанням аналітики навчальних даних і цифрового супроводу освітніх траєкторій. Попри визнання перспективності використання штучного інтелекту та рекомендаційних систем, більшість досліджень мають концептуальний характер і не містять апробованих моделей упровадження штучного інтелекту в БПР лікарів. Це підкреслює нерозв’язаність низки наукових і практичних питань.

Узагальнений аналіз літератури дає змогу виокремити спільні тенденції: цифровізацію БПР, зростання ролі онлайн- і змішаних форматів, орієнтацію на гнучкість, доступність та персоналізацію навчання. Водночас підходи відрізняються за рівнем системності, методами оцінювання результатів та ступенем інтеграції цифрових платформ у національні освітні політики. Суперечності виявляються між декларованим потенціалом цифрових технологій та обмеженою кількістю емпіричних досліджень, що підтверджують їхню довготривалу ефективність.

Наявні дослідження формують теоретичне підґрунтя для подальшого розвитку цифрового БПР, проте залишають відкритими питання комплексної інтеграції LMS, платформ CPD / CME, аналітики навчання та персоналізованих рекомендацій у єдину освітню екосистему. Саме ці обмеження та прогалини зумовлюють актуальність подальших досліджень, спрямованих на розроблення системного підходу до цифрової трансформації БПР лікарів з урахуванням сучасних викликів і міжнародного досвіду, що й визначає теоретичне та практичне значення цієї роботи.

Виокремлення не розв’язаних раніше частин загальної проблеми

Попри суттєвий науковий доробок у сфері цифровізації БПР лікарів, низка аспектів загальної проблеми залишається недостатньо вивченою та потребує подальшого дослідження. Зокрема, у більшості публікацій акцент зроб­лено на описі окремих цифрових інструментів або форматів навчання, тоді як питання їхньої системної інтеграції в єдину освітню екосистему БПР (поєднання LMS, платформ CPD / CME, аналітики навчання та персоналізованих рекомендацій) наразі висвітлене фрагментарно. Також недостатньо розроблено методологічні підходи до оцінювання ефективності цифрового БПР, особливо з погляду довготривалого впливу на професійні компетентності лікарів і якість медичної допомоги. Це зумовлено обмеженою емпіричною базою та переважанням описових досліджень. Відкритими залишаються питання застосування аналітики освітніх даних і штучного інтелекту для персоналізації навчальних траєкторій, а також узгодження національних моделей БПР із міжнародними стандартами і практиками. Невирішеність цих аспектів стримує розвиток науково обґрунтованих підходів до цифрової трансформації ПМО й знижує практичну ефективність упроваджуваних рішень. Пропоноване дослідження спрямоване на подолання окреслених прогалин шляхом комплексного аналізу цифрових освітніх платформ і технологій БПР, розширення емпіричної бази та обґрунтування системного підходу до їхнього використання. Це дає змогу поглибити розуміння проблеми й сформувати підґрунтя для підвищення якості безперервного професійного розвитку лікарів.

Мета статті: обґрунтування ролі та потенціалу центрів практичного навчання в забезпеченні безперервного професійного розвитку лікарів, а також визначення їхніх переваг, обмежень і перспектив інтеграції в систему ПМО.

Завдання статті:

1. Проаналізувати сучасні підходи до БПР лікарів та роль цифрових платформ у системі ПМО.

2. Охарактеризувати основні типи та функціональні можливості освітніх ЦП, що використовуються для підвищення кваліфікації лікарів.

3. Визначити перспективи використання зазначених платформ і напрями їх удосконалення для підвищення якості ПМО.

Обговорення

БПР лікарів у системі ПМО — це цілісна організована система навчальних і практичних заходів, спрямованих на постійне оновлення професійних знань, навичок і компетентностей фахівців відповідно до сучасних стандартів охорони здоров’я, новітніх технологій та вимог доказової медицини. Він охоплює формальну, неформальну та інформальну освіту, передбачаючи участь у курсах, семінарах, конференціях, тренінгах і онлайн-програмах, що дає змогу адаптуватися до швидких змін у медичній науці та практиці. Основною метою БПР є підвищення якості медичної допомоги, професійне зростання лікарів та розвиток їхньої здатності ефективно впроваджувати інновації в клінічну практику. Це сприяє формуванню відповідальності медиків за власну компетентність і безпеку пацієнтів.

Аналіз сучасних підходів до організації БПР лікарів дає змогу окреслити роль цифрових технологій у підвищенні ефективності системи ПМО. Практичним прикладом такої трансформації є досвід Навчально-наукового інституту (ННІ) професійної досконалості Національного університету охорони здоров’я (НУОЗ) України імені П.Л. Шупика, де ЦП активно використовуються для реалізації програм БПР. В освітньому процесі впроваджено системи дистанційного навчання для проведення онлайн-курсів, вебінарів, інтерактивних лекцій і тестування, що уможливлює індивідуалізоване навчання лікарів незалежно від місця їхнього перебування.

ЦП інституту також використовуються для супроводу змішаного навчання, що поєднує аудиторну підготовку з онлайн-модулями, електронними навчальними матеріалами та цифровими інструментами оцінювання. Важливу роль відіграють віртуальні освітні середовища, призначені для аналізу клінічних випадків, обговорення медичних протоколів та впровадження інноваційних медичних технологій у лікарську практику [11].

Досвід ННІ професійної досконалості НУОЗ України імені П.Л. Шупика засвідчує ефективність використання ЦП як інструменту підвищення доступності, гнучкості та результативності БПР у системі ПМО.

У табл. 1 систематизовано моделі організації БПР, їхні характерні особливості та вплив ЦП на освітній процес, а також наведено оцінку переваг і обмежень кожного підходу. Така класифікація дає змогу не лише структурувати наявну інформацію, а й підкреслити значення вказаних технологій у формуванні сучасної моделі ПМО. Інтеграція очного, дистанційного та змішаного навчання забезпечує гнучкість та ефективний розвиток професійних компетентностей лікарів.

Таблиця 1. Сучасні підходи до БПР лікарів (створено авторами за джерелами [12–16])

Традиційне очне навчання, що передбачає участь лікарів у курсах та семінарах, забезпечує можливість безпосередньої взаємодії та формування практичних навичок (див. табл. 1). Водночас такий формат має суттєві обмеження через прив’язку до конкретного місця й часу, що ускладнює доступ до освіти для багатьох медичних фахівців.

На відміну від традиційних методів, дистанційне навчання базується на використанні онлайн-курсів та відео­лекцій, що робить його ефективним інструментом сучасного освітнього процесу [12]. Такий підхід дає змогу лікарям економити час та навчатися в зручному режимі. Проте обмеженість практичної взаємодії може знижувати ефективність формування клінічних навичок, критично важливих у медичній практиці.

Змішане навчання, яке поєднує очні заняття з онлайн-форматами, створює умови для збалансованого засвоєння теорії та формування практичних навичок [13]. Реалізація цього підходу передбачає інтеграцію різних навчальних форматів, що потребує відповідного технічного забезпечення та організаційних ресурсів. Це може становити певний виклик як для закладів освіти, так і для лікарів.

Особливого значення набувають самоосвіта та мікронавчання, які дають змогу лікарям самостійно опановувати матеріали у зручному темпі, використовуючи платформи з мікрокурсами та мобільні додатки. Водночас виникає питання контролю результатів навчання, адже забезпечити об’єктивну оцінку досягнень у форматі індивідуального опанування матеріалу досить складно [14].

Компетентнісно орієнтований підхід спрямований на формування конкретних професійних компетентностей, а використання електронних портфоліо та інструментів оцінювання підвищує практичну спрямованість навчання [15]. Для ефективного впровадження цього підходу необхідне визначення чітких критеріїв оцінювання, що може стати певним викликом для освітніх установ [16].

Таким чином, різноманіття підходів до БПР лікарів підкреслює необхідність інтеграції ЦП із практичною складовою для оптимізації освітнього процесу. Кожен із розглянутих підходів має власні переваги та обмеження, що визначає потребу в пошуку ефективних рішень для підвищення якості ПМО.

З метою систематизації інформації та узагальнення особливостей використання цифрових освітніх технологій у ПМО доцільно надати характеристику основних типів ЦП. У табл. 2 відображено основні типи освітніх ЦП, їхні функціональні можливості, освітні формати та переваги для підвищення кваліфікації лікарів. Такий підхід дає змогу наочно продемонструвати різноманіття цифрових інструментів і їхній потенціал у забезпеченні БПР медичних фахівців.

Таблиця 2. Основні типи та функціональні можливості ЦП для підвищення кваліфікації лікарів (створено авторами за джерелами [17–20])

ЦП, зокрема Coursera, Moodle, Medscape та UpToDate, відіграють визначальну роль у підвищенні кваліфікації лікарів, оскільки надають широкі функціональні можливості для забезпечення ефективності навчального процесу. Системи управління навчанням, зокрема Moodle або Blackboard, дають змогу організовувати та адмініструвати освітній процес, забезпечуючи реєстрацію користувачів, керування курсами, проведення тестування та аналітику результатів. Завдяки цьому забезпечуються системність навчання, контроль якості та облік досягнень фахівців, що сприяє результативності ПМО [17].

Платформи масових відкритих онлайн-курсів, зокрема Coursera та edX, надають доступ до матеріалів провідних міжнародних експертів і роблять навчання більш доступним та різноманітним. Використання відеолекцій, інтерактивних форумів та автоматизованого оцінювання дає змогу лікарям самостійно обирати теми та формати навчання, що особливо важливо для фахівців із обмеженим часом, які прагнуть розширити свої професійні знання у зручному режимі [18].

Професійні медичні освітні платформи, зокрема Medscape та BMJ Learning, орієнтовані на специфічні потреби лікарів. Вони пропонують інтерактивні клінічні кейси, вебінари та симуляційні модулі, що забезпечує практичну спрямованість контенту. Такі платформи дають змогу лікарям отримувати актуальні знання та формувати навички, необхідні для їхньої професійної діяльності. Це підвищує безпеку та якість медичної практики [19].

Мобільні освітні додатки, зокрема Figure 1 або UpToDate Mobile, забезпечують швидкий доступ медичних працівників до навчальних матеріалів на мобільних пристроях. Завдяки формату мікронавчання та коротким модулям лікарі можуть опановувати знання незалежно від часу та місця перебування. Це особливо цінно в умовах динамічного й високонавантаженого медичного середовища.

Платформи з елементами штучного інтелекту, зокрема Smart Sparrow або адаптивні модулі в Coursera, пропонують персоналізовані освітні середовища, які враховують індивідуальні потреби кожного лікаря. Використання рекомендаційних алгоритмів та аналітики прогресу дає можливість підвищувати ефективність навчання та стимулювати мотивацію фахівців до самостійного розвитку [20].

Таким чином, різноманіття ЦП формує широкий інструментарій для БПР лікарів, оскільки кожен тип платформ має специфічні можливості та переваги, що дає змогу фахівцям обирати найбільш оптимальний формат навчання з урахуванням індивідуальних потреб, професійних обставин та конкретних освітніх завдань.

У зв’язку з цим постає необхідність у визначенні перс­пектив використання ЦП та напрямів їх удосконалення для підвищення якості післядипломної освіти. Одним з основних напрямів сучасної ПМО є персоналізація навчання, яка передбачає використання адаптивних курсів та формування індивідуальних освітніх траєкторій. Такий підхід дає змогу підвищити мотивацію лікарів, оскільки навчання відбувається у зручному для кожного темпі, що безпосередньо впливає на ефективність засвоєння матеріалу та результати професійного розвитку.

Інтеграція симуляційних технологій, зокрема використання віртуальних пацієнтів та клінічних симуляторів, сприяє формуванню практичних навичок у безпечному середовищі, де лікарі можуть відпрацьовувати клінічні сценарії без ризику для пацієнтів. Це значно підвищує якість підготовки фахівців і забезпечує більш глибоке закріплення практичних компетентностей, необхідних у щоденній клінічній роботі.

Розширення інтерактивних форм навчання, зокрема онлайн-дискусій, клінічних кейсів і командних вправ, стимулює пізнавальну активність учасників. Такий підхід не лише робить процес навчання більш динамічним, а й сприяє розвитку критичного мислення, умінь ухвалювати рішення в команді та навичок професійної співпраці.

Не менш важливим аспектом є забезпечення якості освітнього процесу та акредитації. Стандартизація контенту, електронна сертифікація та дотримання встановлених норм підвищують довіру до результатів навчання, що має особливе значення в медичній сфері, де компетентність фахівця безпосередньо впливає на безпеку пацієнтів.

Технічна та цифрова підтримка також відіграє важливу роль у реалізації ЦП. Підвищення цифрової компетентності викладачів і лікарів зменшує перешкоди у використанні новітніх технологій та сприяє більш ефективному впровадженню інновацій у навчальний процес.

Висновки

Отже, інтеграція ЦП у систему ПМО відкриває значні перспективи для підвищення якості підготовки лікарів. Кожен із розглянутих напрямів удосконалення освітнього процесу сприяє більш ефективному формуванню компетентностей, що відповідають потребам сучасної клінічної практики. У теоретичному аспекті дослідження ґрунтувалося на аналізі 19 наукових публікацій, оприлюднених протягом 2021–2025 рр., присвячених проблематиці БПР лікарів у системі післядипломної медичної освіти. Із них 5 публікацій зосереджені переважно на традиційних формах очного навчання, 7 — на дистанційному навчанні з використанням цифрових освітніх технологій, 4 — на змішаних моделях навчання, тоді як 3 — висвітлюють питання самоосвіти, цифрової педагогіки та компетентнісно орієнтованих підходів у БПР. Такий розподіл дозволив виокремити домінуючі освітні моделі та простежити тенденцію зростання ролі цифрових форматів у ПМО.

У межах дослідження також проаналізовано 12 ЦП, що використовуються або рекомендовані для БПР лікарів. Серед них ідентифіковано 5 найбільш поширених в Україні: Moodle (як базова система управління навчанням у закладах вищої освіти та закладах ПМО), Google Classroom (для організації змішаного та дистанційного навчання), Prometheus (масові відкриті онлайн-курси), Coursera/edX (міжнародні освітні платформи, що використовуються для неформального БПР), а також спеціалізовані професійні медичні платформи та мобільні застосунки для нарахування балів БПР. Аналіз їх функціональних можливостей показав різний рівень підтримки навчального контенту, контролю знань, зворотного зв’язку і формування персоналізованих освітніх траєкторій лікарів.

У практичному аспекті результати дослідження дали змогу окреслити конкретні напрями вдосконалення ЦП БПР, зокрема такі: впровадження персоналізованих навчальних маршрутів на основі результатів вхідного та підсумкового оцінювання, інтеграцію симуляційних і кейс­орієнтованих модулів для формування клінічних навичок, розширення інтерактивних форматів (вебінари, клінічні розбори, онлайн-дискусії), а також забезпечення стандартизованих механізмів контролю якості контенту й акредитації освітніх програм. Успішна реалізація цих напрямів безпосередньо пов’язана з підвищенням цифрової компетентності викладачів і лікарів, що сприяє зростанню ефективності ПМО.

Наукова новизна отриманих результатів полягає у виявленні зміщення акценту з формального використання ЦП на їх системну інтеграцію в компетентнісно орієнтовану модель БПР, а також на встановлення зв’язку між типом ЦП та рівнем персоналізації навчання лікарів. На відміну від попередніх досліджень, у роботі структуровано функціональні можливості ЦП з позиції підтримки індивідуальних освітніх траєкторій, контролю результатів навчання та інтеграції формальної й неформальної освіти. Це дає змогу розглядати ЦП як інструмент системного оновлення ПМО.

Перспективи подальших досліджень

Перспективи подальших досліджень пов’язані з розробкою та апробацією адаптивних освітніх модулів для лікарів із використанням елементів штучного інтелекту, зокрема алгоритмів рекомендацій навчального контенту на основі спеціальності, стажу роботи і результатів оцінювання. Заплановано також пілотне дослідження ефективності симуляційних цифрових інструментів у формуванні практичних клінічних навичок (із кількісною оцінкою навчальних результатів) та створення моделі інтегрованого моніторингу якості цифрового контенту і результатів БПР на базі закладів ПМО.

Інформація про фінансування

Дослідження не отримувало жодного фінансування.

Конфлікт інтересів

Автори засвідчують відсутність фактичного або потенційного конфлікту інтересів щодо результатів цієї роботи.

Список використаної літератури

Надійшла до редакції/Received: 26.03.2026
Прийнято до друку/Accepted: 31.03.2026