КардіоЕндоГепато Консиліум: три погляди — одна мета. Нові можливості терапії МАСХП

Погляд ендокринолога: МАСХП як дзеркало метаболічних розладів

Розпочала роботу консиліуму докторка медичних наук, професорка, керівниця відділу діабетології ДУ «Інститут ендокринології та обміну речовин ім. В.П. Комісаренка» НАМН України Любов Соколова. Вона звернула увагу на спільність патогенетичних механізмів розвитку метаболічноасоційованої стеатотичної хвороби печінки (МАСХП) та серцево-судинних захворювань. На перший погляд, це дві різні патології, однак їх тісно пов’язує метаболічна дисфункція, складний комплекс змін, що охоплює вуглеводний, ліпідний та енергетичний обмін. Ключову роль у цій складній взаємодії відіграє порушення чутливості клітин до інсуліну, яке супроводжується накопиченням жиру в печінці, розвитком дисліпідемії, оксидативного стресу та системного запалення. Усе це призводить до виникнення ендотеліальної дисфункції, яка, своєю чергою, створює передумови для ураження судин та прогресування атеросклерозу.

Спікерка наголосила, що ці процеси не обмежуються ураженням одного органа (печінки чи серця), вони є частиною єдиного кардіоренометаболічного континууму, який нині описують у межах так званого Cardio-Kidney-Metabolic (CKM)-синдрому (рис. 1). Він формується переважно внаслідок надлишку жирової тканини та її дисфункції. Саме жирова тканина, втрачаючи регуляторні властивості, починає відігравати роль активного ендокринного органа, що продукує медіатори запалення й змінює чутливість клітин до інсуліну. Як наслідок — виникають інсулінорезистентність (ІР) і гіперглікемія, а супутні патологічні процеси (запалення, оксидативний стрес, судинна дисфункція) зумовлюють виникнення метаболічних факторів ризику, ураження нирок та посилюють взаємодію між серцем і нирками. Таким чином формується «хибне коло», в якому метаболічні порушення, ураження нирок і серцево-судинна патологія взаємно інтенсифікують одне одного. У цьому контексті МАСХП розглядається не як ізольована патологія, а як важлива складова єдиного метаболічного ланцюга, що поєднує печінку, серце й нирки.

Рисунок 1. Концептуальна діаграма СКМ-синдрому

Ці взаємопов’язані процеси також відповідають поняттю системного метаболічного розладу (СМР) — стану, який охоплює сукупність метаболічних порушень у кількох органах і призводить до підвищення ризику як серцево-судинних, так і позасерцевих ускладнень. Його розвиток визначається поєднанням генетичної схильності та зовнішніх чинників: нездорового харчування, малорухливого способу життя, хронічного стресу. Поступово втрачається метаболічна рівновага як на клітинному, так і на системному рівні. На початковій стадії СМР провідну роль відіграють ІР, надмірна маса тіла або ожиріння, а також початкові ознаки артеріальної гіпертензії чи дисліпідемії (рис. 2). У цей період часто формується ізольований стеа­тоз печінки, який нині класифікують як МАСХП. На цьому етапі ще немає виражених органних уражень, але вже відмічають порушення енергетичного балансу та зміни в ліпідному обміні. Саме тому МАСХП можна розглядати як ранній біомаркер системного процесу або момент, коли ще реально вплинути на перебіг подій. ІІ стадія СМР характеризується поглибленням метаболічних змін: формується цукровий діабет (ЦД) 2-го типу, з’являються ознаки діастолічної дисфункції серця, альбумінурія або початкові стадії хронічної хвороби нирок (ХХН, 1-ша–2-га стадії). У цей період ізольований стеатоз печінки може переходити в метаболічно асоційований стеатогепатит (МАСГ) / фіброз, що вказує на активацію запальних і фібротичних процесів у гепатоцитах. На ІІІ стадії СМР набуває клінічно значущих проявів. Розвиваються серцева недостатність зі збереженою фракцією викиду, значне зниження функції нирок (ХХН 3-тя–5-та стадії) або цироз печінки як кінцева фаза прогресування МАСХП. Цей період відповідає так званому атеросклеротичному серцево-судинному континууму, коли процес набуває незворотного характеру.

Рисунок 2. Стадії СМР

Захворюваність на стеатотичну хворобу печінки у світі залишається надзвичайно високою та продовжує зростати. Глобальна поширеність МАСХП сягає майже 30%, а її більш тяжкої форми — МАСГ — близько 5%. Це не лише клінічна, а й соціально-економічна проблема, що впливає на систему охорони здоров’я та якість життя населення.

МАСХП асоційована з накопиченням жиру в гепатоцитах за відсутності суттєвого алкогольного чинника (добове споживання алкоголю не повинно перевищувати 20 г для чоловіків та 10 г для жінок). МАСХП суттєво підвищує ризик розвитку як печінкової, так і системної (серцево-судинної та метаболічної) патології. Найчастіше вона виявляється в осіб із надмірною масою тіла або ожирінням, але може розвиватися у пацієнтів із нормальною масою тіла, якщо наявна метаболічна дисфункція. Фактори ризику МАСХП мають переважно кардіометаболічний характер: ІР, ЦД 2-го типу, гіперхолестеринемія, гіпертригліцеридемія, надмірна маса тіла або ожиріння. Важливими є поведінкові чинники: висококалорійна дієта, надлишок простих вуглеводів і насичених жирів, малорухливість, а також різке схуднення, яке здатне посилювати оксидативний стрес у печінці. Окрему групу ризику становлять пацієнти із внутрішньопечінковим холестазом, при якому порушення відтоку жовчі посилює запалення та прискорює перехід від «простого» стеатозу до стеатогепатиту.

Надмірна жирова тканина є не лише енергетичним резервом, а й активним джерелом запалення. Кожен кілограм жиру містить до 20–30 млн макрофагів, які продукують прозапальні цитокіни. Гіпоксія жирової тканини знижує секрецію протизапальних факторів, підтримуючи хронічне запалення, що є ключовим механізмом виникнення ІР. Саме ІР виступає головним патогенетичним механізмом, що поєднує ожиріння, ЦД 2-го типу і МАСХП в одне патологічне коло.

На глобальному рівні масштаби проблеми вражають: нині понад 436 млн осіб страждають на ЦД 2-го типу, і близько 65% з них мають супутню МАСХП. Цей факт доводить послідовність прогресування патологічних процесів: ожиріння → ІР → МАСХП → ЦД 2-го типу. Водночас між МАСХП і ЦД 2-го типу існує двобічний зв’язок: ЦД поглиблює системне запалення та ускладнює глікемічний контроль, а МАСХП пришвидшує прогресування ЦД, підвищуючи ризик фіброзу та серцево-судинних подій.

МАСХП — це не лише локальне ураження печінки, а системне захворювання, що запускає низькорівневе запалення і впливає на роботу багатьох органів:

• Серцево-судинна система: МАСХП зумовлює розвиток ендотеліальної дисфункції, підвищення артеріального тиску, активацію макрофагів та гіперпродукцію цитокінів. Це порушує судинну реактивність, метаболізм міокарда й викликає атеросклероз та серцеву недостатність.
• Підшлункова залоза і периферичні тканини: хронічне запалення погіршує сигнальні шляхи інсуліну, стимулює секрецію інтерлейкіну-6 і викликає апоптоз β-клітин, що веде до зниження толерантності до глюкози.
• Центральна нервова система: метаболічне запалення порушує цілісність гематоенцефалічного бар’єра, активує мікроглію та зумовлює синтез β-амілоїду й гіперфосфорилювання тау-білка, що може бути пов’язано з когнітивним зниженням.

Печінка при цьому виступає не лише мішенню, а й джерелом запальних сигналів, які поширюються через обмін речовин, гормональні та імунні шляхи.

Кардіологічний акцент: коли хвороба печінки починається із серця

Логічним продовженням дискусії став виступ професорки, докторки медичних наук, завідувачки відділу артеріальної гіпертензії та коморбідної патології ДУ «ННЦ «Інститут кардіології ім. академіка М.Д. Стражеска НАМН України» Лариси Міщенко, яка представила кардіологічний погляд на проблему МАСХП. Спікерка підкреслила, що МАСХП є не лише суто гепатологічною патологією, а вагомим незалежним фактором ризику серцево-судинних захворювань (ССЗ). За даними європейських рекомендацій, пацієнти з МАСХП мають підвищений ризик виникнення нефатальних ССЗ (відношення ризиків (ВР) 1,40), ішемічної хвороби серця (ІХС) (відносний ризик 1,33) та серцевої недостатності (відносний ризик 1,5). Цю позицію підтверджує і Американська асоціація серця (American Heart Association — AHA), яка розглядає МАСХП як самостійний фактор ризику атеросклеротичних ССЗ, основної причини смерті серед таких пацієнтів.

Особливу небезпеку становить МАСГ, активна форма хвороби, що супроводжується запаленням і фіброзом. Саме МАСГ визнаний незалежним предиктором серцево-судинної захворюваності та смертності. Дослідження свідчать, що загальна смертність у когорті хворих на МАСХП значно перевищує відповідні показники в загальній популяції, а 38% летальних випадків обумовлені саме ускладненнями з боку серцево-судинної системи. Причому цироз печінки та його наслідки є причиною смерті лише 9% хворих.

Провідна кардіологиня підкреслила, що спектр серцево-судинних ризиків змінюється залежно від стадії фіб­розу печінки. У хворих з мінімальним фіброзом (F0–F2) основну загрозу становлять серцево-судинні події та позапечінкові злоякісні новоутворення, тоді як у пацієнтів із прогресуючим фіброзом або цирозом (≥F3) переважають летальні ускладнення печінкового походження. Дані великого когортного дослідження (n≈7,8 млн) підтвердили, що ступінь тяжкості стеатозу прямо корелює зі зростанням ризику атеросклеротичних ССЗ. Навіть легка форма МАСХП підвищує ймовірність виникнення серцево-судинних подій, тоді як за наявності вираженого стеатозу цей ризик зростає в кілька разів.

«Кардіологи не можуть ігнорувати МАСХП, — наголосила Л. Міщенко, — адже печінка й серце пов’язані тісним патофізіологічним ланцюгом». До ключових механізмів цього зв’язку належать ІР, системне запалення, оксидативний стрес, ендотеліальна дисфункція, епікардіальна жирова тканина (рис. 3).

Рисунок 3. Погляд на МАСХП з боку кардіолога

У продовження своєї доповіді Л. Міщенко підкреслила, що серцево-судинні ускладнення при МАСХП слід розглядати в межах єдиної концепції СМР. Вона нагадала, що ураження печінки є одним із ранніх компонентів цього каскаду, який згодом призводить до дисфункції серця, судин і нирок. Саме тому необхідна своєчасна корекція метаболічних порушень, адже МАСХП має вирішальне значення для запобігання прогресуванню СМР та розвитку значущої органічної патології.

Окрему увагу професорка приділила можливостям «рутинних» препаратів, тобто добре відомих засобів, здатних впливати не лише на окремі фактори ризику, а й на патогенетичні ланки системного метаболічного розладу, поліпшуючи стан печінки та зменшуючи вираженість МАСХП. У фокусі її уваги опинилися статини та омега-3 поліненасичені жирні кислоти (ПНЖК). Доведено, що інтенсивна статинотерапія у пацієнтів із хронічними захворюваннями печінки та супутніми ССЗ асоціюється зі зниженням ризику смерті від усіх причин на 17% порівняно із статинотерапією помірної інтенсивності (ВР 0,83; p<0,001). У дослідженні GREACE (n=437) продемонстровано, що призначення статинів хворим на ІХС та неалкогольну жирову хворобу печінки не тільки забезпечило зниження частоти серцево-судинних подій на 68% (p<0,0001), а й сприяло вираженому покращенню функціо­нального стану печінки у вигляді поступового зниження рівнів аланінамінотрансферази (АлАТ), аспартатамінотрансферази (АсАТ), γ-глутамілтрансферази (ГГТП). Натомість в осіб, які не отримували статинів, функціональні проби печінки мали тенденцію до зростання. Кількість серцево-судинних подій у пацієнтів, які отримували статинотерапію, становила 10%, тоді як у контрольній групі — 30%. Наведені дані підкреслюють подвійний позитивний вплив статинів: кардіо- і гепатопротекторний. Таким чином, сучасні доказові дані переконливо свідчать, що статини не лише безпечні для хворих на МАСХП, а й можуть сприяти покращенню біохімічних показників печінки та зниженню загального ризику смертності. Це відкриває нові можливості для інтегрованого ведення таких пацієнтів у кардіогепатометаболічному контексті.

Спікерка детально розкрила роль іншого «рутинного» засобу — омега-3 ПНЖК, яким властивий потужний метаболічний та протизапальний потенціал. Основними представниками омега-3 ПНЖК є ейкозапентаєнова (EPA) та докозагексаєнова (DHA) кислоти. Європейські рекомендації з ведення МАСХП підкреслюють: «Омега-3 ПНЖК чинять протизапальну дію на печінку та покращують чутливість до інсуліну». Вони також знижують оксидативний стрес, коригують дисліпідемію, що сприяє активації β-окиснення жирних кислот і зменшенню накопичення ліпідів у печінці (рис. 4).

Рисунок 4. Порівнянна ефективність лікарських засобів у корекції гіпертригліцеридемії

Основними джерелами EPA і DHA є такі морепродукти, як лосось, скумбрія, сардини, тунець. В організмі EPA і DHA можуть утворюватися з альфа-ліноленової кислоти, рослинного попередника, що міститься в лляній олії, горіхах і насінні чіа. Однак конверсія альфа-ліноленової кислоти в активні форми EPA і DHA є дуже низькою (менше 10%), тому для досягнення клінічно значущого ефекту необхідне додаткове надходження EPA / DHA з їжею або у вигляді добавок. Ці сполуки належать до умовно незамінних жирних кислот і відіграють критичну роль у клітинній комунікації, антизапальних реакціях та підтримці імунної функції, що особливо важливо в контексті метаболічних і печінкових захворювань.

Метааналіз 8 рандомізованих клінічних досліджень, проведених за участю хворих на МАСХП (n=1424), довів, що омега-3 ПНЖК знижують рівні АлАТ, АсАТ та ГГТП, знижують концентрацію тригліцеридів (ТГ), вираженість ІР, покращують глікемічний контроль порівняно з плацебо. Причому продемонстровано, що EPA властивий більш виражений ефект у зниженні ризику серцево-судинних подій, тоді як DHA чинить сильніший вплив на артеріальний тиск, частоту серцевих скорочень та маркери запалення. У клінічній практиці обидві кислоти взаємодоповнюють одна одну, забезпечуючи системний протизапальний і метаболічний ефект.

Відповідно до настанов Європейського товариства кардіологів (European Society of Cardiology — ESC) з корекції дисліпідемії (2025), ЕРА у дозі 2 г 2 рази на добу слід призначати в комбінації зі статином хворим з високим / дуже високим серцево-судинним ризиком та рівнем ТГ 1,52–5,63 ммоль/л натще (клас IIa, рівень доказовості B). Водночас Європейське агентство з безпеки харчових продуктів (European Food Safety Authority — EFSA) наводить наступні оптимальні дозові орієнтири для профілактичного застосування омега-3 ПНЖК:

• 250 мг EPA і DHA на добу достатньо для підтримки здоров’я серця (первинна профілактика);
• така ж доза може бути корисною при вторинній профілактиці у пацієнтів з ІХС;
• верхня межа безпечного споживання не повинна перевищувати 5 г/добу;
• оптимальні дози для профілактики ССЗ: 250–500 мг/добу.

Таким чином, омега-3 ПНЖК залишаються одними із небагатьох нутрицевтичних компонентів із чітко доведеною ефективністю та визначеними дозовими межами, що дозволяє використовувати їх як у фармакологічній терапії, так і у дієтичній підтримці пацієнтів із МАСХП.

Обговорюючи терапевтичні дози омега-3 ПНЖК, важливо враховувати й аспекти безпеки. EMA звертає увагу на дозозалежний зв’язок між вживанням омега-3 ПНЖК та ризиком розвитку фібриляції передсердь (ФП). Встановлено, що використання високих доз EPA і DHA (≈4 г/добу) у формі концентрованих харчових добавок може спровокувати виникнення ФП, тоді як при дозах <1 г/добу підвищення ризику не зафіксовано. Цікаво, що високе дієтичне споживання (≈0,3 г EPA + DHA/добу), що еквівалентно 2–3 порціям жирної морської риби на тиждень, не асоціюється з ризиком розвитку ФП та є цілком безпечним. Отже, помірне вживання омега-3 ПНЖК є безпечним і корисним, а потенційні ризики виникають лише при використанні високих доз, які перевищують звичайні нутритивні рівні.

Гепатологічна перспектива: гармонія метаболізму починається з печінки

Гепатологічну складову проблеми розкрила докторка медичних наук, професорка кафедри пропедевтики внутрішньої медицини № 2 Національного медичного університету імені О.О. Богомольця Еліна Крістіан. Вона підкреслила, що зараз МАСХП розглядається як потенційно незалежний фактор ризику розвитку ССЗ, що значно ускладнює лікування таких пацієнтів. Цей взаємозв’язок зумовлений низкою спільних чинників: ІР, артеріальною гіпертензією, дисліпідемією та ожирінням. Важливу роль у цьому «діалозі органів» відіграє шлунково-кишковий тракт, який зараз розглядають як можливе джерело системного запалення. Мікробіота кишечнику бере безпосередню участь у регуляції енергетичного балансу, чутливості до інсуліну та ліпідного обміну. Метаболіти мікробного походження (вторинні жовчні кислоти, триметиламін, коротколанцюгові жирні кислоти) здатні модулювати метаболічні процеси, ініціювати жирове запалення та впливати на прогресування як МАСХП, так і ССЗ.

З урахуванням цих особливостей, сучасні клінічні настанови рекомендують діагностувати МАСХП у дорослих пацієнтів зі стеатозом печінки та наявністю хоча б одного кардіометаболічного критерію, зокрема:

• індекс маси тіла ≥25 кг/м² або окружність талії >94 см (чоловіки) та 80 см (жінки), або з урахуванням етнічної приналежності;
• рівень глюкози в сироватці крові натще ≥5,6 ммоль/л або рівень глюкози через 2 год після навантаження ≥7,8 ммоль/л, або глікозильований гемоглобін (HbA1c) ≥5,7%, або ЦД 2-го типу, або лікування ЦД 2-го типу;
• артеріальний тиск ≥130/85 мм рт. ст. або специфічне антигіпертензивне лікування;
• рівень ТГ у плазмі крові ≥1,70 ммоль/л або ліпідознижувальна терапія;
• рівень ліпопротеїдів високої щільності (ЛПВЩ) у плазмі крові ≤1,0 ммоль/л (чоловіки) та ≤1,3 ммоль/л (жінки) або гіполіпідемічна терапія.

Спікерка багато уваги приділила ролі дієтичних факторів у лікуванні МАСХП, підкресливши, що модифікація харчування є основою терапії цієї патології. Відповідні рекомендації містяться у практичній настанові Американської асоціації з вивчення захворювань печінки (American Association for the Study of Liver Diseases — AASLD) (2024), де дієтичне втручання визначено як «первинна терапевтична стратегія на ранніх стадіях захворювання». Як європейські, так і американські рекомендації зазначають, що середземноморська дієта є втручанням 1-ї лінії у пацієнтів із МАСХП (рис. 5).

Рисунок 5. Місце дієти у сучасному лікуванні МАСХП, схваленому EASL

Вона покращує чутливість до інсуліну, зменшує вісцеральний жир і нормалізує біохімічні печінкові показники. Цей тип харчування базується на споживанні великої кількості овочів, фруктів, цільнозернових продуктів, бобових, горіхів, мононенасичених жирів (оливкова олія), із помірним споживанням риби й ферментованих молочних продуктів та обмеженням червоного м’яса й солодощів. Оптимальне щоденне споживання повноцінного білка (м’ясо, риба, яйця, молочні продукти, бобові) сприяє регенерації тканин, при цьому заміна м’яса бобовими раз на тиждень асоціюється зі зниженням ризику МАСХП. Водночас Е. Крістіан наголосила, що ефективність дієтотерапії залежить не лише від типу раціону, а й від якості окремих нутрієнтів. Зокрема, вона підкреслила необхідність уникати рафінованих вуглеводів і надавати перевагу необробленим продуктам, що знижує ризик метаболічних порушень і стеатозу печінки.

Професорка підкреслила доцільність персоналізованої корекції харчового раціону залежно від клінічного фенотипу:

• гепатодомінантний фенотип: пацієнти потребують нутрієнтів із гепатопротекторними, антифібротичними та антиоксидантними властивостями.
• кардіометаболічний фенотип: доцільно зробити акцент на ліпідознижувальних, антигіпертензивних і інсулінчутливих нутрицевтиках.

Окремо вона підкреслила значущість омега-3 та омега-6 ПНЖК, які покращують ліпідний профіль, знижують рівні ТГ і ліпопротеїдів низької щільності (ЛПНЩ), підвищують рівень ЛПВЩ, чинять потужну протизапальну дію й підвищують чутливість до інсуліну. За даними великого когортного дослідження, добавки омега-3 ПНЖК знижують ризик захворювань печінки, особливо у жінок.

Е. Крістіан наголосила, що у пацієнтів з МАСХП часто відмічають атерогенні зміни ліпідного профілю, тому застосування статинів є не лише доцільним, а й патогенетично обґрунтованим. Цей клас препаратів чинить подвійну дію: забезпечує корекцію дисліпідемії та зумовлює протизапальний вплив на печінку. Серед доступних засобів — аторвастатин, розувастатин і пітавастатин зарекомендували себе як найбільш ефективні та безпечні у хворих на МАСХП. Вони знижують синтез холестерину в печінці, знижують рівень ЛПНЩ, покращують ендотеліальну функцію та знижують запальну активність. Окрім кардіопротекторної дії, доведений їх гепатопротекторний потенціал: зниження рівнів АлАТ та АсАТ, пригнічення продукції фактора некрозу пухлин-α, інтерлейкіну-1β, а також антифібротичний ефект завдяки зниженню активності трансформуючого фактора росту (TGF)-β1.

Разом із ліпідознижувальною терапією важливим компонентом ведення хворих на МАСХП є контроль артеріального тиску, адже гіпертензія є невід’ємною складовою метаболічного синдрому. Для таких осіб оптимальним є призначення інгібіторів ангіотензинперетворювального ферменту або блокаторів рецепторів ангіотензину II (БРА). Ці препарати не лише нормалізують артеріальний тиск, а й знижують фіброгенез у печінці завдяки впливу на ренін-ангіотензинову систему. Найбільшу доказову базу мають лозартан, телмісартан і периндоприл, які продемонстрували зниження ступеня фіброзу у пацієнтів із неалкогольною стеатогепатопатією.

Серед блокаторів β-адренорецепторів перевагу слід надавати небівололу та карведилолу, які мають вазодилататорні властивості та не погіршують чутливості до інсуліну. Також антагоністи кальцію, зокрема амлодипін, вважають безпечними при МАСХП: вони не впливають на ліпідний і вуглеводний обмін та можуть покращувати мікроциркуляцію печінки.

Комплексний підхід до ведення пацієнтів із МАСХП передбачає не лише корекцію ліпідного профілю та артеріального тиску, а й вплив на інші метаболічні ланки. Саме тому доцільно поєднувати раціональну фармакотерапію із модифікацією способу життя та здоровим харчуванням, оскільки це дозволяє одночасно впливати на кілька ланок патогенезу МАСХП та підвищити ефективність лікування. Серед оптимальних комбінацій доповідачка особливо відзначила наступні:

• метформін + омега-3 ПНЖК + статин (сприяють поліпшенню чутливості до інсуліну, нормалізації ліпідного профілю та зменшенню вираженості стеатозу печінки);
• агоніст глюкагоноподібного пептиду-1 + антигіпертензивна терапія + дієта (забезпечують редукцію маси тіла, покращують гемодинаміку та зменшують вираженість фіброзу);
• інгібітор натрійзалежного котранспортера глюкози 2-го типу + статин + дієта (дозволяють ефективно контролювати глікемію та знижувати ризик серцево-судинних ускладнень).

Таким чином, комбіновані підходи розглядають як найбільш раціональний напрям у сучасному менеджменті МАСХП, особливо за наявності супутніх метаболічних порушень.

КардіоЕндоГепато синергія: спільне рішення експертів — Лагоза Триплекс

Під час консиліуму експерти обговорювали спосіб підвищення ефективності дієтичних втручань у хворих на МАСХП за допомогою нової дієтичної добавки Лагоза Триплекс, яку презентує компанія Вьорваг Фарма. Кожен із фахівців — ендокринолог, кардіолог і гепатолог — підкреслили визначальні властивості та клінічні переваги цього продукту з позиції своєї спеціальності.

Ендокринологиня Людмила Соколова підкреслила, що підхід до лікування МАСХП має бути багатофакторним і комбінованим, оскільки захворювання охоплює кілька взаємопов’язаних патогенетичних ланок: ІР, дисліпідемію, оксидативний стрес, запалення. Саме тому терапевтичні рішення мають поєднувати гепатопротекторні, метаболічні та антиоксидантні властивості. Вона підкреслила, що склад препарату Лагоза Триплекс вдало комбінує три активні компоненти, які діють синергічно, забезпечуючи комплексний гепатопротекторний і метаболічний ефект. Дві капсули містять олію криля (1140 мг), у складі якої — фосфоліпіди (638,4 мг), омега-3 ПНЖК (307,8 мг), з яких 171 мг EPA та 79,8 мг DHA. До складу Лагоза Триплекс також входить сухий екстракт розторопші (100 мг), що містить 80 мг силімарину, потужного антиоксиданту, який стабілізує мембрани гепатоцитів, знижує оксидативний стрес і пригнічує фіброгенез у печінці. Третій ключовий компонент — холін (82,5 мг), необхідний для нормального метаболізму жирів і профілактики їхнього надмірного накопичення у гепатоцитах.

Складові компоненти Лагоза Триплекс синергічно впливають на різні патогенетичні механізми розвитку МАСХП. Фосфоліпіди з холіном сприяють відновленню мембран гепатоцитів, зменшенню накопичення жиру в печінці та поліпшенню ліпідного обміну. Силімарин має антиоксидантні, протизапальні і антифібротичні властивості, сприяючи зменшенню ушкодження гепатоцитів і перешкоджанню прогресуванню фіброзу. Омега-3 ПНЖК сприяють зниженню інтенсивності оксидативного стресу, покращенню чутливості до інсуліну, нормалізації рівня ТГ і зменшенню вираженості запалення. Таким чином, Лагоза Триплекс одночасно сприяє впливу на провідні фактори ризику розвитку МАСХП (ожиріння, дисліпідемія, ІР, артеріальна гіпертензія), а також патофізіологічні процеси, залучені у прогресуванні хвороби: накопичення жиру, оксидативний стрес, запалення та фіброз.

Підтримала думку колеги кардіологиня Лариса Міщенко, яка зробила акцент на такій ключовій складовій препарату, як олія криля, яка є джерелом фосфоліпідних форм омега-3 ПНЖК (EPA, DHA). Спікерка наголосила, що саме така фосфоліпідна форма має вищу біодоступність, адже фосфоліпіди легко інтегруються у клітинні мембрани, забезпечуючи ефективне всмоктування омега-3 ПНЖК без потреби у складному процесі травлення (рис. 6). На відміну від традиційного риб’ячого жиру, де омега-3 містяться у формі ТГ, фосфоліпідна форма дозволяє швидше і повніше доставляти EPA та DHA в клітини, підвищуючи їх біологічну активність.

Рисунок 6. Переваги крильової олії над рибячим жиром

Олія криля має високу антиоксидантну стабільність завдяки природному вмісту астаксантину, потужного антиоксиданту, який запобігає окисненню жирних кислот і посилює їх ефективність. Це робить препарат більш стійким до окиснення, усуває типовий «рибний» присмак та підвищує переносимість. Л. Міщенко відзначила екологічність джерела отримання омега-3 ПНЖК: криль мешкає в антарктичних водах, його популяція перебуває під суворим контролем, що забезпечує стабільність якості та безпеки продукту.

Властивості ще однієї складової Лагоза Триплекс — холіну — стали приводом для детального обговорення. Холін був відкритий ще у 1849 р. в жовчі тварин і тривалий час розглядався як вітамін B₄. Сьогодні його роль у підтримці здоров’я печінки та ліпідного обміну визнана на міжнародному рівні: EFSA офіційно підтвердила користь холіну для підтримання нормального метаболізму жирів, регуляції рівня гомоцистеїну та покращення функції печінки. Доведено, що достатнє споживання холіну знижує ризик розвитку МАСХП, адже ця сполука є ключовим структурним елементом фосфоліпідів, необхідних для побудови клітинних мембран. Холін бере участь у синтезі ліпопротеїнів дуже низької щільності, які забезпечують виведення жирів з печінки, а також у формуванні жовчі та метаболізмі холестерину. Холін також виконує роль метильного донора, впливаючи на експресію генів та процеси епігенетичної регуляції, що має значення не лише для функції печінки, а й для системного метаболічного балансу.

Таким чином, олія криля містить фосфоліпіди, холін та омега-3 ПНЖК, що створюють унікальну водо- та жиророзчинну структуру, що підвищує біодоступність силімарину, який завдяки фосфоліпідній оболонці краще засвоюється і проникає в гепатоцити.

До розмови долучилася гепатологиня Еліна Крістіан, яка звернула увагу на ще один важливий аспект: значення вмісту EPA у складі омега-3 ПНЖК. Вона навела результати останніх досліджень, які доводять цікавий факт: чим вищий рівень EPA в харчовій добавці, тим більш вираженими є клінічні ефекти. Зокрема, високий вміст EPA асоціюється з більш ефективною вторинною профілактикою серйозних серцево-судинних подій, зниженням рівня С-реактивного білка у пацієнтів із факторами ризику розвитку ІХС, а також потенційним покращенням контролю глікемії та ліпідного профілю у хворих на ЦД 2-го типу.

Спікерка також описала властивості третього важливого компонента Лагоза Триплекс — силімарину, який вона назвала справжнім «щитом» для печінки. Ця речовина є стандартизованим екстрактом розторопші плямистої (Silybum marianum) і містить комплекс флавонолігнанів, серед яких ключову роль відіграє силібінін. Основна дія силімарину полягає в захисті гепатоцитів від оксидативного та ліпотоксичного ушкодження. Він зменшує утворення реактивних форм кисню, підвищує рівень глутатіону та стабілізує клітинні мембрани, запобігаючи руйнуванню мітохондрій. Завдяки цьому силімарин перешкоджає розвитку запалення і прогресуванню стеатозу. Силімарину притаманний антифібротичний ефект: він гальмує активацію зірчастих клітин печінки, що відповідають за синтез колагену, і блокує TGF-β-залежні сигнальні шляхи, сповільнюючи формування фіброзу. Експертка підкреслила, що силімарин впливає відразу на кілька ключових патогенетичних ланок МАСХП: оксидативний стрес, ІР, стеатоз печінки, мітохондріальну дисфункцію, завдяки чому є перс­пективним компонентом комплексної терапії МАСХП.

Позицію попередньої доповідачки підтримала кардіологиня Лариса Міщенко, яка наголосила, що силімарин чинить не лише гепатопротекторну, а й виражену судинну дію, що робить його особливо цінним у пацієнтів із поєднанням МАСХП та серцево-судинних факторів ризику. Серед ключових судинних ефектів силімарину кардіологиня відзначила такі:

• антиоксидантна дія, завдяки якій знижується оксидативний стрес у клітинах судинної стінки;
• протизапальний ефект, що реалізується через пригнічення активності прозапальних молекул (фактор нек­розу пухлини-α, білки VCAM-1, ICAM-1, інтерлейкін-6);
• здатність підвищувати біодоступність оксиду азоту, який є основним регулятором судинного тонусу та ендотеліальної функції;
• здатність знижувати токсичний вплив гіперглікемії на ендотелій;
• попереджувати виникнення ендотеліальної дисфункції в клітинах, що зазнають ушкодження від окиснених ЛПНЩ.

Таким чином, силімарин працює одночасно на рівні печінки та судин, допомагаючи розірвати патогенетичний ланцюг між метаболічними, запальними та атеросклеротичними процесами.

Три експерти одностайно дійшли висновку: Лагоза Триплекс є сучасним, науково обґрунтованим рішенням для ведення пацієнтів із МАСХП. Завдяки потрійній комбінації омега-3 ПНЖК, силімарину та холіну Лагоза Триплекс забезпечує багатовекторний вплив: сприяє зменшенню жирової інфільтрації, покращенню чутливості до інсуліну, зменшенню вираженості запалення, регенерації клітин печінки та підтримці ліпідного балансу. Продукт одночасно впливає на провідні патогенетичні ланки МАСХП від ІР та дисліпідемії до оксидативного стресу й фіброзу.

Гастроентерологиня Еліна Крістіан наголосила, що Лагоза Триплекс є інноваційною новинкою, яка має декілька переваг:

• забезпечує потрійний ефект: підтримує печінку, серце та судини, покращує ліпідний обмін завдяки поєднанню трьох активних компонентів;
• натуральний склад і висока біодоступність силімарину, яка перевищує стандартну у 8,6 раза, забезпечують стабільний клінічний ефект навіть при низькому дозуванні;
• відсутність у складі препарату цукру, лактози чи глютену, рибного присмаку, що дозволяє призначати продукт пацієнтам з непереносимістю зазначених нутрієнтів, а також підвищити переносимість терапії.

Лікарка відзначила зручність вживання Лагоза Триплекс (лише 2 капсули 1 раз на добу), що підвищує прихильність до лікування; тривалість вживання продукту повинна становити не менше 3 міс.

Кардіологиня Лариса Міщенко підкреслила, що триплекс-формула не просто означає поєднання трьох інгредієнтів, а демонструє комплексне розв’язання багатофакторної проблеми (рис. 7). На її думку, комбінація силімарину, холіну та олії криля з EPA та DHA дає змогу одночасно впливати на оксидативний стрес, запалення, ліпідний обмін і судинну функцію, що дозволяє вживати Лагоза Триплекс вже на ранніх стадіях МАСХП.

Рисунок 7. Лагоза Триплекс: комплексне розв’язання багатофакторної проблеми

Ендокринологиня Людмила Соколова підсумувала, що синергія трьох компонентів Лагоза Триплекс з гепатопротекторними, кардіометаболічними та антиоксидантними властивостями робить продукт корисним інструментом у сучасному менеджменті МАСХП, особливо за наявності супутніх метаболічних порушень. З появою Лагоза Триплекс на вітчизняному фармацевтичному ринку відкриваються нові можливості для персоналізованої підтримки пацієнтів із метаболічними захворюваннями: на стику дієтотерапії, нутритивної корекції та доказової фармакології.

Висновок

Міждисциплінарна співпраця кардіолога, ендокринолога та гепатолога відкриває новий рівень персоналізованої медицини, де поєднання фармакотерапії, дієтотерапії й нутрицевтичної підтримки формує ефективну стратегію ведення хворих на МАСХП. Представлена на консиліумі дієтична добавка Лагоза Триплекс є прикладом сучасного підходу до метаболічної терапії. Її триплекс-формула (омега-3 ПНЖК, силімарин, холін) забезпечує багатовекторний вплив на ключові ланки розвитку МАСХП: сприяє зменшенню вираженості запалення, покращенню ліпідного і вуглеводного обміну, регенерації гепатоцитів і стабілізації клітинних мембран. Лагоза Триплекс — це новий крок у менеджменті МАСХП, який поєднує доказову нутрицевтику, клінічну доцільність і високу безпеку.