Порівняння критеріїв оцінки відповіді на лікування RECIST 1.1 та методу волюмометрії у пацієнта з колоректальним раком та метастатичним ураженням печінки

Вступ

Колоректальний рак (КРР) належить до провідних причин онкологічної захворюваності та смертності у світі [1, 2]. За даними проєкту GLOBOCAN 2020, щорічно реєструють понад 1,9 млн нових випадків КРР, а кількість летальних наслідків перевищує 930 тис., що свідчить про його значний медико-соціальний тягар [3]. Відомо, що близько 20–25% пацієнтів уже на момент встановлення діагнозу мають віддалені метастази, а ще у 30–40% метастатичне ураження формується упродовж перебігу захворювання [4]. Найбільш частою локалізацією є печінка, що зумовлено особливостями портального кровотоку; наявність метастазів у цьому органі асоціюється з істотним погіршенням прогнозу та зниженням 5-річної виживаності до рівня 10–15% навіть за умови застосування сучасних методів лікування [5, 6].

Одним із ключових завдань у менеджменті пацієнтів із метастатичним ураженням печінки є своєчасна й об’єктивна оцінка відповіді на проведену системну терапію, зокрема хімієтерапію, таргетні та біологічні препарати [7, 8]. Результати моніторингу визначають подальшу тактику — продовження терапії, її модифікацію або розгляд можливості хірургічного втручання. У сучасній клінічній практиці для цього найчастіше використовують критерії RECIST 1.1 (Response Evaluation Criteria in Solid Tumors), що ґрунтуються на вимірюванні лінійних розмірів визначених «таргетних» вогнищ і є стандартом як у дослідженнях, так і в рутинній практиці [9].

Проте RECIST 1.1 має низку суттєвих обмежень. При множинних метастазах у печінку аналізують лише кілька вогнищ, тоді як некротичні чи кавітаційні зміни та неоднорідність структури пухлини можуть спотворювати результати. Мінімальні коливання в лінійних розмірах також не завжди відображають реальні зміни пухлинного навантаження. Це призводить до зниження чутливості методу та потенційного пізнього виявлення прогресії. У зв’язку з цим упродовж останнього десятиріччя зростає інтерес до волюмометрії — методу, що базується на тривимірній реконструкції та розрахунку загального об’єму метастатичних вогнищ. Доведено, що волюмометричний підхід є більш чутливим для виявлення як регресії, так і прогресії пухлинного процесу, зокрема у пацієнтів із метастазами в печінку [10]. На відміну від лінійних вимірювань, він дозволяє комплексно оцінювати сумарне пухлинне навантаження, що має безпосереднє клінічне значення [11]. Попри перспективність, метод волюмометрії ще не має повної стандартизації, потребує спеціалізованого програмного забезпечення та додаткових ресурсів [12, 13, 14]. Проте інтеграція цього підходу в рутинну клінічну практику може забезпечити більш точне та своєчасне ухвалення терапевтичних рішень. Таким чином, актуальною є необхідність безпосереднього порівняння ефективності різних методів оцінки відповіді на лікування.

Мета дослідження: порівняти результати оцінки відповіді на системну терапію у пацієнта з КРР та метастатичним ураженням печінки за критеріями RECIST 1.1 та методом волюмометрії, визначивши їхню інформативність і чутливість у відображенні динаміки пухлинного процесу.

Об’єкт і методи дослідження

Об’єктом дослідження був пацієнт, 1955 р.н., з гістологічно підтвердженою колоректальною аденокарциномою, перебіг якої ускладнився розвитком множинних метастазів у печінку. У період з лютого 2020 до червня 2022 р. проведено серійні мультиспіральні комп’ютерно-томографічні дослідження з внутрішньовенним контрастуванням з метою оцінки ефективності системної терапії, аналіз зображень здійснювали у двох площинах. Відповідно до критеріїв RECIST 1.1, для моніторингу відібрано 2 таргетні метастатичні вогнища в сегментах S3 та S7 печінки, у яких визначали найбільший діаметр у міліметрах, обчислювали суму діаметрів та класифікували динаміку захворювання як повну або часткову відповідь, стабілізацію чи прогресію. Для підвищення точності оцінки використовували метод волюмометрії, який передбачав тривимірну реконструкцію зображень і визначення об’ємних характеристик кожного метастазу за допомогою спеціалізованого програмного забезпечення з подальшим розрахунком загального об’єму пухлинної тканини у см³.

Для статистичної обробки даних використовували методи описової статистики з визначенням середніх значень, медіан та стандартних відхилень. Динаміку змін у лінійних та об’ємних параметрах відображали у вигляді таблиць та графіків, результати оцінювали в зіставленні обох підходів. Дослідження проведене відповідно до принципів Гельсінської декларації (2013) та належної клінічної практики.

Результати

У динаміці спостереження пацієнта з лютого 2020 до червня 2022 р. проведено 9 серій комп’ютерно-томографічних досліджень із внутрішньовенним конт­растуванням, які дозволили проаналізувати зміни розмірів та об’єму метастатичних вогнищ у печінці. Для зіставлення використано 2 підходи — традиційний RECIST 1.1 та волюмометрію.

Відповідно до даних RECIST 1.1, упродовж першого року лікування відзначали позитивну динаміку у вигляді зменшення сумарних діаметрів таргетних вогнищ (таблиця). Так, середній показник знизився зі 108,6 мм (лютий 2020 р.) до 78,4 мм (грудень 2020 р.), що відповідало критеріям часткової відповіді. У першій половині 2021 р. показники залишалися відносно стабільними (середні значення в межах 76–83 мм), що трактувалося як стабілізація захворювання. Лише у другій половині 2021 р. розпочалося поступове збільшення діаметрів, і наприкінці року зафіксовано явну тенденцію до прогресії, яка стала очевидною в червні 2022 р. зі збільшенням середнього діаметра до 115,4 мм.

Таблиця. Динаміка змін кількості метастазів печінки, розмірів таргетних вогнищ за RECIST 1.1 та об’ємних характеристик за методом волюмометрії у пацієнта з метастатичним КРР (2020–2022 рр.)

Аналіз за методом волюмометрії продемонстрував більш чутливу характеристику змін. Уже на кінець 2020 р. відзначено суттєве зменшення загального об’єму метастатичних вогнищ із 919,5 см³ (лютий 2020 р.) до 265,3 см³ (грудень 2020 р.), що перевищувало за вираженістю результати лінійних вимірювань. Упродовж першої половини 2021 р. відмічали відносну стабілізацію, однак, починаючи з серпня 2021 р., з’явилися ознаки підвищення пухлинного навантаження. Уже в грудні 2021 р. загальний об’єм становив 685,9 см³, а в червні 2022 р. досяг 888,8 см³, що свідчило про раннє виявлення прогресії, яке передувало діагностиці за RECIST 1.1.

Особливо показовими виявилися результати аналізу окремих таргетних вогнищ. Для метастазу в сегменті S3 печінки (рис. 1) виявили поступове зменшення об’єму у 2020 р., тоді як у 2021–2022 рр. почалося зростання, яке за волюмометрією фіксувалося раніше та в більшій амплітуді, ніж за лінійними розмірами. Подібну динаміку зафіксовано й у сегменті S7 (рис. 2). Узагальнене порівняння середніх показників RECIST і сумарного об’єму всіх метастазів свідчить, що волюмометричний підхід дозволяв відобразити як фазу регресії, так і фазу прогресії більш чітко та на кілька місяців раніше (рис. 3).

Рисунок 1. Динаміка змін розмірів та об’єму метастатичного вогнища в сегменті S3 печінки: порівняння результатів оцінки за критеріями RECIST 1.1 та методом волюмометрії (2020–2022 рр.)

Рисунок 2. Динаміка змін розмірів та об’єму метастатичного вогнища в сегменті S7 печінки: порівняння результатів оцінки за RECIST 1.1 та волюмометрією (2020–2022 рр.)

Рисунок 3. Зіставлення середніх значень RECIST 1.1 із загальним об’ємом усіх метастазів печінки за даними волюмометрії у пацієнта з КРР (2020–2022 рр.)

Динамічні дані пацієнта наведено в таблиці, яка відображає кількість метастазів, розміри таргетних вогнищ за RECIST та їхні об’ємні характеристики за волюмомет­рією в різні часові точки. У цього пацієнта з метастатичним ураженням печінки внаслідок КРР метод волюмометрії дозволяв виявляти зміни пухлинного навантаження знач­но раніше та відображати їх більш виражено, ніж стандартні критерії RECIST 1.1, що підтверджує вищу чутливість об’ємного підходу і його потенційну цінність у клінічній практиці.

Обговорення

Волюмометрія має вищу чутливість у виявленні динаміки пухлинного процесу порівняно з критеріями RECIST 1.1. У представленому клінічному випадку саме об’ємний підхід дозволив виявити ранні ознаки прогресії метастатичного ураження печінки приблизно на кілька місяців раніше, ніж це стало очевидним за стандартними лінійними вимірюваннями. Це узгоджується з даними попередніх досліджень, у яких також зазначено, що об’ємні парамет­ри більш точно відображають реальні зміни пухлинного навантаження, особливо у пацієнтів із множинними або морфологічно гетерогенними метастазами.

Критерії RECIST 1.1 залишаються золотим стандартом у клінічних випробуваннях та рутинній практиці завдяки своїй простоті та відтворюваності. Однак їх основне обмеження полягає у використанні лише лінійних вимірів окремих таргетних вогнищ, що не враховує неоднорідності пухлинної тканини, зокрема некротичних зон або периферичного росту. У результаті зміни об’єму пухлини можуть суттєво перевищувати відображені зміни в діаметрах, що призводить до пізнішої діагностики прогресії або регресії процесу. Волюмометрія натомість дозволяє об’єктивно кількісно оцінювати сумарне пухлинне навантаження, що має безпосереднє клінічне значення для оцінки ефективності системної терапії.

У представленому спостереженні відзначали часткову відповідь на лікування протягом першого року, після чого настала стабілізація, а згодом — прогресія. Проте саме волюмометричний аналіз дав змогу виявити раннє збільшення об’єму метастазів, що може бути корисним для ухвалення рішень щодо модифікації терапевтичної тактики. Такий підхід може підвищити точність стратифікації пацієнтів та сприяти своєчасному переходу до альтернативних схем лікування.

Водночас метод волюмометрії має певні практичні обмеження. Його застосування потребує високої якості томографічних зображень, спеціалізованого програмного забезпечення та кваліфікованого персоналу, що підвищує часові та фінансові витрати. Крім того, відсутність уніфікованих критеріїв інтерпретації об’ємних змін поки що обмежує його широке впровадження в рутинну практику. Проте розвиток автоматизованих систем сегментації та алгоритмів штучного інтелекту відкриває нові можливості для стандартизації й прискорення волюмометричного аналізу, що потенційно зробить його більш доступним і точним інструментом клінічної оцінки.

Висновок

Критерії RECIST 1.1 залишаються загальноприйнятим стандартом оцінки відповіді на терапію, однак мають обмежену чутливість у випадках множинних метастазів у печінку. Метод волюмометрії дозволяє об’єктивніше оцінювати динаміку пухлинного процесу, зокрема виявляти як регресію, так і прогресію на більш ранніх етапах лікування. У представленому клінічному випадку волюмометрія забезпечила більш точне відображення змін пухлинного навантаження порівняно з RECIST 1.1. Використання волюмометрії може розглядатися як корисне доповнення до стандартних методів моніторингу пацієнтів із метастатичним ураженням печінки внаслідок КРР.

Перспективи подальших досліджень

Подальші дослідження повинні бути спрямовані на стандартизацію методики волюмометрії, визначення її прогностичної цінності у великих вибірках пацієнтів та інтеграцію цього підходу в алгоритми рутинної клінічної практики.

Список використаної літератури

Надійшла до редакції/Received: 11.10.2025
Прийнято до друку/Accepted: 19.11.2025