 |
 |
 |
З точки зору лікаря, дискусія сприймалася не як чергова «конференція про реформи», а як пошук відповіді на прагматичне запитання: як забезпечити профілактичний напрям тут і зараз — у кабінеті, відділенні, аптеці та лабораторії — так, щоб його реалізація не губилася між ентузіазмом і відсутністю реальних можливостей.
На державному рівні вже зроблено крок у цей бік — ухвалено рішення про впровадження чекапів у віковій категорії 40+, що легітимізує саму ідею превентивної медицини як політики.
Але учасники панелі Forbes Health 2025 у Києві одностайно підкреслили: щоб профілактика стала щоденною клінічною практикою, потрібно визначити роль держави, страховиків, провайдерів і постачальників у цій архітектурі.
Початок дискусії взяв на себе Дмитро Спіцин, головний виконавчий директор компанії Teva в Україні. Він нагадав, що глобальний тренд у медицині швидко дрейфує у бік біотехнологій: у 2024 р. «біо» стало однією з головних статей світових витрат, і до 2030 р. ця тенденція лише посилюватиметься. Відповідь виробників — масштабування біотехнологічного напрямку: новітні імунопрепарати, моноклональні антитіла, включаючи біосиміляри. Водночас генерики залишаються фундаментом — не лише як бізнес-модель, а й як соціальне зобов’язання перед системами охорони здоров’я. На рівні України це означає готовність впроваджувати інновації, але за виконання важливої умови: масове функціонування прозорих механізмів доступу, включаючи оцінку медичних технологій та договори керованого доступу.
Для лікаря це означає майбутню рутину: масштабування роботи з реєстрами пацієнтів, оцінку досягнення цілей лікування, визначення дотримання критеріїв включення пацієнтів у високовартісні програми.
Д. Спіцин зауважив, що підтримка інвестицій з боку держави може сприяти ролі України не лише як споживача, а й майданчика для виробництва та досліджень. Для цього слід закріпити «довгі» правила гри (захист інвестицій на 5–10 років), відновити наукову інфраструктуру, розвивати партнерство науки та бізнесу.
Серед позитивних моментів названо, зокрема, запровадження «правила Болар», яке дозволяє розпочинати підготовку до виведення генериків ще під час патентного захисту. І водночас визначена політична рамка, важлива саме для лікарів: здоров’я нації — це питання безпеки нації. Україна старіє, вікова група 50+ швидко збільшується, і без державної модерації — правил доступу, інвестзахисту, зрозумілих стимулів — інновації не доходять до тих, хто їх потребує найбільше.
Практичної конкретики додав Микола Скавронський, заступник гендиректора «Сінево Україна». За його словами, профілактика невіддільна від децентралізації діагностики. Пандемія показала: коли централізовані потоки не масштабуються, тести в місцях надання медичної допомоги (Point-of-Care Testing — POCT) «рятують» маршрути пацієнта. За деякими даними, у горизонті 5–10 років майже третина базових досліджень виконуватимуться «на місці» — у кабінеті лікаря чи аптеці, тоді як складні методи реалізовуватимуть, як і зараз, у спеціалізованих лабораторіях. Це зручно з практичної точки зору, але потребує додаткових заходів із забезпечення якості: калібрування, верифікації, обліку, інтеграції з системами менеджменту лабораторних даних — в якості загальновживаних стандартів.
Якщо профілактика має працювати на системній основі, лабораторні результати повинні автоматично долучатися до масиву медичних даних пацієнта, якими оперують постачальники послуг та страховики.
М. Скавронський навів простий, але промовистий кейс: за даними деяких внутрішніх опитувань, співробітники різних галузей обирають підвищення зарплати замість полісів добровільного медичного страхування. До того ж витрати роботодавця на добровільне медичне страхування трактуються як «додаткове благо» і оподатковуються на загальних підставах.
Рішення, яке могло б стати в нагоді: у фіскальній політиці підприємств відносити витрати на медстрахування та профілактичні програми до прямих витрат без додаткового оподаткування. Гроші миттєво підуть у страхові продукти, а звідти — надавачам допомоги. Адже збільшення витрат Національної служби здоров’я України (НСЗУ) без залучення приватних коштів не є робочим варіантом: контур попередження хвороб не запрацює у потрібному масштабі.
Страховий сектор цю логіку підхопив. Андрій Артюхов, голова правління страхової компанії VUSO, наголосив: типова логіка функціонування полісів оперує наслідками реалізації факторів ризику, тоді як зменшення їх впливу фінансується за залишковим принципом.
Якщо мати на увазі подовження здорового життя, зауважив доповідач, фінансова вісь має повернутися в напрямок профілактики: регулярні огляди, скринінги, менеджмент факторів ризику, поведінкові програми, повторні консультації. Корпоративний попит на такі рішення вже є, бо роботодавці бачать у профілактиці і HR-цінність, і потенціал підвищення продуктивності робочої сили. Але арифметика невтішна: пакет «за 10 тисяч на рік» не покриває повноцінної превенції. Тому або премії мають відображати собівартість, або слід будувати змішане співфінансування роботодавцем, страховиком і самим пацієнтом. Зі свого боку, страховики очікують, що клініки забезпечуватимуть передбачувані маршрути, запровадження якісних тестів у місці надання допомоги, а також «видимість даних» — інакше профілактика потоне в паперовій рутині.
Надавачі медичної допомоги додали своїх акцентів у питання, що обговорювали. Сергій Орел, генеральний директор медичної мережі «Добробут», нагадав, що без передбачуваних правил гри масштабування окремих правильних ініціатив не відбудеться. Профілактика — це не просто набір аналізів, а маршрут: швидкий запис, проведення базових тестів на місці, своєчасне дообстеження, консультація профільного спеціаліста, фолоу-ап із планом дій.
Якщо дані не підхоплюються системою і страховиком, чекпойнти превенції розпадаються на епізоди. А коли стандарти якості і маршрути описані, профілактика дає той ефект, заради якого її й задумували: раннє виявлення, керований ризик, менше ускладнень.
Усі ці фрагменти склалися в одну просту рамку, адресовану насамперед лікарям. Профілактика — це не разові «чекапи», а спосіб організації медичної роботи.
На рівні держави — це правила доступу до інновацій (оцінка медичних технологій і керований доступ із публічними індикаторами ефективності (KPI)), податкові стимули для роботодавців, стандарти POCT і політика даних, що робить результати видимими та інтероперабельними.
На рівні страховика — це продукти, які оплачують профілактику як основну послугу, а не як бонус.
На рівні виробників та постачальників — це інновації, що приходять у систему із зрозумілими правилами показань і результатів.
У фіналі дискусії, коли на сцені прозвучало: «здоров’я — це рівень Ради національної безпеки та оборони (РНБО)», у залі це сприйняли без пафосу. Держава вже зробила символічний крок — визнала превенцію як політику. Наступні кроки — технічні: усунути податкові бар’єри для роботодавців, довести механізми доступу до інновацій до робочого стану, організувати обмін даними.
І це, зрештою, те, про що домовилися всі, хто вийшов на сцену: Фарма, лабораторії, страховики, клініки — різні ролі, одна мета і спільний інтерес зробити профілактику ядром медицини, а не її периферією.
Долучайтеся до нас у Viber-спільноті, Telegram-каналі, Instagram, на сторінці Facebook, а також Twitter, щоб першими отримувати найсвіжіші та найактуальніші новини зі світу медицини.
Редакція журналу «Український медичний часопис»
Руслан Горонескуль, фото автора
