Структурні особливості щитоподібної залози у пацієнтів із цукровим діабетом 2-го типу та коморбідною патологією в умовах хронічного стресу | Український Медичний Часопис

Бобрик М.І.,Комісаренко Ю.І.

Головна
Публікації
Структурні особливості щитоподібної залози у пацієнтів із цукровим діабетом 2-го типу та коморбідною патологією в умовах хронічного стресу

Структурні особливості щитоподібної залози у пацієнтів із цукровим діабетом 2-го типу та коморбідною патологією в умовах хронічного стресу

20 серпня 2025

549

Ендокринологія

Бобрик М.І.

Комісаренко Ю.І.

УДК: 616.441+616.379-008.64

DOI: 10.32471/umj.1680-3051.268200

Ключові слова :

патерн,

ультразвукове дослідження,

цукровий діабет 2-го типу,

щитоподібна залоза

Спеціальності :

Ендокринологія

Завантажити PDF

Резюме

Мета: оцінити особливості змін структури щитоподібної залози (ЩЗ) у пацієнтів із цукровим діабетом (ЦД) 2-го типу у 2024 р. порівняно з періодом до 2022 р.

Об’єкт і методи дослідження. У період 2021–2024 рр. проведено проспективне дослідження, в яке включено пацієнтів із ЦД 2-го типу і рівнем глікованого гемоглобіну ≥7%, які мали аутоімунний тиреоїдит, гіпотиреоз у стані медикаментозної компенсації. Ультразвукове дослідження провели 300 пацієнтам віком 19–75 років: 148 обстежені до 2022 р., 152 — у 2024 р.

Результати. За даними оцінки розмірів ЩЗ за допомогою ультразвукового дослідження, до 2022 р. в пацієнтів із ЦД 2-го типу частота виявлення зобу становила 42,5%, у 2024 р. — 54%. У жінок із ЦД 2-го типу зоб виявляли частіше. До 2022 р. об’єм ЩЗ був збільшеним у 45% жінок і 37% чоловіків, у 2024 р. — у 52 і 44% відповідно. Гіпоехогенний неоднорідний тип ехоструктури ЩЗ — найбільш типовий у пацієнтів із аутоімунним тиреоїдитом і ЦД 2-го типу, у 2024 р. збільшилася частка гіпоехогенного однорідного патерну (з 9 до 13%). У жінок із ЦД 2-го типу не виявили патерну «ізоехогенний однорідний» у 2022 р. й аналогічно у 2024 р. У чоловіків до 2022 р. виявлено більшу частку ізоехогенної неоднорідної структури паренхіми ЩЗ, ніж у жінок (16% проти 12%), у 2024 р. порівняно з періодом до 2022 р., в них зменшилася частка ізоехогенної неоднорідної структури, натомість зросла частка гіпоехогенної неоднорідної структури паренхіми ЩЗ.

Висновок. Встановлено достовірне збільшення частки виявлення зобу у пацієнтів із ЦД 2-го типу у 2024 р. порівняно з періодом до 2022 р., що відображає інтегральний вплив хронічного стресу на компенсацію обох захворювань.

Вступ

Поєднання цукрового діабету (ЦД) і патології щитоподібної залози (ЩЗ) заслуговує на увагу практичного лікаря, оскільки патогенетично порушення функції, структури ЩЗ і вуглеводний обмін взаємопов’язані. Поширеність захворювань ЩЗ є вищою у пацієнтів із ЦД 2-го типу порівняно із загальною популяцією, коливаючись у межах 9,9–48% [1, 2]. Показано, що рівні тиреотропного гормону (ТТГ), вільного Т4 і Т3 корелюють з ризиком розвитку ЦД 2-го типу, навіть якщо вони знаходяться в межах норми [3]. Інсулінорезистентність і надмірне вивільнення інсуліну індукують проліферацію клітин ЩЗ, таким чином підвищуючи частоту вузлоутворення, збільшуючи розмір ЩЗ [4]. Останніми роками відзначають зростання частки випадків підвищеного рівня ТТГ у пацієнтів із ЦД 2-го типу, інсулінорезистентністю на тлі хронічного стресу [5].

Мета: оцінити особливості змін структури ЩЗ у пацієнтів з ЦД 2-го типу у 2024 р. порівняно з періодом до 2022 р.

Об’єкт і методи дослідження

У період 2021–2024 рр. проведено проспективне дослідження, в яке включали пацієнтів із ЦД 2-го типу і рівнем глікованого гемоглобіну ≥7%, які мали аутоімунний тиреоїдит (АІТ), гіпотиреоз у стані медикаментозної компенсації. Ультразвукове дослідження (УЗД) провели 300 пацієнтам віком 19–75 років: 148 пацієнтів обстежені до 2022 р., 152 — у 2024 р. Вимірювали об’єм ЩЗ за Brunn, порівнювали структуру паренхіми з визначенням патерну тканини, додатково оцінювали кровотік у ЩЗ за допомогою еходопплерографії. Визначення ТТГ проводили методом хемілюмінесцентного імуноаналізу.

Результати та їх обговорення

За результатами оцінки розмірів ЩЗ за допомогою УЗД до 2022 р. у пацієнтів із ЦД 2-го типу, частота виявлення зоба становила 42,5%, у 2024 р. — 54%, що достовірно вище порівняно з 2022 р. У жінок із ЦД 2-го типу зоб виявляли частіше. До 2022 р. розмір ЩЗ був збільшеним у 45% жінок і 37% чоловіків, у 2024 р. — у 52 і 44% відповідно.

Розподіл типів патернів ЩЗ у відсотках змінився у 2024 р. порівняно з періодом до 2022 р. На рис. 1 та 2 зображений розподіл патернів до 2022 р. та у 2024 р. у відсотках. Отримано гіпоехогенний неоднорідний тип ехоструктури ЩЗ як найбільш типовий у пацієнтів із АІТ і ЦД 2-го типу, у 2024 р. збільшилася частка гіпоехогенного однорідного патерну (з 9 до 13%).

Рисунок 1. Розподіл типів структури паренхіми ЩЗ на УЗД у пацієнтів із ЦД 2-го типу до 2022 р. (%)

Рисунок 2. Розподіл типів структури паренхіми ЩЗ на УЗД у пацієнтів із ЦД 2-го типу у 2024 р. (%)

Також досліджували частоту різних форм і патернів зобу при АІТ залежно від статі. У жінок із ЦД 2-го типу не виявили патерну «ізоехогенний однорідний» у 2022 і 2024 р. У чоловіків до 2022 р. спостерігали більшу частку ізоехогенної неоднорідної структури паренхіми ЩЗ, ніж у жінок (16 проти 12%), у 2024 р. порівняно з періодом до 2022 р., а також зменшення частки ізоехогенної неоднорідної структури, натомість зросла частка гіпоехогенної неоднорідної структури паренхіми ЩЗ.

При кольоровому допплерівському картуванні відмічали дифузно підвищений кровотік, більш виражений при гіпоехогенній неоднорідній формі патерну паренхіми ЩЗ.

Різні автори у своїх роботах виявляли вплив інсулінорезистентності, запальних процесів на гіперпластичні перетворення в ЩЗ, стимуляцію аутоімунного запалення, зниження чутливості до інсуліну. B. Biondi та співавторами описано «загальні гени сприйнятливості та патогенетичні механізми, що сприяють аутоімунному механізму, який бере участь у виникненні ЦД та аутоімунних розладів ЩЗ, а також фіксується факт, що нелікована дисфункція ЩЗ може порушити метаболічний контроль у хворих на цукровий діабет, і цей зв’язок може мати важливі наслідки для результатів обох цих розладів» [6]. Гормони ЩЗ впливають на «регуляцію гомеостазу глюкози та метаболізму ліпідів як через центральну нервову систему, так і безпосередньо в периферичних органах-мішенях, таких як печінка, скелетні м’язи, β-клітини підшлункової залози, біла та коричнева жирова тканина [1, 2, 7].

Висновок

У дослідженні встановлено достовірне збільшення частки виявлення зобу у пацієнтів із ЦД 2-го типу у 2024 р. порівняно з періодом до 2022 р., що відображає інтегральний вплив хронічного стресу на компенсацію обох захворювань.

Список використаної літератури

1. Maxzud M.C., Rasjido L.G., Fregenal M. et al. (2016) Prevalence of thyroid dysfunction in patients with type 2 diabetes mellitus. Medicina (B Aires), 76(6): 355–358.
2. Ogbonna S.U., Ezeani I.U., Okafor C.I., Chinenye S. (2019) Association between glycemic status and thyroid dysfunction in patients with type 2 diabetes mellitus. Diabetes Metab. Syndr. Obes., 12: 1113–1122. doi: 10.2147/DMSO.S204836.
3. Gu Y., Li H., Bao X. et al. (2017) The relationship between thyroid function and the prevalence of type 2 diabetes mellitus in euthyroid subjects. J. Clin. Endocrinol. Metab., 102(2): 434–442. doi: 10.1210/jc.2016-2965.
4. Ray S., Ghosh S. (2016) Thyroid Disorders and Diabetes Mellitus: Double Trouble. J. Diab. Res. Ther., 2(1). doi: 10.16966/2380-5544.113.
5. Bobryk M., Komisarenko Y. (2025) Combined endocrine pathology in conditions of chronic stress of war. Endocrinologia, 30(1): 33–38.
6. Biondi B., Kahaly G.J., Robertson R.P. (2018) Thyroid Dysfunction and Diabetes Mellitus: Two Closely Associated Disorders. Endocr. Rev., 40(3): 789–824.
7. Grigoriadis G., Koufakis T., Kotsa K. (2023) Epidemiological, Pathophysiological, and Clinical Considerations on the Interplay between Thyroid Disorders and Type 2 Diabetes Mellitus. doi: 10.3390/medicina59112013.

Інформація про авторів:

Бобрик Марина Іванівна — кандидатка медичних наук, доцентка кафедри ендокринології НМУ імені О.О. Богомольця, Київ, Україна.

Комісаренко Юлія Ігорівна — докторка медичних наук, професорка, завідувачка кафедри ендокринології НМУ імені О.О. Богомольця, Київ, Україна.

Information about the authors:

Bobryk Maryna I. — Candidate of Medical Sciences, Associate Professor of the Endocrinology Department of Bogomolets National Medical University, Kyiv, Ukraine.

Komisarenko Yulia I. — Doctor of Medical Sciences, Professor, Head of the Endocrinology Department of Bogomolets National Medical University, Kyiv, Ukraine.

Надійшла до редакції/Received: 17.08.2025
Прийнято до друку/Accepted: 19.08.2025