Вступ
Мелатонін, гормон сну, має декілька джерел біосинтезу в організмі: шишкоподібна залоза, печінка, кишечник, нирки, шкіра [1]. Мелатонін (N-ацетил-5-метокситриптамін) є похідною речовиною від амінокислоти триптофану [2]. Гормон впливає на регуляцію сну, його дія пов’язана з нормальним функціонуванням ендокринної системи [3, 4]. Антиоксидантна дія мелатоніну зумовила можливість його перспективного використання при нейродегенеративних захворюваннях, серцево-судинних, онкологічних хворобах [5], описаний вплив на імунну систему шляхом регуляції виділення цитокінів, гальмування апоптозу [6].
Антиоксидантні властивості мелатоніну пов’язані з наявністю у його молекули як гідрофільних, так і ліпофільних властивостей [7, 8]. Завдяки їм молекула легко проходить через різні біологічні мембрани, спроможна накопичуватися в мітохондріях, напряму захоплювати вільні радикали, бере участь у біосинтезі ферментів з антиоксидантною дією [9, 10]. З іншого боку, мелатонін гальмує синтез прооксидантних ензимів, наприклад, циклооксигенази [11, 12].
Мелатонін спроможний впливати на рівень глікемії, інсулінорезистентність (ІР), що показано в експерименті й описано в клінічній практиці у пацієнтів з ураженням пульпи зубів, при періодонтиті [13–19].
Мета дослідження: оцінити динаміку змін рівнів мелатоніну в слині та кореляційний зв’язок з порушеннями вуглеводного обміну у пацієнтів із цукровим діабетом (ЦД) 2-го типу під час війни в Україні порівняно з довоєнним станом.
Об’єкт і методи дослідження
У дослідження включено 517 учасників. Діагноз переддіабету встановлений на основі рівнів глікованого гемоглобіну (HbА1с) 5,7–6,4%, діагноз ЦД — на основі рівнів HbА1с ≥6,5%, отриманих двічі. Дослідження тривало в період 2021–2024 рр. Обстежено осіб з різних регіонів України: у 2021 р. — 266, у 2024 р. — 251, які розподілені залежно від порушень вуглеводного обміну та концентрації мелатоніну в слині: дефіцит або нормальний рівень. Групи були зіставними за статтю та віком.
Обстеження на мелатонін у слині та HbА1с проводили протягом 1 доби у кожного пацієнта: вночі (2:00–3:00) збирали проби слини, вранці натще пацієнти здавали кров на HbА1с. Лабораторну оцінку рівня мелатоніну в слині проводили методом твердофазного імуноферментного аналізу. HbА1с визначали методом високопродуктивної рідинної хроматографії.
У статистичній оцінці результатів для порівняння використано р (χ2) — оцінка суттєвості різниці між групами за критерієм χ2. Статистичні обчислення проводили за допомогою програми «Statistical software EZR» v. 1.54 (Відень, Австрія).
Результати та їх обговорення
У таблиці представлено результати залежно від стану вуглеводного обміну у пацієнтів із ЦД 2-го типу, переддіабетом, практично здорових учасників з дефіцитом мелатоніну до війни та на 3-му році війни. Порівняння проводили з особами з нормальним рівнем мелатоніну.
Таблиця. Структура результатів за показником HbА1с у пацієнтів із дефіцитом мелатоніну до війни (2021 р.) та у 2024 р.
Стан вуглеводного обміну | Мелатонін (дефіцит) | Мелатонін (норма) | ||
---|---|---|---|---|
2021 р. | 2024 р. | 2021 р. | 2024 р. | |
Норма, n (%) | 104 (66,7) | 61 (37,7) | 77 (70,0) | 55 (61,0) |
Переддіабет, n (%) | 43 (27,8) | 66 (41) | 22 (20,0) | 20 (22,0) |
ЦД 2-го типу, n (%) | 9 (5,5) | 34 (21,3) | 11 (10,0) | 15 (17,0) |
Загалом, n (%) | 156 (100) | 161 (100) | 110 (100) | 90 (100) |
р (χ2) | р=0,006 (норма / вище норми) |
р=0,491 (норма / вище норми) |
||
р=0,013 (норма / переддіабет / ЦД 2-го типу) | р=0,722 (норма / переддіабет / ЦД 2-го типу) |
Згідно з отриманими результатами, фактор хронічного стресу війни є статистично значущим для зміни показників HbА1с на фоні дефіциту мелатоніну. Частка результатів, що визначають групу ЦД 2-го типу, зростає на Δ=+15,8%, для групи з переддіабетом — на Δ=+13,2%. У цілому відносний ризик виявлення порушень вуглеводного обміну у вигляді патологічних рівнів показників HbА1с на фоні дефіциту мелатоніну і наявності стресового чинника війни зростає у 2,4 раза (3,3; 95% довірчий інтервал 1,3–8,6; р=0,006). Наявність стресового чинника на тлі нормальних рівнів мелатоніну також зумовлює погіршення структури показників HbА1с, проте ці зміни статистично незначущі.
У дослідженнях згадується зв’язок дефіциту мелатоніну, порушень режиму сон / неспання з підвищенням ІР, порушенням компенсації ЦД [3, 20]. Можливості терапевтичного впливу препаратів мелатоніну на вуглеводний обмін неоднозначні [21, 22]; необхідні подальші дослідження в цьому напрямку для уточнення їх безпосереднього впливу на показники вуглеводного обміну.
Висновок
Встановлено, що відносний ризик ЦД 2-го типу і переддіабету на фоні дефіциту мелатоніну і наявності стресового чинника війни зростає у 2,4 раза. Враховуючи підвищення розвитку тривожних станів у населення, довготривалого порушення сну, необхідно продовжити наукові дослідження шляхом вивчення можливості застосування препаратів мелатоніну з метою покращення вуглеводного обміну і корекції дефіциту мелатоніну.
Список використаної літератури
|
Інформація про авторів:
Бобрик Марина Іванівна — кандидатка медичних наук, доцентка кафедри ендокринології НМУ імені О.О. Богомольця, Київ, Україна. Комісаренко Юлія Ігорівна — докторка медичних наук, професорка, завідувачка кафедри ендокринології НМУ імені О.О. Богомольця, Київ, Україна. |
Information about the authors:
Bobryk Maryna I. — Candidate of Medical Sciences, Associate Professor of the Endocrinology Department of Bogomolets NMU, Kyiv, Ukraine. Komisarenko Yulia I. — Doctor of Medical Sciences, Professor, Head of the Endocrinology Department of Bogomolets NMU, Kyiv, Ukraine. |
Надійшла до редакції/Received: 31.03.2025
Прийнято до друку/Accepted: 02.04.2025