У жовтні цього року Національній медичній академії післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика (НМАПО) виповнилося 90 років. За час свого існування НМАПО (у минулому — Київський державний інститут удосконалення лікарів) пройшла славетний шлях і стала провідним в Україні закладом післядипломної медичної освіти та потужним науковим центром. У стінах НМАПО в різні роки ділилися знаннями та досвідом з молодими лікарями та науковцями такі всесвітньо відомі вчені, як М.М. Амосов, О.І. Арутюнов, В.Д. Братусь, О.М. Марзеєв, О.О. Шалімов та ін. Урочисті заходи з нагоди 90-річчя з дня заснування закладу відбулися 30 жовтня в актовому залі НМАПО ім. П.Л. Шупика. Колектив академії особисто привітали Ю.П. Богуцький, заступник глави Секретаріату Президента України, О.П. Биструшкін, керівник Головної служби гуманітарної політики та з питань збереження національного культурного надбання Секретаріату Президента України, Н.А. Козловська, заступник керівника апарату Верховної Ради України, В.Я. Федорчук, заступник міністра Кабінету Міністрів України, В.Я. Шпак, завідуючий сектором охорони здоров’я Cекретаріату Кабінету Міністрів України, В.В. Лазоришинець, заступник міністра охорони здоров’я України, В.П. Пилипишин, голова Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації, А.В. Шлапак, голова постійної комісії з питань охорони здоров’я та соціального захисту Київської міської ради, Ю.П. Зозуля, перший віце-президент Академії медичних наук України, В.Ф. Мачулін, голова вищої атестаційної комісії України та інші відомі державні діячі та науковці.
У жовтні 1918 р. за сприяння професійної спілки київських лікарів, вихованців медичного факультету університету Св. Володимира (М.А. Левитський, О.З. Лазарєв, Є.Л. Скловський, Г.Б. Биховський, І.Й. Фрумін та ін.) було засновано Клінічний інститут удосконалення лікарів. Першим головою правління інституту став професор М.А. Левитський.
У приміщенні на бульварі Шевченка, 13 було відкрито показову клінічну амбулаторію з усіх спеціальностей, а також денну і нічну поліклініки для виїзду до хворих за викликами через інститут. При амбулаторії для хворих у тому ж 1918 р. були відкриті аптека і хіміко- бактеріологічна лабораторія. В таких умовах Клінічний інститут став джерелом зародження системи післядипломної підготовки лікарів в Україні. Систематичні заняття в інституті розпочалися в осінньому семестрі 1920 р., коли слухачами стали перші 117 лікарів. До початку Другої світової війни в інституті налічувалось 24 кафедри, щорічно готували понад тисячу спеціалістів. Заклад став одним з найпотужніших медичних навчально-наукових установ країни довоєнного часу.
У роки Другої світової війни інститут припинив свою діяльність, а його навчальна та матеріальна база були знищені під час окупації Києва. Як інші медики, вчені інституту внесли вагомий внесок у велику перемогу. Багато імен назавжди увійшли до історії. Талановитими організаторами військової медицини проявили себе професор В.Х. Василенко, завідувач кафедри терапії, у роки війни — головний терапевт Північно-Кавказького та І Українського фронтів; професор А.А. Чайка, завідувач кафедри урології, у роки війни — генерал-майор медичної служби, та багато інших.
Друге народження інститут отримав на підставі постанови уряду України від 18 листопада 1943 р. про його відновлення, виданої вже через два тижні після звільнення Києва. Перші кафедри (хірургії, нейрохірургії, ортопедії і травматології) почали діяти в 1944 р. на базі колишнього 408-го Окружного військового госпіталю і деяких лікувальних закладів міста. Першими слухачами стали спеціалісти евакогоспіталів Міністерства охорони здоров’я. Першими директорами інституту у повоєнні часи були Я.А. Охріменко (1943–1944); В.П. Комісаренко (1944); І.І. Кальченко (1944–1957). Завдяки зусиллям цих поважних вчених та інших співробітників інституту було відновлено навчально-матеріальну базу.
Наприкінці 50-х років ХХ ст. інститут очолив професор М.Н. Умовіст, який обіймав цю посаду протягом 25 років. За цей час значно збільшилася кількість кафедр, що було зумовлено потребами практичної охорони здоров’я. До початку 90-х років минулого століття інститут став одним з найбільших в колишньому СРСР і найпотужнішим в Україні навчальним закладом такого типу. Якщо в перший післявоєнний рік (1945) у ньому працювало всього 68 викладачів, в тому числі 19 професорів, 20 доцентів і 29 асистентів, то в ювілейному 2008 р. нараховується більше 1400 співробітників, в тому числі понад 600 науково-педагогічних працівників, серед яких 180 докторів і 410 кандидатів наук.
Новий період в діяльності інституту розпочався в жовтні 1991 р. Заклад став пріоритетним в галузі післядипломної підготовки і перетворився в навчально-методичний центр МОЗ України. Нового якісного статусу він набув після прийняття Кабінетом Міністрів України постанови від 13 травня 1996 р. «Про створення Київської медичної академії післядипломної освіти».
На ознаменування 80-річчя з часу заснування НМАПО згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 513 від 20 квітня 1998 р. «Про увічнення пам’яті П.Л. Шупика» було присвоєно ім’я видатного державного діяча і вченого, професора Платона Лукича Шупика.
З 2002 р. НМАПО ім. П.Л. Шупика очолює Ю.В. Вороненко, доктор медичних наук, професор, член-кореспондент АМН України, завідувач кафедри управління охороною здоров’я. На сьогодні в НМАПО працюють 18 академіків, членів-кореспондентів НАН та АМН України, 29 заслужених діячів науки і техніки України, 23 лауреати Державної премії України в галузі науки і техніки, 45 заслужених лікарів України, 5 заслужених працівників народної освіти України, 4 заслужених раціоналізатори і винахідники України, 4 заслужених працівники охорони здоров’я, 2 Герої України. Результати науково-дослідних робіт викладачів академії за останні 15 років опубліковані в 265 монографіях, 74 підручниках, 337 навчальних посібниках, 95 довідниках, 523 методичних рекомендаціях та інформаційних листах, стали темою більше ніж 16,4 тис. статей в журналах і збірниках, третина з яких міжнародного рівня, зареєстровані в 606 патентах, були представлені як доповіді на більше ніж 260 наукових форумах.
Сьогодні в академії функціонують 10 спеціалізованих рад по захисту докторських і кандидатських дисертацій з 12 спеціальностей. Впродовж 2003–2008 рр. в них захищено 55 докторських і 406 кандидатських дисертацій. За 2003–2008 рр. підготовлено 736 аспірантів, 882 клінічних ординатори, 92 магістри. НМАПО є засновником 23 фахових періодичних видань. Серед них «Лікарська справа», «Український медичний часопис», «Сімейна медицина», «Український журнал гематології і трансфузіології», «Хірургія України», «Современная педиатрия», «Психічне здоров’я», «Радіологічний вісник», «Ліки України» та інші.
НМАПО ім. П.Л. Шупика активно співпрацює із зарубіжними партнерами. З 2001 р. академія першою з медичних вищих навчальних закладів України стала колективним членом Міжнародної кадрової академії (ЮНЕСКО). Спільно з Американською міжнародною спілкою охорони здоров’я в НМАПО створений Ресурсний центр підготовки фахівців з питань СНІД/ВІЛ-інфекції під егідою ВООЗ. За підтримки Цюріхського університету створено Міжнародний центр генетичних досліджень. Щорічно академію відвідують близько 50 іноземних делегацій.
Навчальна база НМАПО ім. П.Л. Шупика сьогодні розміщується в адміністративному та морфологічному корпусах загальною площею близько 8 тис. кв. м, а клінічна становить майже 11 тис. ліжок в сучасних лікувальних закладах і науково-дослідних інститутах Києва. Свій 90-річний ювілей академія відзначає в статусі Національної відповідно до указу Президента України В. Ющенка «Про надання Київській медичній академії післядипломної освіти імені П.Л. Шупика статусу Національної» від 27 березня 2006 р. № 236/2006.
Відкриваючи церемонію з нагоди ювілею НМАПО ім. П.Л. Шупика, її ректор Ю.В. Вороненко зробив цікавий екскурс в історію академії. Він нагадав імена відомих вчених, які у різні роки залишили частинку свого життя в цьому славетному закладі. Серед них М.М. Амосов, О.І. Арутюнов, В.Х. Василенко, В.П. Комісаренко, Б.М. Маньківський, О.М. Марзеєв, Л.І. Медвідь, В.П. Протопопов, І.Т. Тітов, Д.Ф. Чеботарьов, О.А. Шалімов та інші. Доповідач зазначив, що важливим для академії є завтрашній день, а саме професійне зростання наукової зміни. Щороку в клініках та аудиторіях НМАПО проходять підготовку 23–24 тис. фахівців з України та десятків країн світу. Ще одним відповідальним напрямком діяльності професорів, доцентів, асистентів НМАПО ім. П.Л. Шупика є лікувальна робота. Близько 200 тис. пацієнтів щороку отримують їх консультації. Науковці академії щорічно оперують понад 20 тис. пацієнтів. Наприкінці свого виступу ректор привітав зі святом усіх співробітників академії та десятки тисяч випускників, подякував гостям, які відгукнулися на запрошення.
Ю.П. Богуцький передав привітання з нагоди ювілею від Президента України В. Ющенка. Президент України зазначив, що у світі високо шанують створенні у стінах академії наукові школи Василенка, Стражеска, Амосова, Шупика, Шалімова, Чеботарьова та багатьох інших відомих вчених. Сьогодні академія є потужним науковим центром, де щорічно удосконалюють свій професіоналізм понад 20 тис. лікарів і провізорів. В. Ющенко висловив глибоку подяку професорсько-викладацькому складові, усім працівникам за благородну та наполегливу працю, відданість обраній справі, вагомий внесок у розвиток охорони здоров’я України.
О.П. Биструшкін вручив нагороди почесним ювілярам, відзначеним указом Президента України. За значний особистий внесок у розвиток вітчизняної освіти та науки, підготовку висококваліфікованих медичних спеціалістів, професійну майстерність та з нагоди річниці заснування НМАПО ім. П.Л. Шупика орденом князя Ярослава Мудрого V ступеня нагороджено І.С. Зозулю, проректора з наукової роботи, завідувача кафедри медицини невідкладних станів, д-ра мед. наук, професора, академіка Академії наук вищої школи України. Орденом «За заслуги» II ступеня нагороджено Ю.В. Вороненка, ректора НМАПО ім. П.Л. Шупика, завідувача кафедри управління охороною здоров’я, д-ра мед. наук, професора, члена-кореспондента АМН України, та О.П. Мінцера, завідувача кафедри медичної інформатики, д-ра мед. наук, професора. Орденом «За заслуги» III ступеня нагороджено О.В. Павленка, директора інституту стоматології, д-ра мед. наук, професора; М.Є. Поліщука, завідувача кафедри нейрохірургії, д-ра мед. наук, професора, члена-корреспондента АМН України. Медаллю «За працю і звитягу» нагороджено Л.І. Чернишову, завідуючу кафедрою дитячих інфекційних хвороб та дитячої імунології, д-ра мед. наук, професора.
У привітанні від голови Верховної Ради України, яке передала Н.А. Козловська, зазначалося, що академія по праву може пишатися своїми славетними традиціями та історією, заслуговуючи на звання фундатора післядипломної медичної освіти України. З року в рік колектив НМАПО працює над зміцненням наукового потенціалу нашої держави, готуючи лікарів та науковців таких галузей медицини, як хірургія, терапія, педіатрія, фармація, сімейна медицина та ін. Було висловлене переконання, що співробітники академії і надалі будуть зберігати та примножувати традиції своєї alma mater, сприяти прогресу наукової думки, робити достойний вклад у розвиток вищої медичної школи України.
Від імені Верховної Ради України Н. Козловська вручила почесні грамоти та цінні подарунки заслуженим працівникам академії.
Кабінет Міністрів України представляв В.Я. Федорчук. Від імені прем’єр-міністра України Ю. Тимошенко він зачитав привітання, в якому, зокрема, зазначено, що сфера, в якій реалізуються знання та досвід працівників академії, прагнення віддано служити Вітчизні, визначає здоров’я та життєздатність нації, а відтак її майбутнє. Ю. Тимошенко переконана, що добрі традиції минулих десятиріч будуть примножуватися, а зусилля професорсько-викладацького складу знайдуть гідне продовження у досягненнях практичної медицини.
В.Я. Шпак передав нагороди почесним працівникам академії від Кабінету Міністрів України.
Від імені МОЗ України з привітаннями виступив В.В. Лазоришинець. Він підкреслив, що в НМАПО сьогодні здійснюються всі види післядипломної освіти та безперервного професійного розвитку від інтернатури до докторантури. Професорсько-викладацький склад клінічних кафедр успішно поєднує педагогічну і науково-дослідну діяльність з консультативною і лікувальною роботою. НМАПО впевнено вийшла на міжнародну арену і співпрацює з багатьма зарубіжними науковими установами та освітянськими методичними закладами. Сьогодні в академії навчаються громадяни з близько 60 країн світу. З нагоди святкування ювілею НМАПО колегія МОЗ України та міністр охорони здоров’я України побажали професорсько-викладацькому складу та всім співробітникам подальших вагомих успіхів у підготовці висококваліфікованих медичних та наукових кадрів. В. Лазоришинець також вручив почесні грамоти МОЗ України працівникам НМАПО ім. П.Л. Шупика.
АМН України в особі Ю.П. Зозулі також привітала своїх колег з ювілеєм та відзначила Почесними грамотами видатних науковців НМАПО: Н.Г. Гойду, проректора з лікувальної роботи, д-ра мед. наук, професора, А.Л. Косаковського, проректора з міжнародних зв’язків та науково-педагогічної роботи з іноземними громадянами, д-ра мед. наук, професора та ін. Ю.В. Вороненко, ректор НМАПО ім. П.Л. Шупика, окрім Почесної грамоти був відзначений найвищою нагородою АМН — медаллю АМН України.
А.В. Шлапак як представник Київської міської державної адміністрації також поздоровила присутніх з ювілеєм академії та побажала усім медикам шани українського суспільства. Від імені Київського міського голови вона вручила нагороди кращим співробітникам НМАПО ім. П.Л. Шупика.
Також з теплими словами привітання та подяки виступили В.П. Пилипишин, В.Ф. Мачулін та інші представники державних служб і вищих навчальних закладів.
31 жовтня в НМАПО ім. П.Л. Шупика відбулась науково-практична конференція «Актуальні питання медичної науки та освіти: досягнення та перспективи», присвячена 90-річчю з дня заснування закладу.
Про сьогоденні перспективи впровадження резидентури в українській післядипломній освіті розповів Ю.П. Вдовиченко, перший проректор, д-р мед. наук, професор, заслужений лікар України, завідувач кафедри акушерства, гінекології та перинатології. Він підкреслив, що сьогодні для підвищення якості післядипломної медичної освіти резидентура в Україні не тільки можлива, а й необхідна. Про це свідчить аналіз міжнародного досвіду. Резидентура — період післядипломної медичної освіти, який передбачає практику в лікарні і її амбулаторному відділенні, що контролюється фахівцями з медичного персоналу (Merriam-Webster Dictionary). Резидент — лікар, який закінчив медичну школу й інтернатуру і тепер навчається за спеціалізацією, такою як, наприклад, хірургія, внутрішня медицина тощо. Отримання дозволу на практику в усіх медичних і хірургічних спеціальностях вимагає задовільного завершення програми резидентури. Резидентура повинна бути стаціонарною і здійснюватися у відповідних закладах, визнаних уповноваженими владними структурами (схема 1).
Схема 1
Позитивні риси запровадження резидентури
- Підвищення якості підготовки.
- Можливість використання при підготовці резидентів модульної системи.
- Розширення мережі університетських клінік.
- Посилення ролі лікарських асоціацій у плануванні необхідної кількості лікарів з певної спеціальності.
- Підвищення мотивації навчання в резидентурі при достойному рівні стипендії і заробітної плати після її закінчення, соціальні пільги.
Закони і накази, які потребують змін та доповнень при запровадженні резидентури
- Закон України «Про вищу освіту» від 17.01.2002 р. № 2984-III зі змінами та доповненнями.
- Проект Закону України «Про післядипломну освіту».
- Проект Концепції реформування системи підготовки лікарів в Україні та приведення її у відповідність до потреб ринку праці і вимог Європейського Союзу.
- Наказ МОЗ України від 21.11.2005 р. № 621 «Про перелік спеціальностей та строки навчання в інтернатурі випускників медичних і фармацевтичних вищих навчальних закладів, медичних факультетів університетів» з доповненнями.
Лікарі після закінчення інтернатури зможуть працювати у системі первинної та вторинної медичної допомоги і проходження резидентури не буде обов’язковим, підкреслив Ю. Вдовиченко.
Н.Г. Гойда представила слухачам доповідь, присвячену актуальній темі медичних стандартів як одного з критеріїв оцінки якості лікувально- діагностичного процесу. Згідно з визначенням ВООЗ від 1986 р. якість медичної допомоги — це зміст взаємодії лікаря і пацієнта, який грунтується на кваліфікації професіонала, тобто його здібності знижувати ризик прогресування захворювання, яке є у пацієнта, і виникнення нового патологічного процесу, оптимально використовувати ресурси медицини і забезпечувати задоволеність пацієнта системою охорони здоров’я. Найбільш доцільно, зазначила Н. Гойда, характеризувати якість за трьома аспектами:
- якість структури (будинки, споруди, устаткування, матеріали, кадри);
- якість процесу (технології, діагностика, профілактика, лікування, дотримання стандартів);
- якість результату (досягнення прийнятих клінічних показників і їх співвідношення з економічними показниками).
Стосовно всієї системи охорони здоров’я ВООЗ рекомендує визначати поняття якості медичної допомоги як комплекс кількох показників:
- ефективність — відношення ресурсних витрат до отриманих клінічних результатів;
- економічність — відношення ресурсних витрат до нормативної вартості;
- адекватність — відношення між наданою медичною допомогою і тією, якої потребували (стандартною).
Необхідність оцінки якості процесу надання медичної допомоги стала поштовхом до створення стандартів медичної допомоги та клінічних керівництв, що є на сьогодні пріоритетним напрямком підвищення якості в охороні здоров’я. Клінічні рекомендації — це твердження, розроблені за допомогою певної методології та покликані допомогти лікарю і хворому прийняти рішення про раціональну допомогу в різних клінічних ситуаціях. Рекомендації і є надійним джерелом розробки медичних стандартів і локальних протоколів ведення пацієнтів.
Клінічні рекомендації, розроблені із застосуванням принципів доказової медицини, дають можливість уніфікувати процес прийняття рішень, який часто залежить від суб’єктивних чинників, наприклад таких, як інтуїція, кваліфікація лікаря, думки авторитетних експертів, рекомендації популярної настанови і довідників.
Стандарти якості є ключовими елементами системи якості надання медичної допомоги. Це певний набір мінімальних вимог до якості для організацій і закладів. Стандарти повинні відповідати конкретній діяльності даної організації і забезпечувати її стабільність, можуть бути обов’язковими та бажаними. Обов’язкові стандарти — це законодавчі або урядові вимоги, які необхідно виконувати. Бажані переходять в категорію обов’язкових при появі необхідних ресурсів.
Клінічний протокол — технічний нормативно-правовий акт, що визначає вимоги щодо надання медичної допомоги хворому при певному захворюванні, з певним синдромом або при певній клінічній ситуації. Звичайно, протоколи більше деталізуються і є своєрідною інструкцією або правилами ведення етапів надання медичної допомоги і напрямків. Вони пов’язані з організаційною структурою установи. Протоколи напрямку грунтуються на клінічних рекомендаціях, розроблених з урахуванням доказової медицини за даною темою.
До уваги слухачів був представлений проект структури системи управління якістю медичної допомоги населенню України (схема 2).
Схема 2
У ході науково-практичної конференції також висвітлювалися такі важливі питання сучасної освіти, як інноваційні технології в післядипломній медичній освіті; сучасний стан підготовки, удосконалення, сертифікації та ліцензування фармацевтичних кадрів в Україні; проблеми підготовки лікарів за різноманітними спеціальностями та ін. Серед актуальних питань медичної науки розглядались сучасні технології лікування в гінекології, діагностика та лікування гострого панкреатиту, сучасні аспекти лікування хворих на хронічні дифузні захворювання печінки, гіполіпідемічна корекція при серцево-судинних захворюваннях, новий погляд на патогенез і принципи терапії остеопорозу, первинна профілактика ішемічної хвороби серця та ін.
Сьогодні колектив академії також всіляко сприяє проведенню реформи системи охорони здоров’я і вищої медичної школи в Україні.
Олена Приходько,
фото Любові Столяр
Видавництво «МОРІОН»
