Медико-соціальне оцінювання впливу дистанційного моніторингу стану здоров’я в пацієнтів із хворобами системи кровообігу на етапі первинної медичної допомоги

Вступ

Хвороби системи кровообігу (ХСК) нині є однією з найгостріших медико-соціальних проблем людства. Їх висока поширеність, значний рівень інвалідизації та смертності населення, а також суттєве економічне навантаження на системи охорони здоров’я визначають цю проблему як пріоритетну на глобальному рівні [1, 2].

За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, серцево-судинні захворювання (ССЗ) щороку спричиняють близько 17,9 млн випадків смерті, що становить 31% від загальної смертності у світі. Найнебезпечнішими проявами ХСК є інфаркт міокарда та інсульт, які разом зумовлюють до 85% летальних випадків у цій категорії захворювань [3]. Експерти прогнозують, що до 2030 р. смертність від ХСК може зрости до 23,6 млн випадків щороку [4].

Особливе занепокоєння викликає зростання частоти ССЗ серед осіб працездатного віку. Це явище не тільки погіршує демографічну ситуацію, але й призводить до суттєвих економічних втрат через передчасну смертність, тимчасову або постійну втрату працездатності [5]. За оцінками фахівців, глобальні витрати на лікування ХСК у поєднанні з втратами продуктивності праці сягають 863 млрд дол. США на рік, причому до 2030 р. ця цифра може зрости до 1,044 трлн дол. [6].

В Україні ситуація із ССЗ є надзвичайно критичною. ХСК посідають 1-ше місце у структурі загальної захворюваності, інвалідності та смертності населення. Щорічно в Україні від цих захворювань помирають близько 426 тис. осіб, що становить близько 67% загальної смертності, що знач­но перевищує відповідні показники розвинених європейських країн [7, 8].

Соціально-економічний тягар ХСК охоплює не лише прямі витрати на лікування та реабілітацію, але й непрямі витрати, пов’язані з втратою працездатності, передчасною смертю та необхідністю соціальної підтримки осіб з інвалідністю. Згідно з дослідженнями, річні видатки на лікування одного пацієнта із ССЗ коливаються в межах 2–25 тис. дол. залежно від тяжкості захворювання та необхідності в медичних втручаннях [9].

Важливо наголосити, що значну частину випадків ХСК можна попередити шляхом модифікації факторів ризику: відмова від куріння, дотримання здорового харчування, підвищення фізичної активності та обмеження вживання алкоголю [10]. За оцінками Всесвітньої організації охорони здоров’я, впровадження ефективних профілактичних заходів могло б запобігти до 80% випадків передчасної смерті від ССЗ [11].

Первинна медична допомога (ПМД) відіграє ключову роль у профілактиці, діагностиці та лікуванні ХСК, які залишаються провідною причиною смертності населення в усьому світі [12]. В умовах зростання поширеності ССЗ особливого значення набуває ефективна організація медичної допомоги на первинному рівні.

Основними завданнями лікарів ПМД у веденні пацієнтів з ХСК є профілактика та раннє виявлення захворювань системи кровообігу шляхом проведення регулярних скринінгових обстежень та оцінювання факторів ризику; моніторинг стану здоров’я пацієнтів з діагностованими ХСК і контроль ефективності призначеного лікування; забезпечення безперервності лікування та координація взаємодії з лікарями інших спеціальностей; проведення санітарно-просвітницької роботи серед населення щодо здорового способу життя та модифікації факторів ризику ХСК. Доведено, що активна участь сімейних лікарів у реабілітаційних програмах підвищує прихильність пацієнтів до лікування та знижує ризик пов­торних розладів [13–17].

У дослідженнях продемонстровано також економічну ефективність через посилення ролі ПМД у веденні пацієнтів кардіологічного профілю, що дозволяє знизити частоту госпіталізацій та зменшити загальні витрати на лікування [18].

Впровадження сучасних клінічних протоколів і стандартів надання медичної допомоги на первинній ланці разом із забезпеченням безперервного професійного розвитку лікарів ПМД є необхідною умовою для підвищення якості медичної допомоги пацієнтам із ХСК [19].

В умовах стрімкого розвитку інформаційних технологій та щораз більшої потреби в доступній медичній допомозі дистанційні технології відіграють усе більш важливу роль у наданні медичних послуг пацієнтам із ХСК. Таке явище, як телемедицина, стало невід’ємною частиною сучасної кардіології, забезпечуючи безперервність лікування та моніторингу стану пацієнтів [20].

Основними напрямами застосування телемедичних технологій є наступні: дистанційний моніторинг життєвих показників, телеконсультації з кардіологом та віддалене спостереження, що є особливо актуальними для пацієнтів з обмеженою мобільністю, мешканців віддалених районів, осіб із хронічними ССЗ, які потребують регулярного нагляду; дистанційна реабілітація, програми якої містять онлайн-заняття з лікувальної фізкультури із дистанційним контролем виконання вправ, психологічну підтримку та навчання здорового способу життя [21].

Переваги використання телемедичних технологій включають підвищення доступності медичної допомоги, скорочення часу на діагностику та початок лікування, зменшення витрат на медичне обслуговування, покращення якості життя пацієнтів та зниження ризику повторних госпіталізацій. Основними проблемами у використанні телемедичних технологій залишаються забезпечення захисту персональних даних пацієнтів, розвиток технічної інфраструктури, навчання медичного персоналу дистанційним технологіям та стандартизація протоколів телемедичних послуг, проте, незважаючи на ці виклики, телемедичні технології продовжують активно розвиватися та впроваджуватися в практику охорони здоров’я [22, 23].

Дистанційний моніторинг стану здоров’я (ДМСЗ) — це комплексна система спостереження за станом пацієнта з використанням сучасних інформаційно-комунікаційних технологій, що забезпечує збір, передачу та аналіз медичних даних без необхідності безпосереднього контакту з медичним працівником [24].

Основними компонентами системи ДМСЗ є технічні засоби та програмне забезпечення [25, 26].

Функціональні можливості ДМСЗ полягають у постійному спостереженні за життєвими показниками, прогнозуванні ризику серцево-судинних розладів, оцінюванні ефективності лікування, аналізі тенденцій зміни показників та формуванні персоналізованих рекомендацій [27, 28].

Основні напрями клінічного застосування ДМСЗ передбачають профілактичний і лікувально-діагностичний моніторинг [29].

Переваги ДМСЗ визначаються його медичною, організаційною та економічною ефективністю. Медична ефективність передбачає ранню діагностику ускладнень, своєчасну корекцію лікування, зниження частоти госпіталізацій і покращення прогнозу захворювання, водночас організаційна — оптимізацію робочого часу медичного персоналу, зниження навантаження на стаціонари, підвищення доступності медичної допомоги [30].

Проте існують технічні й організаційні обмеження та виклики ДМСЗ [31].

Перспективи розвитку ДМСЗ полягають у впровадженні технологій штучного інтелекту, розробленні нових мобільних пристроїв, удосконаленні алгоритмів аналізу даних, розширенні функціональних можливостей ДМСЗ та інтеграції із системами підтримки ухвалення рішень [32–34].

Мета: комплексне медико-соціальне оцінювання ефективності впровадження системи ДМСЗ у пацієнтів із ХСК на етапі ПМД.

Об’єкт і методи дослідження

Об’єкт дослідження: система ДМСЗ пацієнтів із ХСК на первинній ланці медичної допомоги та її вплив на медико-соціальні показники.

Методи дослідження: бібліосемантичний, системний і порівняльний аналіз, медико-статистичний аналіз та метод експертних оцінок.

Результати

Розвиток інформаційних технологій та цифрової медицини відкрив нові можливості для моніторингу стану здоров’я пацієнтів із серцево-судинними захворюваннями. Сучасні технології ДМСЗ дозволяють здійснювати безперервне спостереження за станом пацієнтів, забезпечуючи своєчасне виявлення патологічних змін та оперативне реагування на них.

Обговорення

ДМСЗ відіграє ключову роль у своєчасному виявленні погіршення стану пацієнтів та запобіганні серйозним ускладненням [35, 36]. Результати численних рандомізованих контрольованих досліджень підтверджують високу клінічну ефективність дистанційного моніторингу [37].

Регулярний моніторинг АТ та ЧСС за допомогою ДМСЗ демонструє значні переваги — досягнення цільових значень АТ у 72% пацієнтів проти 45% у контрольній групі, зниження варіабельності АТ на 40% та стабілізація ЧСС у межах 60–80 уд./хв у 85% випадків [48]. Регулярний моніторинг АТ та ЧСС за допомогою ДМСЗ демонструє значні його переваги [38]. Використання систем ДМСЗ суттєво підвищує прихильність пацієнтів до призначеного лікування [39].

ДМСЗ надає лікарям розширені можливості для своє­часної корекції терапії — оперативне виявлення недостатньої ефективності призначеного лікування, швидку корекцію дози препаратів на основі об’єктивних даних та превентивну модифікацію терапії в разі появи перших ознак погіршення стану [40].

Комплексний аналіз ефективності ДМСЗ демонструє значне зменшення настання несприятливих випадків [41].

Впровадження ДМСЗ суттєво розширює доступність медичної допомоги для різних категорій населення. Особ­ливо важливим це є для мешканців віддалених регіонів, людей з обмеженою мобільністю та осіб похилого віку [42, 43].

ДМСЗ позитивно впливає на якість життя пацієнтів через зменшення необхідності частих візитів у медичні заклади, можливість отримання медичної допомоги в комфортних домашніх умовах, зниження рівня стресу, пов’язаного з відвідуванням лікарень, та економію часу і коштів на транспортування [44].

Використання ДМСЗ чинить позитивний вплив на прихильність пацієнтів до призначеного лікування. Регулярний дистанційний моніторинг та підтримка з боку медичних працівників підвищують мотивацію пацієнтів до виконання лікарських рекомендацій [45].

ДМСЗ сприяє реалізації концепції пацієнтоорієнтованої медичної допомоги через індивідуалізацію підходу до кожного, можливість вибору зручного часу для консультацій, активне залучення пацієнта до процесу лікування та покращення комунікації між ним та лікарем, у результаті чого 85% пацієнтів відзначають підвищення рівня задоволеності медичною допомогою завдяки використанню телемедичних сервісів [46].

Впровадження ДМСЗ зумовлює значний вплив на психологічні аспекти самоконтролю пацієнтів — підвищення відповідальності за власне здоров’я, розвиток навичок самоспостереження та самоаналізу, зниження тривожності щодо стану здоров’я та формування позитивних поведінкових звичок. Результати досліджень демонструють, що регулярне використання засобів дистанційного моніторингу сприяє формуванню більш відповідального ставлення до здоров’я у 67% пацієнтів [57].

Впровадження ДМСЗ потребує значних початкових інвестицій, які включають закупівлю програмного забезпечення та обладнання, навчання персоналу, створення технічної інфраструктури та інтеграцію з наявними системами [48].

Важливим аспектом впровадження ДМСЗ є забезпечення його доступності для всіх верств населення, основ­ними перешкодами для чого є фінансові обмеження, технологічна грамотність, географічна доступність інтернету та мовні бар’єри [49], подолання яких потребує розроблення спеціальних програм підтримки та навчання населення [50].

Впровадження ДМСЗ демонструє значний потенціал щодо зниження витрат на лікування [51–53].

Аналіз економічної ефективності ДМСЗ показує позитивний результат у довгостроковій перспективі [54].

ДМСЗ суттєво впливає на оптимізацію використання ресурсів охорони здоров’я — раціональний розподіл навантаження на медичний персонал, ефективне використання медичного обладнання, оптимізацію логістичних процесів та зниження навантаження на стаціонарні відділення на 25–35% [55]. У контексті ПМД ДМСЗ забезпечують підвищення ефективності роботи сімейних лікарів, скорочення часу на адміністративну роботу та покращення доступності медичної допомоги у віддалених районах та оптимізацію маршруту пацієнта [56, 57].

Впровадження системи ДМСЗ потребує створення чіткої організаційної структури з визначенням відповідальних осіб та підрозділів, що актуалізує необхідність забезпечення створення центру дистанційного моніторингу із цілодобовим режимом роботи, формування мультидисциплінарних команд спеціалістів, розроблення протоколів взаємодії між первинною та вторинною ланками медичної допомоги, впровадження системи електронного документообігу та інтеграцію з наявними медичними інформаційними системами [58].

Для ефективного функціонування системи ДМСЗ у пацієнтів із ХСК необхідно забезпечити надійну телекомунікаційну інфраструктуру, впровадити спеціалізовані програми, забезпечити пацієнтів персональними пристроями моніторингу та створити систему технічної підтримки користувачів [59].

Програма навчання медичного персоналу повинна включати теоретичну підготовку з питань телемедицини та дистанційного моніторингу, практичні навички роботи з обладнанням та програмним забезпеченням, тренінги з комунікації з пацієнтами в умовах дистанційного спостереження та регулярні курси підвищення кваліфікації [60]. Програма навчання пацієнтів має охоплювати інструктаж із використання пристроїв моніторингу, навчання роботи з мобільними додатками, інформування про показання для екстреного звернення до лікаря та психологічну підготовку до самоконтролю стану здоров’я [61].

Крім того, впровадження ДМСЗ потребує врахування законодавства про телемедицину та електронну охорону здоров’я, стандартів надання медичної допомоги, питань відповідальності медичних працівників, прав пацієнтів в умовах дистанційного спостереження та розроблення й удосконалення документації та звітності [62, 63].

Система захисту даних повинна забезпечувати шифрування під час передачі та зберігання інформації, двофакторну автентифікацію користувачів, регулярне резервне копіювання даних та захист від несанкціонованого доступу [64].

Організаційні заходи впровадження ДМСЗ потребують упровадження політики конфіденційності та захисту інформації, регулярного аудиту безпеки, навчання персоналу з питань інформаційної безпеки та процедури реагування на інциденти безпеки [65].

Виклики та проблеми впровадження ДМСЗ в пацієнтів із ХСК на етапі ПМД зумовлені технічними та інфраструктурними обмеженнями: складнощами технологічної інфраструктури, технічною сумісністю, юридичними та етичними аспектами щодо захисту персональних даних, правовими ризиками, необхідністю навчання медичного персоналу, організаційними аспектами [66].

Перспективи розвитку ДМСЗ в пацієнтів із ХСК на етапі ПМД містять декілька аспектів — інноваційні технологічні рішення, масштабування дистанційного моніторингу, визначення напрямів подальших наукових досліджень, розроблення стандартів використання телемоніторингу, інтеграцію штучного інтелекту, використання міжнародного досвіду та його локальну адаптацію [67].

Висновки

ДМСЗ є ефективним інструментом у системі ПМД для пацієнтів із ХСК і сприяє своєчасному виявленню змін у стані здоров’я та зниженню ризику розвитку ускладнень.

Впровадження ДМСЗ забезпечує підвищення якості медичної допомоги, знижує частоту госпіталізацій та витрати на лікування завдяки раціональному використанню ресурсів системи охорони здоров’я.

Соціальна ефективність включає покращення пацієнтоорієнтованості, підвищення задоволеності пацієнтів медичною допомогою та зміцнення взаємодії між лікарем і пацієнтом.

Аналіз результатів досліджень свідчить, що використання ДМСЗ сприяє формуванню в пацієнтів більш відповідального ставлення до власного здоров’я, а також підвищує прихильність до призначеної терапії.

Для успішного впровадження ДМСЗ необхідно розробити стандарти його використання, враховуючи особ­ливості регіональної системи охорони здоров’я, забезпечити технічну інфраструктуру та відповідну підготовку медичного персоналу.

ДМСЗ є перспективним напрямом для вдосконалення системи ПМД, що потребує подальших наукових досліджень, зокрема в аспектах довгострокової ефективності та економічної доцільності.

Список використаної літератури

Надійшла до редакції/Received: 01.12.2024
Прийнято до друку/Accepted: 08.12.2024