Вступ
Дефіцит вітаміну D патогенетично пов’язаний із цукровим діабетом (ЦД) 2-го типу [1]. Рівень D-дефіциту і D-недостатності в Україні у 2014 р. становив сумарно 95,4% всього населення [2]. Станом на 2022 р. ситуація покращилася: рівень D-дефіциту і D-недостатності в Україні вже в сумі сягав 47,3% [3].
Останніми роками наукова спільнота досліджує позаскелетні дії вітаміну D, вважаючи перспективними його терапевтичні можливості [3, 4]. Сучасні уявлення про позаскелетні впливи вітаміну D ґрунтуються на відкритті рецепторів до вітаміну D, які експресуються в багатьох тканинах і органах і не обмежуються лише кістковою тканиною [5, 6]. Рецептори до вітаміну D виявлені в головному мозку, молочних залозах, передміхуровій залозі, кишечнику, імунних клітинах [7]. Низка робіт описує зв’язок забезпечення організму вітаміном D з низкою хронічних захворювань: ЦД 2-го типу, метаболічним синдромом, аутоімунними, серцево-судинними захворюваннями [8].
На сьогодні відомо кілька механізмів дії вітаміну D на ендокринну частину підшлункової залози, зокрема безпосередня стимуляція секреції інсуліну шляхом активування рецепторів у β-клітинах. У результаті відзначається локальна активація ферментом 1α-гідроксилазою, що призводить до внутрішньоклітинної регуляції кальцію і, відповідно, підвищення секреції інсуліну [9].
Середній рівень 25-гідроксивітаміну D у крові пацієнтів був статистично значущо вищим за відсутності інсулінорезистентності, а в осіб з інсулінорезистентністю середній рівень 25-гідроксивітаміну D відповідав стану D-недостатності [10].
Мета дослідження: оцінити зміни метаболічних показників хворих на ЦД 2-го типу під впливом лікування вітаміном D.
Об’єкт і методи дослідження
У проспективне дослідження включено 164 пацієнтів віком 19–75 років із ЦД 2-го типу з D-дефіцитом. Пацієнти розподілені на дві групи: 82 пацієнти дослідної групи отримували лікування вітаміном D у дозі 10 000 МО протягом 3 міс, 82 пацієнти контрольної групи не отримували вітаміну D. Серед пацієнтів дослідної групи було 50% жінок та 50% чоловіків, контрольної — 52 та 48% відповідно.
Оцінку забезпеченості вітаміном D проводили за допомогою дослідження «25-гідроксикальциферол» (25-ОН D), яке виконували методом хемілюмінісцентного імуноаналізу. Визначення глікованого гемоглобіну проводили за допомогою методу високопродуктивної рідинної хроматографії, визначення загального холестерину — колориметричним методом.
Пацієнти дослідної групи отримували лікування вітаміном D у формі желатинових капсул у дозі 10 000 МО на добу, зранку після сніданку протягом 3 міс. Пацієнти контрольної групи не отримували вітаміну D. Обидві групи пацієнтів застосовували пероральні антигіперглікемічні препарати. Хворих на ЦД 2-го типу, які отримували інсулінотерапію або комбіновану з інсуліном терапію, у дослідження не включали. Критеріями виключення також були наявність хронічної хвороби нирок, індекс маси тіла >40 кг/м2, прийом препаратів вітаміну D, починаючи з періоду за 3 міс до початку дослідження. Дози антигіперглікемічних препаратів не змінювали протягом досліджуваного періоду.
Результати та їх обговорення
Під впливом лікування вітаміном D у дозі 10 000 МО зафіксовано достовірне підвищення рівня 25-ОН D у крові пацієнтів дослідної групи порівняно з пацієнтами контрольної групи (р<0,05) (рис. 1).
На тлі лікування відмічали позитивний вплив на вуглеводний обмін. Динаміка глікованого гемоглобіну представлена на рис. 2. Різниця між дослідною і контрольною групами через 3 міс лікування / відсутності лікування вітаміном D була статистично значущою (р<0,05).
Також досліджували зміни рівня загального холестерину у групах пацієнтів (рис. 3). Через 3 міс в дослідній групі відмітили більш суттєве зниження показника загального холестерину, ніж у контрольній групі, але різниця була недостовірною (р>0,05).
Отримані результати свідчать про існування зв’язку між показниками вуглеводного обміну й рівнем забезпеченості вітаміном D у хворих на ЦД 2-го типу, що раніше відмітила низка авторів. Рівень глікованого гемоглобіну суттєво знизився при застосуванні терапевтичної дози 10 000 МО вітаміну D. Рівень загального холестерину також оптимізувався в дослідній групі пацієнтів, але недостовірно порівняно з контрольною. Такі зміни можуть бути наслідком покращення функції печінки під впливом вітаміну D, а також відображати оптимізацію жирового обміну у пацієнтів, в яких рівень глікованого гемоглобіну достовірно знизився під впливом лікування вітаміном D. Доведеним є факт, що активна форма вітаміну D може безпосередньо впливати на транскрипцію гена інсуліну [10]. Суттєвих побічних ефектів лікування протягом досліджуваного періоду не відмічали.
Висновок
Дослідження показало наявність позитивних змін метаболічних показників у хворих на ЦД 2-го типу під впливом лікування вітаміном D у дозі 10 000 МО. У групі пацієнтів з ЦД 2-го типу і D-дефіцитом під впливом 3-місячного лікування вітаміном D на тлі традиційної антигіперглікемічної терапії відмічали достовірне зниження рівня глікованого гемоглобіну і тенденцію до зниження загального холестерину порівняно з контрольною групою пацієнтів. Таким чином, корекція D-дефіциту у пацієнтів з ЦД 2-го типу чинить додатковий позитивний вплив на нормалізацію вуглеводного обміну, сприяє покращенню жирового обміну.
Список використаної літератури
|
Інформація про авторів:
Бобрик Марина Іванівна — кандидатка медичних наук, доцентка кафедри ендокринології Національного медичного університету імені О.О. Богомольця, Київ, Україна. E-mail: [email protected]. orcid.org/0000-0002-7477-213X. Резніченко Вікторія Михайлівна — лікарка-ендокринологиня Державного закладу «Поліклініка № 2» Державного управління справами, Київ, Україна. Мурашова Богдана Юріївна — лікарка-ендокринологиня Київського міського клінічного ендокринологічного центру, Київ, Україна. |
Information about the authors:
Bobryk Maryna I. — Candidate of Medical Sciences, Associate Professor of the Endocrinology Department of the Bogomolets National Medical University, Kyiv, Ukraine. E-mail: [email protected]. orcid.org/0000-0002-7477-213X. Reznichenko Victoria M. — endocrinologist of the SI «Polyclinic No. 2» of the State Management of Affairs, Kyiv, Ukraine. Murashova Bogdana Yu. — endocrinologist of the Kyiv City Clinical Endocrinology Center, Kyiv, Ukraine. |
Надійшла до редакції/Received: 29.11.2024
Прийнято до друку/Accepted: 06.12.2024