У Всесвітній день профілактики йододефіцитних захворювань, який відзначається щорічно 21 жовтня, слід згадати два важливі аспекти:
- Україна залишається країною з найгіршими показниками йодного статусу населення та йодування солі у Європейському та Центрально-Азіатському регіоні Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ) [1].
- Йодування солі залишається основною стратегією забезпечення достатнього споживання йоду в Європейському регіоні [2].
Останнє твердження потребує постійних роз’яснень. Дійсно, корекція дефіциту йоду має певні ризики для здоров’я певних груп населення з точки зору функції щитоподібної залози, і її слід розглядати в контексті кожної країни окремо [3]. При цьому стосовно України зроблено наступний висновок:
- сучасні оцінки йодної забезпеченості українців та досвід інших країн із подібними дієтичними моделями свідчать про те, що запровадження обов’язкового використання йодованої солі у хлібопекарській та деяких інших галузях харчової промисловості не стане причиною наближення сумарного споживання йоду з цих джерел до припустимого верхнього рівня [2].
Іншими словами, середньопопуляційний рівень споживання йоду в нашій країні настільки низький, що широке використання йодованої солі ПОКРАЩИТЬ ситуацію із забезпеченістю йоду без значущого популяційного ризику.
Отже, потрібно діяти, і свій внесок у покращення ситуації може зробити буквально кожен, особливо зайнятий у системі охорони здоров’я. Наводимо кілька фактів, важливих для розуміння ситуації (хронологічні прив’язки тут нечіткі, адже об’єднані дані базуються на даних національних досліджень, датованих різними роками) [1, 2].
Актуальні факти щодо йододефіциту
- Кількість країн (з даними), які класифікуються як країни з дефіцитом йоду, зменшилася із 113 до 21 з 1990 р., це пов’язано насамперед із запровадженням йодування солі в цих країнах (рисунок).
- У результаті виконання програми Steps вперше за останні майже 17 років досліджено йодний статус населення практично на всій території України та отримані важливі результати. Зокрема, показники концентрації йоду в сечі (КЙС) в Україні знаходилися в межах 50–100 мкг/л, тобто в зоні легкого йодного дефіциту [5].
- Зокрема, жінки репродуктивного віку все ще відчувають дефіцит йоду, а споживання солі, йодованої принаймні до 15 мг/кг, у домашніх господарствах все ще дуже низьке, як свідчать результати Українського національного йодного обстеження 2021 р. [1].
- Споживання йодованої солі в Україні залишається найнижчим у Європейському та Центрально-Азіатському регіоні ЮНІСЕФ серед 21 країни, де є представництво цієї організації [1].
- Серед зазначених у п. 4 країн Україна є єдиною, де немає певної форми обов’язкового законодавства щодо йодування солі [1, 2].
- За даними опублікованого у 2024 р. звіту Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), збагачення йодом солі є обов’язковим у більш ніж половині держав Європейського регіону (n=30/54), у тому числі (таблиця):
- у 21 із 30 країн уся сіль для споживання людиною має бути йодована (діють лише деякі винятки, наприклад, сіль для кустарного виробництва м’якого сиру у Вірменії);
- у 9 із 30 обов’язкове йодування поширюється на сіль для певних продуктів харчування (наприклад хліба) та/або каналів розподілу.
Примітки. Шкала:
- Помірний дефіцит (КЙС 20–49 мкг/л)
- Легкий йододефіцит (КЙС 50–99 мкг/л)
- Оптимальне йодне забезпечення (КЙС 100–199 мкг/л)
- Надмірне йодне забезпечення (КЙС 200–299 мкг/л)
- Ризик негативних наслідків для здоров’я (КЙС >300 мкг/л)
- Дані на субнаціональному рівні (значна варіабельність між окремими регіонами)
- Дані відсутні.
Таблиця. Приклади держав-членів із законодавчими положеннями щодо обов’язкового та добровільного йодування солі в Європейському регіоні ВООЗ, а також із відсутністю таких положень чи відповідної інформації [2]
Обов’язкове йодування ( n=30) |
Необов’язкове йодування ( n=13) |
Не регулюється (а) або відсутня інформація (б) |
|
|---|---|---|---|
Уся сіль для вживання людиною ( n=21) |
Тільки сіль для певних продуктів та/або каналів розподілу ( n=9) |
||
| Албанія
Вірменія Азербайджан Боснія і Герцеговина Болгарія Хорватія Грузія Казахстан Киргизстан Литва Чорногорія Північна Македонія Румунія Сербія Словаччина Словенія Таджикистан Туреччина Туркменістан Узбекистан Косово |
Австрія (хлібопекарська галузь)
Білорусь (усі види переробної промисловості, виключаючи морепродукти та сири) Данія (хлібопекарська галузь та харчова сіль у роздрібній торгівлі) Угорщина (у кейтерингу) Італія (нейодовану сіль у роздрібній торгівлі пропонують лише за спеціальним запитом) Республіка Молдова (переробна промисловість та харчова у побуті) Польща (харчова у побуті) Португалія (у кейтерингу) Російська Федерація (у кейтерингу) |
Бельгія
Чехія Фінляндія Франція Німеччина Греція Латвія Нідерланди Норвегія Іспанія Швеція Швейцарія Україна |
Андорра (б)
Кіпр (б) Естонія (б) Ісландія (а) Ірландія (а) Ізраїль (а) Люксембург (б) Мальта (а) Монако (б) Сан-Марино (б) Великобританія (а) |
Країна, з якої почалося масове йодування
Йодування солі вперше було запроваджено у Швейцарії (у 1922 р.) і успішно працює вже більше 100 років [2].
Сполуки йоду та рівень збагачення
Йодид калію (KI), KIO3, йодид натрію (NaI) і йодат натрію (NaIO3) дозволені для збагачення йодом харчової солі. Ці сполуки не викликають органолептичних змін солі чи їжі, а їхня біодоступність висока [2].
Збагачення йодом солі повинно забезпечити рекомендоване європейським регулятором споживання для дорослих (recommended nutrient intake — RNI) на рівні 150 мкг/добу. Середню кількість йоду, доданого до солі, слід адаптувати на основі:
1) розрахункового середнього споживання солі (г/добу);
2) втрат йоду, оцінених на основі місцевих умов виробництва, клімату, упаковки та зберігання (загалом передбачається 30%).
При споживанні 5–10 г солі на добу рекомендований рівень йодування становить 20–40 мг/кг солі [2].
Найсвіжіші українські популяційні дані
У межах проєкту Steps «Вивчення поширеності факторів ризику неінфекційних захворювань» ВООЗ у 2019 р. вітчизняними фахівцями вивчено йодне забезпечення населення України [5].
За показниками КЙС і добової екскреції йоду з сечею (ДЕЙС) встановлено наявність йодного дефіциту легкого ступеня на всій території України. Практично 70% проб знаходилося в зоні йододефіциту легкого і середнього ступеня. Найбільш виражений йододефіцит, що наближався до середнього ступеня йодної недостатності, відзначено в Північному регіоні України. Враховуючи те, що для вагітних потреба в йоді підвищена до 150–250 мкг/л, визначені показники йодного забезпечення будуть для них суттєво недостатніми. Недостатнє споживання йоду є ризик-фактором не тільки для виникнення фолікулярного раку щитоподібної залози, але й для раку молочної залози і шлунка [5–7].
Проблеми у зв’язку з війною
Припинення функціонування найбільшого вітчизняного підприємства із видобутку та переробки солі — ДП «Артемсіль» є одним із наслідків повномасштабної війни. Через війну в країні єдиним виробником харчової солі в Україні залишилося ДП «Солевиварювальний дрогобицький завод». У вересні 2024 р. підприємство, що веде свою історію із 1390 р., Фондом державного майна України включено до переліку об’єктів, які підлягають приватизації, що також несе певні ризики для майбутнього виробництва солі в Україні.
Основна рекомендація
Як зазначено у статті за результатами проєкту Steps, ліквідація йододефіцитних захворювань є одним із найбільш пріоритетних завдань сучасної медицини [5]. Усунення захворювань, пов’язаних із дефіцитом йоду, заліза, вітаміну А, своєю значущістю перевершує таке досягнення, як ліквідація віспи. Ці три стани, а також нестача фолату та цинку, є найбільш розповсюдженими в загальносвітовому масштабі дефіцитними станами — причинами поганого росту, інтелектуальних порушень, перинатальних ускладнень і підвищеного ризику захворюваності та смертності. Україна знаходиться на шляху до розв’язання проблеми йододефіциту. При цьому пріоритетним заходом має бути термінове впровадження законодавства щодо йодування всієї імпортованої або виробленої в країні кухонної / харчової солі та використання йодованої солі в харчовій промисловості, мінімум у хлібопекарській [1, 2].
Список використаної літератури
|
