Метаболічні особливості пацієнтів із цукровим діабетом 2-го типу, які перенесли постковідний синдром | Український Медичний Часопис

Мета: оцінити зміни метаболічних показників хворих на цукровий діабет (ЦД) 2-го типу, що мали/не мали постковідного синдрому, для прогнозування подальшого перебігу ЦД 2-го типу.

Об’єкт і методи дослідження. У проспективне дослідження включили 121 пацієнта із ЦД 2-го типу: 60 пацієнтів з постковідним синдромом і 61 — без цієї патології. Оцінку забезпеченості вітаміном D проводили за допомогою дослідження «25-гідроксикальциферол», яке виконували методом CLIA, хемілюмінісцентного імуноаналізу. Визначення печінкових ферментів, магнію, сечової кислоти виконували колориметричним методом. Глікозильований гемоглобін визначали за допомогою методу високопродуктивної рідинної хроматографії. Індекс інсулінорезистентності НОМА визначали за формулою: НОМА індекс=глюкоза (венозна кров) · інсулін/22,5.

Результати. При проведенні аналізу у пацієнтів, які перенесли постковідний синдром, виявлено вищий рівень показників індексу маси тіла, окружності талії, аспартатамінотрансферази, глікозильованого гемоглобіну, індексу НОМА та нижчий рівень 25-гідроксивітаміну D (25-ОН D) (p<0,05) порівняно з пацієнтами без постковідного синдрому. Не виявлено достовірної різниці між групами пацієнтів, які перенесли постковідний синдром і не мали постковідного синдрому, за такими показниками: вік, стаж ЦД 2-го типу, аланінамінотрансфераза, сечова кислота, магній.

Висновок. Отримані дані свідчать про можливість прогнозування більш тяжкого перебігу ЦД 2-го типу у пацієнтів із постковідним синдромом, що потребує ретельного спостереження і компенсації вуглеводного обміну за рахунок корекції схеми антигіперглікемічної терапії і недостатності вітаміну D.

Вступ

Згідно зі статистикою різних країн світу, постковідний синдром залишається актуальною проблемою людства. Як свідчить метааналіз 2024 р., через 2 роки після перенесеного COVID-19 поширеність клінічних проявів постковідного синдрому сягає 30%. Наявність симптомів тривоги, депресії та проблем зі сном становить 20%, поширеними є синдром хронічної втоми, когнітивні розлади [1]. Від постковідного синдрому особливо потерпають пацієнти із хронічними хворобами, серед них розповсюдженими є поєднання цукрового діабету (ЦД) 2-го типу і постковідного синдрому.

Згідно зі статистичними даними Міжнародної федерації діабету (International Diabetes Federation), станом на 2021 р. в Україні налічувалося близько 1 млн хворих на ЦД 2-го типу, і захворюваність продовжує зростати [2]. Стрес повномасштабної війни і постковідний синдром роблять внесок у тяжкість перебігу ЦД 2-го типу та незадовільний метаболічний контроль [3–6].

Постковідний синдром має багатофакторний патогенез; задіяно декілька патофізіологічних механізмів у рамках кількох клінічних проявів. Вони включають імуноопосередковану судинну дисфункцію з ураженням центральної нервової системи, хронічне запалення, гормональні порушення. У результаті виникає низка неврологічних ускладнень, у тому числі когнітивна дисфункція та інші симптоми [7–9].

Мета дослідження: оцінити зміни метаболічних показників хворих на ЦД 2-го типу, які мали / не мали постковідного синдрому, для прогнозування подальшого перебігу ЦД 2-го типу.

Об’єкт і методи дослідження

У проспективне дослідження включили 121 пацієнта з ЦД 2-го типу: 60 пацієнтів з постковідним синдромом і 61 без цієї патології. Серед пацієнтів, що перенесли постковідний синдром, — 50% жінок та 50% чоловіків, без постковідного синдрому — 52,5% жінок та 47,5% чоловіків (р=0,856 за точним критерієм Фішера).

Оцінку забезпеченості вітаміном D проводили за допомогою дослідження «25-гідроксикальциферол», яке виконували методом CLIA, хемілюмінісцентного імуноаналізу. Визначення печінкових ферментів, магнію, сечової кислоти виконували колориметричним методом. Глікозильований гемоглобін визначали методом високопродуктивної рідинної хроматографії. Індекс інсулінорезистентності НОМА визначали за формулою: НОМА індекс=глюкоза (венозна кров) · інсулін/22,5. Визначення інсуліну проводили імунохемілюмінісцентним методом на мікрочастинках, визначення глюкози у венозній крові — колориметричним методом.

Результати та їх обговорення

У таблиці представлено середні значення Ẋ та стандартне відхилення (±SD) показника у випадку нормального закону розподілу або медіанне значення (Ме) та міжквартильний інтервал (Q_I–Q_III) показника у випадку закону розподілу, відмінного від нормального (перевірка на нормальність проводилася за критерієм Шапіро — Уїлка).

Таблиця. Середні значення Ẋ та стандартне відхилення (±SD) показника у випадку нормального закону розподілу або медіанне значення (Ме) та міжквартильний інтервал (QI–QIII) показника у випадку закону розподілу, відмінного від нормального

Показник	Без постковідного синдрому (n=61)	Постковідний синдром (n=60)	p
Вік	57 (47,75–62,25)	56,5 (48,5–64,0)	0,862
ІМТ, кг/м²	30,8±4,7	32,8±5,6	0,034
Стаж ЦД 2-го типу	5 (4,00–9,25)	8 (4,00–13,75)	0,06
Окружність талії, см	101,3±12,7	108,2±12,2	0,003
25-ОН D, нг/мл	25,5 (19,66–38,65)	16,24 (11,96–18,4)	<0,001
Аланінамінотрансфераза	26,5 (17,550–42,25)	33 (23,150–42,75)	0,094
Аспартатамінотрансфераза	23,25 (19–31)	29,3 (22,85–35,25)	0,045
Глікозильований гемоглобін	8,7±1,3	10,1±1,4	<0,001
Сечова кислота	294,85 (242–357)	325,15 (274,95–422,13)	0,143
Магній	0,77 (0,625–0,83)	0,765 (0,56–0,83)	0,893
Індекс НОМА	3,15 (2,7–3,8)	5,3 (4,3–6,9)	<0,001

Для порівняння у випадку нормального закону розподілу використано критерій t-Стьюдента; у випадку закону розподілу, відмінного від нормального, використано критерій Манна — Уітні.

При проведенні аналізу у пацієнтів, які перенесли постковідний синдром, виявлено вищий рівень показників індексу маси тіла, окружності талії, аспартатамінотрансферази, глікозильованого гемоглобіну, індексу інсулінорезистентності НОМА та нижчий рівень 25-гідроксивітаміну D (25-ОН D) (p<0,05) порівняно з пацієнтами без постковідного синдрому.

Не виявлено достовірної різниці між групами пацієнтів, які перенесли постковідний синдром і не мали постковідного синдрому, за такими показниками: вік, стаж ЦД 2-го типу, аланінамінотрансфераза, сечова кислота, магній.

Отримані результати свідчать про більш високі рівні глікозильованого гемоглобіну — критерію компенсації ЦД, в когорті пацієнтів, що перенесли постковідний синдром. Достовірного зв’язку зі стажем ЦД не відмічено. Отримали достовірно вищий індекс маси тіла і індекс НОМА в когорті хворих на ЦД 2-го типу з постковідним синдромом, що спостерігали й інші дослідники раніше [7, 9]. Також у когорті пацієнтів із ЦД 2-го типу з постковідним синдромом виявлено достовірно нижчий рівень 25-ОН D. Причиною можуть бути додаткові психосоматичні розлади на тлі декомпенсованого вуглеводного обміну і постковідного синдрому. Цей зв’язок потребує уточнення в подальших наукових дослідженнях.

Висновок

Результати дослідження показали наявність змін метаболічних показників у хворих на ЦД 2-го типу, що перенесли постковідний синдром. У цій групі пацієнтів відмічено вищі рівні глікозильованого гемоглобіну, індексу інсулінорезистентності, достовірно нижчий рівень 25-ОН D. Отримані дані свідчать про можливість прогнозування більш тяжкого перебігу ЦД 2-го типу у пацієнтів з постковідним синдромом, що потребує ретельного спостереження і компенсації вуглеводного обміну за рахунок корекції схеми антидіабетичної терапії і недостатності вітаміну D.

Список використаної літератури

1. Fernandez-de-las-Peñas C., Notarte K.I., Macasaet R. et al. (2024) Persistence of post-COVID symptoms in the general population two years after SARS-CoV-2 infection: A systematic review and meta-analysis. J. Infecti., 88(2): 77–88.
2. IDF atlas, 21th edition. diabetesatlas.org/idfawp/resource-files/2021/07/IDF_Atlas_10th_Edition_2021.pdf.
3. Kohut A.O., Chaban O.S., Burdeinyi A.O. et al. (2022) Post-COVID cognitive impairment in patients with type 2 diabetes mellitus. Wiad. Lek., 75(8 pt 1): 1895–1899.
4. Kohut M., Bobryk M., Komisarenko J. et al. (2021) The features of cognitive impairments in patients with type 2 diabetes mellitus and comorbid post covid disorders. Psychosomatic Medicine and General Practice, 6(1). doi: 10.26766/pmgp.v6i1.334.
5. Бобрик М., Комісаренко Ю. (2024) Оцінка важкості стресу у пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу в залежності від рівня забезпеченості вітаміном Д. PMGP, 9(3): e0903538.
6. Pashkovska N. (2023) Cognitive impairment in type 2 diabetes mellitus: prospects for the use of metformin. Int. J. Endocrinol. (Ukraine), 19(3): 215–224.
7. Kincaid K.J., Kung J.C., Senetar A.J. et al. (2021) Postcovid seizure: A new feature of «long-COVID». Eneurological. Sci., 23: 100340. doi: 10.1016/j. ensci.2021.100340.
8. Silva N.M.L.E., Barros-Aragão F.G.Q., De Felice F.G. et al. (2022) Inflammation at the crossroads of COVID-19, cognitive deficits and depression. Neuropharmacology, 209: 109023. doi: 10.1016/j. neuropharm.2022.109023.
9. Bandeira I.P., Schlindwein M.A.M., Breis L.C. et al. (2021) Neurological Complications of the COVID-19 Pandemic: What Have We Got So Far? Adv. Exp. Med. Biol., 1321: 21–31. doi: 10.1007/978-3-030- 59261-5_2.

Інформація про автора:

Бобрик Марина Іванівна — кандидатка медичних наук, доцентка кафедри ендокринології Національного медичного університету імені О.О. Богомольця, Київ, Україна. E-mail: [email protected]. orcid.org/0000-0002-7477-213X.

Information about the author:

Bobryk Maryna I. — Candidate of Medical Sciences, Associate Professor of the Endocrinology Department of the Bogomoletz National Medical University, Kyiv, Ukraine. E-mail: [email protected]. orcid.org/0000-0002-7477-213X.

Надійшла до редакції/Received: 08.10.2024
Прийнято до друку/Accepted: 10.10.2024