Вступ
Серед захворювань печінки останнім часом усе більшу увагу привертає неалкогольна жирова хвороба печінки (НАЖХП) [1–3]. Її поширеність зростає зі збільшенням вираженості ожиріння та впливу негативних факторів, сягаючи 30%, а в старших вікових групах на фоні супутньої патології — і більше [2–4]. Якщо стеатоз вважають досить безпечною стадією НАЖХП, то прогресування стеатогепатиту може призвести до розвитку цирозу печінки та навіть гепатоцелюлярної карциноми [2, 5, 6].
Патогенез НАЖХП має спільні механізми з ожирінням, метаболічним синдромом, інсулінорезистентністю, цукровим діабетом 2-го типу. Прогресування НАЖХП пов’язано з дією «трьох ударів»: стеатозу, ліпотоксичності та запалення, при цьому значну роль відіграють оксидативний стрес та медіатори запалення [7, 8].
Незважаючи на значні успіхи в розумінні НАЖХП, залишаються невизначеними підходи до її ефективного лікування. Вплив на багатогранні механізми розвитку захворювань печінки в багатьох випадках стає основним у лікуванні цих хворих. З цією метою призначають амінокислоти, що чинять позитивний вплив на метаболізм та функціональний стан печінки. Поєднання декількох амінокислот дозволить досягти багатокомпонентного впливу на стан печінки.
Комплекс Ліводінол® містить 3 амінокислоти (адеметіонін, L-глутатіон та N-ацетилцистеїн), що чинять позитивні метаболічні та антиоксидантні ефекти [9–13].
Мета дослідження: оцінка впливу гепатотропного комплексу Ліводінол® у пацієнтів зі стеатозом та стеатогепатитом шляхом вивчення особливостей змін жирового обміну та показників еластографії печінки. Робота є частиною дослідження [14].
Об’єкт і методи дослідження
У дослідження включили 40 пацієнтів із НАЖХП, з них 20 хворих на стеатогепатоз (1-ша група) та 20 — на стеатогепатит (2-га група). Інші причини патології печінки виключали. Серед учасників дослідження — 15 (37,5%) жінок та 25 (62,5%) чоловіків, середній вік 49,7±14,2 року. Контрольну групу становили практично здорові особи (n=20).
Пацієнти вживали гепатотропний комплекс Ліводінол® за схемою по 2 капсули 2 рази на добу зранку та ввечері протягом 2 міс. Усім хворим проводили клінічне, лабораторне та інструментальне обстеження згідно з протоколом дослідження до та після вживання комплексу.
Ліводінол® (ТОВ «Нутрімед», Україна) — дієтична добавка, вироблена з природних компонентів EUSA (Франція) відповідно до міжнародних стандартів ISO/HACCP. 1 червона капсула містить адеметіонін 400 мг, 1 біла капсула — L-глутатіон редукований 250 мг та N-ацетилцистеїн 250 мг. Ліводінол® рекомендується вживати дорослим особам по 1–2 червоні капсули зранку за 30 хв до або через 1 год після прийому їжі та по 1–2 білі капсули ввечері, незалежно від прийому їжі, запиваючи достатньою кількістю питної води. Рекомендований курс вживання становить 1–3 міс.
Оцінку ліпідного спектра крові проводили шляхом визначення вмісту тригліцеридів (ТГ), холестерину (ХС), ліпопротеїдів високої щільності (ЛПВЩ), використовуючи набори «Cormey» (Польща). Розраховували вміст ліпопротеїдів низької (ЛПНЩ), дуже низької щільності (ЛПДНЩ), коефіцієнт атерогенності (КА) за формулою Фрідвальда. Стан системи перекисного окиснення ліпідів (ПОЛ) оцінювали за концентрацією вторинного продукту — малонового діальдегіду (МДА). Хроматографічне дослідження вільних жирних кислот (ВЖК) у сироватці крові проводили з використанням апаратно-програмного комплексу на базі газового хроматографа «Сhromatek-Сrystal 5000» за стандартною методикою.
Для аналізу структурних змін паренхіми печінки застосовували методи фібросканування: транзієнтну еластографію за допомогою апарата «FibroScan 502 Touch» («ECHOSENS», Франція) з М-датчиком з частотою 3,5 МГц та зсувнохвильову еластографію (ЗХЕГ) на апараті «SONEUS P7» (Україна — Швейцарія) з конвексним датчиком 3,5–7,0 МГц. Оцінку стадій фіброзу печінки проводили за шкалою METAVIR: F0 — <5,8, F1 — 5,9–7,0, F2 — 7,1–9,5, F3 — 9,5–12,5, F4 — >12,5 кПа. Оцінку ступеня стеатозу печінки здійснювали за M. Sasso та співавторами (2010) [15]: S0 — <220, S1 — 220–230, S2 — 230–290, S3 — >290 дБ/м. Також проводили оцінку коефіцієнта затухання ультразвуку (КЗУ) за даними стеатометрії на апараті «SONEUS P7».
Статистичну обробку даних проводили за допомогою програмного забезпечення «STATISTICA 6.1» з використанням критеріїв Шапіро — Уїлка, Стьюдента (t), Манна — Уїтні (U), Вілкоксона. Для аналізу взаємозв’язку між ознаками використовували кореляційний аналіз з розрахунком коефіцієнтів рангової кореляції Спірмена (r).
Результати
Динаміка клінічних та лабораторних даних не виявила суттєвих відмінностей, проте свідчила про купірування патологічних змін у більшості хворих, що описано в попередній публікації [14].
Оцінка жирового обміну показала, що індекс маси тіла (ІМТ) пацієнтів в середньому становив 29,4±3,7 кг/м2, при цьому маса тіла в нормі була у 3 (7,5%), надмірна маса тіла (ІМТ 25–29 кг/м2) — у 16 (40,0%), ожиріння (ІМТ >30 кг/м2) — у 21 (52,5%) хворих, тобто більшість мала підвищену масу тіла.
За результатами ліпідограми, у пацієнтів із стеатозом (1-ша група) до вживання комплексу Ліводінол® підвищення вмісту ХС у сироватці крові реєстрували в 35,0% випадків — 6,92±0,35 ммоль/л, що в 1,33 раза вище за контрольні значення (5,20±0,60 ммоль/л). Медіана рівня ХС в цій групі становила 5,23 (4,45–6,38) ммоль/л. У 65,0% пацієнтів вміст ХС до вживання комплексу знаходився в межах фізіологічної норми. Після вживання гепатотропного комплексу підвищення рівня ХС виявлено лише у 10,0% пацієнтів із стеатозом проти 30,0% до початку курсу. Цей показник нормалізувався до фізіологічної норми у 90,0% пацієнтів (р=0,033) (табл. 1).
Таблиця 1. Показники ліпідного обміну у хворих на стеатогепатоз (1-ша група), Me (Q1–Q3)
| Показник | Контрольна група (n=20) | До вживання комплексу Ліводінол® (n=20) | Після вживання комплексу Ліводінол® (n=20) |
|---|---|---|---|
| ХС, ммоль/л | 4,28 (4,01–4,55) | 5,23 (4,45–6,38)* | 4,94 (4,78–5,86) |
| ТГ, ммоль/л | 0,54 (0,50–0,62) | 1,58 (0,94–1,97) | 1,43 (1,32–1,93) |
| ЛПВЩ, ммоль/л | 1,64 (1,42–1,68) | 1,09 (0,88–1,21) | 0,88 (0,78–0,94) |
| ЛПНЩ, ммоль/л | 2,63 (2,56–2,97) | 3,54 (2,59–4,53) | 3,35 (3,03–3,98) |
| ЛПДНЩ, ммоль/л | 0,34 (0,17–0,36) | 0,73 (0,43–0,90) | 0,66 (0,61–0,89) |
| КА | 1,89 (1,74–2,61) | 4,06 (3,11–5,34) | 4,91 (4,31–5,98) |
Рівень ТГ до курсу вживання комплексу Ліводінол® (внутрішньогруповий аналіз) у 30,0% пацієнтів 1-ї групи був підвищеним до 2,49±0,23 ммоль/л, що у 2,2 раза перевищувало контрольні показники (1,15±0,12 ммоль/л). У 70,0% пацієнтів цей показник знаходився в межах фізіологічної норми. Після вживання комплексу підвищення вмісту ТГ залишалося у 10,0% пацієнтів, у 90,0% цей показник досяг норми.
Вміст ЛПВЩ у 45,0% пацієнтів 1-ї групи був зниженим у 1,8 раза (до 0,85±0,06 ммоль/л проти контрольного показника 1,49±0,12 ммоль/л). Медіана середніх значень становила 1,09 (0,88–1,21) ммоль/л. У 55,0% пацієнтів цей показник був у нормі. Після вживання комплексу відзначали підвищення вмісту ЛПВЩ у сироватці крові у 35,0% пацієнтів 1-ї групи, у 35,0% цей показник залишався без змін, у 30,0% виявлено зниження його рівня. Медіана середніх значень після вживання комплексу становила 0,88 (0,78–0,94) ммоль/л.
Виявлено підвищення рівня КА у пацієнтів 1-ї групи у 1,7 раза (p<0,05) відносно контрольної групи та у 1,3 раза (p<0,05) відносно показників 2-ї групи.
У 25,0% пацієнтів 2-ї групи вміст ХС у сироватці крові був підвищеним у 1,3 раза — до 6,54±0,35 ммоль/л відносно контрольної групи (табл. 2). Медіана значень вмісту ХС була підвищеною в 1,2 раза порівняно з контрольною групою — 5,28 (4,47–5,69) ммоль/л. У 75,0% пацієнтів цей показник знаходився в діапазоні контрольних значень. Після вживання гепатотропного комплексу підвищення вмісту ХС виявлено у 10,0% пацієнтів 2-ї групи, медіана 4,75 (4,53–5,79) ммоль/л проти 25,0% до вживання комплексу, медіана 5,28 (4,47–5,69) ммоль/л.
Таблиця 2. Показники ліпідного обміну у хворих на стеатогепатит, Me (Q1–Q3)
| Показник | Контрольний показник (n=20) | До вживання комплексу Ліводінол® (n=20) | Після вживання комплексу Ліводінол® (n=20) |
|---|---|---|---|
| ХС, ммоль/л | 4,28 (4,01–4,55) | 5,28 (4,47–5,69) | 4,75 (4,53–5,79) |
| ТГ, ммоль/л | 0,54 (0,50–0,62) | 1,26 (0,97–1,98) | 0,94 (0,67–1,64) |
| ЛПВЩ, ммоль/л | 1,64 (1,42–1,68) | 1,27 (1,08–1,40) | 1,22 (1,13–1,35) |
| ЛПНЩ, ммоль/л | 2,63 (2,56–2,97) | 3,15 (2,61–3,57) | 3,12 (2,29–3,82) |
| ЛПДНЩ, ммоль/л | 0,34 (0,17–0,36) | 0,55 (0,35–0,91) | 0,43 (0,31–0,75) |
| КА | 1,89 (1,74–2,61) | 3,29 (2,69–3,84) | 3,01 (2,70–3,76) |
У 35,0% пацієнтів 2-ї групи рівень ТГ був підвищений у 2,3 раза — медіана 1,26 (0,97–1,98) ммоль/л порівняно з контролем, тоді як після вживання гепатотропного комплексу у 15,0% пацієнтів реєстрували підвищений у 1,3 раза вміст відносно показників 1-ї групи — 0,94 (0,67–1,64) ммоль/л.
Рівень медіани антиатерогенної фракції ЛПВЩ сироватки крові був знижений як до (1,27 (1,08–1,40) ммоль/л), так і після вживання комплексу: у пацієнтів 2-ї групи — у 1,3 раза (до 1,22 (1,13–1,35) ммоль/л) порівняно з контрольним показником.
Вміст ЛПВЩ у сироватці крові у 25,0% пацієнтів 2-ї групи до вживання комплексу був зниженим у 1,7 раза (до 0,89±0,06 ммоль/л) проти контрольного показника 1,49±0,12 ммоль/л; медіана середніх значень становила 1,09 (0,88–1,21) ммоль/л. У 75,0% пацієнтів цей показник був у нормі. Після вживання комплексу зафіксовано підвищення вмісту ЛПВЩ у сироватці крові у 30,0% пацієнтів 2-ї групи, у 40,0% цей показник залишався без змін, у 30,0% відзначали зниження його рівня. Медіана середніх значень після прийому комплексу становила 0,88 (0,78–0,94) ммоль/л.
Рівень ЛПНЩ у пацієнтів 2-ї групи був у 1,2 раза вищим за контрольні значення як до, так і після вживання комплексу. У хворих 2-ї групи як до, так і після вживання встановлено підвищення рівня ЛПДНЩ у сироватці крові у 1,6 та 1,3 раза порівняно з контрольною групою.
Виявлено підвищення рівня КА у пацієнтів 2-ї групи у 1,3 раза як до, так і після вживання гепатотропного комплексу відносно контрольної групи.
Таким чином, у пацієнтів із НАЖХП виявлено порушення ліпідного обміну у вигляді дисбалансу фракцій ліпопротеїдів та підвищеного вмісту ХС та ТГ у сироватці крові.
У 35,0% пацієнтів зі стеатогепатитом виявлено підвищення вмісту ХС у сироватці крові, після вживання комплексу — лише у 10,0%. Аналогічні зміни спостерігали щодо ТГ, які були підвищені у 30,0% пацієнтів зі стеатогепатитом до вживання комплексу, після — лише у 10,0%.
При оцінці показників ліпідограми залежно від ІМТ виявлено наступні тенденції. У хворих із ІМТ <30 кг/м2 рівень ХС до вживання комплексу становив 5,32±0,27, після — 4,99±0,25 ммоль/л (р<0,05), тобто відбувалося більше покращення показника, а в групі з ІМТ >30 кг/м2 — 5,30±0,28 та 5,37±0,32 ммоль/л відповідно, тобто залишилося без змін. Це узгоджується з тим, що при ожирінні відзначають більш виражені порушення жирового обміну.
Аналіз отриманих даних показав, що у хворих із НАЖХП посилювалися процеси ПОЛ, що є фактором патогенезу цього захворювання. Це виявляли за підвищеним вмістом МДА в еритроцитах. Так, медіана значень МДА у пацієнтів зі стеатогепатитом становила 31,67 (30,71–33,14) проти 28,85 (27,88–30,90) мкмоль/л у пацієнтів зі стеатозом (р=0,005). Внутрішньогруповий аналіз вмісту МДА в еритроцитах пацієнтів зі стеатогепатитом показав, що у 55,0% рівень цього показника був у межах фізіологічної норми і становив 30,33±0,37 мкмоль/л, тоді як для 45% пацієнтів характерне його підвищення до 33,79±0,43 мкмоль/л порівняно з контролем (р=0,008); медіана значень становила 33,3 (32,56–35,13) мкмоль/л (р=0,005). Після вживання комплексу вміст МДА в еритроцитах знизився у 13 із 20 пацієнтів зі стеатогепатитом, що становило 65,0% (4 із 13 пацієнтів, у яких цей показник знизився після вживання комплексу). У цілому з початково підвищеним рівнем МДА в еритроцитах було 15 (37,5%) обстежених — середній рівень становив 34,6±1,5 мкмоль/л. Після вживання комплексу в цих хворих показник знизився до 31,9±2,6 мкмоль/л (р<0,001); підвищеним рівень МДА залишився у 5 (12,5%) пацієнтів.
Найбільш пов’язаними з МДА з показників ліпідограми виявилися ЛПВЩ (r=–0,428; р<0,01) та КА (r=0,362; р<0,05), тоді як з іншими взаємовпливу не встановлено.
Особливості спектра ВЖК у сироватці крові в обстежених хворих
У спектрі ВЖК у сироватці крові пацієнтів із НАЖХП (n=11) виявлено >20 фракцій. Відповідно розраховано сумарний вміст ВЖК, вміст насичених (НВЖК), ненасичених (ННВЖК), мононенасичених (МНВЖК), поліненасичених ВЖК (ПНВЖК).
У пацієнтів із НАЖХП відзначено різноспрямовані зміни у ВЖК сироватки крові. У 72,7% пацієнтів до вживання комплексу Ліводінол® рівень ВЖК у сироватці крові знаходився в діапазоні фізіологічної норми, у 1 (9,1%) пацієнта реєстрували підвищення їх вмісту, у 2 (18,2%) вміст був зниженим порівняно з групою здорових осіб. Після вживання комплексу спостерігали тенденцію до зниження вмісту ВЖК у сироватці крові у 1,3 раза (р>0,05) (табл. 3).
Таблиця 3. Сумарний вміст ВЖК у сироватці крові пацієнтів із НАЖХП (М±m)
| Показник | Контрольна група (n=16) | До вживання комплексу Ліводінол® (n=11) | Після вживання комплексу Ліводінол® (n=11) |
|---|---|---|---|
| ВЖК, мкг/мкл | 3,53±0,46 | 3,07±0,44 | 2,38±0,54 |
| ∑МНВЖК, мкг/мкл | 0,079±0,005 | 0,58±0,13* | 0,15±0,04# |
| ∑НВЖК, мкг/мкл | 3,1±0,45 | 2,50±0,19 | 2,03±0,58 |
| ∑ННВЖК, мкг/мкл | 0,47±0,17 | 0,93±0,28 | 0,31±0,07# |
| ∑ПНВЖК, мкг/мкл | 0,39±0,16 | 0,10±0,04 | 0,15±0,02 |
У 100% пацієнтів до вживання гепатотропного комплексу встановлено вірогідне підвищення сумарного вмісту МНВЖК у сироватці крові в 7,3 раза (0,58±0,13 мкг/мкл) порівняно з контролем (0,079±0,005) мкг/мкл (р<0,05). Після вживання комплексу сумарний вміст МНВЖК знизився в 3,9 раза (0,15±0,04 мкг/мкл) (р<0,05) проти значень до вживання (0,58±0,1 мкг/мкл) (р<0,05), медіана середніх значень до та після вживання — 0,32 (0,26–0,80) та 0,14 (0,065–0,158) мкг/мкл відповідно.
У сироватці крові пацієнтів сумарний вміст МНВЖК до вживання комплексу зростав за рахунок наступних фракцій: cis-10-пентадеценової, cis-10-гептадеценової, cis-9-октадеценової та cis-11-ейкозенової кислот у 5 (р<0,001), 6,5 (р<0,001), 6 (р<0,001) та 4 (р<0,001) рази відповідно порівняно зі слідовою кількістю у групі контролю. Також виявлено у високій концентрації cis-9-тетрадеценову та trans-9-октадеценову кислоти, які не визначали в контрольній групі.
Позитивну динаміку відмічали й для сумарного вмісту ННВЖК у сироватці крові: у 45,5% пацієнтів до початку вживання комплексу Ліводінол® відзначали підвищення їх вмісту майже у 2 рази (0,93±0,28 мкг/мкл) проти 0,47±0,17 мкг/мкл у контрольній групі. Ці зміни не мали вірогідного характеру, проте після вживання комплексу сумарний рівень ННВЖК у цих хворих вірогідно знизився в 3 рази (0,31±0,07 мкг/мкл) проти 0,93±0,28 мкг/мкл (р<0,05) до вживання комплексу, що практично в діапазоні фізіологічної норми.
Сумарний вміст ПНВЖК до вживання комплексу Ліводінол® був зниженим майже в 4 рази (0,10±0,04 мкг/мкл) проти групи контролю (0,39±0,16 мкг/мкл). Після вживання комплексу їх вміст мав тенденцію до підвищення у 1,5 раза (0,15±0,02 мкг/мкл) проти значень до вживання комплексу (0,10±0,04 мкг/мкл), але ці зміни не були достовірними.
Таким чином, зміни у спектрі ВЖК ліпідів у сироватці крові у пацієнтів із НАЖХП залежали від глибини метаболічних порушень, що свідчить про участь ВЖК у розвитку НАЖХП.
Стан структури печінки за даними еластографії в динаміці
Оцінка стану структури печінки за даними транзієнтної еластометрії показала, що жорсткість печінки в усіх хворих коливалася в межах 2,8–8,1 кПа, а показник САР (controlled attenuation parameter) — 183–329 дб/м.
У табл. 4 наведені середні показники LSM та параметра контрольованого ультразвукового затухання до початку вживання комплексу. Медіана САР майже співпадала з середнім арифметичним значенням, що свідчить про нормальний розподіл даних цього показника.
Таблиця 4. Показники еластичності тканини печінки та контрольованого параметра ультразвукового затухання до вживання комплексу Ліводінол®
| Показник | Кількість, n | Середнє значення, M±m | Медіана, Ме | Нижній квартиль, Q1 | Верхній квартиль, Q3 |
|---|---|---|---|---|---|
| LSM, кПа | 40 | 5,40±1,86 | 5,10 | 4,15 | 6,00 |
| CAP, дб/м | 40 | 271,00±40,62 | 261 | 244 | 311 |
Після вживання комплексу визначено зниження показника САР на 6,5% та підвищення еластичності тканини печінки на 6,3% за рахунок зменшення вираженості жирової інфільтрації гепатоцитів (табл. 5).
Таблиця 5. Показники еластичності тканини печінки та контрольованого параметра ультразвукового затухання у досліджених пацієнтів після вживання комплексу Ліводінол®
| Показник | Кількість, n | Середнє значення, M±m | Медіана, Ме | Нижній квартиль, Q1 | Верхній квартиль, Q3 |
|---|---|---|---|---|---|
| LSM, кПа | 40 | 4,84±1,14 | 4,80 | 4,00 | 5,85 |
| CAP, дб/м | 40 | 253,12±42,26 | 244,00 | 233,50 | 291,25 |
При оцінці індивідуальних даних за частотою різних ступенів стеатозу в обстежених хворих встановлено, що стеатоз ступенів S1, S2 та S3 виявлено відповідно у 6 (15,0%), 27 (67,5%) та 7 (17,5%) хворих. Ступінь стеатозу S0 (<10% гепатоцитів з жировими включеннями), тобто відсутність стеатозу, не виявлено в жодного хворого (рис. 1).
Вираженість стеатозу після вживання комплексу Ліводінол® зменшилася. Так, ступінь S1 визначено у 9 (22,5%) пацієнтів, що на 7,5% вище, ніж до початку курсу; максимальний ступінь стеатозу S3 після курсу зафіксовано лише у 2 (5,0%) пацієнтів, на 12,5% нижче, ніж до початку курсу. S0 після вживання комплексу виявлено у 4 (10,0%) пацієнтів.
За даними фібросканування печінки, до вживання комплексу Ліводінол® у 22 з 40 (55,0%) пацієнтів фіброз був відсутнім; ступінь F1 реєстрували у 16 (40,0%), F2 — у 1 (2,5%), F3 — у 1 (2,5%) пацієнта. Ступінь F4 у жодному випадку не виявлено. Після вживання комплексу збільшилася кількість хворих з відсутністю фіброзу до 77,5%, зі зниженням інших ступенів фіброзу — F1 реєстрували у 20,0%, F2 — у 2,5% пацієнтів, F3 та F4 — не виявлено (рис. 2).
Таким чином, за результатами фібросканування печінки, вживання комплексу Ліводінол® зумовлює зниження САР та покращує еластичність печінки, а саме максимальний ступінь стеатозу S3 після вживання зафіксовано лише у 2 (5,0%) пацієнтів, що на 12,5% нижче, ніж у групі до вживання; у 45,0% хворих на НАЖХП до вживання комплексу діагностований фіброз печінки, тоді як після вживання комплексу його виявили лише у 22,5%.
Аналогічно проведена оцінка показників ЗХЕГ. Дослідження КЗУ виявило, що показник до вживання комплексу збільшений в 1,4 раза порівняно зі здоровими особами (p<0,05), і мав недостовірну тенденцію до зниження після вживання комплексу, залишаючись підвищеним (табл. 6).
Таблиця 6. Медіана та міжквартильний розмах КЗУ в динаміці, за даними стеатометрії
| Показник | Здорові (n=20) | До вживання комплексу Ліводінол® (n=40) | Після вживання комплексу Ліводінол® (n=40) | |||
|---|---|---|---|---|---|---|
| Ме | Q1–Q3 | Ме | Q1–Q3 | Ме | Q1–Q3 | |
| КЗУ, дБ/см | 1,82 | 1,52–2,03 | 2,56* | 1,98–3,34 | 2,50* | 2,00–3,25 |
За середнім значенням КЗУ також відмічали недостовірне зменшення після вживання комплексу (табл. 7).
Таблиця 7. Середні показники КЗУ в динаміці, за даними стеатометрії, дБ/м
| Показник | До вживання комплексу Ліводінол® (n=40) |
Після вживання комплексу Ліводінол® (n=40) |
||||
|---|---|---|---|---|---|---|
| КЗУ | КЗУmin | КЗУmax | КЗУ | КЗУmin | КЗУmax | |
| Середнє значення (M) | 2,60 | 2,01 | 3,31 | 2,53 | 1,96 | 3,16 |
| Стандартне відхилення (SD) | 0,30 | 0,27 | 0,30 | 0,34 | 0,43 | 0,58 |
| Помилка середнього (m) | 0,07 | 0,06 | 0,07 | 0,06 | 0,09 | 0,12 |
Показники жорсткості паренхіми печінки представлено в табл. 8, згідно з якою після вживання гепатотропного комплексу виявлено тенденцію до зниження жорсткості печінки (р>0,05).
Таблиця 8. Медіана та міжквартильний розмах показників жорсткості паренхіми печінки, за даними 2D SWE в динаміці
| Показник | Контрольна група (n=20) | До вживання комплексу Ліводінол® (n=40) | Після вживання комплексу Ліводінол® (n=40) | |||
|---|---|---|---|---|---|---|
| Ме | Q1–Q3 | Ме | Q1–Q3 | Ме | Q1–Q3 | |
| Е, кПа | 5,06 | 4,82–5,89 | 5,48 | 4,91–6,45 | 5,34 | 5,14–5,54 |
| V, м/с | 1,23 | 1,13–1,37 | 1,35 | 1,29–1,44 | 1,34 | 1,32–21,37 |
Таким чином, за результатами ЗХЕГ у хворих на НАЖХП на фоні вживання комплексу відмічали тенденцію до зниження стеатозу та жорсткості печінки.
При виявленні взаємовпливу показників ліпідограми та еластограми виявлено такі залежності, що мали тенденцію: між LSM та ХС (r=0,314; p>0,05), LSM та ЛПНЩ (r=0,348; p>0,05), між Е, кПа та ХС (r=0,346; p>0,05), швидкістю розповсюдження хвиль у печінці та ЛПНЩ (r=0,371; p>0,05). Значимі залежності помірного ступеня встановлено між Е, кПа та ЛПНЩ (r=0,426; p<0,05). Найбільший зв’язок ліпідограми та показників еластографії, таким чином, визначали між еластичністю печінки за зсувнохвильовою еластограмою Е, кПа та показником ліпідограми ЛПНЩ, (r=0,426; p<0,05). Це відповідає патогенезу НАЖХП та спрямовує зусилля на ефективні засоби.
Оцінка безпеки та побічних ефектів
Протипоказаннями до вживання комплексу Ліводінол® є період вагітності та годування грудьми, дитячий вік, індивідуальна непереносимість компонентів, біполярний розлад, виразка шлунка та дванадцятипалої кишки у стадії загострення. Цих хворих у дослідження не включали.
Реєстрація побічних ефектів показала, що лише в 1 (2,5%) пацієнта відмічено свербіж шкіри, що, ймовірно, пов’язаний з вживанням комплексу. Інших побічних ефектів не виявлено. Таким чином, переносимість та безпека становили 97,5%.
Висновки
За даними ліпідограми, у значної частини хворих із НАЖХП виявлено порушення ліпідного обміну у вигляді дисбалансу фракцій ліпопротеїдів та підвищеного вмісту ХС та ТГ у сироватці крові. На фоні вживання комплексу при стеатогепатиті кількість хворих з підвищеним рівнем ТГ зменшилася з 35 до 15% з одночасним підвищенням у 30% хворих вмісту ЛПВЩ. Загалом показники ліпідограми мали тенденцію до покращання після вживання гепатотропного комплексу з більшим ефектом у хворих із ІМТ <30 кг/м2 (порівняно з ІМТ >30 кг/м2).
При НАЖХП відзначали посилення ПОЛ, особливо при стеатогепатиті, згідно з показником МДА в еритроцитах. Підвищення рівня МДА в цих хворих знизилося після вживання комплексу (р<0,001). Найбільше МДА корелював з такими показниками ліпідограми, як ЛПВЩ (r=–0,428; р<0,01) та КА (r=0,362; р<0,05).
У пацієнтів із НАЖХП виявлено різноспрямовані зміни спектра ВЖК сироватки крові, хоча в більшості загальний вміст ВЖК у сироватці крові до вживання комплексу знаходився в діапазоні норми. У 100% хворих встановлено вірогідне підвищення сумарного вмісту МНВЖК у сироватці крові в 7,3 раза за рахунок cis-10-пентадеценової, cis-10-гептадеценової, cis-9-октадеценової та cis-11-ейкозенової кислот (р<0,001). Після вживання комплексу відзначали тенденцію до зниження вмісту ВЖК у сироватці крові в 1,3 раза (р>0,05). При цьому виявлено зниження МНВЖК у 3,9 раза від вихідного (р<0,05).
Оцінка структурних змін печінки показала, що, за даними ЗХЕГ, фіброз печінки у хворих на НАЖХП визначали на рівні 0–1-го ступеня, що залишилося і після вживання гепатотропного комплексу, з тенденцією до зменшення за середніми показниками. Стеатоз був значно більш виражений, за даними фібросканування: S1 — 15%, S2 — 67,5%, S3 — 17,5%, після вживання: S0 — 10%, S1 — 22,5%, S2 — 62,5%, S3 — 5,0%, зі зменшенням середнього значення КЗУ (p<0,05). Найбільший зв’язок ліпідограми та показників еластографії встановлено між еластичністю Е, кПа, та показником ЛПНЩ (r=0,426; p<0,05), що відповідає патогенезу НАЖХП.
Комплекс Ліводінол® показав безпеку та хорошу переносимість у хворих на стеатоз та стеатогепатит протягом 2 міс. Лише в 1 (2,5%) пацієнта виявлено свербіж шкіри, що, ймовірно, пов’язаний з вживанням комплексу. Інших побічних ефектів не виявлено. Таким чином, переносимість та безпека становили 97,5%.
Комплекс Ліводінол® є ефективною дієтичною добавкою для хворих із НАЖХП, що підтверджується покращанням показників ліпідного обміну та структурних змін печінки.
Список використаної літератури
- 1. Kardashian A., Serper M., Terrault N., Nephew L.D. (2022) Health Disparities in Chronic Liver Disease. Hepatology. doi.org/10.1002/hep.32743.
- 2. Perumpail B.J., Khan M.A., Yoo E.R. et al. (2017) Clinical epidemiology and disease burden of nonalcoholic fatty liver disease. World J. Gastroenterol., 23(47): 8263–8276. doi.org/10.3748/wjg.v23.i47.8263.
- 3. Huang T.D., Behary J., Zekry A. (2020) Non-alcoholic fatty liver disease: a review of epidemiology, risk factors, diagnosis and management. Int. Med. J., 50(9): 1038–1047. doi.org/10.1111/imj.14709.
- 4. Rinella M.E. (2015) Nonalcoholic fatty liver disease: a systematic review. JAMA, 313(22): 2263–2273. doi.org/10.1001/jama.2015.5370.
- 5. Abdelmalek M.F. (2021). Nonalcoholic fatty liver disease: another leap forward. Nature reviews. Gastroenterol. Hepato., 18(2): 85–86. doi.org/10.1038/s41575-020-00406-0.
- 6. Craciun A., Cortez-Pinto H. (2022) Alarming increase of NASH as cause of liver cancer. Cell Rep. Med., 3(8): 100723. doi.org/10.1016/j.xcrm.2022.100723.
- 7. Cobbina E., Akhlaghi F. (2017) Non-alcoholic fatty liver disease (NAFLD) — pathogenesis, classification, and effect on drug metabolizing enzymes and transporters. Drug Metabol. Rev., 49(2): 197–211. doi.org/10.1080/03602532.2017.1293683.
- 8. Tang M., Wei X.H., Cao H. et al. (2022) Association between Chinese visceral adiposity index and metabolic-associated fatty liver disease in Chinese adults with type 2 diabetes mellitus. Front. Endocrinol., 13: 935980. doi.org/10.3389/fendo.2022.935980.
- 9. Ferro Y., Pujia R., Mazza E. et al. (2022) A new nutraceutical (Livogen Plus®) improves liver steatosis in adults with non-alcoholic fatty liver disease. J. Translat. Med., 20(1): 377. doi.org/10.1186/s12967-022-03579-1.
- 10. Virukalpattigopalratnam M.P., Singh T., Ravishankar A.C. (2013) Heptral (ademetionine) in patients with intrahepatic cholestasis in chronic liver disease due to non-alcoholic liver disease: results of a multicentre observational study in India. J. Indian Med. Assoc., 111(12): 856–859.
- 11. Li L., Wang J., Geng S. et al. (2022) Efficacy of adenosylmethionine combined with Si Mo Tang in treatment of neonatal jaundice. Am. J. Translat. Res., 14(6): 3926–3935.
- 12. Фадєєнко Г.Д., Скрипник І.М., Осьодло Г.В. та ін. (2019) Ефективність та безпечність препарату адеметіоніну в корекції функції печінки у пацієнтів зі стеатогепатитом. Результати відкритого багатоцентрового порівняльного постмаркетингового дослідження. Сучасна гастроентерол., 1: 13–20. doi.org/10.30978/MG-2019-1-13.
- 13. Kumar P., Liu C., Suliburk J., Hsu J.W. et al. (2022) Supplementing Glycine and N-Acetylcysteine (GlyNAC) in Older Adults Improves Glutathione Deficiency, Oxidative Stress, Mitochondrial Dysfunction, Inflammation, Physical Function, and Aging Hallmarks: A Randomized Clinical Trial. J. Gerontol. doi.org/10.1093/gerona/glac135.
- 14. Степанов Ю.М., Косиснька С.В., Горбунцова В.І. та ін. (2022) Клініко-лабораторне та інструментальне дослідження ефективності та безпечності гепатотропного комплексу Ліводінол. Гастроентерологія, 56(3): 34–42.
- 15. Sasso M., Beaugrand M., De Ledinghen et al. (2010) Controlled attenuation parameter (CAP): a novel VCTE™ guided ultrasonic attenuation measurement for the evaluation of hepatic steatosis: preliminary study and validation in a cohort of patients with chronic liver disease from various causes. Ultrasound Med. Biol., 36(11): 1825–1835.
Відомості про авторів:
Степанов Юрій Миронович — член-кореспондент НАМН України, доктор медичних наук, професор, директор ДУ «Інститут гастроентерології НАМН України», Дніпро, Україна. orcid.org/0000-0002-6721-2468 Косинська Світлана Валеріївна — кандидат медичних наук, доцент кафедри терапії, кардіології та сімейної медицини ФПО Дніпровського державного медичного університету, Дніпро, Україна. orcid.org/0000-0001-8408-6822 Горбунцова Вікторія Іванівна — завідувач консультативної поліклініки, ДУ «Інститут гастроентерології НАМН України», Дніпро, Україна. Кленіна Інна Анатоліївна — кандидат біологічних наук, завідувач науково-дослідного сектору, ДУ «Інститут гастроентерології НАМН України», Дніпро, Україна. orcid.org/0000-0002-5878-179X Петішко Оксана Павлівна — науковий співробітник відділу науково-організаційної, методичної роботи та інформаційних технологій, ДУ «Інститут гастроентерології НАМН України», Дніпро, Україна. orcid.org/0000-0002-4559-4055 Адреса для кореспонденції:
Косинська Світлана Валеріївна 49044, Дніпро, вул. Вернадського, 9 Е-mail: [email protected] |
Information about the authors:
Stepanov Yury M. — corresponding member of the NAMS of Ukraine, MD, professor, director of the SI «Institute of Gastroenterology of the NAMS of Ukraine», Dnipro, Ukraine. orcid.org/0000-0002-6721-2468 Kosynska Svitlana V. — PhD, associate professor of the department of therapy, cardiology and family medicine of the FPE of Dnipro State Medical University, Dnipro, Ukraine. orcid.org/0000-0001-8408-6822 Gorbuntsova Victoria I. — Head of the consulting polyclinic, SI «Institute of Gastroenterology of the NAMS of Ukraine», Dnipro, Ukraine. Klenina Inna A. — PhD, head of the research sector, SI «Institute of Gastroenterology of the NAMS of Ukraine», Dnipro, Ukraine. orcid.org/0000-0002-5878-179X Petishko Oksana P. — researcher of the Department of scientific-organizational, methodical work and information technologies, SI «Institute of Gastroenterology of the NAMS of Ukraine», Dnipro, Ukraine. orcid.org/0000-0002-4559-4055 Address for correspondence:
Svitlana Kosynska 49044, Dnipro, Vernadsky str., 9 Е-mail: [email protected] |
Надійшла до редакції/Received: 31.10.2022
Прийнято до друку/Accepted: 02.11.2022
