Зимова школа з травматології
9–10 грудня 2021 р. у цифровому форматі відбулася науково-практична конференція з міжнародною участю «V Зимова школа з травматології» (далі — Школа). Зі вступним словом до учасників конференції звернувся Сергій Страфун, доктор медичних наук, професор, член-кореспондент НАМН України, заслужений лікар України, лікар ортопед-травматолог, який привітав з початком конференції та зазначив, що, на жаль, внаслідок пандемії COVID-19 вже другий рік поспіль Школа проходить в онлайн-форматі. Нинішня конференція присвячена міждисциплінарним проблемам, оскільки значна кількість захворювань лікуються спеціалістами різних галузей медицини. Наприклад, остеоартрит, який є найпоширенішим захворюванням суглобів та основною причиною інвалідності серед осіб літнього віку, лікується як ортопедами-травматологами, так і ревматологами, невропатологами та сімейними лікарями. Відповідно, різні фахівці підходять по-різному до принципів лікування захворювань, зокрема хронічного больового синдрому, остеопоротичних переломів. Тому в рамках Школи, окрім суто ортопедотравматологічної патології, висвітлюватимуться і проблемні питання міждисциплінарних захворювань.
У рамках конференції Михайло Орос, доктор медичних наук, професор, завідувач кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету, представив доповідь «Менеджмент хронічного больового синдрому», в якій розглянув проблему контролю болю з точки зору лікаря-невролога.
На сьогодні існує 4 типи найбільш поширеного болю: лицьовий біль, головний біль/мігрень, біль у шиї та біль у попереку. Міжнародна асоціація з вивчення болю (International Association for the Study of Pain — IASP) визначає біль як неприємний сенсорний і емоційний досвід, пов’язані і вразливі переживання, асоційовані з фактичним або потенційним пошкодженням тканин [1]. Біль — завжди особистий досвід, на який тією чи іншою мірою впливають біологічні, психологічні та соціальні фактори. При цьому біль і ноцицепція — різні явища, оскільки про біль не можна судити лише за активністю сенсорних нейронів. Через свій життєвий досвід людина пізнає поняття болю. І хоча зазвичай біль відіграє адаптивну роль, він також може шкідливо діяти на функціонування людини, а також на її соціальне і психологічне благополуччя.
Класифікація болю за анатомічними ділянками:
- місцевий: біль на обмеженій ділянці, біль при пальпації поверхневих тканин, зазвичай відповідає ділянці ураження;
- дифузний: широко розповсюджена за межі болю зона ураження, яка включає більш глибокі тканини, біль у стані спокою;
- нейропатичний: відповідає дерматомі, нейротомі, з сенсорними порушеннями;
- біль відбивання: в поверхневих/глибоких тканинах, легкі сенсорні порушення.
Існує також патофізіологічна класифікація болю за його типом, яка визначає дисфункціональний біль (центральна сенсибілізація), ноцицептивний біль (соматична/вісцеральна сенсибілізація), нейропатичний біль (периферичний і центральний) та співіснування всіх типів болю (змішаний біль) (рис. 1) [2, 3].
![](https://www.umj.com.ua/wp/wp-content/uploads/2021/12/oros01_fmt.jpeg)
При менеджменті пацієнтів із больовим синдромом дуже важливим є проведення оцінки локалізації та іррадіації болю, протяжності, інтенсивності та впливу на якість життя (дисфункція, сон, тривога, депресія або вплив на когнітивну функцію), визначення, що полегшує або, навпаки, посилює больові відчуття, а також наявність супутніх симптомів. Тривалий невщухаючий біль зумовлює формування у хворих психоемоційних порушень, які, у свою чергу, підтримують перехід гострого болю в хронічний больовий синдром. Нейропатичний біль — пошкодження соматосенсорної частини нервової системи, ключовим механізмом формування якого є генерація ектопічних імпульсів (Na-канали). Процес хронізації болю пов’язаний з:
- сенсибілізацією ноцицепторів і підвищенням щільності в ділянці ураження;
- хибним колом у матриці болю: сенсибілізація центральної нервової системи та інші наслідки нейропластичності (активації нейроглії);
- активацією симпатичних волокон;
- розладами антиноцицептивної системи;
- механічним статусом (наприклад ортопедична патологія або системні фактори, які включають гіпофункцію щитоподібної залози, депресію) (рис. 2).
![](https://www.umj.com.ua/wp/wp-content/uploads/2021/12/568679.jpg)
При менеджменті пацієнтів із хронічним болем вкрай важливо визначити провідну причину його розвитку, оскільки різні лікарські засоби можуть впливати на різні ланки патогенезу. І лише після визначення етіології болю слід призначати мультимодальне лікування (контроль) болю, яке включає:
- гігієну сну;
- модифікацію способу життя;
- нефармакологічну терапію;
- стрес-менеджмент;
- фармакотерапію;
- інтервенційні методи/хірургічне лікування;
- альтернативні методи лікування [4].
Фармакологічний контроль болю включає застосування міорелаксантів, нестероїдних протизапальних препаратів (НПЗП), анальгетиків, локальних анестетиків, антидепресантів, протиепілептичних препаратів та антагоністів NMDA-рецепторів (рис. 3).
![](https://www.umj.com.ua/wp/wp-content/uploads/2021/12/679780780-1.jpg)
Список використаної літератури:
- 1. IASP (2020) IASP Announces Revised Definition of Pain. IASP, July 16. http://www.iasp-pain.org/publications/iasp-news/iasp-announces-revised-definition-of-pain/
- 2. Freynhagen R., Baron R. (2009) The evaluation of neuropathic components in low back pain. Curr. Pain Headache Rep.; 13(3): 185–90. doi: 10.1007/s11916-009-0032-y.
- 3. Jensen T.S., Baron R., Haanpää M. et al. (2011) A new definition of neuropathic pain. Pain; 152(10): 2204–2205. doi: 10.1016/j.pain.2011.06.017.
- 4. Gatchel R.J., Peng Y.B., Peters M.L. et al. (2007) The biopsychosocial approach to chronic pain: scientific advances and future directions. Psychol. Bull.; 133(4): 581–624. doi: 10.1037/0033-2909.133.4.581.