Цукровий діабет 2-го типу: оптимальні стратегії статинотерапії для контролю рівня ХС ЛПНЩ

7 грудня 2021
1330
Резюме

Наведено огляд результатів дослідження щодо визначення асоціації між застосуванням статинотерапії та рівнем холестерину ліпопротеїдів низької щільності.

Актуальність

Неоптимальні рівні ліпідів та особливо підвищений рівень холестерину (ХС) ліпопротеїдів низької щільності (ЛПНЩ) тісно пов’язані з атеросклеротичними серцево-судинними захворюваннями (АССЗ) у пацієнтів із цукровим діабетом (ЦД) 2-го типу [1, 2]. З метою запобігання або відстрочення ускладнень, асоційованих з АССЗ у пацієнтів із супутнім ЦД 2-го типу, доцільним є ретельний моніторинг стану пацієнта, який включає регулярні візити до лікаря, контроль рівня глікозильованого гемоглобіну (HbA1c), ЛПНЩ, артеріального тиску та інших факторів ризику АССЗ [3]. На сучасному етапі міжнародні та національні рекомендації визнають статинотерапію як основу ліпідознижувальної терапії [4].

Дані клінічних досліджень продемонстрували, що застосування статинів і контроль рівня ХС ЛПНЩ й досі залишається неоптимальним. Так, у Фінляндії у період з 1995 по 2010 р. статинотерапію постійно призначали особам віком >65 років, тоді як у більш молодих осіб, особливо у жінок, їх призначення було меншим. Результати нещодавнього дослідження, в якому оцінювали частоту призначень статинів серед осіб з супутнім ЦД 2-го типу у період з 2012 по 2017 р., продемонстрували підвищення частоти досягнення цільового показника ХС ЛПНЩ (<2,5 ммоль/л) з 53,4 до 59,5%, асоційованих зі збільшенням призначень статинів з 65,7 до 71,0% відповідно [5].

Проведено дослідження, метою якого було визначити чіткі тенденції щодо рівня ХС ЛПНЩ та їх асоціацію з призначенням статинотерапії у пацієнтів з ЦД 2-го типу [6].

Методи

Проведено ретроспективне когортне дослідження, в якому були використані електронні медичні картки 8592 осіб (4622 чоловіки (54%) та 3970 жінок (46%)) із супутнім ЦД 2-го типу з Північної Карелії, Фінляндія. Дані відбиралися за період з 2011 по 2017 р.

Дослідники оцінювали частоту досягнення цільового рівня ХС ЛПНЩ та зміни в інтенсивності статинотерапії.

Відповідно до сучасних рекомендацій оцінка рівня ХС ЛПНЩ показана кожні 1–3 роки пацієнтам з ЦД 2-го типу, з цільовими показниками ХС ЛПНЩ <2,5 ммоль/л (<100 мг/дл) для осіб з високим ризиком АССЗ через ЦД, та цільовими показниками <1,8 ммоль/л (<70 мг/дл) або зниження на 50% від вихідного рівня для осіб з дуже високим ризиком АССЗ через додаткові фактори ризику [7].

Базові характеристики пацієнтів, включених у дослідження, такі: середній вік, метаболічні фактори, індекс маси тіла, HbA1c та ХС ЛПНЩ (останнє значення протягом 2011–2012 рр.), супутні захворювання (діагностовані раніше 1 січня 2013 р.). На вихідному етапі середній вік чоловіків у цьому дослідженні становив 66 років, з супутнім ЦД 2-го типу (хворіли протягом 8 років), 60% отримували статини, а у 56% ХС ЛПНЩ становив <2,5 ммоль/л. Середній вік жінок становив 69 років з супутнім ЦД 2-го типу (хворіли протягом 8 років), 56% отримували статини та у 51% ХС ЛПНЩ становив <2,5 ммоль/л.

Дослідники визначили 4 різні траєкторії досягнення цільового рівня ХС ЛПНЩ, кожна з яких мала відмінності в призначенні статинотерапії. Пацієнтів у групи розподілено наступним чином: 1-ша група включала більшу частину пацієнтів (86%), які мали помірно стабільний рівень ХС ЛПНЩ 2,3 ммоль/л (90 мг/дл), 2-га за чисельністю група (7,7%) включала переважно нелікованих пацієнтів з високостабільним рівнем ХС ЛПНЩ 3,9 ммоль/л (152 мг/дл), 3-тя група (3,8%) — пацієнтів з покращенням початково дуже високих рівнів ХС ЛПНЩ разом із найвищими показниками інтенсифікації статинотерапії і 4-та група — пацієнтів (2,5%) з підвищенням рівня ХС ЛПНЩ.

Результати

Загалом у дослідження включено 8592 особи з супутнім ЦД 2-го типу протягом останніх 8 років (4622 (53,8%) чоловіки і 3970 (46,2%) жінок). На початковому етапі жінки досягали цільового рівня ХС ЛПНЩ <2,5 ммоль/л рідше, ніж чоловіки (50,8% проти 55,7% відповідно, p<0,001) і рідше отримували будь-яке лікування статинами (56,1% проти 60,1% відповідно, p<0,001). Під час спостереження померли 697 (15,1%) чоловіків і 537 (13,5%) жінок.

У групі помірно стабільного рівня ХС ЛПНЩ 67% чоловіків та 64% жінок отримували статини, а частота прийому статинів підвищувалася як у чоловіків, так і у жінок. Групу склали переважно неліковані пацієнти (7,7%) із тривожно високостабільними рівнями ХС ЛПНЩ близько 3,9 ммоль/л. 3-тя група (3,8%) характеризувалася значним покращенням дуже високих рівнів ХС ЛПНЩ разом із найвищими показниками інтенсифікації лікування статинами, тоді як серед пацієнтів із підвищенням ХС ЛПНЩ (2,5%) лікування статинами різко зменшилося.

Результати дослідження продемонстрували, що в групі високостабільного ХС ЛПНЩ рівень застосування статинів знизився з 42 до 27% серед чоловіків та з 34 до 23% серед жінок.

Висновок

Отримані результати свідчать, що зусилля спрямовані на контроль рівня ХС ЛПНЩ, мають бути збільшені — особливо це стосується пацієнтів із постійно підвищеним його рівнем за рахунок більш раннього початку та інтенсифікації статинотерапії й відновлення лікування після припинення, якщо це можливо.

Автори дослідження зазначають, що пацієнти можуть не усвідомлювати переваги статинотерапії у порівнянні з потенційними побічними ефектами. Коли пацієнти самостійно припиняють лікування статинами, лікарі повинні спробувати відновити прийом іншого препарату групи статинів або, якщо можливо, знизити дозу, дотримуючись рекомендацій. Це твердження ґрунтується на результатах сучасних досліджень, які демонструють, що більше 70% пацієнтів, які припинили лікування через побічні ефекти, добре переносили статини при повторному прийомі.

Результати дослідження також виявили ґендерні відмінності. Так, жінки порівняно з чоловіками мали значно вищі середні рівні ХС ЛПНЩ, але рідше отримували статини або отримували статинотерапію у нижчих дозах, і мали вищу ймовірність припинити терапію.

Нагадуємо, що 17–18 вересня 2021 р. у змішаному форматі відбулася науково-практична конференція «GRAND ROUND».

Список використаної літератури:

  1. Ference B.A., Ginsberg H.N., Graham I. et al. (2017) Low-density lipoproteins cause atherosclerotic cardiovascular disease. 1. Evidence from genetic, epidemiologic, and clinical studies. A consensus statement from the European Atherosclerosis Society Consensus Panel. Eur. Heart J.; 38(32): 2459–2472. doi: 10.1093/eurheartj/ehx144.
  2. Einarson T.R., Acs A., Ludwig C. et al. (2018) Prevalence of cardiovascular disease in type 2 diabetes: a systematic literature review of scientific evidence from across the world in 2007-2017. Cardiovasc Diabetol.; 17(1): 83. doi: 10.1186/s12933-018-0728-6.
  3. Rawshani A., Rawshani A., Franzén S. et al. (2018) Risk Factors, Mortality, and Cardiovascular Outcomes in Patients with Type 2 Diabetes. N. Engl. J. Med.; 379(7): 633–644. doi: 10.1056/NEJMoa1800256.
  4. American Diabetes Association (2019) Cardiovascular Disease and Risk Management: Standards of Medical Care in Diabetes — Diabetes Care, 42 (Suppl. 1): S103–S123.
  5. Lamidi M.L., Wikström K., Inglin L. et al. (2020) Trends in the process and outcome indicators of type 2 diabetes care: a cohort study from Eastern Finland, 2012-2017. BMC Fam Pract.; 21(1): 253. doi: 10.1186/s12875-020-01324-5.
  6. Inglin L., Lavikainen P., Jalkanen K. et al. (2021) LDL-cholesterol trajectories and statin treatment in Finnish type 2 diabetes patients: a growth mixture model. Sci Rep.; 11: 22603. doi.org/10.1038/s41598-021-02077-6.
  7. Busko М. (2021) Make Cholesterol Control a Greater Priority in Diabetes. Мedscape, Dec 2.

Анна Хиць
Редакція журналу «Український медичний часопис»