Безсимптомна гіперурикемія: контроль рівня сечової кислоти для попередження загострень подагри

30 листопада 2021
4234
Резюме

Наведено огляд результатів дослідження щодо оцінки ефективності контролю рівня сечової кислоти в сироватці крові та її асоціацію з частотою загострень подагри

Актуальність

Подагра — одна з найпоширеніших форм запалення суглобів, частота якої становить 0,9–2,5% серед населення країн Європи. Захворювання спричинене тривалим підвищенням рівня сечової кислоти (СК) — гіперурикемією — і відкладенням у тканинах опорно-рухового апарату та внутрішніх органах натрієвої солі СК (кристали моноурати) з розвитком гострого артриту та утворенням подагричних вузликів (тофусів). Захворювання клінічно характеризується наявністю загострень, які епізодично виникають у багатьох пацієнтів з подагрою. Відкладення уратів проходить через декілька стадій: від безсимптомної форми, коли відсутні будь-які симптоми подагри, до симптомної форми, що супроводжується розвитком хронічного подагричного артриту та формуванням тофусів [1].

Дані літератури свідчать, що частоту загострень подагри можна знижувати, якщо застосовувати уратзнижувальну терапію (УЗТ) на початку клінічного перебігу подагри. Відповідно до міжнародних гайдлайнів лікування подагри передбачає застосування  УЗТ, яка показана пацієнтам з клінічними проявами подагри, наявністю тофусів та сечокам’яної хвороби [2, 3]. Ініціювання УЗТ рекомендується якомога раніше з моменту встановлення діагнозу, особливо у пацієнтів молодого віку (<40 років) або з дуже високим рівнем СК та/або супутніми захворюваннями (порушення функції нирок, артеріальна гіпертензія, ішемічна хвороба серця, серцева недостатність). Ключовою метою УЗТ є контроль рівня СК у сироватці крові в межах ≤6,0 мг/дл.

На сьогодні відсутній консенсус щодо того, чи слід призначати УЗТ з профілактичною метою пацієнтам з безсимптомною гіперурикемією до першого загострення. Цей факт, ймовірно, пов’язаний з тим, що на сьогодні недостатньо даних стосовно ефективності УЗД у безсимптомних пацієнтів для надання відповідних рекомендацій. У свою чергу, японські рекомендації регламентують починати УЗТ з метою профілактики розвитку загострення ще перед першим спалахом у пацієнтів із безсимптомною гіперурикемією [4].

Проведено дослідження, метою якого було оцінити потенційну ефективність контролю рівня СК у сироватці крові з метою профілактики загострення подагри у пацієнтів із безсимптомною гіперурикемією [5].

Методи

Проведено ретроспективне когортне дослідження, в якому аналізувалися дані амбулаторних карт пацієнтів з бази даних JMDC Claims Database у період з квітня 2012 по червень 2019 р. Пацієнти, у яких рівень СК у сироватці крові був вищим або дорівнював 8,0 мг/дл, включалися у дослідження, статус захворювання (видача направлень на УЗТ, факт загострення подагри, концентрація СК у сироватці крові) відстежувався протягом 1 року. Час до першого загострення і частота виникнення загострень визначалися подібно до статусу захворювання протягом ≥2 років. Оцінка наявності зв’язку між загостренням подагри та показниками концентрації СК у сироватці крові проводилася за допомогою багатовимірного аналізу.

Результати

Загалом в аналіз включені дані амбулаторних карт 19 261 пацієнта, які відповідали критеріям включення в дослідження. Результати аналізу виявили, що частота загострень подагри була значно нижчою у пацієнтів, які отримували УЗТ і досягли концентрації СК у сироватці крові ≤6,0 мг/дл, ніж у пацієнтів, концентрація СК в яких залишалася >6,0 мг/дл, або у пацієнтів, які не отримували УЗТ незалежно від активності захворювання.

Зокрема, аналіз моделі пропорційних ризиків Кокса при розрахунку часу до першого загострення подагри виявив, що відношення було найнижчим (коефіцієнт ризику (КР) 0,45; 95% довірчий інтервал (ДІ) 0,27–0,76) у пацієнтів із безсимптомною гіперурикемією, які отримували УЗТ (СК ≤6,0 мг/дл), порівняно з пацієнтами, які не отримували терапію (СК ≥8,0 мг/дл).

Висновок

Результати цього дослідження продемонстрували, що частота загострень подагри може знижуватися шляхом контролю СК у сироватці крові в межах ≤6,0 мг/дл як у пацієнтів із безсимптомною гіперурикемією, так і з подагрою.

Нагадуємо, що 30 серпня 2021 р. в цифровому форматі відбувся онлайн-вебінар «Боротьба з гіперурикемією. Дієтолог vs ревматолог», програма якого включала обговорення варіантів корекції загострень подагри за допомогою дієтичного харчування.

Список використаної літератури:

  1. Yamanaka H. (2012) The guideline revising committee of the Japanese Society of Gout and Nucleic Acid Metabolism . Essence of the revised guideline for the management of hyperuricemia and gout. Japan Med. Assoc. J.; 55: 324–9. pmid:25237241.
  2. Rothenbacher D., Primatesta P., Ferreira A. et al. (2011) Frequency and risk factors of gout flares in a large population-based cohort of incident gout. Rheumatology; 50: 973–81. doi:10.1093/rheumatology/keq363.
  3. Dalbeth N., Saag K.G., Palmer W.E. et al. (2017) Effects of febuxostat in early gout: a randomized, double-blind, placebo-controlled study. Arthritis Rheumatol.; 69: 2386–95. doi:10.1002/art.40233.
  4. Hisatome I., Ichida K., Mineo I. et al. (2020) Japanese Society of gout and nucleic acids 2019 guidelines for management of hyperuricemia and gout 3 edition. Gout and Uric and Nucleic Acids; 44, supple: 1–40.
  5. Koto R., Nakajima A., Horiuchi H. et al. (2021) Serum uric acid control for prevention of gout flare in patients with asymptomatic hyperuricaemia: a retrospective cohort study of health insurance claims and medical check-up data in Japan. Ann. Rheum. Dis.; 80(11): 1483–1490. doi: 10.1136/annrheumdis-2021-220439.

Анна Хиць
Редакція журналу «Український медичний часопис»