COVID-19: сучасні можливості попередження ушкодження життєвозначущих органів в умовах пандемії

24 червня 2021
957
Резюме

16 червня 2021 р. відбулася фахова школа «Сучасні можливості попередження ушкодження життєвозначущих органів в умовах пандемії COVID-19». У рамках заходу Олександр Пархоменко, член-кореспондент НАМН України, доктор медичних наук, професор, завідувач відділу реанімації та інтенсивної терапії ДУ «ННЦ «Інститут кардіології ім. акад. М.Д. Стражеска НАМН України», та Ольга Голубовська, доктор медичних наук, професор, завідувач кафедри інфекційних хвороб Національного медичного університету ім. О.О. Богомольця, виступили з доповідями, в яких розглядалися стратегії профілактики ушкодження життєвозначущих органів у пацієнтів з COVID-19.

COVID-19: концепції органопротекції в умовах ушкодження серцево-судинної системи

Першим виступив Олександр Пархоменко з доповіддю «Обґрунтування і реалізація концепції органопротекції в умовах ушкодження серцево-судинної системи: від кардіології до вірусних інфекцій», в якій приділив увагу ендогенним механізмам кардіопротекції. На сьогодні загальновідомо, що пацієнти із серцево-судинними захворюваннями (ССЗ) належать до групи підвищеного ризику ускладненого перебігу та гірших наслідків перенесеного COVID-19, що зумовлено наявністю зв’язку між COVID-19 та серцево-судинною патологією [1]. І хоча типовим проявом COVID-19 є вірусна пневмонія, захворювання також може спричинити серцево-судинні порушення, такі як пошкодження міокарда, гострий коронарний синдром та тромбоемболія (рис. 1).

Рисунок 1. Асоціація COVID-19 із серцево-судинною патологією

Так, сучасні дані свідчать, що у деяких безсимптомних пацієнтів (без типової лихоманки та кашлю), першими симптомами захворювання є кардіальні симптоми, що пов’язано з наявністю у серці рецепторів ангіотензинперетворювального ферменту 2-го типу (АПФ-2), за допомогою яких SARS-CoV-2 проникає у клітини. У перших звітах з Китаю повідомлялося, що гостре ураження ­міокарда, на що вказували наявність підвищених рівнів серцевих біомаркерів та аномалії на електрокардіограмі, були наявними у 72% пацієнтів, інфікованих SARS-CoV-2, та асоціювалися з підвищеним ризиком смертності у цій групі [2]. Результати іншого дослідження за участю 3335 хворих на COVID-19 продемонстрували, що інфаркт міокарда наявний у 9% випадків, тромбози глибоких вен — 4% та тромбоемболія легеневої артерії — 4% [3]. У сукупності ці дані дозволяють зробити висновок, що пошкодження міокарда є не лише частим проявом COVID-19, але також і фактором ризику поганого прогнозу захворювання. Цей висновок вказує на необхідність та важливість визначення відносної ролі ендогенних механізмів, які беруть участь у загибелі кардіоміоцитів та патогенезі захворювань серця (рис. 2). Таким чином, знання ендогенних кардіопротекторних механізмів дозволяє шляхом їх імітування за допомогою фармакологічних засобів знаходити оптимальні підходи до терапії захворювань серця [4].

Рисунок 2. Розвиток глобальної активації/дисфункції ендотелію артеріальних судин після розвитку інфаркту міокарда [5]

COVID-19: сучасна концепція патогенезу, фокус на ендотеліальну дисфункцію

Ольга Голубовська у своїй доповіді продовжила тему патогенезу COVID-19, приділивши значну увагу ендотеліальній дисфункції, яка відіграє ключову роль у прогресуванні захворювання. Як відомо, SARS-CoV-2 за багатьма характеристиками схожий з вірусом SARS-CoV-1, який спричинив пандемію у 2002–2003 рр., включно зі схожістю геному у понад 80%, смертністю пацієнтів внаслідок гострого респіраторного дистрес-синдрому та здатністю потрапляти до клітини шляхом зв’язування з рецептором АПФ-2. Однак ці два типи коронавірусу мають певні розбіжності, зокрема SARS-CoV-2 легше зв’язується з рецептором АПФ-2 порівняно з SARS-CoV, що може пояснити, чому COVID-19 характеризується більш високою контагіозністю. Окрім того, сьогодні відомо, що S-білок у SARS-CoV-2 має додатковий сайт для розрізання шипа одним з людських ферментів. Такого сайту немає ні у SARS-CoV, ні у інших найближчих коронавірусів [6].

Згідно із сучасною гіпотезою патогенезу COVID-19 вірус SARS-CoV-2 інфікує клітини людини шляхом зв’язування з рецептором АПФ-2 та трансмембранною сериновою протеазою-2 (TMPRSS2) з подальшим розвитком «цитокінового шторму», який індукує патологічні зміни, включно з ураженням клітин ендотелію [7]. Ендотеліїт є ключовим патоморфологічним синдромом при COVID-19, який в подальшому стає пусковим механізмом розвитку постковідного синдрому. Дані літератури свідчать, що пряме ураження ендотеліоцитів вірусом або опосередкована дія вірусу через імунні реакції, цитокіни і вільні радикали (ROS) призводить до розвитку генералізованої ендотеліальної дисфункції [8]. Остання зумовлює порушення мікроциркуляції, вазоконстрикції з подальшим розвитком ішемії органів, запалення і набряку тканин, прокоагуляції з розвитком системного ураження [9]. Ендотеліальна дисфункція разом з хронічним запаленням супроводжується гіперкоагуляцією, підвищенням фібриногену та зниженням фібринолізу [10].

Механізми ендотеліальної дисфункції при з COVID-19:

  • інфікування SARS-CoV-2 опосередковано запускає апоптоз ендотеліальних клітин;
  • зменшення кількості АПФ-2 призводить до дисбалансу в ренін-ангіотензин-альдостероновій та калікреїн-кініновій системах;
  • активація та дисфункція ендотеліальних клітин внаслідок вивільнення амфотерину;
  • оксидативний стрес та утворення ROS;
  • інтерлейкін-6-активація та дисфункція ендотеліальних клітин;
  • активація системи комплементу;
  • посилення активації та дисфункції ендотеліальних клітин під дією С-реактивного білка (СРБ).

Таким чином, враховуючи патогенез COVID-19, клініцисти за рахунок фармакотерапії можуть впливати на профілактику ускладнень захворювання. Сучасні рекомендації профілактики ускладненого перебігу COVID-19 включають застосування таких препаратів:

  • вітамін С 500 мг;
  • кверцетин 250–500 мг 2 рази на добу;
  • цинк 75–100 мг/добу;
  • мелатонін 0,3–2 мг на ніч;
  • вітамін D3 1000–4000 ОД/добу;
  • фамотидин (не обов’язково).

Лікування легких форм COVID-19:

  • вітамін С 500 мг кожні 6 год;
  • кверцетин 250–500 мг 2 рази на добу;
  • мелатонін 6–12 мг на ніч;
  • метилпреднізолон 40 мг кожні 12 год, підвищуючи дозу до 80 мг кожні 12 год при прогресуючій симптоматиці і підвищенні рівня СРБ;
  • фамотидин 40 мг/добу;
  • гідроксихлорохін (не обов’язково);
  • івермектин 150–200 мкг/добу (разова доза);
  • ремдесивір (не обов’язково).

Список використаної літератури:

  • 1. Nishiga M., Wang D.W., Han Y. et al. (2020) COVID-19 and cardiovascular disease: from basic mechanisms to clinical perspectives. Nat. Rev. Cardiol.; 17(9): 543–558. doi: 10.1038/s41569-020-0413-9.
  • 2. Huang C., Wang Y., Li X. et al. (2020) Clinical features of patients infected with 2019 novel coronavirus in Wuhan, China. Lancet; 395: 497–506.
  • 3. Bilaloglu S., Aphinyanaphongs Y., Jones S. et al. (2020) Thrombosis in Hospitalized Patients With COVID-19 in a New York City Health System. JAMA; 324(8): 799–801. doi: 10.1001/jama.2020.13372.
  • 4. Мойбенко О.О. (2008) Ендогенні механізми кардіопротекції як основа терапії захворювань серця. Патологія, Т. 5, №2: 5.
  • 5. Moccetti F., Brown E., Xie A. et al. (2018) Myocardial Infarction Produces Sustained Proinflammatory Endothelial Activation in Remote Arteries. J. Am. Coll. Cardiol.; 72(9): 1015–1026. doi: 10.1016/j.jacc.2018.06.044.
  • 6. Nicosia R.F., Ligresti G., Caporarello N. et al. (2021) COVID-19 Vasculopathy: Mounting Evidence of an Indirect Mechanism of Endothelial Injury. Am. J. Pathol.: S0002–9440(21)00210-8. doi: 10.1016/j.ajpath.2021.05.007.
  • 7. Pellegrini D., Kawakami R., Guagliumi G. et al. (2021) Microthrombi As A Major Cause of Cardiac Injury in COVID-19: A Pathologic Study. Circulation, Jan. 22. doi: 10.1161/CIRCULATIONAHA.120.051828.
  • 8. Monteil V., Kwon H., Prado P. et al. (2020) Inhibition of SARS-CoV-2 Infections in Engineered Human Tissues Using Clinical-Grade Soluble Human ACE2. Cell.; 181(4): 905–913.e7. doi: 10.1016/j.cell.2020.04.004.
  • 9. Flammer A.J., Anderson T., Celermajer D.S. et al. (2012) The assessment of endothelial function: from research into clinical practice. Circulation.;126(6):753-67. doi: 10.1161/CIRCULATIONAHA.112.093245.
  • 10. Bonetti P.O., Lerman L.O., Lerman A. (2003) Endothelial dysfunction: a marker of atherosclerotic risk. Arterioscler. Thromb. Vasc. Biol.; 23(2): 168–75. doi: 10.1161/01.atv.0000051384.43104.fc.