Традиційно 29 травня, починаючи з 1958 р., Всесвітня організація гастроентерології (World Gastroenterology Organisation — WGO) відзначає Всесвітній день здорового травлення (World Digestive Health Day), який було встановлено з метою привертання уваги суспільства до проблеми травлення, оскільки, як відомо, причиною більшості хронічних захворювань є неправильне харчування і пов’язане з ним порушення роботи органів травлення. Цей день відзначається майже в 60 країнах світу, і багато років тому Україна долучилася до проведення Всесвітнього дня здорового травлення. Кожного року тему чергового дня здорового травлення визначає WGO, і цьогорічною темою визначена «Ожиріння — пандемія сьогодення».
29 травня 2021 р. в цифровому форматі відбулася конференція «Ожиріння — пандемія сьогодення», присвячена Всесвітньому дню здорового травлення. Програма заходу включала обговорення таких важливих питань сучасної гастроентерології, як:
- ожиріння — порушення енергетичного гомеостазу;
- роль жирової тканини як ендокринного органу;
- ураження печінки та підшлункової залози у пацієнтів з метаболічним синдромом;
- харчування хворих із синдромом полікістозних яєчників (СПКЯ) на тлі ожиріння;
- як сучасне харчування і стиль життя призводять до епідемії ожиріння і «хвороб цивілізації»;
- роль харчування і фізичних навантажень як протидія ожирінню;
- міжнародні рекомендації з ведення пацієнтів з ожирінням;
- основні дієти в лікуванні хворих на ожиріння: плюси і мінуси.
У рамках вебінару Наталія Харченко, науковий керівник Національної школи гастроентерологів, гепатологів України, член-кореспондент НАМН України, професор, доктор медичних наук, виступила з доповіддю «Ожиріння — порушення енергетичного гомеостазу. Ожиріння — хвороба хвороб». Сьогодні ожиріння являє собою вкрай актуальну глобальну проблему, оскільки поширеність надмірної маси тіла та ожиріння у світі є надзвичайно великою не лише серед дорослого населення, а й серед дітей, що потребує комплексного втручання. За останні роки у більшості країн світу захворюваність на ожиріння підвищилася в десятки разів, а фактичний показник у більшості європейських країн на сьогодні становить близько 20%. Найгостріше ця проблема стоїть в економічно розвинених країнах: США, Канаді, Німеччині, де ожиріння фіксується практично у кожного другого.
Останніми роками проблема ожиріння стала актуальною не тільки для дорослих, але й для дітей. Сучасні дані свідчать, що близько 120 млн дітей та підлітків мають ожиріння і, за оцінками експертів, передбачається, що протягом наступного десятиріччя поширення ожиріння серед дітей/підлітків зросте на близько 60%, досягнувши показника 250 млн. Проблема ожиріння у дітей має свої особливості, включно з більш вираженою тенденцією до прогресування: у 60% випадків надмірна маса тіла у дитини або підлітка в майбутньому трансформується у тяжкі соматичні захворювання (цукровий діабет 2-го типу, артеріальна гіпертензія, атеросклероз, артроз, метаболічні та ендокринологічні порушення, жовчнокам’яна хвороба, онкологічна патологія, серцево-судинні ускладнення, безпліддя). Відповідно, дитяче ожиріння потребує специфічної медичної допомоги.
Ожиріння — хронічне поліетіологічне рецидивуюче та прогресуюче захворювання, яке характеризується надмірним відкладенням жирової тканини в різних ділянках тіла людини і призводить до метаболічних, нейрорегуляторних порушень і розвитку соматичних наслідків. Статистичні дані останніх років свідчать, що близько 2 млрд дорослого населення планети мають надмірну масу тіла та ожиріння. За період з 1975 по 2016 р. поширеність ожиріння в світі зросла втричі, і при збереженні такої тенденції очікується, що до 2025 р. цей показник у світі сягатиме 2,7 млрд дорослих осіб, з яких 177 млн будуть мати тяжке ожиріння. І сьогодні ми визначаємо ожиріння не лише як епідемію ХХІ ст., але й як хворобу благ цивілізації, оскільки при її розвитку та прогресуванні діють три основні фактори: доступна і висока калорійність їжі, малорухливий спосіб життя і хронічне емоційне напруження, депресія.
Таким чином, враховуючи актуальність проблеми ожиріння, лікування пацієнтів цієї групи повинно бути комплексним. Регуляція маси тіла передбачає контроль за прийомом їжі (регуляція апетиту) та регуляцію теплопродукції та тепловіддачі. Як відомо, центр апетиту розташований в гіпоталамусі, який, отримуючи сенсорні сигнали із зовнішнього середовища про потребу в енергії через периферичних посередників — інсулін, лептин та грелін, відповідає за регуляцію прийому їжі. Гіпоталамус об’єднує цю інформацію, координує ендокринні, поведінкові та автономні відповіді, які підтримують гомеостаз в декількох фізіологічних системах, включаючи енергетичний баланс. Лептин — нейрогормональний медіатор, який діє на рівні гіпоталамуса, пригнічуючи апетит і знижуючи прийом їжі. У периферичних тканинах він підвищує чутливість до інсуліну.
Таким чином, ожиріння — мультифакторне захворювання, яке викликано гормональним дисбалансом внаслідок неправильного харчування та вікових змін. Механізми регуляції апетиту й адипогенезу різноманітні, і включають взаємодію центральних нейротрансмітерів та нейромедіаторів з гастроінтестинальними пептидами, інсуліном, які синтезуються жировою тканиною. У результаті дезадаптації розвиваються гормональні, метаболічні зміни, які можуть призвести до асоційованих з надмірною масою тіла і ожирінням супутніх захворювань.
