25 травня за сприяння Харківського регіонального протиракового фонду та ДУ «Інститут серця МОЗ України» в онлайн-форматі відбулася науково-практична конференція з міжнародною участю на актуальну тему розгляду та узагальнення накопиченого досвіду і досягнень у галузі променевої діагностики та радіонуклідного лікування на межі терапії та онкології.
Як відзначив у вітальному слові Леонід Васильєв, кандидат медичних наук, головний лікар ДУ «Інститут медичної радіології та онкології ім. С.П. Григор’єва НАМН України», наразі прогностична спрямованість медичної практики формує нові підходи до вибору лікувальної стратегії, основною метою якої є збереження задовільної якості життя пацієнта. Окресливши основні проблеми променевої діагностики та радіонуклідного лікування, які визначають високий ризик коморбідності, Л. Васильєв наголосив, що основним ресурсом їх вирішення вважається стратифікація ризиків виникнення патології серцево-судинної, сечовидільної та опорно-м’язової системи у пацієнтів з онкологічною патологією. Провідну роль у впровадженні сучасних стратегій запобігання ускладненням спеціального лікування відіграє поєднання зусиль лікарів первинної ланки та спеціалістів в таких сферах медицини, як радіологія, онкохірургія, хіміотерапія, інструментальна діагностика, педіатрія, отоларингологія, анестезіологія. Спеціалістами ДУ «Інститут серця МОЗ України», ДУ «Інститут медичної радіології та онкології ім. С.П. Григор’єва НАМН України», Харківського національного медичного університету та лікарських закладів м. Харків розглядалися складні питання прогностичної оцінки спеціального лікування, особливостей моніторингу пацієнтів, ризик пізніх та віддалених ускладнень після спеціального лікування у пацієнтів з раком щитоподібної залози, голови та шиї. Увагу привернули результати дослідження, проведеного спеціалістами відділення ядерної медицини ДУ «Інститут медичної радіології та онкології ім. С.П. Григор’єва НАМН України». Презентацію дослідження представила Антоніна Савченко, кандидат медичних наук, лікар відділення ядерної медицини ДУ «Інститут медичної радіології та онкології ім. С.П. Григор’єва НАМН України, доцент кафедри онкології та радіології Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна.
Відповідно до прогностичної спрямованості сучасної медицини одним із важливих напрямків покращення якості життя пацієнтів з раком щитоподібної залози наразі вбачається прогнозування пізніх та віддалених наслідків від застосування комплексного протипухлинного лікування. Прогностична значущість спеціального лікування становить основу профілактики та вчасної корекції віддаленого впливу агресивних протипухлинних лікувальних стратегій із застосуванням імуносупресивної гормонотерапії та радіотерапії на серцево-судинну, репродуктивну, опорно-рухову систему та орган зору у пацієнтів з раком щитоподібної залози. На противагу численним дослідженням негативного впливу спеціального протипухлинного лікування на серцево-судинну та репродуктивну систему людини, залишається нез’ясованим вплив агресивної терапії на стан шлунково-кишкового тракту (ШКТ) у пацієнтів онкологічного профілю, а дефіцит результатів віддалених наслідків призводить до упередження розуміння алгоритму профілактичних заходів у пацієнтів з онкопатологією [2,3]. Спираючись на власний досвід високого рівня виявлення ураження ШКТ, працівниками відділення ядерної медицини ДУ «Інститут медичної радіології та онкології ім. С.П. Григор’єва НАМН України» проведено дослідження частоти ураження ШКТ з метою обґрунтування клініко-методологічного підходу до спостереження за клінічним станом таких пацієнтів. У дослідження включено 157 пацієнтів віком 17–75 років (вікова медіана 48 років), переважно жінок (82,8%). У всіх пацієнтів діагностований рак щитоподібної залози переважно першої стадії з метастазами або без них (64,8%), за гістологічною структурою папілярний рак (80,3%). Побічні ефекти від спеціального лікування оцінювали за частотою виникнення терапевтичної патології впродовж >3 років після закінчення лікувального курсу. Отримані результати порівнювали з показниками коморбідності до початку спеціального лікування.
Проведений аналіз свідчить, що за 3 роки частота серцево-судинної патології у пацієнтів з раком щитоподібної залози після спеціального лікування зросла у 1,7 раза порівняно з початковим рівнем (відповідно 25 та 41,5%). Найбільше підвищилася частота ішемічної хвороби серця — на 10,7%.
Частота коморбідності сечовидільної системи за той же період зросла в 3,1 раза, переважно внаслідок підвищення частоти запальних захворювань на 5,2% та сечокам’яної хвороби нирок на 3,4%.
Оцінювання частоти патологічного ураження ШКТ дослідники проводили за двома напрямками. Перш за все оцінювали частоту виникнення патологічних змін до та після спеціального лікування в жовчному міхурі, шлунку, кишечнику, печінці та підшлунковій залозі. Додатково виявляли залежність факторів ризику ушкодження ШКТ від клінічних характеристик пацієнтів. За 3 роки виявлено зростання частоти кишково-шлункової коморбідності в 1,6 раза. Зокрема, частота дисфункції жовчного міхура виявилася найвищою та становила 29,4% проти 19,4% на початковому рівні (р=0,02).Частота патологічних змін в інших органах ШКТ була наступною.
- шлунок — 11,23% проти 7,8% (р=0,08);
- печінка — 13,4% проти 5,6% (р<0,001);
- підшлункова залоза — 6,5% проти 3% (р=0,01);
- кишечник — 5% проти 4,1% (р=0,01).
Дослідниками виявлена статистично значуща залежність частоти дисфункції жовчного міхура від тривалості супресивної терапії (р<0,01) та дози L-тироксину за умови компенсованого гіпотиреозу. Найвища частота ураження жовчного міхура відмічена у пацієнтів, які отримували супресивну терапію впродовж 3 міс та нижчі дози L-тироксину (2,3 мкг/кг маси тіла) на тлі декомпенсованого гіпотиреозу.
Серед інших клінічних характеристик пацієнтів, на думку дослідників, важливу прогностичну значимість має індекс маси тіла, середнє значення якого у пацієнтів із шлунково-кишковою коморбідністю становив 32 кг/м2.
Прогностичне значення лактації щодо ризику виникнення віддалених ускладнень залишається суперечливим [1].
Таким чином, враховуючи отримані результати, необхідно подальше дослідження віддаленого впливу спеціального лікування на ШКТ з метою стандартизації профілактики та вчасної корекції віддаленого впливу агресивних протипухлинних лікувальних стратегій.
Список використаної літератури:
- 1. Cao Y.W.Z., Gu J., Hu F. et al. (2015) Reproductive factors but not hormonal factors associated with thyroid cancer risk: a systematic review and meta-analysis. BioMed. Research International. doi: 10.1155/2015/103515.
- 2. Mao Y., Xing M. (2016) Recent incidences and differential trends of thyroid cancer in the USA. Endocr. Relat. Cancer., 23 (4): 313–322. doi: 10.1530/ERC-15-0445.
- 3. Suh B., Shin D.W., Park Y. et al. (2019) Increased cardiovascular risk in thyroid cancer patients taking levothyroxine: a nationwide cohort study in Korea. Eur. J. Endocrinol., 180(1): 11–20. doi: 10.1530/EJE-18-0551.
