Актуальність
20–22 травня 2021 р. відбулася науково-практична конференція з міжнародною участю «Актуальні питання сучасної діабетології», програма якої включала обговорення таких важливих тем сучасної діабетології, як:
- успіхи та невирішені питання сучасної діабетології;
- гострі та хронічні ускладнення цукрового діабету (ЦД);
- супутні захворювання у хворих на ЦД;
- клінічний досвід діагностики та лікування ЦД;
- сучасні можливості діагностики та лікування ЦД та його ускладнень.
У рамках другого дня конференції Тетяна Татарчук, доктор медичних наук, професор, член-кореспондент НАМН України, представила доповідь «Управління вагою та репродуктивне здоров’я», в якій детально зупинилася на проблемі репродуктивних наслідків надмірної маси тіла на жіночий організм. Сьогодні проблема ожиріння стала однією з глобальних епідемій людства, яка охоплює понад 600 млн осіб у всьому світі [1]. Ожиріння — складна патологія, яка на сьогодні розцінюється як хронічне рецидивуюче захворювання, що сприяє появі і прогресуванню багатьох супутніх захворювань, які скорочують тривалість життя людини і погіршують її якість. При аналізі епідеміологічних даних можна зробити висновок про те, що проблема ожиріння є більш жіночою, оскільки жінки з ожирінням мають більшу тривалість життя, ніж чоловіки з ожирінням, у яких відмічається більша частота фатальних наслідків, асоційованих з ожирінням/надмірною масою тіла.
Доволі часто ми забуваємо, що жирова тканина — один з важливих і найбільш великих ендокринних органів, який бере участь в процесах синтезу, накопичення і метаболізму гормонів. Відповідно, при зміні кількості жирової тканини або типу її розподілу виникають ті чи інші гормональні розлади, які не завжди розглядаються в контексті суто ожиріння і, відповідно, не завжди правильно діагностуються та лікуються.
Жирова тканина є ендокринним органом, який:
- ароматизує андрогени в естрогени (з підтримкою ароматазних ферментів);
- метаболізує естрогени в 17-гідроксильованих формах (високоактивні метаболіти) з підтримкою ферментів 17β-гідроксистероїдрогенази;
- накопичує стероїдні гормони;
- шляхом ферментативної конверсії статевих стероїдів та кортикостероїдів може змінюватися функція серцево-судинної, імунної та репродуктивної систем;
- бере активну участь у регуляції згортання/фібринолізу;
- стимулює секрецію великої кількості білків, включно з лептином, адинопектином, резистином, цитокінів (фактор некрозу пухлин-α, та інтерлейкіну-6);
- стимулює секрецію інсуліну;
- знижує синтез секс-стероїдзв’язувального глобуліну (СССГ) в печінці, тим самим підвищуючи рівень вільно циркулюючих андрогенів та естрогенів.
Лептин — поліпептид, що містить 167 амінокислотних залишків, який секретується адипоцитами в кількості, пропорційній масі жирової тканини, причому експресія лептину більш виражена в адипоцитах підшкірної локалізації. Лептин бере участь в регуляції гіпоталамо-гіпофізарно-гонадотропної (ГГГ) осі як на центральному, так і на гонадному рівнях, стимулює лютеїнізуючий гормон (ЛГ) та меншою мірою фолікулостимулюючий гормон. ЛГ, як відомо, відповідає за стимуляцію тека-клітин та подальше виділення ними андрогенів, що є одним з відомих механізмів адрогенемії через лептинорезистентність. Таким чином, сама по собі наявність лептинорезистентності або гіперлептинемії забезпечує пригнічення овуляції.
Надмірна маса тіла й ожиріння пов’язані з несприятливими наслідками для жіночої репродуктивної системи, такими як безпліддя, викидні, передчасні пологи, мертвонародження, вроджені аномалії і недоношеність. Окрім того, відомо, що жінки з надмірною масою тіла мають також високий ризик кесаревого розтину, поганого загоєння ран, коротшої тривалості грудного вигодовування і депресії (рис. 1) [2, 3]. Так, вплив ожиріння/надмірної маси тіла на репродуктивну функцію характеризується менструальною та овуляторною дисфункцією, а гіперінсулінемія відіграє ключову роль у патогенезі розвитку синдрому полікістозних яєчників (СПКЯ) — складного синдрому, при якому репродуктивні, метаболічні, психічні проблеми зі здоров’ям можуть відмічатися протягом всього життя (рис. 2) [4].
Таким чином, дуже важливим моментом при менеджменті жінок з ожирінням/надмірною масою тіла є донести до них розуміння важливості нормалізації маси тіла та довгострокового утримання цього результату. Відповідно до статистичних даних серед загального пулу осіб з ожирінням, які втратили >5% маси тіла, лише 11% утримують її протягом 1 року, тоді як серед тих, хто втратив ≥10% маси тіла, лише 5% — протягом 1 року [6]. Ці дані вказують, що найбільш складною проблемою менеджменту ожиріння є не досягнення зменшення маси тіла, а утримання цього результату, оскільки після схуднення часто спостерігається повторне збільшення маси тіла. Саме тому при наданні допомоги пацієнтам з ожирінням/надмірною масою тіла необхідним є розроблення стратегії лікування ожиріння, яка включає поведінкову, фармакологічну терапію та баріатричні операції (таблиця). І першочерговим моментом при веденні пацієнтів з ожирінням/надмірною масою тіла є саме поведінкова терапія, яка включає діалог лікаря/пацієнта та постійне консультування пацієнта щодо його проблеми (рис. 3, 4). При цьому ці рекомендації стосуються не лише сімейних лікарів, гастроентерологів та дієтологів, а будь-якого фахівця галузі охорони здоров’я, до якого звернувся за допомогою пацієнт з ожирінням/надмірною масою тіла.
Таблиця. Стратегії лікування ожиріння
| Стратегії менеджменту ожиріння | ||||
|---|---|---|---|---|
| Поведінкові втручання | Фармакотерапія | Баріатрична хірургія | ||
| Консультування | Дієта | Орлістат | Бандажування шлунка | Шунтування шлунка |
| Самоконтроль | Фізична активність | Ліраглутид | ||
| Фентермін/топірамат | ||||
| Рукавна резекція шлунка | ||||
| Управління стресом | Управління сном | Налтрексон/бупропіон | ||
Список використаної літератури:
- 1. WHO (2018) Obesity and overweight. WHO, Feb 16. https://www.who.int/news-room/fact-sheets/detail/obesity-and-overweight
- 2. Rachoń D, Teede H. (2010) Ovarian function and obesity-Interrelationship, impact on women’s reproductive lifespan and treatment options. Mol. Cell. Endocrinol.; 316(2): 172–179.
- 3. Tolino A., Gambardella V., Caccavale C. et al. (2005) Evaluation of ovarian functionality after a dietary treatment in obese women with polycystic ovary syndrome. Eur. J. Obstet. Gynecol. Reprod. Biol.; 119(1): 87–93. doi: 10.1016/j.ejogrb.2004.06.043.
- 4. Dokras A., Sarwer D.B., Allison K.C. et al. (2016) Weight Loss and Lowering Androgens Predict Improvements in Health-Related Quality of Life in Women With PCOS. The Journal of Clinical Endocrinology & Metabolism, Vol. 101, Iss. 8: 2966–2974. doi.org/10.1210/jc.2016-1896
- 5. Thomson R.L., Buckley J.D., Lim S.S. et al. (2010) Lifestyle management improves quality of life and depression in overweight and obese women with polycystic ovary syndrome. Fertil. Steril.; 94(5): 1812–6. doi: 10.1016/j.fertnstert.2009.11.001.
- 6. Caterson I.D., Alfadda A.A., Auerbach P. et al. (2019) Gaps to bridge: Misalignment between perception, reality and actions in obesity. Diabetes Obes. Metab.; 21(8): 1914–1924. doi: 10.1111/dom.13752.
