За 2 год напруженої роботи під час вебінару, який відбувся 22 травня, лікар-психотерапевт та лікар-кардіолог надали практичні поради з точки зору міждисциплінарного підходу до діагностики та лікування нейропсихіатричних розладів у пацієнтів на первинній ланці.
Людмила Матвієць, кандидат медичних наук, лікар-психотерапевт, доцент кафедри сімейної медицини та амбулаторно-поліклінічної допомоги Національного університету охорони здоров’я України ім. П.Л. Шупика, звернула увагу на актуальність своєчасної діагностики тривожно-депресивних розладів з метою поліпшення якості життя пацієнта та зниження частоти звернення за спеціалізованою допомогою. З огляду на складні епідеміологічні обставини, в рутинній практиці сімейного лікаря проблема тривожно-депресивних розладів наразі виходить на перший план. Низька настороженість лікарів первинної ланки внаслідок недостатньої поінформованості про існування методів корекції ментальних порушень непсихіатричними засобами призводить до поширення нераціонального лікування та самолікування пацієнтів з послідовним зростанням частоти тяжких ментальних розладів. Доповідач зауважила, що у більшості випадків надання медичної допомоги пацієнтам з неврологічними, психіатричними або розладами, пов’язаними з вживанням психоактивних речовин, діагностика ментальних порушень виконується відповідно до настанови Всесвітньої організації охорони здоров’я (mhGAP), яка передбачає оцінювання наявності та тяжкості психоповедінкових розладів і поведінкових реакцій шляхом застосування опитувальника PHQ-9 (Patient Health Questioner) [2]. На думку доповідача, лікарю первинної ланки важливо звернути увагу на наступні групи клінічних ознак, враховуючи обмежений час прийому пацієнта.
1. Психосоматичні — тремтіння, посмикування, внутрішнє тремтіння, скарги на міалгії та м’язове напруження, труднощі з розслабленням, швидку втомлюваність.
2. Вегетативна гіперактивність — ядуха, посилене серцебиття, утруднення ковтання та ін.
3. Психічні — передчуття очікування, інтенції самогубства.
Складною клінічною проблемою є прихована депресія, яка, за деякими даними, становить до 60% випадків. Задля успішної діагностики рекомендовано звертати увагу на наявність клінічних ознак алгічносинестопатичного (кардіореспіраторний, абдомінальний) та агрипнічного (стійке прокидання о 3:00 або 4:00, низька ефективність снодійних препаратів) варіантів. Окрему увагу доповідач приділила астенічному синдрому, до поширення якого призвела пандемія респіраторної інфекції. Набутий досвід свідчить, що провідними скаргами пацієнтів з постковідним синдромом є різке зниження когнітивних функцій, гіперстезична реакція (феномен сенсибілізації), стійке порушення сну, не пов’язане з патоморфологічними змінами.
Прийняття рішення щодо лікування ментальних розладів легкого та помірного ступеня тяжкості зазвичай залишається на розсуд лікаря первинної ланки та залежить від правильного формулювання синдромального діагнозу. Оптимальна лікувальна стратегія спрямована на зниження стресу та посилення соціальної підтримки пацієнта.
Лікувальні заходи ментальних розладів рекомендовано починати з освіти пацієнта та його рідних з метою підвищення поінформованості пацієнта та близьких до нього людей щодо дисфункціональності ментального стану та можливостей непсихіатричного втручання з короткочасними фармакологічними інтервенціями, які проводяться за необхідності та відповідно до уніфікованого клінічного протоколу первинної, вторинної (спеціалізованої) та третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги пацієнтам з депресією. Щоб полегшити прийняття рішення щодо пацієнтів з тяжкими розладами, сімейний лікар має в своєму арсеналі такий інструмент, як електронна система e-healthy, за допомогою якої тяжкого пацієнта можна направити до спеціаліста державного медичного закладу. Такий підхід дозволяє уникнути обмеження доступу до спеціалізованої медичної допомоги, суттєво зменшити вартість лікування та уникнути спотворення статистичних даних.
Слід зазначити, що відповідно до Закону України «Про психіатричну допомогу» відповідальність за стан пацієнта надає сімейному лікарю можливість викликати психіатра на себе, без попередньої згоди пацієнта або його близьких [1]. Особливо це стосується випадків тяжких розладів харчової поведінки (анорексія) та/або розвитку психотичних симптомів. Як було зазначено, основним принципом фармакологічної корекції залишається послідовне застосування препаратів з ноотропною дією, препаратів з групи гамма-аміномасляної кислоти, транквілізаторів, антидепресантів, церебропротекторів та метаболічних засобів.
Вебінар продовжила Марія Черська, кандидат медичних наук, лікар-кардіолог, старший науковий співробітник ДУ «Інститут ендокринології та обміну речовин ім. В.П. Комісаренка», Національного університету охорони здоров’я України ім. П.Л. Шупика. Доповідач розповіла аудиторії про переваги сучасних поглядів на діагностику та лікування пацієнтів кардіологічного профілю з нейропсихіатричною коморбідністю.
Список використаної літератури:
- 1. Закон України «Про психіатричну допомогу» (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1489-14#Text).
- 2. Настанова mhGAP: для ведення психічних, неврологічних розладів і розладів, пов’язаних зі вживанням психоактивних речовин, у неспеціалізованих закладах охорони здоров’я, версія 2.0 (https://apps.who.int/iris/handle/10665/334239).
