Рекомендації з безпеки здоров’я медичних працівників в умовах пандемії COVID-19
Сучасні дані свідчать, що медичні працівники займають особливу соціальну нішу, оскільки специфікація їх трудової діяльності пов’язана з впливом професійних факторів ризику, здатних викликати захворювання, призводити до втрати працездатності, інвалідності, а в деяких випадках бути безпосередньою загрозою для життя, і COVID-19 не є винятком. Так, сьогодні пандемія внесла свої корективи і в десятки разів збільшила й так високий професійний ризик серед медичних працівників.
16 березня 2021 р. в онлайн-форматі відбулася конференція «COVID-19: безпека праці та здоров’я медичних працівників», основною метою якої стало обговорення оновлених рекомендацій Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ) щодо заходів з безпеки і збереження здоров’я медичних працівників в умовах пандемії COVID-19 [1]. Оновлені рекомендації стосуються в першу чергу гігієни та безпеки праці медичних працівників і діяльності служб гігієни праці в контексті пандемії.
Основні положення оновленого документа:
- у контексті COVID-19 працівники охорони здоров’я повинні продовжувати користуватися своїм правом на гідні, здорові й безпечні умови праці;
- первинна профілактика COVID-19 серед медичних працівників повинна базуватися на оцінці ризику і вжитті належних заходів;
- необхідно враховувати інші професійні ризики, що підвищилися в результаті пандемії COVID-19, в тому числі такі, як насильство, домагання, стигма, дискримінація, надмірне робоче навантаження і наслідки тривалого носіння засобів індивідуального захисту (ЗІЗ);
- усі медичні працівники повинні мати доступ до послуг у галузі гігієни праці, охорони психічного здоров’я та психосоціальної підтримки, до адекватних засобів санітарії і гігієни та щодо відповідних умов для відпочинку;
- у медичних закладах повинні здійснюватися програми гігієни праці в поєднанні з програмами профілактики інфекцій і інфекційного контролю;
- загальну відповідальність за прийняття всіх необхідних профілактичних і захисних заходів з метою мінімізації професійних ризиків для медичних працівників несуть роботодавці;
- медичні працівники зобов’язані дотримуватися встановлених правил захисту їх здоров’я і безпеки на робочому місці.
COVID-19 як професійне захворювання медичних працівників
Відкриваючи конференцію, зі вступним словом до учасників звернувся доктор Тедрос Адханом Гебрейєсус, генеральний директор ВООЗ, який зазначив, що сьогодні більше 136 млн осіб в усьому світі працюють в медико-соціальному секторі, які мають право на гідні умови праці та на захист їх здоров’я, що є особливо важливим у часи кризи системи хорони здоров’я — пандемії COVID-19. Сучасні дані свідчать, що інфікування та летальні випадки серед медичних працівників внаслідок COVID-19 продовжуються, незважаючи на заходи профілактики та впровадження вакцинації, що свідчить про актуальність даної проблеми, яка потребує нагального вирішення. ВООЗ наголошує на важливості введення програм, спрямованих на безпеку та збереження здоров’я медичних працівників у всіх країнах світу. І сьогодні більше ніж 50 країн вже запровадили заходи безпеки гігієни праці медичних працівників, які продемонстрували позитивні результати.
Основні положення онлайн-конференції
Статистичні дані свідчать, що станом на 14 квітня 2021 р. в Україні зареєстровано 1 887 338 випадків COVID-19, з яких більше 78 тис. випадків — серед медичних та інших працівників закладів охорони здоров’я, 708 — летальних (рис. 1, 2) [2].
Основні причини інфікування медичних працівників за результатами завершених розслідувань наступні:
- організаційні: невикористання ЗІЗ за їх наявності (33,6%), незабезпеченість ЗІЗ (10,5%);
- психофізіологічні: особиста необережність потерпілого (38,1%), психоемоційне та фізіологічне навантаження при роботі з висококонтагіозними інфекціями (61,9%);
- технічні: невідповідність засобів колективного та індивідуального захисту встановленим вимогам та їх недостатність (71%);
- техногенні, природні, екологічні та соціальні причини: висока концентрація збудника SARS-CoV-2 в інфекційних відділеннях (77%).
Медичні працівники — всі люди, залучені до роботи, основним завданням якої є покращення стану здоров’я:
- надавачі медичних послуг, такі як лікарі, медсестри, акушерки;
- фахівці з громадського здоров’я, у тому числі експерти з питань охорони праці;
- лаборанти, санітарно-гігієнічні працівники та медичні і немедичні техніки;
- медико-санітарні працівники;
- медичні працівники на рівні громад, цілителі та спеціалісти з традиційної медицини;
- управлінський та допоміжний персонал: прибиральники, водії, адміністратори лікарень, керівники районних закладів охорони здоров’я і соціальні працівники;
- інші професійні групи у сферах діяльності, пов’язаних з охороною здоров’я.
До медичних працівників належать не лише особи, які працюють у закладах невідкладної медичної допомоги, а й особи, які працюють у сферах довгострокового догляду, громадського здоров’я, медичного обслуговування за місцем проживання, соціального забезпечення і домашнього догляду.
Сучасні дані свідчать, що медичні працівники мають вищий ризик зараження SARS-CoV-2, ніж загальна популяція (рис. 3). Так, за даними глобального нагляду ВООЗ, під час пандемії рівень інфікування медичних працівників дещо перевищував 10% зареєстрованих випадків. При цьому результати попередніх досліджень щодо епідеміології COVID-19 свідчать, що частота інфікування SARS-CoV-2 серед медпрацівників коливається від 0,4 до 49,6%.
В умовах боротьби з COVID-19 медичні працівники можуть піддаватися професійному ризику захворювання, травми і навіть смерті, включно з:
- інфікуванням COVID-19 в процесі надання медичної допомоги пацієнтам;
- дерматологічними порушеннями і тепловим стресом від тривалого носіння ЗІЗ;
- токсичним впливом використовуваних у великій кількості дезінфікуючих засобів;
- психологічним стресом;
- перевтомою;
- стигматизацією, дискримінацією, фізичним і психологічним насильством і домаганням.
Потенційний ризик впливу SARS-CoV-2 на медичних працівників визначається ймовірністю прямого або непрямого контакту з інфікованою людиною, включно з прямим фізичним контактом або безпосереднім наданням послуг медичного догляду за пацієнтом, контакт з контамінованими поверхнями і предметами, проведення для пацієнтів з COVID-19 медичних процедур, що супроводжуються утворенням аерозолів, без належних засобів захисту та робота з інфікованими особами в закритих, багатолюдних приміщеннях з недостатньою вентиляцією. Ризик професійного контакту зростає з підвищенням рівня передачі SARS-CoV-2 серед населення (табл. 1, 2).
| Рівні ризику інфікування SARS-CoV-2 медичним працівником на робочому місці | |
|---|---|
| Рівень ризику | Характеристика |
| Низький | Роботи/завдання, які не передбачають частого тісного контакту з громадськістю чи іншими особами та не вимагають контакту з особами з підтвердженим інфікуванням SARS-CoV-2 або підозрою на нього |
| Середній | Роботи/завдання, які передбачають тісний частий контакт з пацієнтами, відвідувачами, постачальниками і колегами, проте не вимагають контакту з особами з підтвердженим інфікуванням SARS-CoV-2 або підозрою на нього |
| Високий | Роботи/завдання, які передбачають високу ймовірність тісного контакту з особами з підтвердженим інфікуванням SARS-CoV-2 або підозрою на нього або контакту з предметами і поверхнями, які можуть бути забруднені вірусом |
| Дуже високий | Роботи/завдання, які передбачають ризик впливу аерозолів, які містять SARS-CoV-2, в умовах регулярного проведення процедур з утворенням аерозолю у пацієнтів з COVID-19 або роботу з інфікованими особами в закритих людних приміщеннях без належної вентиляції |
| Рівні ризику професійного інфікування SARS-CoV-2 та відповідні заходи профілактики | ||
|---|---|---|
| Рівень ризику | Приклади професійної діяльності | Типові міри профілактики та зниження впливу SARS-CoV-2 |
| Низький | Адміністративні завдання, які не передбачають контакту з пацієнтами і відвідувачами або тісного контакту з іншими колегами. Наприклад, телемедичні послуги, дистанційне опитування пацієнтів з підтвердженим інфікуванням SARS-CoV-2 чи підозрою на нього або їх контактних осіб, робота в індивідуальних кабінетах або кабінетах з невеликою кількістю людей | Заклади охорони здоров’я:
Працівники:
|
| Середній | Роботи чи завдання, які передбачають тісний частий контакт з пацієнтами, відвідувачами, постачальниками і колегами, проте не вимагають контакту з людьми з підтвердженим інфікуванням SARS-CoV-2 або підозрою на нього. В умовах підтвердженого/підозрюваного передавання SARS-CoV-2 у громаді цей рівень ризику може стосуватися працівників, які мають часті та тісні контакти, пов’язані з роботою, з іншими людьми в закладі охорони здоров’я або в громаді, де дотримуватися безпечної фізичної дистанції може бути складно | Заклади охорони здоров’я :
Працівники:
|
| Високий | Клінічне медичне сортування з особистим опитуванням пацієнтів з ознаками та симптомами COVID-19.
Прибирання зон для скринінгу та ізоляції: вхід до кімнат або зон для ізоляції, у яких перебувають пацієнти з підтвердженим/підозрою на COVID-19. Проведення фізичного обстеження та надання безпосередньої допомоги, яка не передбачає процедур з утворенням аерозолю пацієнтам з підтвердженим/підозрою на COVID-19: маніпуляції з респіраторними зразками, оброблення виділень з органів дихання, слини або відходів пацієнтів. Перевезення осіб з підтвердженим/підозрою на COVID-19 без фізичного відмежовування водія від пасажира. Прибирання між перевезеннями пацієнтів з підтвердженим/підозрою на COVID-19 |
Заклади охорони здоров’я:
Працівники:
|
| Дуже високий | Робота з пацієнтами підтвердженим інфікуванням COVID-19, яка передбачає часте проведення процедур з утворенням аерозолю (наприклад інтубація трахеї, неінвазивна вентиляція, трахеотомія, серцево-легенева реанімація, ручна вентиляція перед інтубацією, індукція мокротиння, бронхоскопія, процедури розтину, стоматологічні процедури з використанням обладнання, яке передбачає утворення спрею).
Робота з інфікованими особами в закритих людних приміщеннях без належної вентиляції |
Заклади охорони здоров’я:
Працівники:
|
Експрес-огляд літератури, проведений на замовлення ВООЗ, виявив декілька факторів, пов’язаних із підвищеним ризиком інфікування медичних працівників:
- у закладах охорони здоров’я:
− виконання певних процедур (інтубація);
− безпосередній контакт із пацієнтом та контакт із виділеннями організму;
− непостійне або неповне/неналежне використання ЗІЗ;
− порушення стандартів гігієни рук до/після контакту з пацієнтом;
− вплив у місцях загального користування, таких як кімнати відпочинку, їдальні або місця, у яких збирається медичний персонал;
- у громаді:
− вплив у громаді за межами робочого місця [3].
Ослаблення шкідливого впливу і захист здоров’я, безпеки та благополуччя медичних працівників потребують добре скоординованих і всеосяжних заходів за такими напрямами, як профілактика інфекцій та інфекційний контроль, гігієна і безпека праці, управління медичними кадрами, охорона психічного здоров’я та психосоціальна підтримка. Недостатні заходи у сфері гігієни і безпеки праці можуть призвести до зростання професійної захворюваності медичних працівників і частоти невиходів на роботу через хворобу, зниження продуктивності праці і якості медичної допомоги.
Таким чином, захист медичних працівників є ключовим аспектом у реагуванні на надзвичайні ситуації, пов’язані з COVID-19, та поза їх аспектом, які включають трудові права, що є ключем до забезпечення захисту медичних працівників. Так, медичні працівники мають підпадати під дію нормативних актів, які передбачають захист їх здоров’я та безпеки, забезпечення належної фінансової компенсації за втрату доходу та покриття витрат на лікування у разі хвороби. Окрім того, соціальний діалог із залученням роботодавців і організацій працівників є критично важливим для забезпечення активної ролі всіх зацікавлених сторін у реагуванні на спалах COVID-19 та інші надзвичайні ситуації. Національні програми безпеки здоров’я на роботі (БЗР) медичних працівників довели свою ефективність у впровадженні систематичних і комплексних стратегій готовності до надзвичайних ситуацій. Відповідно, гідні умови праці є критично важливими для якісного медичного обслуговування та утримання на посадах кваліфікованих і мотивованих медичних працівників (рис. 4).
Ефективні заходи зниження ризику інфікування:
- створення програм профілактики інфекцій та інфекційного контролю на рівні закладів охорони здоров’я, включно з належним використанням ЗІЗ, гігієна рук, впровадження загальної політики використання масок, навчання та освіта;
- розробка програми безпеки і здоров’я на роботі;
- впровадження спостереження за медичними працівниками на наявність симптомів COVID-19;
- створення та впровадження стратегій тестування медичних працівників для раннього виявлення SARS-CoV-2;
- створення неосудливого процесу для повідомлення медичними працівниками про вплив SARS-CoV-2, пов’язаний і непов’язаний із виконанням робочих обов’язків;
- створення процесу управління випадками інфікування та впливом на медичних працівників, який включає критерії для повернення до роботи;
- проведення заходів з нагляду, аналіз та повідомлення про інфікування медичних працівників для вдосконалення заходів профілактики.
Обов’язки національних органів
Національні органи управління, виконуючи свої обов’язки в якості роботодавців у сфері державних послуг охорони здоров’я, повинні забезпечити, щоб усі медичні працівники, які беруть участь в боротьбі проти COVID-19, незалежно від статусу трудової зайнятості та виду медичної практики, мали доступ до медичного обслуговування та посібників через хворобу, включаючи тестування і лікування COVID-19, карантин та ізоляцію відповідно до національного законодавства [4].
Роботодавці повинні забезпечити, щоб медичні працівники, особливо ті, хто належать до груп середнього, високого і дуже високого ризику інфікування SARS-CoV-2, незалежно від виду трудової діяльності, мали пріоритетний доступ до програм вакцинації проти COVID-19. Крім того, вони повинні забезпечити, щоб всі медичні працівники були охоплені програмами компенсацій і виплат у зв’язку з професійними захворюваннями відповідно до національних правил. Національні органи повинні забезпечити безперешкодний доступ медичних працівників, інфікованих COVID-19, до необхідних послуг медичної допомоги (рис. 5).
Інфікування COVID-19, що відбулося внаслідок виконання професійної діяльності, може розглядатися як виробнича травма, що підлягає розслідуванню та повинна доводитися до відома державного органу, відповідального за управління посібниками з трудового травматизму, згідно з національними правила. Країни повинні розглянути питання про оновлення своїх переліків професійних захворювань, критеріїв впливу і звітності в контексті COVID-19.
Медичні працівники, інфіковані COVID-19 внаслідок виконання професійних функцій повинні мати право на отримання медичної допомоги, а також грошової допомоги або компенсації відповідно до ступеня непрацездатності. Членам сім’ї, які перебували на утриманні медичного працівника, що помер від COVID-19, якщо зараження відбулося в ході виконання ним трудової діяльності, належать виплата грошової допомоги або компенсації, а також відшкодування витрат або допомога на поховання.
Список використаної літератури:
- 1. WHO (2021) COVID-19: Occupational health and safety for health workers. https://www.who.int/publications/i/item/WHO-2019-nCoV-HCW_advice-2021.1
- 2. https://dsp.gov.ua/operativna-informacia-covid19/
- 3. WHO (2020) Prevention, identification and management of health worker infection in the context of COVID-19. COVID-19: Essential health services, Oct 30. https://www.who.int/publications/i/item/10665-336265
- 4. International Labour Organization (2010) ILO List of Occupational Diseases. Geneva: International Labour Organization https://www.ilo.org/wcmsp5/groups/public/—ed_protect/—protrav/—safework/documents/publication/wcms_125137.pdf
