Відкриття конференції
На початку конференції зі вступним словом до присутніх звернувся заслужений лікар України, професор, завідувач кафедри дерматовенерології, алергології, клінічної та лабораторної імунології Національного університету охорони здоров’я (НУОЗ) України імені П.Л. Шупика Олександр Літус, який виступив з доповіддю «Перспективи розвитку дерматології, алергології та клінічної імунології в Україні». Професор зупинився на історії становлення дерматології в Україні, яка починає свій відлік з 1918 р. — часу створення Клінічного інституту для вдосконалення лікарів. Дата заснування першого і нового для України типу вищого навчального закладу й дала початок розвитку та становлення дерматології в Україні. Потім, 23 вересня 1921 р., відбулося урочисте відкриття самостійної кафедри дерматовенерології (завідувач професор О.Г. Лур’є), у штаті якої налічувалось два професори, доценти і асистенти. Протягом свого існування кафедрою керували такі відомі вітчизняні фахівці, як О.Я. Дегтяр, К.А. Каришева та ін.
З кінця 1970-х до середини 1980-х років кафедра дерматовенерології зазнала певної реорганізації, пов’язаної з відкриттям і закриттям кафедри дитячої дерматовенерології. А у 1993 р. відбулося об’єднання кафедри дитячої дерматовенерології і кафедри дерматовенерології, керівником якої стала професор Л.Д. Калюжна. З 2014 р. кафедру очолює О. Літус.
Сьогодні людство живе в епоху змін, які зумовлюють, зокрема, і потребу в реорганізації наукової діяльності. У вересні 2020 р. рішенням вченої ради Національної медичної академії післядипломної освіти (НМАПО, нині — НУОЗ) імені П.Л. Шупика була створена кафедра дерматовенерології, алергології, клінічної і лабораторної імунології, яка офіційно почала працювати з 1 січня 2021 р., а завідувачем кафедри було обрано О. Літуса. Необхідність створення спільної кафедри дерматології та алергології пояснюється тим, що у сучасному світі існує ряд нозологій, зокрема атопічний дерматит (АД), алергічний контактний дерматит, медикаментозні екзантеми, кропив’янка, мастоцитоз, лікуванням яких займаються як дерматологи, так і алергологи. Усі ці захворювання є поширеними у популяції станами, які мають схожу клінічну картину, що, відповідно, призводить до того, що пацієнти не знають, до якого з фахівців їм звернутися за допомогою, що свідчить про потребу в створенні організації, яка об’єднала б професіоналів в сфері алергології, бронхіальної астми (БА) та імунології. 26 березня 2021 р. відбулася історична подія — була створена громадська організація «Українська академія алергології, астми та імунології» (УАААІ) — добровільне об’єднання фізичних осіб, основними напрямами діяльності якої є:
- підвищення рівня лікувальної роботи, досліджень, освіти та навчання в галузі алергології та імунології;
- вивчення передового досвіду світових медичних центрів для лікування алергологічних та імуноопосередкованих захворювань;
- розробка проєктів нормативних документів щодо діагностики та лікування алергологічних та імуноопосередкованих хвороб;
- розробка інноваційних методів діагностики та лікування алергологічних та імуноопосередкованих хвороб.
Юрій Бісюк, професор кафедри дерматовенерології, алергології, клінічної та лабораторної імунології НУОЗ України імені П.Л. Шупика, у своїй доповіді висвітлив необхідність та важливість створення УАААІ, основні напрямки діяльності якої полягають у поліпшенні рівня лікувальної роботи, досліджень, освіти та навчання в галузі алергології та імунології.
Тетяна Бездітко, доктор медичних наук, професор кафедри пропедевтики внутрішньої медицини № 2 та медсестринства Харківського національного медичного університету, завідувач кабінету алерголога наукового медичного центру «Ваш лікар», виступила з доповіддю, в якій розглянула питання асоціації БА та гастроезофагальної рефлюксної хвороби (ГЕРХ). Сучасні дані свідчать, що ГЕРХ є серйозною медичною проблемою, медичні аспекти якої далекі від свого вирішення, що пов’язано зі значним розривом між медичними знаннями та низькими показниками результатів лікування пацієнтів. ГЕРХ у пацієнтів з БА відмічають в 24–56% випадків, вона являє собою тригер розвитку нападів задухи, кашлю, особливо в нічний час. Аналіз сучасних даних демонструє, що проблема ГЕРХ недостатньо висвітлена у медичній літературі, хоча згадки про ГЕРХ знаходяться ще у працях Авіценни.
Вперше про напад задухи, асоційований з патологією шлунково-кишкового тракту, зокрема аспірацією шлункового вмісту, описав канадський лікар сер Уіяльм Ослер у 1982 р. І з цього моменту постало актуальним питання, яке саме захворювання, ГЕРХ чи БА, є первинним. І хоча даних літератури щодо патогенезу цих двох станів та їх асоціації недостатньо, на сьогодні незаперечним є той факт, що ці два стани незалежно впливають один на одного [1].
Причинно-наслідкові зв’язки між ГЕРХ та БА:
- пряме хімічне ушкодження бронхіальної тканини рефлюктатом, що призводить до розвитку ексудативного запалення слизової оболонки бронхів шляхом підвищення інтрагастральної секреції соляної кислоти в нічний час (0:00–4:00);
- стимуляція рефлюктатом хеморецепторів стравоходу, яка шляхом рефлекторного вагусного впливу призводить до порушення моторики стравоходу з розвитком бронхообструкції;
- потрапляння шляхом мікроаспірації кислого вмісту шлунка в дихальні шляхи, що призводить до розвитку ураження органів та тканин дихальних шляхів в результаті запалення, яке супроводжується підвищеним вмістом прозапальних клітин (цитокінів, макрофагів, нейтрофілів та лімфоцитів).
Причинно-наслідкові зв’язки між БА та ГЕРХ:
- БА, що супроводжується підвищеним внутрішньогрудним тиском;
- дисфункція блукаючого нерва;
- знижений тиск нижнього стравохідного сфінктера внаслідок медикаментозного лікування БА [2, 3].
Марина Анфілова, доктор медичних наук, професор, президент Української академії дерматовенерології, у своїй доповіді приділила увагу діагностиці АД та псоріазу, оскільки ці два захворювання мають схожу клінічну картинку і дуже часто лікарі первинної ланки не можуть правильно диференціювати ці два діагнози, особливо серед педіатричних пацієнтів. За словами спікера, в складних для діагностики випадках найбільш важливим для встановлення коректного діагнозу є анамнез хвороби з визначенням факторів ризику, які можуть впливати на прогресування або бути пусковими тригерами розвитку клінічних симптомів. Так, першим питанням, яке повинен поставити клініцист пацієнту (батькам/опікунам/членам родини дитини), чи наявний свербіж, а, по-друге, подивитися на стан неураженої шкіри. Крім того, складність диференційної діагностики АД та псоріазу особлива у дітей, оскільки педіатричні пацієнти зазвичай мають більш стерту клінічну картину, що ускладнює рутинну діяльність лікаря-педіатра або сімейного лікаря. Тому надважливим для надання висококваліфікованої медичної допомоги є знання сучасних діагностичних критеріїв АД та псоріазу (табл. 1).
Таблиця 1. Диференційна діагностика АД та псоріазу [4]
| Диференційна діагностика АД, себорейного дерматиту та псоріазу | |||
|---|---|---|---|
| Особливості | АД | Себорейний дерматит | Псоріаз |
| Вік настання | Перші 5 років | 2–10 тиж | Будь-який вік |
| Обличчя | Щоки, періорбітальна і пероральна зони | Брови, вуха, носогубна складка | Іноді на обличчі |
| Шкіра голови | Псоріатичні лусочки | Жовті лусочки | Папули рожево-червоного кольору, вкриті сріблясто-білими лусочками на шкірі голови, можуть перетинати лінію волосся |
| Кінцівки | Розгинальні поверхні у немовлят, згинальні поверхні у дітей старшого віку | Складки рук та ніг | Розгинальні поверхні суглобів (лікті, коліна) та кінцівок |
| Складки або пах | Ліктьова та підколінна ямки | Завушні складки, шия, пахвові западини, пахові складки | Завушні складки, пахвові западини, пахові складки, пупок, ділянки шкіри, закриті підгузником, геніталії, анальна щілина |
| Нігті | Дистрофія з навколонігтьовою екземою, точкові поглиблення на їх поверхні | – | Потовщення нігтьових пластинок, точкових поглиблень на їх поверхні або поява червонуватих плям під нігтьовою пластиною |
| Форма | Погано контурований | Погано контурований | Різко контурований |
| Колір | Червоний | Лососево-рожевий | Рожевий |
| Симптоми | Сильний свербіж | Слабкий свербіж | Слабкий/помірний свербіж |
Професор Валентина Чоп’як поділилася у своїй доповіді досвідом менеджменту пацієнтів з алергічними хворобами та первинним імунодефіцитами (ПІД) на базі регіонального центру клінічної імунології та алергології. У своїй доповіді спікер детально зупинилася на сучасному менеджменті пацієнтів цієї групи та зазначила, що на початку ведення пацієнтів необхідним є визначення одного з наступних факторів, який би підтвердив факт наявності імунодефіцитного стану:
- еритродермія у дітей віком <1 року;
- ранній дебют (<1 міс) та тяжкий перебіг екземи;
- тяжка інтерстиціальна пневмонія;
- тяжка цитомегаловірусна інфекція;
- хронічна діарея у дітей віком <2 років;
- генералізована БЦЖ-інфекція;
- хронічний шкірно-слизовий кандидоз;
- інвазивні інфекції: сепсис, менінгіт, абсцес легень/печінки/селезінки остеомієліт та ін.;
- незадовільний результат неонатального скринінгу;
- виражена лімфопенія на 1 році життя <2000 кл/мкл.
Після цього лікар-алерголог повинен виключити ВІЛ-інфекцію у пацієнта та розглянути консультацію лікаря-імунолога. Важливо пам’ятати, що пацієнтам з імунодефіцитом протипоказане щеплення живими вакцинами, вони потребують надання спеціалізованої медичної допомоги.
Віктор Літус, професор кафедри дерматовенерології, алергології, клінічної та лабораторної імунології НУОЗ України імені П.Л. Шупика, виступив з доповіддю «Мікози у хворих дерматозами», яка є актуальною темою не лише для дерматологів та алергологів, а й інших фахівців терапевтичного профілю, зокрема сімейних лікарів, терапевтів та педіатрів. Мікози являють собою групу захворювань грибкової етіології, які уражують шкіру, волосся, нігті, слизові оболонки та внутрішні органи. Зазвичай збудник потрапляє в організм при контакті з інфікованою людиною, твариною або при вживанні інфікованих харчових продуктів та ін. На сучасному етапі прийнято класифікувати мікози на 4 групи: кератиномікози, дерматомікози, кандидомікози та вісцеральні мікози (системні, глибокі), кожен з яких має характерну локалізацію. Так, кератиномікози уражують поверхневі відділи рогового шару епідермісу, а також волосся. При цьому придатки шкіри залишаються неураженими. Дерматомікози, або дерматофітії уражують більш глибокі шари епідермісу, включно зі шкірними придатками, та мають більш характерну клінічну картину з ознаками запалення.
В окрему групу виділяють кандидоз та псевдомікози. Кандидоз — мікоз, що викликається дріжджоподібними грибами Candida, збудник уражує шкіру та слизові оболонки з розвитком печії і свербежу в уражених ділянках. Псевдомікоз відрізняється від інших мікозів тим, що його збудниками є не патогенні гриби, а мікроорганізми, які займають проміжне положення між грибами та бактеріями. До цієї групи захворювань належать актиномікоз, пахвовий трихомікоз та мікромоноспороз.
Олена Шарікадзе, доктор медичних наук, доцент кафедри педіатрії № 1 НУОЗ України імені П.Л. Шупика, у своїй доповіді приділила увагу сучасним підходам до лікування БА у світлі гайдлайну Глобальної ініціативи щодо бронхіальної астми (Global Initiative for Asthma — GINA) 2020 р. [5]. БА — гетерогенне захворювання, що характеризується хронічним запаленням дихальних шляхів. Сучасне визначення БА було сформульовано за допомогою консенсусу з урахуванням ознак, характерних для БА до початку лікування, які відрізняють її від інших респіраторних захворювань. Діагностика БА проводиться за наявності в анамнезі респіраторних симптомів, таких як свистячі хрипи, задишка, стиснення в грудях і кашель, які варіюють з часом та за інтенсивністю і пов’язані з варіабельним обмеженням експіраторного потоку. Контроль захворювання визначається при кожному візиті пацієнта до лікаря та полягає у визначенні вихідного рівня контролю симптомів захворювання й оцінці майбутніх ризиків (табл. 2).
Таблиця 2. Оцінка контролю симптомів БА
| Оцінка контролю БА | ||||
|---|---|---|---|---|
| Контроль симптомів БАЗа останні 4 тиж у пацієнта були: | Рівень контролю БА | |||
| Хороший контроль | Частковий контроль | Відсутність контролю | ||
| Денні симптоми частіше за 2 рази на тиждень? | Так
НІ |
Жодного «Так» | 1–2 «Так» | 3–3 «Так» |
| Нічні пробудження через БА? | Так
НІ |
|||
| Необхідність у застосуванні препарату «БАКД» більше 2 разів на тиждень? | Так
НІ |
|||
| Обмеження активності через БА? | Так
НІ |
|||
Відповідно до останньої редакції GINA 2020 р. клініцист повинен здійснити обов’язкову оцінку стану з подальшим його моніторуванням та підбором відповідної терапії, яка забезпечить контроль симптомів БА (рисунок).
Список використаної літератури:
- 1. Sontag S.J. (2000) Gastroesophageal reflux disease and asthma. J. Clin. Gastroenterol.; 30(3 Suppl.): S9–30.
- 2. Choy D., Leung R. (1997) Gastro-oesophageal reflux disease and asthma. Respirology; 2(3): 163–8. doi: 10.1111/j.1440-1843.1997.tb00073.x.
- 3. Kavitt R.T., Yuksel E.S., Slaughter J.C. et al. (2013) The role of impedance monitoring in patients with extraesophageal symptoms. Laryngoscope; 123(10): 2463–8. doi: 10.1002/lary.23734
- 4. Barrett М., Luu М. (2017) Differential Diagnosis of Atopic Dermatitis. Immunol. Allergy Clin. North Am.; 37(1): 11-34. doi: 10.1016/j.iac.2016.08.009.
- 5. Global Initiative for Asthma (2020) GINA strategy 2020: management of asthma.
