Медична допомога хворим нефрологічного профілю: проблеми, завдання, перспективи

19 лютого 2019
2631
Резюме

Згідно з наміченим раніше планом, продовжуємо ексклюзивне висвітлення засідання Президії Національної академії медичних наук (НАМН) України, яке відбулося 14 лютого 2019 р. у Києві на базі ДУ «Інститут хірургії та трансплантології ім. О.О. Шалімова НАМН України». На черзі — нефрологічна тематика, в контексті якої розглянемо доповідь Миколи Колесника, директора ДУ «Інститут нефрології НАМН України», члена-кореспондента НАМН України, професора, доктора медичних наук, заслуженого діяча науки і техніки України, лауреата Державної премії України в галузі науки і техніки, президента Асоціації нефрологів нових незалежних держав, члена правління Української асоціації нефрологів.

У вступній частині доповідач зауважив, що на рівні Президії НАМН України вперше прицільно розглядаються актуальні питання нефрології як з наукової, так і практичної точки зору: «Вбачаю в цьому добрий знак, який дає надію, що ставлення до нефрології зміниться — насамперед, на державному рівні». А лейтмотив свого виступу він сформулював так: «Прогноз виконання будь-яких завдань без наявності кваліфікованих виконавців та адекватного фінансування — фантазія».

Здоров’я нирки як глобальний медико-соціальний пріоритет

За останні десятиріччя парадигма класифікаційного розподілу хвороб сечової системи змінилася досить суттєво. На сьогодні усі вони розподіляються на три окремі групи:

  • гострі;
  • хронічні;
  • швидко прогресуючі.

Повідомлялося, що в рамках останньої сесії Генеральної асамблеї Організації Об’єднаних Націй (ООН) відбулася міжнародна нарада за участю провідних світових асоціацій та відповідних комісій та комітетів ООН, присвячена проблемі хронічної хвороби нирок (ХХН). В ООН зацікавилися цією проблемою з огляду на її величезне глобальне значення, сутність якого полягає в тому, що наявність принаймні мінімального пошкодження нирок — зокрема, навіть незначне (а тим більше з прогресуванням) збільшення рівня креатиніну у сироватці крові — в рази і десятки разів підвищує як загальну, так і кардіоваскулярну смертність. Якщо екстраполювати це, наприклад, на цукровий діабет, — за наявності якого діабетична хвороба нирок, або діабетична нефропатія, виникає приблизно у 40% пацієнтів, — то до етапу необхідності застосування методів ниркової замісної терапії (НЗТ) доживають лише 2% пацієнтів. Решта вмирають на різних — від I до V — стадіях еволюції ХХН.

Чим вищий соціально-економічний розвиток країни, тим менша частка хворих потребує застосування методів НЗТ. Наприклад, у Швейцарії протягом 1 року це лікування розпочинають лише 100 пацієнтів на 1 млн населення. Водночас у країнах з достатньо високим рівнем розвитку нефрології, але не профілактичного спрямування — наприклад Іспанії, — вже в 2,5 раза більше. У кінцевому результаті це призводить до того, що кількість хворих, які лікуються методом діалізу у Швейцарії, становить 650 на 1 млн, а в Португалії — 1950: різниця разюча. Водночас вартість цих видів лікування є такою, що навіть потужні економіки світу (США, країни Європейського Союзу (ЄС) тощо) вже не витримують цього навантаження.

Міжнародний консенсус визначає чотири основні завдання національних систем надання медичної допомоги пацієнтам із ХХН:

1) превенція, рання діагностика та лікування пацієнтів із ХХН;

2) навчання пацієнтів груп ризику виникнення ХХН і лікарів підходам до її превенції, ранньої діагностики та лікування;

3) імплементація науково обґрунтованих принципів організації медичної допомоги пацієнтам із ХХН, інноваційних технологій їх лікування;

4) реабілітація пацієнтів із ХХН V Д стадії.

Наукові дослідження у галузі нефрології (згідно з міжнародним консенсусом) здійснюються у рамках трьох основних напрямів.

1. Ідентифікація нових терапевтичних мішеней («druggable tаrgets»):

  • ідентифікація і підтвердження нових терапевтичних мішеней шляхом проведення молекулярно-генетичних досліджень, використання прецизійних підходів до визначення цих мішеней, через виконання преклінічних та пілотних клінічних досліджень, встановити пошкодження мікробіома кишечнику та запропонувати дієтичні способи його відновлення для покращення перебігу ХХН;
  • поліпшення моделювання ХХН включно з коморбідними станами, з використанням найсучасніших технологій;
  • отримання персоніфікованих моделей людських тканин — шляхом використання цільових мутацій ліній стовбурових клітин для їх диференціації у структури людської нирки;
  • міждисциплінарні дослідження патофізіологічних механізмів ХХН.

2. Підвищення якості доклінічних і клінічних результатів досліджень ХХН:

  • збільшення кількості, розмірів та якості клінічних досліджень;
  • удосконалення інфраструктури збору, виконання «State of art» аналізу людського біологічного матеріалу для ідентифікації біомаркерів прогресування і/або відповіді на лікування;
  • покращення взаємодії та обміну ідеями між науковцями і виробниками лікарських засобів;
  • підтримка академічних нефрологів та надання їм можливості виконання біотехнологічних досліджень;
  • надання грантів для постійного співробітництва біотехнологів, виробників ліків та академічних нефрологів для реалізації кар’єрного зростання останніх.

3. Підвищення доступності нових терапевтичних підходів для лікування пацієнтів із ХХН:

  • оцінка можливості застосування існуючих лікарських засобів для лікування пацієнтам із ХХН та її ускладнень (наприклад алопуринол, метформін);
  • через співробітництво з біотехнологами і фармацевтичною індустрією оцінка лікарського препарату, який пройшов І фазу клінічних досліджень для нениркових хвороб, як потенційного лікарського засобу для лікування патології сечової системи;
  • покращення доступу пацієнтів до ефективних лікарських засобів, біотехнологічних засобів і новітнього обладнання у країнах з низьким або середнім доходом;
  • допомога від організацій економічного співробітництва і розвитку повинна спрямовуватися на превенцію і лікування ХХН.
  • створення мультидисциплінарних асоціацій — глобальних, національних, регіональних (зокрема, у США відповідне міждисциплінарне утворення отримало назву «Kidney Health in US» і об’єднує такі авторитетні організації, як Управління з харчових продуктів та лікарських засобів США (US Food and Drug Administration, FDA), Наукове товариство нефрології США (American Society of Nephrology, ASN) та Національні інститути здоров’я (National Institutes of Health, NIH).

Українська нефрологія: віхи становлення з початку століття до сучасності

ДУ «Інститут нефрології НАМН України» було створено у складі Академії медичних наук (АМН) України за розпорядженням Кабінету Міністрів України від 13 грудня 2001 р. № 562-р. і Постановою Президії АМН України від 19 грудня 2001 р. № 9/3. «Станом на початок поточного тисячоліття стан розвитку нефрології в Україні знаходився на рівні 1950-х років. Не було навіть класифікації хвороб сечової системи. Наприклад, щодо гломерулонефриту — у Києві чи Харкові, Одесі чи Львові використовували свої класифікації, а загальної не було як такої. Нефрологія починалася і закінчувалася на рівні обласної лікарні — далі не було нічого. Саме за таких умов інститут розпочинався з 8 наукових співробітників і двох невеличких кімнат, і на тому все, — пригадав директор. — Увесь подальший розвиток установи був результативним відображенням саморозвитку його колективу. Оскільки реальної допомоги чи підтримки іззовні не було. Що робити, як розвиватися? — ніхто реально окреслити нам наші завдання на той час не міг. Тому — з метою формування структури та завдань, контролю ефективності та якості спеціалізованої медичної допомоги хворим нефрологічного профілю та визначення напрямків наукових досліджень у галузі нефрології — ми звернулися до медико-технологічних документів тих організацій, які визначають державну політику стосовно хворих неврологічного профілю різних країн світу:

  • національні системи здоров’я (NHS);
  • національні інститути здоров’я (зокрема, CIHR, NIH);
  • національні асоціації нефрологів;
  • національні ниркові фонди;
  • міжнародні нефрологічні інституції (зокрема, ISN, IFKF, ERA-EDTA, KDIGO);
  • академічні заклади, які спеціалізуються на вивчені проблем хвороб сечової системи».

Таким чином, у 2002 р. було сформульовано перелік основних практичних та наукових завдань інституту, які виконувалися протягом наступних 15 років, а саме створити:

  • клінічну та морфологічну класифікацію хвороб для нефрологічної практики;
  • лабораторію морфологічної верифікації уражень нирок;
  • систему надання медичної допомоги хворим нефрологічного профілю за міжнародними стандартами;
  • медико-технологічні документи для стандартизації медичної допомоги хворим нефрологічного профілю;
  • методику розрахунку вартості лікування пацієнтів із ХХН та визначити тарифи вартості діагностики хвороб сечової системи;
  • відділення та відділ інтенсивної нефрології;
  • та імплементувати методику рейтингової оцінки спеціалізованої медичної допомоги хворим нефрологічного профілю в областях України;
  • Національний та регіональні реєстри хворих на хронічну хворобу нирок та пацієнтів з гострим пошкодженням нирок;
  • Національний нирковий фонд України,

а також — отримати статус «нефрології» як наукової спеціальності; видавати науковий журнал, присвячений проблемам нефрології та суміжних дисциплін; готувати наукові кадри вищої кваліфікації та здійснювати післядипломну освіту лікарів-нефрологів і медичних сестер; інформувати нефрологів про застосування принципів доказової медицини й останніх досягнень практичної нефрології та наукових досліджень. У колі основних наукових завдань визначено:

  • вивчення імуно- та морфогенезу первинних і вторинних уражень нирок у дорослих і дітей для створення нових та удосконалення існуючих методів їх профілактики і лікування;
  • лікування та профілактика рецидивних інфекцій сечової системи;
  • покращення якості та збільшення тривалості життя пацієнтів з ХХН V Д стадії завдяки вивченню коморбідності та складових хронічного запалення.

У 2003 р. ВАК України затвердила наукову спеціальність «нефрологія»; у січні 2004 р. створена Спеціалізована вчена рада Д 26.565.01 для захисту докторських дисертацій (на сьогодні проведено 56 її засідань). Співробітниками інституту створена перша національна класифікація хвороб сечової системи та морфологічна класифікація для нефрологічної практики, яка була схвалена ІІ Національним з’їздом нефрологів (Харків, 2005 р.); зміни до неї були прийняті ІІІ (Луганськ, 2009 р.) та V з’їздами Української асоціації нефрологів (Вінниця, 2017 р.).

Усі ці роки й понині інститут виконує функції головної установи з проблем нефрології та діалізу в державі; здійснює активну організаційно-координаційну діяльність. Зокрема, створена принципово нова структура організації поетапної медичної допомоги хворим нефрологічного профілю в Україні з чітко визначеними функціональними обов’язками обласних, міських, районних і сателітних центрів нефрології та діалізу (див. нижче). Основні напрями роботи — вивчення етіології, патогенезу, морфогенезу, вдосконалення діагностики, лікування та профілактики уражень сечової системи у дорослих і дітей. Інститут щорічно формує і публікує довідник «Національний реєстр хворих на хронічну хворобу нирок», який відповідає міжнародним вимогам і з 2006 р. включений до Європейського реєстру ERA-ЕDTA.

Науковцями закладу розроблені стандарт і уніфіковані клінічні протоколи надання спеціалізованої медичної допомоги хворим на ХХН V Д стадії, які лікуються гемодіалізом (затверджені наказом Міністерства охорони здоров’я (МОЗ) України та НАМН України від 11.05.2011 р. № 280/44). До складу інституту входить 8 науково-­дослідних підрозділів (відділи нефрології та діалізу, еферентних технологій, дитячої нефрології, організаційно-методичної та патентно-ліцензійної роботи; лабораторії біохімії, імунології, мікробіології, патоморфології) та 2 клінічних відділення. У 2007 р. у структурі клініки відкрите відділення інтенсивної нефрології, створене вперше в Україні разом із ДУ «Національний інститут серцево-судинної хірургії ім. М.М. Амосова НАМН України». Тут почали застосовувати метод перитонеального діалізу для лікування хворих із серцевою декомпенсацією та декомпенсованим цирозом печінки; пацієнтам із ХХН V стадії, які потребують аортокоронарного шунтування з причини ішемічної хвороби серця, розпочали застосування внутрішньо­аортальної балонної контрапульсації. В інституті лікуються дорослі та діти з будь-якою нирковою патологією: з початковими, тяжкими і рецидивними формами перебігу захворювань. Використовуються сучасні методи діагностики та лікування, які застосовують у провідних клініках Європи, починаючи з морфологічної верифікації діагнозу і закінчуючи використанням методів екстракорпорального очищення крові (для хворих як із гострими ушкодженнями, так і з хронічним ураженням нирок).

Співробітники установи беруть участь в атестації науково-педагогічних кадрів і практичних лікарів; у проведенні експертної оцінки нових лікарських засобів, витратних матеріалів, апаратури, які застосовуються для діагностики та лікування хвороб сечової системи. На базі закладу проводиться робота з підготовки наукових кадрів вищої кваліфікації: в рамках післядипломної освіти на курсах тематичного вдосконалення за розділами «Гемодіаліз», «Інтенсивна нефрологія», «Перитонеальний діаліз» пройшли навчання 189 лікарів і 56 медичних сестер; діють аспірантура і докторантура за спеціальностями «внутрішні хвороби» (нефрологія), «педіатрія» (дитяча нефрологія), «алергологія та імунологія» та Спеціалізована вчена рада Д 26.565.01 із захисту дисертацій за спеціальністю 14.01.37 «нефрологія» (див. вище; на сьогодні виконано 7 докторських і 8 кандидатських дисертацій); працює Проблемна комісія МОЗ і НАМН України «Нефрологія» (визначає пріоритетні напрями наукових досліджень з питань нефрології; розглядає та рецензує теми дисертацій, інформаційних і методичних документів тощо); видається фаховий часопис «Український журнал нефрології та діалізу» (атестований ДАК МОН України: Наказ МОН України від 7 жовтня 2015 р. № 1021; внесений до 4 наукометричних баз; побачили світ вже 60 номерів). Інститут є організатором проведення міжнародних науково-практичних конференцій, конгресів, з’їздів нефрологів; підтримує широкі міжнародні наукові зв’язки — зокрема, під егідою Міжнародної спілки нефрологів (ISN) співпрацює у рамках «Sister Renal Center Program» з департаментом нефрології Академічного медичного центру Амстердама (Нідерланди); з 2007 р. в рамках «WISBY Programme» разом із Центром дослідження та розвитку «Hospital of Sundsvall» (Швеція) проводиться робота з поглибленого статистичного аналізу даних Реєстру патології нирок в Україні.

Система надання медичної допомоги хворим нефрологічного профілю

Одним із найважливіших здобутків науковців та клініцистів інституту стало створення та запровадження на національному рівні системи надання медичної допомоги хворим нефрологічного профілю (рис. 1), затвердженої спільним наказом АМН України та МОЗ України від 30 вересня 2003 р. № 65/462 (зі змінами відповідно до спільних наказів НАМН України та МОЗ України від 30 вересня 2014 р. № 74/688 та від 25 серпня 2015 р. № 45/540). На думку професора М. Колесника, саме це стало трампліном, з якого розпочався розвиток вітчизняної нефрології як у практичному форматі на місцях, так і в плані наукових досліджень.

Рис. 1. Структура організації поетапної медико-профілактичної допомоги хворим нефрологічного профілю

Серед інших важливих зрушень професор М. Колесник ви­окремив створення:

  • «Національного реєстру хворих на хронічну хворобу нирок та пацієнтів з гострим пошкодженням нирок»;
  • клінічних настанов та протоколів лікування хворих нефрологічного профілю (зокрема, з інфекціями сечової системи та ХХН V стадії);
  • медико-технологічних документів стандартизації медичної допомоги хворим при проведенні гемодіалізу;
  • та затвердження у встановленому порядку Методики розрахунку вартості лікування хворих на ХХН V Д стадії та тарифів діагностики хвороб сечової системи (саме з цієї тематики головуючий, президент НАМН України академік Віталій Цимбалюк, розпочинав роботу засідання: див. попередню публікацію. — Прим. ред.);
  • та імплементацію методики рейтингової оцінки основних складових надання спеціалізованої медичної допомоги хворим нефрологічного профілю (результати рейтингової оцінки розсилаються усім керівникам відповідного рівня в областях — щоправда, реакція млява, незважаючи на те, що поміж областями України спостерігаються, цитуючи оратора, «практично цивілізаційні відмінності — при однакових умовах: отже, не гроші основне»; табл. 1).
Таблиця 1. Сумарна рейтингова оцінка спеціалізованої медичної допомоги хворим нефрологічного профілю в Україні у 2017 р. (за М.О. Колесником, 2019)
Місце в рейтингу Адміністративна територія Сума балів
1 Івано-Франківська 34
2 Львівська 32
3 Чернігівська 19
4 Тернопільська 17
4 Харківська 17
5 Херсонська 16
6 Житомирська 10
7 Вінницька 7
7 Сумська 7
7 м. Київ 7
8 Рівненська 5
9 Полтавська 2
10 Закарпатська –1
10 Черкаська –1
11 Дніпропетровська –7
11 Миколаївська –7
12 Донецька –8
12 Одеська –8
13 Волинська –9
14 Хмельницька –11
15 Київська –13
16 Кіровоградська –23
17 Луганська –25
18 Запорізька –30
19 Чернівецька –35

Також оприлюднено основні показники надання спеціалізованої медичної допомоги хворим нефрологічного профілю у порівняльній динаміці між 2003 р. (до створення інституту) та 2018 р. — через 15 років його роботи (табл. 2). Звертає на себе увагу, що спочатку працювало лише 28,4% сертифікованих неврологів, а методики перитонеального діалізу не існувало взагалі. Доступність НЗТ була нижчою за 10%, а збільшилася у 4 рази, — натомість доповідач одразу навів для порівняння показник доступності НЗТ в ЄС, який миттєво отвережує: 92–100%…

Таблиця 2. Основні показники спеціалізованої медичної допомоги хворим нефрологічного профілю у 2003 р. та у 2018 р. (за М.О. Колесником, 2019)
Роки Кількість лікарів/нефрологів, n(%) Кількість хворих з ХХН V стадії на гемодіалізі/у тому числі уперше у звітному році Кількість хворих з ХХН V стадії на перитонеальному діалізі/у тому числі
уперше у звітному році
Загальна кількість хворих на перитонеальному діалізі Доступність НЗТ, % Загальна кількість центрів/відділень НЗТ
2003 419/190 (28,4) 1897/377 0/19 0 9,7 25
2018 338/225 (66,5) 6765/1414 786/137 803 39 111

«У 2006 р. в інституті було створено одне з перших в Європі відділення (з 2015 р. — науковий відділ) інтенсивної нефрології — абсолютно нового напрямку нефрології. У 2010 р. інститут став єдиною на той час установою в державі, спроможною забезпечувати мультиорганну підтримку — одночасно заміщати втрачену функцію серця, легень, печінки та нирок (а при цьому — вивчати структуру ренальних порушень у хворих до та після кардіо­хірургічних втручань; визначені оптимальні способи підтримки або заміщення функції нирок тощо). Втім, виконувати мультиорганну підтримку ми змогли не більше 3 років, а протягом останніх років обладнання, яке використовувалося для лікування таких хворих, простоює за відсутності фінансування для закупівлі витратних матеріалів. У 2015 р. було прийнято прогресивне, з мого погляду, рішення Президії НАМН України про створення наукового відділу інтенсивної нефрології. Завдяки недовгій, але плідній його діяльності, вдалося досягти вагомих результатів у лікуванні пацієнтів із синдромом поліорганної недостатності і сепсису, — результатів, удвічі кращих, ніж у провідних спеціалізованих центрах Європи. На превеликий жаль, цей відділ припинив існування, оскільки ті наукові співробітники, які досягли суттєвих успіхів та набули значної майстерності, поїхали й успішно працюють в Європі, а керівник відділу перейшов працювати у приватну структуру… — з сумом констатував доповідач. — Між тим, багато чого ми спромоглися досягти першими. Принаймні, досі я не володію інформацією, що це робив хтось іще у світі, — наприклад:

  • застосування перитонеального діалізу для лікування гепаторенального синдрому при термінальному цирозі печінки, чи
  • виконання аортокоронарного шунтування у хворих на гемодіалізі з використанням внутрішньоартеріальної балонної контра­пульсації».

У 2003 р. в державі було лише 25 відділень, здатних проводити гемодіаліз (і тільки гемодіаліз — адже з перитонеальним діалізом Україна спізнилася майже на 30 років). Вчений пояснює, що розвинуті країни працюють за принципом інтегрованої допомоги хворим, які потребують застосування НЗТ, — однак щодо України поки що немає підстав про це говорити. Але разом з тим, завдяки спільним зусиллям, нині кількість таких центрів становить 111. Вони почали з’являтися на рівні районних лікарень та невеликих містечок, наближуючи цей вид допомоги до пацієнта (перший такий центр було відкрито у місті Новоград-Волинську у 2006 р.).

У контексті перспективного розвитку клінічної роботи інституту його керівник назвав такі стрижневі кроки за велінням часу:

  • створити консультативні кабінети на клінічних базах відділів еферентних технологій (Київська міська клінічна лікарня № 3) та дитячої нефрології (Київська дитяча клінічна лікарня № 7);
  • реорганізувати відділення інтенсивної терапії критично хворих у відділення інтенсивної терапії критично хворих та у відділення пролонгованої інтенсивної терапії;
  • створити мультидисциплінарний академічний центр ХХН;
  • забезпечити оn-line-консультування хворих з регіонів України;
  • використовувати ІТ-технології для вирішення проблемних питань діагностики та лікування хворих зі співробітниками обласних та міських центрів нефрології та діалізу (зокрема, наводився приклад Канади, де вже декілька років працює ІТ-технологія самодіагностики хвороб сечової системи, яка допомагає лікарям).

Наукова діяльність здійснюється значною мірою конгруентно наведеним вище векторам, визначеним міжнародним консенсусом, — а пріоритетні дослідницькі роботи інституту представлено у табл. 3.

Таблиця 3. Ключові напрями науково-дослідної діяльності ДУ «Інститут нефрології НАМН України» (за М.О. Колесником, 2019)
Напрям наукових досліджень Очікувані практичні результати
Вивчення варіантів та частоти порушень метаболізму щавлевої та/або сечової кислот, їх вплив на прогресування ХХН і кардіоваскулярних ускладнень Фундаментальна науково-дослідна робота, яка дозволить визначити терапевтичні мішені порушень метаболізму оксалатів/уратів, їх вплив на еволюцію уражень нирок різної етіології, стратифікаційні ризики прогресування ХХН і серцево-судинних ускладнень1
Визначення клініко-лабораторних предикторів формування коморбідності

та виживання пацієнтів з ХХН V Д стадії

Створення нових підходів до корекції основних коморбідних порушень у хворих на ХХН V Д стадії для покращення якості та тривалості їх життя2
Визначення прогнозонегативних детермінант виживаності методу перитонеального діалізу та можливостей їх фармакологічної корекції На основі встановлених взаємозв’язків порушень ліпідного й вуглеводного обміну та оксидативного захисту при хронічному запаленні — визначити можливості ефективності тіоктової кислоти у комплексному лікуванні пацієнтів із ХХН V стадії, у яких застосовується перитонеальний діаліз
Вивчення наслідків гострого пошкодження нирок у дітей Алгоритм діагностичних та лікувально-профілактичних заходів формування і прогресування ХХН у дітей, які перенесли гостре пошкодження нирок
Скринінг генних мутацій, які кодують склад базальної мембрани клубочків нирок та спричиняють генетично зумовлений нефротичний синдром у дітей раннього віку для індивідуалізації терапії Визначення генів, які кодують складові базальної мембрани клубочків нирок і відповідають за формування генетично зумовленого нефротичного синдрому, та створення прецизійної методики лікування
Створення системи моніторингу функціонального стану нирок та застосування ренопротекторних технологій у хворих, які перенесли інфаркт міокарда Зниження смертності та сповільнення темпів прогресування ХХН у пацієнтів після перенесеного інфаркту міокарда
1«Цього ще ніхто не виконував на тому рівні, на якому ми збираємося це робити», — прокоментував професор М. Колесник.
2«Це особливо важливо, тому що завдяки технічному прогресу різні життєзберігаючі методики трансформувалися у такі, що дозволяють, — за умови адекватного забезпечення та виконання цих методів лікування, — подовжити життя належної якості такого роду пацієнтам: від 15 років — у хворих на цукровий діабет, від 25 років — у пацієнтів із недіабетогенною нефропатією. Тобто рівень реабілітаційної здатності діалізних методів лікування є дуже високим: значна кількість хворих зберігає працездатність і веде активний спосіб життя, незважаючи на тяжку хворобу», — пояснив доповідач.

Серед невирішених проблем, які не лише гальмують розвиток інституту, але й загалом ускладнюють надання медико-профілактичної допомоги хворим нефрологічного профілю, оратор зокрема назвав:

1) невідповідність фінансування, структури, штатного напов­нення та матеріально-технічного стану інституту медико-соціальній значущості хвороб сечової системи в Україні;

2) відсутність Державної цільової програми розвитку системи надання лікувально-профілактичної допомоги хворим нефрологічного профілю;

3) недостатній рівень співробітництва між НАМН України та МОЗ України тощо.

Відповідно, роль та місце очолюваної ним науково-клінічної установи у реалізації медичної реформи та оптимізації допомоги хворим професор М. Колесник зосередив у площинах 4 ключових завдань:

1) створити проект Державної програми розвитку системи надання медичної допомоги хворим нефрологічного профілю на 2020–2024 рр. та подати її до НАМН України;

2) підготувати, затвердити та імплементувати у клінічну практику клінічні настанови і протоколи лікування пацієнтів із ХХН у додіалізний період;

3) відповідно до нещодавно прийнятого Закону України від 17.05.2018 р. № 2427-VIII «Про застосування трансплантації анатомічних матеріалів людині» створити проект «Про внесення змін до наказу АМН та МОЗ України від 30.09.2003 р. № 65/462» з визначенням структури, примірного положення про штатний розпис та організацію роботи центрів нефрології, діалізу і транс­плантації нирки;

4) трансформувати функціонування «Національного та регіональних реєстрів хворих на хронічну хворобу нирок та пацієнтів з гострим пошкодженням нирок» з режиму агрегованих даних у режим on-line.

Остання позиція викликала особливо жвавий інтерес серед присутніх, коли доповідач запропонував технологічну схему роботи «Національного реєстру хворих на хронічну хворобу нирок» у режимі оn-line (рис. 2).

Рис. 2. Технологічна схема роботи «Національного реєстру хворих на хронічну хворобу нирок» у режимі оn-line

«Щодо консолідації міждисциплінарних зусиль у сфері нефрології, між Україною та розвинутими країнами Заходу існує цивілізаційне провалля. Але сподіваюся, що незабаром ми зробимо крок вперед. Практичною складовою вдосконалень має стати поліпшення ведення пацієнтів нефрологічного профілю у ногу із часом. Вкрай необхідно рухатися до уніфікації діагностичних та лікувальних підходів з європейськими, а також до інтенсифікації наукових досліджень в галузі нефрології, — перш за все спрямованих на подолання проблеми діабетичної нефропатії. А загалом — чітко розуміти, що стан допомоги пацієнтам нефрологічного профілю — це обличчя держави, ознака рівня її цивілізованості», — підсумував професор М. Колесник.

* * *

Заключну частину репортажу із засідання Президії НАМН України від 14 лютого 2019 р. — блок господарів заходу: ДУ «Інститут хірургії та трансплантології ім. О.О. Шалімова НАМН України» — буде опубліковано на нашому сайті найближчим часом.

Підписуйтеся на нас у Viber-спільноті, Telegram-каналі, на сторінці Facebook, а також Twitter, щоб першими отримувати найсвіжіші та найактуальніші новини зі світу медицини.

Пилип Снєгірьов,
фото Сергія Бека