Академік Віталій Цимбалюк: Sapienti sat, або Дороговкази на роздоріжжях вартості медичної послуги

15 лютого 2019
908
Резюме

На ретельне виконання обіцяного продовжуємо споряджати нашого шановного читача ексклюзивним контентом засідань Президії Національної академії медичних наук (НАМН) України. Стисло нагадаємо: передостанні у минулому році збори керівного органу НАМН України відбулися 22 листопада на базі ДУ «Інститут педіатрії, акушерства і гінекології імені академіка О.М. Лук’янової НАМН України», останні академічні вчені слухання 2018 р. — 20 грудня в стінах ДУ «Інститут урології НАМН України», а стартове засідання Президії НАМН України у 2019 р. — 17 січня на базі ДУ «Інститут нейрохірургії імені академіка А.П. Ромоданова НАМН України». А 14 лютого 2019 р. естафету було передано ДУ «Інститут хірургії та трансплантології імені О.О. Шалімова НАМН України». Відповідно, й тематична спеціалізація заходу була хірургічною (а до неї приєдналася й нефрологічна), — однак про це детальніше поговоримо у подальших публікаціях. А у цій, пілотній, стисло доведемо до нашої читацької аудиторії інформацію з перших вуст — стратегічні роздуми та тактичні міркування, предметні висновки та прицільні вказівки щодо доль пацієнта, лікаря та медичного науковця в контекстному руслі реформи системи охорони здоров’я, якими поділився з учасниками засідання головуючий: президент НАМН України, академік НАМН України, член-кореспондент Національної академії наук (НАН) України, заслужений діяч науки і техніки України, двічі лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки, повний кавалер ордена «За заслуги» Віталій Цимбалюк.

«…Які нині дві основні проблеми в Україні? Це війна і корупція. Згідно з опитуваннями — за рівнем корупції медична сфера посідає друге місце після чиновництва. Це неприпустимо — і найдіє­вішим запобіжним інструментом для подолання такого невтішного стану речей має стати визначення вартості медичних послуг», — наголосив головуючий, зазначивши, що на рівні Академії цією роботою керує академік Володимир Коваленко, віце-президент НАМН України, директор ДУ «Національний науковий центр «Інститут кардіології імені академіка М.Д. Стражеска» НАМН України».

Повідомлялося, що на основі затвердженої Урядом методики розрахунку вартості послуги з медичного обслуговування (Постанова Кабінету Міністрів України від 27.12.2017 р. № 1075) багато академічних інститутів вже зробили свої розрахунки (насамперед учасники пілотного проекту, яким дозволено прорахувати вартість медичних послуг і брати за це кошти). Інші установи — на підході. Керманич НАМН України порадив директорам інститутів контактувати між собою, ділитися набутим досвідом та опанованими напрацюваннями, — натомість доручив не пізніше кінця поточного року (а бажано, ще до вересня) повністю закінчити цю роботу:

  • створити вичерпний перелік медичних послуг, що надаються в установі;
  • кожна з цих послуг повинна мати чітко прораховану вартість.

Він аргументував цю вказівку тим своїм припущенням, що тренд подальшого розвитку академічних наукових установ до 2020 р. схилятиметься не стільки до засад пілотного проекту, скільки до принципів більш самостійного та самодостатнього виживання. Це стосується головним чином клінічного та діагностичного ешелонів.

«Лікувально-організаційне управління НАМН України має чітку вказівку фіксувати кожну скаргу. В структурі Академії створено групу внутрішнього аудиту, яка ретельно розглядатиме будь-яку найменшу скаргу щодо діяльності будь-якого з інститутів. А за результатами перевірки і у випадку підтвердження фактів (особливо, якщо вимагають кошти) — реагуватиме достатньо гостро. Прошу провести відповідну додаткову роботу у своїх закладах. Слід прорахувати вартість послуг — з неї й виходити», — застеріг очільник НАМН України, порадивши при розрахунках вартості, наприклад, операційних втручань, відштовхуватися насамперед від вартості витратних матеріалів, лікарських засобів тощо.

* * *

У ході дискусії Микола Тронько, академік НАМН України, член Президії НАМН України, член-кореспондент НАН України, заслужений діяч науки і техніки України, лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки та Нагасакської меморіальної премії миру імені Такаші Нагаї, директор ДУ «Інститут ендокринології та обміну речовин імені В.П. Комісаренка НАМН України», президент Асоціації ендокринологів України та Української діабетичної федерації, член Всесвітнього комітету ООН з ліквідації йододефіциту в світі, акцентував увагу на тому, що всі озвучені доповідачем аспекти та варіанти оплати медичних послуг повинні мати належне юридичне обґрунтування, чітке законодавче підґрунтя: «Ми повинні робити вкрай обережні та виважені кроки, аби запобігти можливості суперечливого трактування: надто висока відповідальність!».

«…А юридичне підґрунтя з’явиться саме тоді, коли усі державні установи НАМН України дружненько перейдуть у пілотний проект. І тим самим отримають законодавчо передбачене право брати плату за медичні послуги, — звісно ж, за тієї умови, про яку я вже багато говорив: якщо ця вартість буде ВАМИ чітко розрахована і розписана, а потім усіма НАМИ разом на черговому засіданні Президії НАМН України — обговорена і затверджена. Тому повторюся: чим скоріше усі інститути підготують переліки послуг з медичного обслуговування у супроводі вартості кожної з послуг, — тим скоріше вони матимуть юридичний захист у цьому плані, — відповів академік В. Цимбалюк. — І додам ще одне важливе. Раніше лунали такі ідеї, та й нині подекуди виникають такі бажання — вийти на «самоплав». Це набуває особливо чітко контурованих рис у руслі курсу на автономізацію медичних закладів, що законодавчо закладений у концепції реформи охорони здоров’я, яка відбувається в нашій країні (Закон України від 06.04.2017 р. № 2002-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення законодавства з питань діяльності закладів охорони здоров’я»). Вочевидь, згодом певна автономізація деяким установам НАМН України буде запропонована. Однак закликаю гіпотетично уявити, що чекає на ті інститути, які наважилися б піти на «самоплав». По-перше, вони залишаться без державної підтримки. А коли кошти надходитимуть здебільшого за лікувальну роботу, нікому не захочеться займатися наукою. Від цього відчує на собі найболючіший удар і постраждає перш за все саме фундаментальна наука (тобто наше майбутнє — те зернятко, з якого сходять паростки науки клінічної). По-друге, уявімо: академічна клінічна установа (можливо, на якомусь етапі залишаючись кращою) переходить на один конкурентний щабель з будь-якою міською клінічною лікарнею — у Києві чи Одесі, Харкові чи Дніпрі… Чи сприятливо відобразиться такий статусний метаморфоз на результатах лікувально-діагностичної діяльності цієї наукової установи? І головне — наскільки це буде корисно для пацієнта, який потребує третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги?.. Можливо, спочатку все буде не так відчутно. Натомість згодом прийде предметне розуміння: щоб мати гідні прибутки — необхідно «утискатися». Виявляться непотрібними величезні споруди, які так складно і дорого утримувати (напочатку їх можна здавати в оренду, а потім?..). Багато працівників виявляться зайвими, а штати — «роздутими», що запустить хибне коло «вичавлювання» співробітників (перш за все науковців, які дедалі більше відчуватимуть себе «не при справах»). І тоді залишиться від потужного державного інституту, який займається стратегією розвитку і науки, і клінічної практики, — невеличка приватна клініка, яка може й не виграти ту конкуренцію, про яку я говорив. Адже за приватними клініками, які первинно створювалися за цим безпосереднім призначенням, стоять серйозні люди і чималі кошти. А хто стоятиме за таким «дериватом» — невідомо. Sapienti sat…*», — таке бачення щодо юридичних підвалин та можливих варіантів розвитку висловив президент НАМН України.

* * *

«Чому Академія не «пустить» тарифи «зверху»?» — з такою дотичною ремаркою виступив Владислав Безруков, академік НАМН України, заслужений діяч науки і техніки України, лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки, директор ДУ «Інс­титут геронтології імені Д.Ф. Чеботарьова НАМН України», президент Наукового медичного товариства геронтологів та геріатрів України, радник ООН та ВООЗ з питань здоров’я людей похилого віку.

Головуючий наче очікував на це запитання: «…А чому Академія повинна «спускати» своїм установам тарифи? Академія може дати ключ, як їх рахувати. Все інше ви робите самі. Є 4 інститути-«пілотники», які вже пройшли всі відповідні етапи цього процесу: переговоріть з їх директорами — своїми колегами: вони прекрасно знають, як все це робиться. Кому, як не вам, на місцях краще знати всі характеристики та особливості медичних послуг, що надаються в установі? У кожній з них є ціла армія (принаймні, взвод) своїх фінансистів — кому, як не їм, зробити необхідні (а головне — актуальні, предметні, прив’язані до реалій конкретного закладу) розрахунки. Хіба вартість обслуговування одного пацієнта у, наприклад, пульмонологічно-терапевтичному та онкохірургічному стаціонарах буде однаковою? Ні, різною. Інша справа — діагностичні процедури. Але ви зробіть СВОЇ розрахунки. Потім (як вже наголошувалося) — зберемо директорів на черговому засіданні Президії НАМН України, заслухаємо, розглянемо, обговоримо, шукатимемо можливих шляхів для уніфікації стандартів. А загалом — тут напрошується аналогія з локальними клінічними протоколами: тільки у грошовому виразі…», — таким порівняльним контекстом головуючий закрив дискусійну частину зібрання, присвячену якісно-вартісним аспектам медичного обслуговування, і надав слово для доповідей директорам академічних інститутів за тими спеціальностями, які були проанонсовані у преамбулі до цієї публікації.

Далі буде…

Підписуйтеся на нас у Viber-спільноті, Telegram-каналі, на сторінці Facebook, а також Twitter, щоб першими отримувати найсвіжіші та найактуальніші новини зі світу медицини.

Пилип Снєгірьов,
фото автора


*Розумному достатньо (лат.).