Семен Савович Марчук народився 26 вересня 1927 р. в селі Біліївка Володарського району Київської області в родині селян. Пережив голодомор і чудом залишився живим. У 1935 р. сім’я виїхала до міста Севастополя, а згодом, у 1936 р., — до Києва. У 1937 р. батько був репресований (на сьогодні реабілітований).
У 1941 р. С.С. Марчук закінчив 7-й клас Середньої школи № 61 м. Києва з похвальною грамотою, з вересня 1941 р. знаходився на окупованій території в Києві. Був заарештований гестапо і відправлений у концтабір «Бабин Яр», чудом врятувався від розстрілу. Після звільнення міста Києва, з листопада 1943 р., працював у будівельному загоні по відновленню зруйнованого Хрещатика, а у вечірній час займався в автошколі, яку закінчив у січні 1944 р.
У березні цього ж року, у віці 16 років, добровільно пішов на фронт. Дійшов з боями до Берліну, нагороджений бойовими орденами і медалями.
У вересні 1951 р. демобілізувався з армії. Після демобілізації працював водієм — дальнобійником в автопарку № 1 м. Києва, а з березня 1957 р. — водієм в Інституті удосконалення лікарів.
Без відриву від роботи закінчив із золотою медаллю вечірню школу і був призначений на посаду завідувача господарством інституту.
У 1965 р. поступив, а в 1971 р. закінчив вечірнє відділення Київського автодорожнього інституту. В 1977 р. вступив, а в 1982 р. закінчив вечірнє відділення юридичного факультету Київського державного університету імені Т.Г. Шевченка.
У 1967 р., на час призначення С.С. Марчука проректором з адміністративно-господарської роботи Київського інституту удосконалення лікарів, інститут не мав власних площ і орендував 100 м2 в Обласній лікарні. За час роботи Семена Савовича на цій посаді було збудовано три навчальні корпуси, віварій, гараж — загальною площею 20 185 м2; п’ять гуртожитків на 3100 місць, організовано й технічно оснащено 40 нових кафедр, Центральну науково-дослідну лабораторію, відділ автоматизованої системи управління, вирішено питання виділення 100 земельних ділянок під садово-городні ділянки для співробітників установи.
За багаторічну сумлінну працю і значний внесок у розвиток матеріально-технічної бази інституту (на сьогодні — Національної медичної академії післядипломної освіти (НМАПО) імені П.Л. Шупика) нагороджений двома орденами «Знак пошани», медалями «За трудову доблесть», «Ветеран праці», значком «Відміннику охорони здоров’я» і багатьма почесними грамотами Міністерства охорони здоров’я України та академії. У 1998 р. Указом Президента України С.С. Марчуку присвоєно почесне звання — заслужений працівник охорони здоров’я України.
6 березня 2017 р. виповнилося 73 роки загальної трудової діяльності С.С. Марчука, в тому числі 61 рік — в НМАПО імені П.Л. Шупика.
Семена Савовича Марчука відзначає велика працьовитість, відданість своїй справі та людям. Він завжди відкритий, доброзичливий. На всіх етапах своєї роботи допомагав молодим і старшого віку співробітникам, не виокремлюючи посадові обов’язки. Семен Савович проявив високі організаторські здібності при будівництві всіх головних корпусів і гуртожитків академії. За його активної позиції багато кафедр було оснащено необхідною апаратурою.
Адміністрація та колектив НМАПО імені П.Л. Шупика,
редакційна колегія журналу «Український медичний часопис»
щиро вітають Семена Савовича зі славним ювілеєм
і зичать доброго здоров’я на багато років,
миру, щастя і благополуччя!
