Як вже писало наше видання, 30 березня 2011 р. у приміщенні інформаційного агентства «Укрінформ» відбулася прес-конференція «Медичні аспекти аварії на Чорнобильській АЕС», присвячена 25-річчю цієї трагічної події. Масивний викид радіоактивного йоду, який відбувся на момент аварії, та майже повна відсутність йодної профілактики серед населення і учасників ліквідації наслідків аварії спричинили високу актуальність для жителів та медиків України проблеми раку щитоподібної залози.
Як повідомив Микола Тронько, академік, директор Інституту ендокринології і обміну речовин ім. В.П. Комісаренка, обсяг викиду радіоактивного йоду в атмосферу внаслідок аварії на ЧАЕС становив приблизно 40–50 млн Кюрі. Аналізуючи ситуацію, яка складалася протягом останніх 25 років, можна абсолютно чітко стверджувати, що підвищення захворюваності на рак щитоподібної залози, яке спостерігається в Україні, Білорусі та в Росії, напряму пов’язане з викидом радіоактивного йоду внаслідок аварії на ЧАЕС. Нагадаємо, що на кінець 2009 р. зареєстровано 6049 випадків раку щитоподібної залози у осіб, які на момент аварії були дітьми чи підлітками. Серед дітей, вік яких на момент аварії становив до 14 років, збільшення кількості випадків розвитку раку щитоподібної залози відбувалося у 3,5–4 рази. Найбільш чутливими були діти віком до 4 років. Навіть через 25 років після аварії захворюваність на рак щитоподібної залози у найбільш постраждалих регіонах залишається значно вищою, ніж у середньому по країні. Також відзначалася прямолінійна залежність між ризиком розвитку захворювання і поглинутою дозою радіаційного випромінювання. Якщо доза перевищувала 1 Гр, ризик розвитку раку зростав у декілька разів.
У зв’язку з цим Інститут ендокринології і обміну речовин ім. В.П. Комісаренка разом із багатьма науковими центрами країн Євросоюзу, США та Японії виконує велику наукову роботу щодо визначення нових маркерів радіаційно-індукованого раку щитоподібної залози з метою встановлення високого ризику розвитку цього захворювання ще до появи клінічної симптоматики. Крім того, Інститут проводить масштабну наукову роботу по визначенню зв’язку між розвитком раку щитоподібної залози і такими показниками, як доза радіаційного опромінення, вік, стать і наявність дефіциту йоду в організмі.
На питанні йодного дефіциту М. Тронько зупинився окремо, зазначивши, що це загальнодержавна проблема. На момент аварії на уражених територіях населення мало легкий чи середній ступінь йодного дефіциту, що за відсутності йодної профілактики призвело до підвищення поглинання радіоактивного йоду і, як наслідок — збільшення опромінення щитоподібної залози. Тож проблема подолання йодного дефіциту, яку можна вирішити шляхом запровадження йодування солі на законодавчому рівні, залишається вкрай актуальною і потребує відповідної політичної волі для вирішення.
Олександр Устінов,
фото Сергія Бека