7 листопада 2015 р., напередодні Всесвітнього дня боротьби з цукровим діабетом, у Києві пройшов перший на теренах країн СНД та Східної Європи Міжнародний міждисциплінарний симпозіум «Оптимізація допомоги пацієнтам з порушеннями зору внаслідок діабетичного набряку макули». Мета заходу — об’єднання зусиль фахівців у сферах офтальмології та ендокринології для пошуку шляхів оптимізації ведення пацієнтів з діабетичними ураженнями очей у повсякденній клінічній практиці.
Близько 180 учасників — офтальмологи та ендокринологи з України, Казахстану, Білорусі, провідні вітчизняні фахівці та міжнародні експерти з питань порушень зору у хворих на цукровий діабет (ЦД) із США, Італії, Німеччини — обговорили сучасні виклики та терапевтичний потенціал у цій сфері, спираючись на міжнародний та український досвід. За даними Міжнародної діабетичної федерації (International Diabetes Federation — IDF), у 2013 р. витрати на лікування хворих на ЦД у світі становили 548 млрд дол. США, а до 2035 р. передбачається досягнення рівня 627 млрд дол. (International Diabetes Federation, 2013).
Близько 93 млн людей у світі мають таке ускладнення ЦД, як діабетична ретинопатія (Yau J.W. et al., 2012). Діабетична ретинопатія та її різновид — діабетичний макулярний набряк (ДМН) — основні причини втрати зору середнього і тяжкого ступеня у пацієнтів із ЦД та настання сліпоти серед населення працездатного віку в багатьох розвинених країнах світу (Ciulla T.A. et al., 2003; International Diabetes Federation, 2015).
Нереалізована потреба медицини у методі лікування, який міг би не тільки стабілізувати, але й покращити зір у пацієнтів із ДМН, сприяла розробці блокаторів судинного ендотеліального фактора росту (vascular endothelial growth factor — VEGF) або анти-VEGF-препаратів для інтравітреального введення.
Провідні медичні спеціалісти надали дані щодо можливостей анти-VEGF-терапії загалом і ефективності афліберсепту, сучасного представника цього класу препаратів, зокрема при неоваскулярній (вологій) віковій макулодистрофії; порушеннях зору через набряк макули, що розвинувся внаслідок тромбозу центральної вени сітківки; порушеннях зору внаслідок діабетичного набряку макули.
Оптимізувати ведення пацієнтів із ДМН можливо тільки шляхом тісної співпраці офтальмологів та ендокринологів, оскільки це — фундамент успішної діагностики та лікування діабетичних уражень очей, а також профілактики сліпоти.
Симпозіум став осередком обміну науковими даними та практичним досвідом міжнародних та українських фахівців — офтальмологів та ендокринологів, що є надзвичайно важливим для подальшого прогресу у боротьбі з порушеннями зору у хворих на ЦД.
- Ciulla T.A., Amador A.G., Zinman B. (2003) Diabetic retinopathy and diabetic macular edema: pathophysiology, screening, and novel therapies. Diabetes Care, 26(9): 2653–2664.
- International Diabetes Federation (2013) IDF Diabetes Atlas 6th ed.
- International Diabetes Federation (2015) Diabetes & blindness due to DME Q&A. November 10 (http://www.idf.org/sites/default/files/Toolkit%2520Q%2526A_FINAL.pdf).
- Yau J.W., Rogers S.L., Kawasaki R. et al. (2012) Meta-analysis for eye disease (META-EYE) study group. Global prevalence and major risk factors of diabetic retinopathy. Diabetes Care, 35(3): 556–564.
Прес-служба «Українського медичного часопису»
за матеріалами, наданими організаторами заходу
