Порядок оцінювання повсякденного функціонування передбачає верифікацію доцільності подальшого комплексного аналізу обмежень життєдіяльності за критеріями Міжнародної класифікації функціонування (МКФ). Нова парадигма зміщує фокус із нозологічного діагнозу на детермінанти впливу патології на життєдіяльність особи. Такий диференційований підхід є підґрунтям як для ухвалення експертного рішення, так і для стратегічного планування індивідуальних потреб пацієнта.
Підхід до оцінювання, що таке МКФ
Зазначений підхід до оцінювання зосереджений не лише на захворюванні чи травмі, а на їхньому безпосередньому впливі на життєдіяльність особи. Аналізу підлягає ступінь обмеження людини у щоденних діях та соціальній участі. З цією метою використовується МКФ — міжнародний класифікатор, який забезпечує єдину рамку для опису функціонування людини та обмежень життєдіяльності. У межах цієї концепції стан здоров’я розглядається не ізольовано, а в синергії з його впливом на функції організму, активність, участь у повсякденному житті та взаємодію із середовищем.
Необхідність використання МКФ зумовлена тим, що ідентичний діагноз у різних пацієнтів може мати відмінний вплив на повсякденну активність; відтак верифікації підлягають не лише медичні дані, а й ступінь та стійкість цих обмежень. МКФ забезпечує єдину рамку для опису функціонування, дозволяючи розглядати стан здоров’я разом з його впливом на функції організму, активність та взаємодію із середовищем.
МКФ допомагає:
- оцінювати вплив стану здоров’я на повсякденне функціонування;
- описувати стан людини за єдиною логікою;
- обґрунтовувати рішення експертної команди;
- визначати потребу в подальшій оцінці в інших сферах життєдіяльності, реабілітації, підтримці чи допоміжних засобах.
МКФ як інструмент під час оцінювання
Під час оцінювання повсякденного функціонування лікар використовує МКФ як інструмент професійного аналізу, а не як формальне кодування. Логіка послідовна: від діагнозу — до оцінки порушених функцій і далі — до того, як ці порушення впливають на повсякденне життя людини.
У практиці це означає, що лікар оцінює:
- основний стан або захворювання;
- які функції і структури організму порушені;
- як це впливає на щоденну активність;
- чи є ці порушення стійкими;
- подальші потреби пацієнта.
Додаткові інструменти
Для об’єктивізації окремих проявів стану під час оцінювання можна використовувати клінічні шкали, зокрема:
- WHODAS 2.0;
- індекс Бартел;
- шкалу Берга;
- шкалу Ренкіна;
- Timed Up and Go;
- MoCA;
- VAS або NRS;
- ASIA / ISNCSCI;
- Fugl-Meyer.
Варто наголосити, що жодна окрема оціночна шкала не здатна замінити експертного судження чи повністю зумовити кінцеве рішення, адже її функція обмежується об’єктивізацією окремих проявів патологічних станів. Відповідно, і МКФ не є автоматизованою системою, яка самостійно визначає результат експертизи. Її призначення полягає в структурованому описі впливу порушень здоров’я на життєдіяльність особи для ухвалення подальших обґрунтованих рішень. Таким чином, фундаментальне значення класифікатора в оцінюванні повсякденного функціонування полягає не в механічному кодуванні, а в забезпеченні якісно нового рівня аналізу функціонування людини.
Долучайтеся до нас у Viber-спільноті, Telegram-каналі, Instagram, на сторінці Facebook, а також X, щоб першими отримувати найсвіжіші та найактуальніші новини зі світу медицини.
Редакція журналу «Український медичний часопис»,
за матеріалами moz.gov.ua
