Нова настанова Американської асоціації серця (American Heart Association — AHA) / Американського товариства анестезіологів (American Society of Anesthesiologists — ASA) з гострого ішемічного інсульту суттєво змінює клінічну практику: розширені часові вікна для тромболізису, ширші показання до тромбектомії, нові підходи до контролю глікемії та артеріального тиску, а також перші системні рекомендації щодо дитячого інсульту. Що саме змінилося і як це вплине на щоденну роботу лікаря — розбираємо у матеріалі.
AHA / ASA наприкінці січня 2026 р. оприлюднили оновлену комплексну настанову з раннього ведення гострого ішемічного інсульту — документ, поява якого фактично підсумовує майже 10-річний період стрімкого накопичення доказів у галузі реперфузійної терапії, організації інсультної допомоги та нейроінтенсивної медицини. Попередня повна настанова була опублікована у 2018 р. з частковим оновленням у 2019 р., і відтоді клінічна наука в галузі інсульту зазнала настільки суттєвого прогресу, що новий документ закономірно розглядається експертами як «давно назрілий». Саме так охарактеризував його голова авторської групи Шьям Прабхакаран (Shyam Prabhakaran), підкресливши, що результати численних досліджень не лише змінили практику, а й продовжують трансформувати підходи до лікування пацієнтів із гострим інсультом.
Оновлена настанова має принципово системний характер і охоплює весь континуум допомоги — від догоспітального етапу та маршрутизації пацієнта до вибору реперфузійної стратегії, контролю життєво важливих параметрів, лікування ускладнень у стаціонарі та окремих аспектів ведення дитячого інсульту. Публікація в журналі Stroke та представлення на Міжнародній конференції з інсульту підкреслюють її статус ключового орієнтира для сучасної клінічної практики.
Однією з найбільш помітних змін стало посилення ролі догоспітальної допомоги, зокрема мобільних інсультних відділень, оснащених комп’ютерною томографією та можливістю негайного проведення внутрішньовенного тромболізису. Накопичені останніми роками дані, включно з результатами досліджень B_PROUD і BEST-MSU, переконливо демонструють, що така модель дозволяє скоротити час до початку лікування і покращити функціональні результати, що стало підставою для рекомендації найвищого класу. Попри організаційні та фінансові виклики, експерти розглядають мобільні інсультні підрозділи як важливий напрям подальшого розвитку системи допомоги.
Не менш значущим є перегляд підходів до маршрутизації пацієнтів. Нові рекомендації наголошують на необхідності врахування особливостей локальної системи охорони здоров’я та допускають пряме транспортування до центрів, здатних виконувати ендоваскулярну тромбектомію, якщо швидке міжлікарняне переведення не гарантоване. Такий підхід відображає сучасну парадигму «час — це мозок», у якій логістичні рішення безпосередньо впливають на неврологічний прогноз.
Суттєві зміни стосуються і реперфузійної терапії. У настанові підтверджено ключовий принцип максимально раннього проведення внутрішньовенного тромболізису пацієнтам з інвалідизуючим неврологічним дефіцитом у межах 4,5 год від початку симптомів незалежно від бала за шкалою інсульту Національних інститутів здоров’я США (National Institutes of Health Stroke Scale — NIHSS) і без обов’язкової розширеної візуалізації. Водночас з’явилася рекомендація найвищого рівня щодо застосування як альтеплази, так і тенектеплази, ефективність якої була підтверджена новими дослідженнями. Практична простота болюсного введення тенектеплази додатково посилює її привабливість у реальних клінічних умовах.
Подальше розширення часових вікон для тромболізису також відображає еволюцію підходів до відбору пацієнтів. За наявності життєздатної мозкової тканини за даними сучасної нейровізуалізації тромболітична терапія може розглядатися через 4,5–9 год від початку інсульту або при інсульті з пробудженням (уві сні), а в окремих випадках оклюзії великих судин — навіть до 24 год, якщо механічна тромбектомія неможлива. Хоча результати досліджень у цьому часовому діапазоні залишаються неоднорідними, накопичені дані свідчать про потенційну користь у ретельно відібраних пацієнтів.
Особливо помітним є розширення показань до механічної тромбектомії. Нові рандомізовані дослідження довели ефективність втручання не лише у класичних часових межах, а й у пацієнтів із великими інфарктами переднього кола кровообігу протягом 6–24 год, а також при оклюзії базилярної артерії заднього кола кровообігу. Це суттєво збільшує кількість хворих, які можуть отримати ефективне реперфузійне лікування, водночас підкреслюючи необхідність точного нейровізуалізаційного відбору.
Поряд із реперфузійними стратегіями настанова уточнює підходи до медикаментозного ведення. Зокрема, відсутність користі від інтенсивного контролю глікемії внутрішньовенним інсуліном і потенційний ризик гіпоглікемії стали підставою для рекомендації проти такого втручання. Аналогічно надмірне зниження артеріального тиску після тромболізису або успішної тромбектомії не продемонструвало покращення функціональних результатів і може бути шкідливим, що відображено у відповідних рекомендаціях.
Важливим нововведенням стала поява окремих рекомендацій щодо дитячого інсульту — сфери, яка тривалий час залишалася поза межами доказової бази дорослої неврології. Хоча дані поки що обмежені, документ окреслює підходи до діагностики та можливого використання реперфузійних методів, фактично формуючи основу для подальших досліджень і стандартизації допомоги.
Попри значний прогрес, автори підкреслюють наявність суттєвих прогалин у знаннях. Зокрема, потребують подальшого вивчення можливості тромбектомії при оклюзіях середніх і дистальних судин, оптимальні критерії нейровізуалізаційного відбору для тромболізису у віддалені часові вікна, а також перспективи нейропротекторної терапії в епоху ефективної реперфузії. Окремим викликом залишається накопичення доказів у педіатричній популяції.
У ширшому контексті нова настанова відображає зміну парадигми лікування гострого ішемічного інсульту — від жорстко обмежених часових рамок до індивідуалізованого підходу, що ґрунтується на нейровізуалізації, системній організації допомоги та мультидисциплінарній взаємодії. Намір AHA / ASA перейти до більш динамічної моделі оновлення рекомендацій у режимі реального часу свідчить про усвідомлення швидкості розвитку цієї галузі та необхідність постійної адаптації клінічної практики до нових наукових даних.
Таким чином, оприлюднена у 2026 р. комплексна настанова не лише підсумовує сучасні досягнення у лікуванні гострого ішемічного інсульту, а й окреслює напрям подальшої еволюції — у бік ширшої доступності реперфузійної терапії, точнішого відбору пацієнтів і справді системного підходу до інсультної допомоги.
Використана література
|
Долучайтеся до нас у Viber-спільноті, Telegram-каналі, Instagram, на сторінці Facebook, а також Х, щоб першими отримувати найсвіжіші та найактуальніші новини зі світу медицини.
Редакція журналу «Український медичний часопис»,
за матеріалами www.ahajournals.org
