Актуальність
Лікування цукрового діабету 2-го типу (ЦД 2-го типу) є надзвичайно актуальною клінічною та соціальною проблемою, незважаючи на широке застосування гіпоглікемічних препаратів. Насамперед пошук нових ефективних фармакологічних засобів спричинений поступовим зниженням їх ефективності внаслідок суттєвої залежності механізму дії від функціональної здатності B-клітин. Тірзепатид — новий препарат для лікування цукрового діабету з потужним гіпоглікемічним ефектом. За механізмом дії подвійний агоніст глюкозазалежного інсулінотропного поліпептиду (GIP) та глюкагоноподібного пептиду-1 (GLP-1) зумовлює зменшення маси тіла та спричиняє антигіперглікемічний ефект [1]. Група дослідників з Центру дослідження діабету університету м. Лейчестер, Великобританія, та Національного інститут досліджень, м. Лос-Анджелес, США, провели 3-тю фазу рандомізованого клінічного плацебо-контрольованого засліпленого дослідження SURPASS з вивчення терапевтичних ефектів та профілю безпеки тірзепатиду [2]. Результати опубліковані в Медичному журналі Нової Англії (New England Journal of Medicine).
Результати
У рандомізоване клінічне дослідження з випадковою вибіркою включили 1879 пацієнтів з цукровим діабетом 2-го типу (ЦД 2-го типу), середнього віку 56,6 року, з показником глікозильованого гемоглобіну (HbA1c) 8,28% та масою тіла 93,7 кг. Терапевтичний ефект визначали як зміну HbA1c залежно від дози тірзепатиду — 5 мг, 10 мг, 15 мг відповідно. Результати порівнювали з терапевтичним ефектом семаглутиду у дозі 1 мг. Первинною кінцевою точкою дослідження обрано зміни показника HbA1c через 40 тиж після початку лікування. Вторинною кінцевою точкою обрали зміни маси тіла. Додатково досліджували профіль безпеки тірзепатиду. Аналіз отриманих результатів свідчить про наступне.
- Гіпоглікемічний ефект тірзепатиду оцінювали за зміною рівня HbA1c у відсоткових пунктах. Враховуючи, що потужність терапевтичного ефекту виявилася залежною від дози нового препарату, в групі тірзепатиду 5 мг рівень HbA1c знизився на 2,01 в.п. (р=0,02), в групі 10 мг — на 2,24 в.п. (р˂0,001), в групі 15 мг — на 2,3 в.п. (р˂0,001). Водночас в групі семаглутиду базові показники HbA1c знизилися на 1,86 в.п. (р˂0,001). Таким чином, незалежно від дози терапевтичний ефект тірзепатиду виявився вищим і як мінімум не поступався терапевтичному ефекту від застосування семаглутиду.
- Загалом у 65–80% пацієнтів, які застосовували будь-яку дозу тірзепатиду, відмічено зменшення маси тіла ≤5%, тоді як в групі семаглутиду маса тіла зменшилася у 54% пацієнтів. Залежно від дози тірзепатиду маса тіла зменшилася на 1,9; 3,6; 5,5 кг відповідно. Розрахункова різниця зменшення маси тіла порівняно з групою семаглутиду свідчить на користь застосування тірзепатиду при лікуванні цукрового діабету 2-го типу (р˂0,001).
- Дослідження профілю безпеки показало високу частоту шлунково-кишкової дисфункції від легкого до помірного ступеня тяжкості в усіх групах. Однак частота небажаних побічних ефектів виявилася вищою в групах тірзепатиду порівняно з групою семаглутиду і становила відповідно для нудоти 22% проти 17%, діареї — 16% проти 13%, блювання — 10% проти 8%.
- Частота гіпоглікемії була вищою в групі тірзепатиду 5 мг у 0,6% пацієнтів, в групі 10 мг — у 0,2% пацієнтів і в групі 15 мг — у 1,7% пацієнтів порівняно з 0,4% пацієнтів з групи семаглутиду.
- Тяжкі побічні ефекти виявлено у 5% пацієнтів з групи тірзепатиду порівняно з 3% пацієнтів з групи семаглутиду.
Висновки
Таким чином, дослідники дійшли висновку, що тірзепатид не поступається за терапевтичними ефектами семаглутиду. Однак вибір гіпоглікемічного препарату рекомендований на підставі клінічних характеристик пацієнта і залишається на розсуд лікаря.
Список використаної літератури
- Christensen M., Vedtofte L., Holst J.J. et al. (2011) Glucose-dependent insulinotropic polypeptide: a bifunctional glucose-dependent regulator of glucagon and insulin secretion in humans. Diabetes, 60: 3103–3109. doi: 10.2337/db11-0979.
- Frías J.P., Davies M.J., Rosenstock J. et al. (2021) Tirzepatide versus Semaglutide Once Weekly in Patients with Type 2 Diabetes. Engl. J. Med., 385: 503–515. DOI: 10.1056/NEJMoa2107519.
Ю.В. Жарікова
Редакція журналу «Український медичний часопис»
