Актуальність
Разом зі збільшенням тривалості життя в популяції відмічають збільшення частки населення віком >80 років. З віком виявляють поширення хронічних захворювань, втрату кістково-м’язової маси, слабкість та ламкість кісток, що призводить до збільшення падінь та переломів [2]. Як наслідок, травмування осіб похилого віку призводить до втрати якості життя як пацієнта, так і опікунів. Застосування відомих наразі засобів фармацевтичної підтримки обмежене насамперед високою вартістю (антирезорбтивна терапія), суперечливою ефективністю (застосування кальцію ≤700 мкг/кг/добу) або недослідженим впливом на м’язову масу (застосування білків ≤1 г/добу) [2, 3]. Тому спрямованість на пошук доступних ефективних та безпечних засобів з метою зменшення тягаря травмування вбачається раціональним. Дослідниками висунуто припущення, що рутинне вживання молоковмісних продуктів (молока, сиру, йогурту), багатих на кальцій та білок, уповільнює метаболізм білків внаслідок підвищення рівня інсуліноподібного фактора росту та втрати щільності кісток в осіб старшого віку [2]. Поточне проспективне кластерне дослідження з випадковою вибіркою проведене з метою підтвердити або спростувати гіпотезу, що споживання 1300 мг/добу кальцію та ≥1 г/добу білка знижує ризик переломів і падінь у пацієнтів віком >80 років [1]. Отримані результати дослідження опубліковано в Британському медичному журналі (British Medical Journal).
Методи та результати
У 2-річне кластерне контрольоване дослідження, проведене в Канаді, включили 7195 постійних мешканців будинків для осіб похилого віку, яких за умовами дослідження було забезпечено порцією молочної їжі на додаток до двох щоденних у комбінації з харчовими добавками з вмістом вітаміну D. Спираючись на Австралійські дієтичні рекомендації, порція визначалася як 250 мл молока, 200 г йогурту або 40 г сиру з лактозою або без, якщо це було необхідно. З переліку молочних продуктів виключили масло, вершки, морозиво внаслідок незначного вмісту кальцію чи білка. Тістечка, печиво було замінено на десерти з молока, але загалом дієта ґрунтувалася на особистих вподобаннях мешканців. Первинною точкою дослідження обрано час до настання перелому. Вторинною кінцевою точкою обрали зміну показників мінеральної щільності кісток шляхом базового виявлення рівня 25-гідроксивітаміну D з послідовним дослідженням рівня С-термінального телопептиду колагену 1-го типу, паратгормону та інсуліноподібного фактора росту через 12 міс дієти. Третинною кінцевою точкою визначили рівень смертності або зміни розміру кісток шляхом виконання кількісної комп’ютерної томографії високої роздільної здатності. Аналіз отриманих результатів продемонстрував наступне.
Споживання молочної їжі в інтервенційних установах зросло з 2 до 3,5 порцій на добу. Додаткова порція складалася з 250 мл молока в комбінації з 20 г сиру або 100 мл йогурту та забезпечувала споживання 353 мг кальцію та 1,1 г білка/кг/добу. У контрольних закладах пацієнти продовжували отримувати 247 мг кальцію та 0,9г білка/кг маси тіла щодня. За умови рівнозначних витрат енергії, в інтервенційних закладах пацієнти зберігали постійну масу тіла, тоді як в контрольних закладах відмічали зменшення маси тіла на 30% (95% довірчий інтервал (ДІ) (–0,8)–1,4, р=0,56).
За 2 роки виявлено 324 переломи в контрольних та 203— в інтервенційних закладах (коефіцієнт ризику (RR)=0,67, 95% ДІ 0,48–0,93, р=0,02). Ризик перелому стегна в інтервенційних закладах виявися на 46% нижчим порівняно з контрольними закладами (р=0,005). Ризик падінь знизився на 11% (р=0,04). В інтервенційній групі зниження ризику переломів стегна досягло статистичної значущості через 3 міс (р=0,004). Розрахунок скоригованих коефіцієнтів ризику свідчить про асоціацію дієти з середнім зниженням переломів на 27% (RR=0,73, 95% ДІ 0,58–0,82) та на 44% для переломів стегна (RR=0,56, 95% ДІ 0,39–0,82).
Мінеральна щільність кісток хребта виявилася на 1,8% вищою у пацієнтів з інтервенційних закладів порівняно з контрольними (р=0,04). При цьому динаміка підвищення мінеральної щільності кісткової тканини становила 2,1% за умови дотримання молочної дієти (р<0,001) та була відсутньою у пацієнтів, які не дотримувалися такої дієти. Показники рівня С-термінального телопептиду колагену 1-го типу підвищувалися у пацієнтів з контрольних закладів, тоді як у пацієнтів інтервенційних закладів залишалися без змін (р=0,005). Крім цього, у пацієнтів з інтервенційних закладів виявлено зростання інсуліноподібного фактора росту (р=0,001).
Рівень смертності виявися подібним у всіх закладах, незалежно від дієти.
На рисунку зображено рівень сукупної ймовірності падінь, переломів та смертності в усіх групах впродовж 24 міс.
Висновки
Отримані результати надали можливість дійти висновку, що потужне зниження показника падінь та переломів у пацієнтів, які споживали додаткову порцію молочних продуктів, виявилося подібним до ефекту від застосування антирезорбтивної терапії у пацієнтів із групи ризику виникнення остеопорозу.
Список використаної літератури
1. Iuliano S., Poon S., Robbins J. et al. (2021) Effect of dietary sources of calcium and protein on hip fractures and falls in older adults in residential care: cluster randomised controlled trial. BMJ, 375: n2364. doi.org/10.1136/bmj.n2364.
2. Iuliano S., Poon S., Wang X. et al. (2017) Dairy food supplementation may reduce malnutrition risk in institutionalised elderly. Br. J. Nut., 117:142–7. doi:10.1017/S000711451600461X.
3. Nordin B.E. (1997) Calcium and osteoporosis. Nutrition, 13: 664–86. doi:10.1016/S0899-9007(97).
