Наскільки безпечне тривале застосування біосимілярів при лікуванні ревматоїдного артриту?

Актуальність

Ревматоїдний артрит (РА) — поширене хронічне запальне захворювання, клінічно включає симптоми синовіїту з послідовним прогресуючим пошкодженням суглобів та поліморфізмом позасуглобових  уражень. Актуальність прийняття клінічного рішення при лікуванні РА зумовлена високою частотою інвалідизації та значного зниження якості життя пацієнтів. Сучасна стратегія лікування пацієнтів з РА базується на застосуванні хворобомодифікуючих антиревматичних препаратів синтетичного (сХМАРП) та біологічного походження (бХМАРП). Однак набутий практичний досвід свідчить про неможливість досягнення стійкої ремісії або зниження активності аутоімунного запалення на тлі застосування ХМАРП у всіх пацієнтів з ряду причин, часто відмінних. Одними з таких причин є гематологічні порушення та, як наслідок, підвищення частоти інфекційних ускладнень, виникнення анемії або підвищення ризику тромбоемболізму [2]. Аби  з’ясувати безпеку тривалого застосування бХМАРП при лікуванні РА, міжнародна команда дослідників з університетів США та Нідерландів проаналізувала ймовірний зв’язок між гематологічними показниками та частотою укладнень за умови тривалого застосування бХМАРП при РА [1]. У статті, яка надрукована в Британському медичному журналі (British Medical Journal), наведено аналіз гематологічних порушень на тлі тривалого застосування інгібітора янус-кінази барицитинібу у пацієнтів з РА.

Результати

У дослідження включили 3492 пацієнти з РА, середнього віку 53 роки, переважно жінок, з тривалістю застосування бХМАРП 2,5 року. Пацієнтів було поділено на три групи. Інтервенційні групи застосовували барицитиніб у дозі 2 та 4 мг. Результати порівнювали з контрольною групою.  Аналіз даних показав наступне.

1. Застосування барицитинібу пов’язане зі зменшенням нейтрофільного числа на 1,36·10⁹/л наприкінці 4-го тижня лікування зі стабілізацією до кінця 12-го тижня. Подальше дослідження гематологічних показників надало результати стабілізації кількості нейтрофілів в межах референтних значень при застосуванні барицитинібу впродовж 128 тиж. Підвищення частоти серйозних інфекційних ускладнень у пацієнтів з РА за умови застосування барицитинібу впродовж 24 тиж не виявлено.
2. Наприкінці 4-го тижня застосування барицитінібу виявлено незначне підвищення показника лімфоцитів на 0,3·10⁹/л в інтервенційних групах з послідовним поверненням до референтного значення впродовж наступних 12–24 тиж застосування препарату.
3. В перші 2 тиж застосування барицитинібу кількість тромбоцитів підвищувалася вище верхнього референтного значення на 51·10⁹/л з послідовним зниженням. У 16,9% пацієнтів віком <60 років з групи барицитинібу 2 мг та 24,9% пацієнтів з групи барицитинібу 4 мг тромбоцитарне число >400·10⁹/л відмічали впродовж всього періоду дослідження. І хоча підвищення тромбоцитарного числа впродовж перших 2 тиж не асоційоване з підвищеним ризиком розвитку тромбоемболізму, вікозалежна коморбідність залишається ізольованим фактором підвищення ризику тробоемболічних ускладнень.
4. На початку дослідження встановлена вища частота анемії легкого ступеня у пацієнтів, які застосовували комбінацію метотрексату та бХМАРП. Дослідники виявили зниження концентрації гемоглобіну на початку лікування барицитинібом на 1,12 ммоль/л.
5. Клінічно значущі гематологічні порушення виникли у 0,2% пацієнтів. Анемія зафіксована у 0,5% пацієнтів.

Висновки

Транзиторна нейтропенія виникала в перші 2 тиж після застосування барицитинібу та не була пов’язана з вищою частотою серйозних інфекційних ускладнень. Виявлено незначні зворотні коливання концентрації гемоглобіну на тлі тривалого застосування барицитинібу. Таким чином, прийняття клінічного рішення щодо застосування бХМАРП при лікуванні РА залежить від клінічних характеристик пацієнта та залишається на розсуд лікаря.

Список використаної літератури

1. Kay J., Harigai M., Rancourt J. et al. (2020) Changes in selected haematological parameters associated with JAK1/JAK2 inhibition observed in patients with rheumatoid arthritis treated with baricitinib. RMD Open, 6:e001370. doi:10.1136/rmdopen-2020-001370.
2. Wollenhaupt J., Silverfield J., Lee E.B. et al. (2014) Safety and efficacy of tofacitinib, an oral janus kinase inhibitor, for the treatment of rheumatoid arthritis in open-label, longterm extension studies. J. Rheumatol., 41: 837–52. doi: 10.3899/jrheum.130683.

Ю.В. Жарікова
Редакція журналу «Український медичний часопис»