Замісна гормональна терапія підвищує ризик деменції та хвороби Альцгеймера?

Актуальність

Менопауза — один із фізіологічних етапів розвитку жіночого організму, який визначається як припинення менструального періоду внаслідок згасання функції яєчників, що супроводжується зникненням репродуктивної функції та менструації. Часто менопаузальний період супроводжується розвитком характерного симптомокомплексу, який включає як фізичні симптоми (припливи, порушення сну, депресія або когнітивна дисфункція), які характерні для 80% жінок, так і психічні симптоми , які також можуть вказувати та бути провісниками розвитку неврологічних розладів у майбутньому [1]. Дані літератури повідомляють, що застосування замісної гормональної терапії (ЗМТ), зокрема препаратів естрогену, чинить нейропротекторну дію, оскільки зниження концентрації жіночих статевих гормонів зумовлює розвиток нейродегенеративних захворювань [2].

Незважаючи на той факт, що тяжкість перебігу менопаузи відрізняється залежно від віку початку, етнічної приналежності та способу життя жінок, призначення ЗМТ є доцільною стратегією лікування принаймні для деяких пацієнток з тяжкими симптомами менопаузи [3].

Хоча менопаузальна терапія широко відома, як ЗМТ явно зменшує вираженість симптомів менопаузи, результати епідеміологічних досліджень є суперечливими щодо ефективності такого лікування, оскільки асоціюється з підвищеним ризиком розвитку деменції, зокрема такі дані були продемонстровані в результатах масштабного дослідження WHIMS. Однак результати невеликих досліджень демонстрували позитивний ефект ЗМТ. Результати іншого дослідження ELITE-Cog не виявили ні шкоди, ні користі від застосування ЗМТ.

Проведено дослідження, метою якого було надати детальну, точну та надійну інформацію щодо застосування ЗМТ та визначити її асоціацію з ризиком розвитку деменції [4].

Методи

Проведено два дослідження за типом «випадок-контроль» із включенням даних з QResearch та Clinical Practice Research Datalink (CPRD). Учасниками досліджень стали 118 501 жінка віком ≥55 років з вперше встановленим діагнозом деменції у період з 1998 до 2020 р. Їх дані зіставлені з даними 497 416 жінок без деменції (контрольна група).

В якості основної кінцевої точки дослідження розглядали розвиток деменції у жінок.

Результати

Загалом в аналіз включені дані 16 291 (14%) жінок з діагнозом деменції, які отримували ЗМТ більше ніж за 3 роки до включення в дослідження, та 68 726 (14%) жінок з контрольної групи.

Результати дослідження не виявили підвищення ризику деменції на тлі гормональної терапії. Виявлено зниження ризику деменції у жінок віком <80 років, які отримували монотерапію естрогеном протягом >10 років (зниження ризику на 15%, відношення ризиків (ВР) 0,85, 95% довірчий інтервал (ДІ) 0,76–0,94 ).

Відмічено підвищення ризику хвороби Альцгеймера у жінок, які отримували естроген-прогестагенну комбіновану терапію протягом 5–9 років (підвищення ризику на 11%, ВР 1,11, 95% ДІ 1,04–1,20) та протягом >10 років (підвищення ризику на 19%, ВР 1,19; 95% ДІ 1,06–1,33).

Висновок

Результати дослідження не підтвердили підвищення ризику розвитку деменції та хвороби Альцгеймера на фоні ЗМТ.

Нагадуємо, що у 2021 р. CDC оновили гайдлайн щодо менеджменту пацієнтів з інфекціями, що передаються статевим шляхом.

Список використаної літератури:

1. Brinton R.D., Yao J., Yin F. et al. (2015) Perimenopause as a neurological transition state. Nat Rev. Endocrinol.; 11: 393–405. doi:10.1038/nrendo.2015.82 pmid:26007613.
2. Zárate S., Stevnsner T., Gredilla R. (2017) Role of Estrogen and Other Sex Hormones in Brain Aging. Neuroprotection and DNA Repair. Front Aging Neurosci; 9: 430. doi:10.3389/fnagi.2017.00430 pmid:29311911.
3. Rasgon N.L., Geist C.L., Kenna H.A. et al. (2014) Prospective randomized trial to assess effects of continuing hormone therapy on cerebral function in postmenopausal women at risk for dementia. PLoS One; 9:e89095. doi:10.1371/journal.pone.0089095 pmid:24622517.
4. Vinogradova Y., Dening T., Hippisley-Cox J. et al. (2021) Use of menopausal hormone therapy and risk of dementia: nested case-control studies using QResearch and CPRD databases. BMJ; 374: n2182. doi.org/10.1136/bmj.n2182

Анна Хиць
Редакція журналу «Український медичний часопис»