Актуальність
Сучасні дані свідчать, що близько половини населення світу інфіковано Helicobacter pylori (H. pylori) — бактерією, асоційованою з розвитком гастриту, дуоденіту, виразки шлунка та дванадцятипалої кишки. Незважаючи на успіхи сучасної медицини H. рylori, продовжує залишатися серйозною проблемою системи охорони здоров’я у всьому світі, спричиняючи значні наслідки захворюваності та смертності внаслідок виразкової хвороби та раку шлунка.
Стандартна ерадикаційна терапія включає комбінацію інгібітора протонної помпи та двох антибіотиків. Один з антибактеріальних препаратів зазвичай представлений кларитроміцином — напівсинтетичний антибіотик групи макролідів, який протягом багатьох років емпірично застосовується при лікуванні різних захворювань без визначення чутливості до антибіотиків, що асоціюється з розвитком антибіотикорезистентності.
Нераціональне застосування антибактеріальних препаратів призвело до того, що з 2010 р. в усьому світі відмічають помітне зниження ефективності цієї схеми лікування та до впровадження нової схеми ерадикаційної терапії — чотирикомпонентної з/без вісмуту, яка демонструвала хорошу ефективність та досягнення більш кращих показників ерадикації, ніж стандартна терапія з кларитроміцином [1]. Однак незважаючи на її ефективність, чотирикомпонентна терапія також має свої недоліки, включно з побічними ефектами, розвитком антибіотикорезистентності та впливом на мікробіом кишечнику.
Враховуючи всі ці ризики, Всесвітня організація охорони здоров’я акцентує увагу на важливості раціонального застосування антибіотиків та уникнення їх призначення без потреби. У цьому контексті дослідження стосовно оцінки поширеності резистентності до антибактеріальних препаратів (особливо для кларитроміцину та інших альтернативних антибіотиків) мають важливе значення для оптимізації терапевтичних стратегій та продовження використання стандартної ерадикаційної терапії, за можливості.
На сьогодні резистентність H. рylori до антибіотиків в Європі контролюється кожні 10 років, починаючи з 1998 р., далі у 2008 р. [2, 3]. У 2018 р. проведено чергове дослідження стосовно оцінки поширеності антибіотикорезистентності H. рylori в Європі, метою якого було залучити ще більше медичних центрів, а також встановити кореляцію резистентності до певних антибіотиків [4].
Методи
Проведено обсерваційне мультицентрове дослідження з використанням загального стандартного протоколу, що базувався на протоколах попередніх досліджень, який був представлений, оцінений та затверджений учасниками дослідження під час пленарного засідання перед його початком.
Медичні центри для участі в дослідженні відбиралися на добровільних засадах у різних країнах Європи, але особлива увага приділялася критерію щодо кількості центрів залежно від чисельності населення країни (тобто по одному центру на кожну невелику країну (у межах 10 млн населення) і кількох центрів (2–4) для більших країн (>10 млн населення). Спочатку були включені медичні центри, які вже брали участь у попередніх дослідженнях. Період оцінки становив з січня 2018 по лютий 2019 р.
Випадки первинної антибіотикорезистентності H. pylori були вивчені у 24 медичних центрах 18 європейських країн. Дані про застосування антибактеріальних препаратів були відомі з 2008 до 2017 р., тоді як показник антибіотикорезистентності визначали у 2018 р.
Результати
Результати обсерваційного мультицентрового дослідження продемонстрували, що частота антибіотикорезистентності (серед 1211 дорослих пацієнтів) становила 21,4% для кларитроміцину, 15,6% для левофлоксацину та 38,9% для метронідазолу. При цьому рівень резистентності був вищим у країнах Центральної, Західної та Південної Європи порівняно з країнами Північної Європи.
Цікаво, що була визначена достовірна асоціація між антибіотикорезистентністю до кларитроміцину та застосуванням макролідів у популяції (p=0,0003) та між антибіотикорезистентністю до левофлоксацину та застосуванням фторхінолонів (p=0,0002) та фторхінолонів другого покоління (p=0,0).
Висновок
Результати цього обсерваційного мультицентрового європейського дослідження підтвердили позитивну кореляцію між застосуванням макролідів і фторхінолонів в популяції та розвитку антибіотикорезистентності H. pylori в європейських країнах. Ці дані свідчать, що ерадикаційну терапію H. pylori із застосуванням кларитроміцину та левофлоксацину не слід розпочинати без визначення чутливості до антибіотика.
Нагадуємо, що 20–21 жовтня 2021 р. в рамках проєкту «Простір доказової алергології» в цифровому форматі відбулася ІІ Науково-практична конференція «Комплексний підхід до лікування алергічних захворювань. Постковідний синдром», в рамках якого Людмила Осипова представила доповідь «Харчова непереносимість. Сучасні можливості діагностики».
Список використаної літератури:
- Malfertheiner P., Megraud F., O’Morain C.A. et al. (2017) Management of Helicobacter pylori infection-the Maastricht V/Florence consensus report. Gut; 66: 6–30.
- Glupczynski Y., Mégraud F., Lopez-Brea M. et al. (2001) European multicentre survey of in vitro antimicrobial resistance in Helicobacter pylori. Eur. J. Clin. Microbiol. Infect. Dis.; 20: 820–3.
- Megraud F., Coenen S., Versporten A. et al. (2013) Helicobacter pylori resistance to antibiotics in Europe and its relationship to antibiotic consumption. Gut; 62: 34–42.
- Megraud F., Bruyndonckx R., Coenen S. et al. (2021) Helicobacter pylori resistance to antibiotics in Europe in 2018 and its relationship to antibiotic consumption in the community. Gut; 70: 1815–1822.
Анна Хиць
Редакція журналу «Український медичний часопис»