ІМТ та частота переломів в осіб похилого віку: визначено новий фактор ризику

Переломи хребта та стегнової кістки визначаються як найбільш поширені переломи в осіб старшої вікової групи. Статистичні дані свідчать, що, незважаючи на успіхи сучасної медицини та новітні методи лікування остеопорозу, частота їх продовжує зростати в багатьох країнах світу [1]. У дослідженні B. Gullberg та співавторів (1997) повідомлялося, що частота переломів стегнової кістки у світі, за оцінками, в майбутньому буде тільки підвищуватися, з 2,6 млн у 2025 р. до 4,5 млн у 2050 р., особливо відзначатиметься зростання частоти переломів у країнах Азії [2].

Переломи хребта та стегнової кістки значно впливають на щоденну активність та призводять до зниження якості життя хворих. Окрім того, загальновідомо, що існує значна асоціація між переломами стегнової кістки та смертністю пацієнтів [3]. Враховуючи ці дані, актуальність питання пошуку факторів ризику переломів є вкрай важливою, щоб запобігти їх розвитку у майбутньому.

Результати попередніх досліджень повідомляли, що ключовими факторами ризику переломів в старечому віці є вік, стать, анамнез переломів та низька мінеральна щільність кісткової тканини (МЩКТ). Серед осіб похилого віку також значно поширена така проблема, як остеопороз — системне захворювання скелета, яке характеризується зниженням кісткової маси в одиниці об’єму та порушенням мікроархітектури кісткової тканини, що призводить до підвищення крихкості кісток та високого ризику їх переломів. Інструмент FRAX розроблений Всесвітньою організацією охорони здоров’я для оцінки ризику переломів у людей. Він ґрунтується на індивідуальній для кожної особи моделі, що включає клінічні фактори ризику (вік, стать, куріння та вживання алкоголю) та МЩКТ у шийці стегна.

Індекс маси тіла (ІМТ) також є відомим фактором ризику переломів хребта та стегнової кістки, однак результати попередніх досліджень є спірними, оскільки одні дані вказують про те, що ІМТ має підтверджену асоціацію з переломами, тоді як інші — заперечують їх. Проведено дослідження, в якому шукали відповіді на наступні питання:

яка частота переломів хребта і стегна серед осіб похилого віку, які живуть у префектурі Фукуока, Японія;
чи існує асоціація між ІМТ та ризиком переломів і чи є різниця між чоловіками та жінками [4].

Методи

Для дослідження вченими були використані дані з головної бази даних Асоціації медичної допомоги префектури Фукуока (Fukuoka Prefecture Wide-Area Association of Latter-stage Elderly Healthcare), у період з 1 квітня 2010 до 31 березня 2018 р. У дослідження були включені дані пацієнтів віком >75 років (для осіб з інвалідністю 65–74 роки), які пройшли медичне обстеження в 2010 р. і проживали в префектурі Фукуока. Всього було включено 24 691 учасників, середній вік становив 79,4±4,3 року, з яких 10 853 становили чоловіки та 13 838 жінки, середня тривалість спостереження становила 6,9±1,6 року.

Результати оцінювали за частотою переломів хребта та шийки стегна залежно від категорії ІМТ (недостатня маса тіла: <18,5 кг/м², нормальна маса тіла: 18,5–24,9 кг/м², надмірна маса тіла та ожиріння: ≥25,0 кг/м²) із застосуванням кривої Каплана — Мейєра, стратифікація ризику залежно від статі визначалася за допомогою регресійного аналізу пропорційних ризиків Кокса.

Результати

Частота переломів хребта та шийки стегна становила 16,8 та 6,5% відповідно. Кумулятивна частота переломів хребта і шийки стегна на момент останнього спостереження (8 років) у кожній з категорій ІМТ (недостатня маса тіла/нормальна маса тіла/надмірна маса тіла та ожиріння), оцінена за кривою Каплана — Мейєра, становила 14,7/10,4/ 9,0% у чоловіків та 24,9/23,0/21,9% у жінок та 6,3/2,9/2,4% у чоловіків та 14,1/9,0/8,1% у жінок відповідно. При цьому частота обох типів переломів були значно вищою у групі пацієнтів з недостатньою масою тіла незалежно від статі.

Мультифакторні моделі, побудовані шляхом регресійного аналізу пропорційних ризиків Кокса, продемонстрували, що недостатня маса тіла є важливим фактором переломів хребта у чоловіків, тоді як для переломів стегна — для обох статей.

Висновок

Недостатня маса тіла визначається як ключовий фактор переломів кісток серед осіб похилого віку.

Нагадуємо, що 22–23 жовтня 2021 р. у цифровому форматі відбулася конференція «Метаболічний синдром: наслідки та прогнози».

Список використаної літератури:

Cummings S.R., Kelsey J.L., Nevitt M.C. et al. (1985) Epidemiology of osteoporosis and osteoporotic fractures. Epidemiol. Rev.; 7: 178–208.
Gullberg B., Johnell O., Kanis J.A. (1997) World-wide projections for hip fracture. Osteoporos Int.; 7: 407–13.
Schousboe J.T. (2016) Epidemiology of vertebral fractures. J. Clin. Densitom.; 19: 8–22.
Shiomoto K., Babazono A., Harano Y. et al. (2021) Effect of body mass index on vertebral and hip fractures in older people and differences according to sex: a retrospective Japanese cohort study. BMJ Open.; 11(11): e049157. doi: 10.1136/bmjopen-2021-049157.

Анна Хиць
Редакція журналу «Український медичний часопис»