Д-димер: прогностична цінність при COVID-19

25 жовтня 2021 о 12:15
1601

Актуальність

Актуальність виявлення ознак тромбоемболізму шляхом проведення комп’ютерної ангіографії (АГКТ) у пацієнтів з гострими респіраторними інфекційними захворюваннями зумовлена високим ризиком смерті внаслідок тромбоемболії легеневих артерій (ТЕЛА). Однак обмеженість ресурсів лікувальних закладів, побічні ефекти від експозиції опромінювання та висока вартість візуалізучого дослідження спричинили пошук біомаркерів підвищеного ризику тромбоемболізму. Аби знизити ризик смерті від ТЕЛА, узагальненими клінічними настановами тест на Д-димер рекомендовано проводити всім госпіталізованим пацієнтам з помірним та ускладненим перебігом SARS-CoV-2. Діагностична цінність продукту деградації нерозчинного фібрину Д-димеру зумовлена виявленням групи ризику щодо тромбоутворення у пацієнтів, які не входять до групи ризику з тромбоемболізму. Зниження менше порогових (0,05 мкг/мл) сироваткових показників Д-димеру має високе негативне прогностичне значення у пацієнтів з ризиком виникнення венозного тромбоемболізму [1]. При цьому підвищення рівня Д-димеру не має позитивного прогностичного значення, оскільки може підвищуватися внаслідок багатьох чинників. Зокрема, показник Д-димеру перевищує порогове значення у разі інфаркту, застосування фібринолітичної терапії, інфекційних ускладнень, у вагітних та осіб віком ≥ 60 років. Основну проблему становить відсутність стандартизації тесту, пов’язана з біологічними особливостями Д-димеру. Гетерогенна чутливість та специфічність тест-систем від різних виробників спричинили суперечливість щодо беззаперечної користі від виконання тесту на Д-димер. Група дослідників з Університету Південної Каліфорнії провела дослідження діагностичної цінності різних порогових показників Д-димеру з метою виключення ризику щодо розвитку ТЕЛА у госпіталізованих з приводу COVID-19 пацієнтів [2]. Результати опубліковані в журналі Американської медичної асоціації (JAMA, Open Network).

Методи

Для виявлення специфічності порівнювали показники Д-димеру з результатами візуалізуючого дослідження, отриманих шляхом проведення АГКТ у госпіталізованих пацієнтів з COVID-19.

Результати

У ретроспективне рандомізоване дослідження включено 1554 пацієнти з медіаною віку 58,2±16,1 року, переважно чоловіків (51,4%), госпіталізованих з приводу помірного та ускладненого перебігу SARS-CoV-2. Інтенсивної паліативної та респіраторної підтримки потребували 41,1% пацієнтів. У 287 пацієнтів виникли клінічні ознаки ТЕЛА. Однак результати підтвердження АГКТ отримано лише у 37 пацієнтів (12,9%). Показники Д-димеру ≥0,5 мг/мл виявлено у 92,3% пацієнтів, у тому числі у всіх пацієнтів з підтвердженою ТЕЛА. Середній показник Д-димеру у пацієнтів без ТЕЛА становив 1 мкг/мл (діапазон 0,6–1,8 мг/мл) та 6,1 мкг/мл (діапазон 2–19,4 мг/мл) у пацієнтів з ТЕЛА. Діапазон показника Д-димеру у пацієнтів без ТЕЛА становив 0,2–128 мкг/мл. Діапазон показників Д-димеру у пацієнтів з ТЕЛА знаходився в межах 0,5–10 000 мкг/мл. При цьому у пацієнтів без ТЕЛА виявлено статистично значуще зниження середнього показника Д-димеру порівняно з пацієнтами з ТЕЛА (р<0,001). Специфічність та чутливість показників Д-димеру у госпіталізованих пацієнтів з COVID-19 представлено на рисунку.

Рисунок. Порівняння частоти ТЕЛА та показників Д-димеру у пацієнтів з COVID-19

Пояснення до рисунка. Концентрація Д-димеру 0,05 мкг/мл асоційована зі 100% чутливістю та 8,8% специфічністю, що свідчить на користь позитивного прогностичного значення (13,9%) та негативного коефіцієнта ймовірності (<1). Поріг, скоригований за віком, виявися більш специфічним (22,8%) при збереженні високої чутливості (94,6%). На рисунку показані ділянки під кривою, які статистично не відрізнялися від порогового значення 0,5 мкг/мл (відповідно 0,81 проти 0,8; р=0,67).

Висновки

Таким чином, на підставі отриманих результатів дослідники дійшли висновку, що показник Д-димеру у пацієнтів з COVID-19 виявися високочутливим (100%), але надав низьку специфічність (22%). Рутинне виявлення показника Д-димеру у всіх пацієнтів з COVID-19 має обмежену клінічну користь.

Список використаної літератури

  • 1. Konstantinides S.V., Barco S., Lankeit M. et al. (2016) Management of pulmonary embolism: an update. J. Am. Coll. Cardiol., 67(8): 976–990. doi:10.1016/j.jacc.2015.11.061.
  • 2. Logothetis C.N., Weppelmann T.A., Jordan A. et al. (2021) D-Dimer Testing for the Exclusion of Pulmonary Embolism Among Hospitalized Patients With COVID-19. JAMA Network Open, 4 (10): e2128802. doi:10.1001/jamanetworkopen.