Як ефективно лікувати мігрень?

Актуальність мігрені зумовлена поширеністю в популяції та значущим погіршенням якості життя внаслідок нападів інтенсивного головного болю та вегетативної дисфункції. На рисунку представлено соціальні наслідки мігрені залежно від статі та віку.
Згідно з даними Global Burden of Disease за 2000 р. (GBD 2000) мігрень входить до 20 станів, які викликають соціальну дезадаптацію, та посідає 9-те місце серед чинників коморбідності у жінок, особливо серцево-судинної [1]. Проблематику мігрені зумовлюють труднощі розуміння складного багатофакторного генезу мігрені та, як наслідок, нераціональне лікування. У результаті поліпрагмазії знижується прихильність пацієнта до лікування, підвищується частота виникнення численних побічних ефектів та значуще знижується якість життя [2]. Вказане спричинило пошук таргетних препаратів з високим профілем безпеки. Попередні дослідження підтвердили терапевтичні можливості триптанів (5-HT₁F), похідного дефенілметану, та антагоністів рецепторів, пов’язаних з геном кальцитоніну (CGRP). Однак, як і раніше, залишаються нез’ясованими питання безпеки застосування препаратів цих груп. Аби полегшити розуміння алгоритму вибору препаратів з антимігренозною дією, група дослідників з університету провела систематичний огляд та мережевий метааналіз [3]. Основною метою дослідження стало визначення переваг застосування різних груп препаратів у пацієнтів з гострими нападами мігрені. Результати опубліковані в журналі Американської медичної асоціації (JAMA Open Network).

Малюнок. Втрата працездатності внаслідок мігрені і залежність від віку та статі

Методи та результати

До огляду включено 64 рандомізованих дослідження з подвійним засліпленням. Аби дослідити ефективність та безпеку лікування гострих нападів мігрені, аналізували дані 46 442 пацієнтів, переважно жінок (74–87%), віком 36–43 роки. У цьому дослідженні вивчали терапевтичну ефективність поширених препаратів з групи триптанів (суматриптан, золмітриптан, наратриптан, ризатриптан, альмотриптан, елитриптан, фроватриптан), похідного дефенілметану (ласмідитан) та антагоністів CGRP (римегепан, уброгепан). Клінічний ефект оцінювали за шкалою визначення динаміки інтенсивності головного болю впродовж 2 год за умови режиму монотерапії з послідовним порівнянням отриманих результатів. Додатково досліджували переносимість препаратів. Аналіз отриманих результатів наведено нижче.

Дослідники дійшли висновку, що більшість триптанів ефективніше полегшують головний біль порівняно з похідним дефенілметану (відповідно відношення ризиків (OR)=1,72, 95% довірчий інтервал (ДІ) 1,06–2,8 та OR=3,4, 95% ДІ 2,12–5,44) та антагоністами CGRP (OR=1,54, 95% ДІ 1–2,37 для урбогепану та OR=3,05, 95% ДІ 2,02–4,6 для римегепану). Однією з переваг триптанів виявилася їх швидка дія. Зокрема, швидкість отримання клінічного ефекту від застосування триптанів виявилася в 1,5 раза більшою порівняно із застосуванням антагоністів CGRP (OR=1,46, 95% ДІ 1,09–1,96 для урогепану) та майже в 3 рази вищою проти застосування похідного дефенілметану (OR=3,31, 95% ДІ 2,45–4,55 для ласмідитану). Разом з тим дослідники не виявили статистично значущих відмінностей терапевтичної ефективності між похідним дефенілметану та антагоністами CGRP при гострому нападі мігрені. Найнижча частота побічних ефектів відмічена у препаратів з групи антагоністів CGRP. Результати дослідження профілю безпеки триптанів свідчать про підвищений ризик розвитку серцево-судинних побічних ефектів. Однак найвища частота побічних ефектів зафіксована для похідного дефенілметану.

Висновки

Таким чином, дослідники дійшли висновку, що, незважаючи на відмінності, антимігренозні препарати, рекомендовані узагальненими клінічними настановами, доведено зумовлюють полегшення головного болю впродовж 2 год. Найкращим профіль безпеки виявився у препаратів з групи антагоністів CGRP.

Список використаної літератури:

1. Global Burden of Disease (2000) Migraine — Level 4 cause. http://www.healthdata.org/results/gbd_summaries/2019/migraine-level-4-cause.
2. Headache Classification Committee of the International Headache Society (IHS). (2018) The International Classification of Headache Disorders, 3rd edition. Cephalalgia, 38(1): 1–211. doi:10.1177/0333102417738202.
3. Yang C.P., Liang C.S., Chang C.M. et al. (2021) Comparison of New Pharmacologic Agents With Triptans for Treatment of Migraine. A Systematic Review and Meta-analysis. JAMA Netw Open, 4 (10): e2128544. doi:10.1001/jamanetworkopen.2021.28544.