Діабетична стопа. Ефективність імуномодуляторів

Синдром діабетичної стопи (СДС) належить до провідних чинників ампутації кінцівок у пацієнтів з цукровим діабетом (ЦД), який підвищує рівень інвалідизації пацієнтів та призводить до негативних соціальних наслідків, пов’язаних зі значним погіршенням якості життя [2]. Передумови виникнення деструкції м’яких тканин стопи виникають у разі комбінації порушення периферичної нервової системи (нейропатія), розладу магістрального кровотоку в артеріях нижніх кінцівок (ішемія) та приєднання інфекційного ускладнення (інфекція). Детальне вивчення патогенезу СДС в контексті сучасних досліджень свідчить про порушення функції імунної системи. Сучасними передумовами персистенції та інвазії патогенних мікроорганізмів з послідовним виникненням інфекційного процесу є порушення різних етапів імунної відповіді організму, яке приводить до порушення імунного балансу. Зважаючи на чинні клінічні рекомендації, підхід до лікування СДС полягає у виконанні дебридменту, розвантаженні стопи, застосуванні антимікробного лікування та зволоженні шкіри стопи. Однак подолання терапевтичної резистентності СДС на практиці залежить від причин, часто відмінних, серед яких особливе значення мають клінічні характеристики пацієнта та численних факторів ризику — локалізація, тяжкість та тривалість виразки, контроль гіперглікемії, стан судин та ниркової функції, прихильність пацієнта до лікування, куріння. Враховуючи поширеність ЦД, вказане спричинило пошук нових препаратів з високим профілем безпеки для застосування в амбулаторних умовах. Наразі клінічну цікавість викликають препарати, які завдяки інноваційній фармакодинаміці впливають на відновлення балансу прозапальних та прорегенеративних макрофагів.

Результати попередніх досліджень у пацієнтів з хронічними ранами засвідчили ефективність місцевої форми препарату ON101з вмістом високоактивного екстракту щитолистника азійського (S1) та плектрантусу ароматного (PA-F4) завдяки пришвидшенню регенеративних процесів у пацієнтів з виразками шкіри. Клінічна відповідь від застосування ON101 у пацієнтів з СДС зумовлена пригніченням опосередкованого NLRP3 запального шляху, підвищенням вироблення протизапальних інтерлейкінів (IL)-1β, IL-6 та IL-13, активізацією проліферації фібробластів та підвищенням синтез колагену [1,4]. У поточному дослідженні група дослідників з Меморіальної лікарні Університету Чанг Гуна, о. Тайвань дослідила ефективність та безпеку застосування препарату з імуномодулюючою дією у пацієнтів із СДС [3]. Результати опубліковані в журналі Американської медичної асоціації (JAMA, Open Network Open).

Результати

У дослідження включено 236 пацієнтів віком 57 років, переважно чоловіків (74,2%) з середнім рівнем глікозильованого гемоглобіну 8,1%, клінічними ознаками діабетичної стопи з поверхневим та глибоким ураженням І–ІІ ступеня за шкалою Вагнера — Мергітт, з площею ураження шкіри ˂5 см². Тривалість ЦД ≥10 років відмічена у 61% пацієнтів. Після рандомізації пацієнтів було поділено на дві групи. Додатково до основного лікування інтервенційна група 16 тиж застосовувала місцево препарат ON101 (51,7%), друга група застосовувала сорбційну пов’язку (48,3%). Первинною кінцевою точкою дослідження обрано частоту повної клінічної відповіді на лікування в обох групах, яку визначили як повну стійку епітелізацію вади щонайменше впродовж 2 відвідувань лікаря. Вторинними кінцевими точками визначили повне загоєння виразки, зміну площі шкірної вади, відсоток пацієнтів з частковою клінічною відповіддю, частоту інфекційного ускладнення СДС.

Через 16 тиж повну клінічну відповідь отримано у 60,7% пацієнтів з інтервенційної групи та у 35,1% пацієнтів контрольної (відношення ризиків (OR) = 2,84; 95% довірчий інтервал (ДІ), 1,66–4,84; р˂0,001).
Частота передчасного виключення з дослідження була нижчою в інтервенційній групі порівняно з контрольною та становила відповідно 13,1 та 18,4%.
Результати аналізу підгруп засвідчили про вищі шанси отримати клінічну відповідь у пацієнтів з рівнем HbA₁_c≥9% (OR=3,14; 95% ДІ 1,04–9,5, р=0,04), у пацієнтів з хронічною виразкою ˂6 міс (OR=3,99; 95% ДІ 1,09–14,63; р=0,04) та у пацієнтів з площею виразки ˃5 см² (OR=4,09; 95% ДІ 1,42–11,8; р=0,009).
Частота часткової клінічної відповіді виявилася на 10% вищою в інтервенційній групі порівняно з контрольною (р=0,02).
Вища частота побічних ефектів відмічена в інтервенційній групі порівняно з контрольною (відповідно 5,7 та 4,4%).
Частота серйозних побічних ефектів від лікування виявилася вищою в контрольній групі (0,9%).

Висновки

Таким чином, на думку дослідників, застосування імуномодулюючого препарату ON101 продемонструвало переваги над ефективністю сорбційної пов’язки. Завдяки високому профілю безпеки інноваційний препарат можна рекомендувати для широкого застосування у пацієнтів із синдромом діабетичної стопи в амбулаторних умовах.

Список використаної літератури

Bylka W., Znajdek-Awiżeń P., Studzińska-Sroka E. et al. (2014) Centella asiaticain dermatology: an overview. Res., 28 (8): 1117–1124. doi:10.1002/ptr.5110.
Edmonds M. (2018) A renaissance in diabetic foot care: new evidence-based treatments. Lancet Diabetes Endocrinol., 6 (11): 837–838. doi:1016/S2213-8587 (18)30262-6.
Huang Y.Y, Lin C.W., Cheng N.C. et al. (2021) Effect of a Novel Macrophage-Regulating Drug on Wound Healing in Patients With Diabetic Foot Ulcers A Randomized Clinical Trial.
Sawatdee S., Choochuay K., Chanthorn W. et al. (2016) Evaluation of the topical spray containing Centella asiaticaextract and its efficacy on excision wounds in rats. Acta Pharm., 66 (2): 233–244. doi:1515/acph-2016-0018.

Ю.В. Жарікова
Редакція журналу «Український медичний часопис»