Цервікальна інтраепітеліальна неоплазія у вагітних: ризик прогресування в рак шийки матки

Актуальність

Цервікальна інтраепітеліальна неоплазія (Cervical Intraepithelial Neoplasia — CIN) — передраковий стан, при якому на поверхневій оболонці шийки матки утворюються аномальні розростання клітин. При відсутності лікування дисплазія від легкого ступеня (CIN I) може прогресувати до помірної (CIN II) та тяжкої дисплазії (CIN III), яка являє собою початкову форму раку. Дані літератури свідчать, що розвиток CIN асоційований з інфікуванням вірусом папіломи людини (ВПЛ), який є найпоширенішою інфекцією, що передається статевим шляхом, у жінок. Близько 75% жінок протягом життя інфікуються ВПЛ. Так, ВПЛ є причиною близько 90% випадків раку шийки матки, 70% орофарингеального раку та інших новоутворень тазових органів [1]. Хоча більшість штамів вірусу ВПЛ має безсимптомний перебіг, типи 6 та 11 є причиною близько 90% генітальних папілом. Типи 16, 18, 31, 33, 45, 52 та 58 вважаються онкогенними типами високого ризику та є причиною 44 тис. випадків новоутворень у США щороку.

У період вагітності приблизно у 2–7 із 100 жінок можуть відмічати аномальні цитологічні дані шийки матки, які не відповідають віку, і близько 1,3–2,7% вагітних будуть уражені CIN різного ступеня [2]. І хоча загальна частота інвазивного раку шийки матки серед вагітних з підтвердженим біопсією діагнозом CIN є досить низькою, рак шийки матки є найпоширенішим гінекологічним видом онкопатології, діагностованим у період вагітності, приблизна частота якого становить 1,5–12 випадків кожні 100 тис. вагітностей [3].

Протягом багатьох років протоколи менеджменту вагітних з підтвердженим CIN пройшли шлях від агресивної терапії до більш консервативного підходу лікування та спостереження. На сучасному етапі ключовою метою лікування CIN у період вагітності є виключення інвазивного раку шийки матки шляхом комплексного діагностичного тестування з подальшим лікуванням в післяпологовий період [4]. Ці рекомендації ґрунтуються на консенсусі про те, що ризик прогресування CIN під час та після вагітності є неоднозначним. Враховуючи ці дані, проведено метааналіз, метою якого було визначення оцінки прогресування CIN високого ступеня в рак шийки матки [5].

Методи та результати

Проведено метааналіз даних, які були відібрані з трьох баз даних (PubMed, Web of Science та Embase). Критерії включення: дослідження з підтвердженим CIN високого ступеня у період вагітності. Відбір даних проводили з моменту створення бази даних включно до 15 жовтня 2020 р. Основними методами оцінки результатів були ступінь регресії, прогресування і стійкість гістологічно підтверджених і нелікованих випадків CIN високого ступеня у період вагітності.

Загалом до метааналізу були включені дані 10 досліджень. Ступінь регресії, стійкості і прогресування CIN високого ступеня у період вагітності становив 40% (95% довірчий інтервал (ДІ) 35–45), 59% (95% ДІ 54–64) і 1% (95% ДІ 0–2) відповідно. Результати досліджень характеризувалися помірним ступенем гетерогенності. Результати метааналізу виявили, що сукупні показники регресу і стійкості у період вагітності становили 59% (95% ДІ 54–65) і 40% (95% ДІ 35–45) для CIN2 і 29% (95% ДІ 25–33) і 70% (95% ДІ 65–73) для CIN3 відповідно.

Висновок

Результати дослідження продемонстрували, що у період вагітності більшість гістологічно підтверджених CIN високого ступеня мають стабільний перебіг або регресують до нижчих ступенів CIN або показників, відповідних нормі. Проте варто відзначити, що невеликий відсоток CIN високого ступеня у період вагітності може прогресувати до раку шийки матки.

Нагадуємо, що нещодавно ESGO/ESTRO/ESP опублікували оновлений гайдлайн 2021 р. щодо менеджменту пацієнтів з раком ендометрія.

Список використаної літератури:

1. Centers for Disease Control and Prevention (2020) Cancers associated with human papillomavirus, United States — 2012–2016. August, Accessed September 23, 2019.
2. Insinga R.P., Glass A.G., Rush B.B. (2004) Diagnoses and outcomes in cervical cancer screening: a population-based study. Am. J. Obstet. Gynecol.; 191: 105–13. doi:10.1016/j.ajog.2004.01.043.
3. Fader A.N., Alward E.K., Niederhauser A. et al. (2010) Cervical dysplasia in pregnancy: a multi-institutional evaluation. Am. J. Obstet. Gynecol.; 203: 113.e1–113.e6.
4. Perrone A.M., Bovicelli A., D’Andrilli G. et al. (2019) Cervical cancer in pregnancy: analysis of the literature and innovative approaches. J. Cell. Physiol.; 234: 14975–90.
5. Chen С., Xu Y., Huang W. et al. (2021) Natural history of histologically confirmed high-grade cervical intraepithelial neoplasia during pregnancy: meta-analysis. BMJ Open; 11: e048055. doi: 10.1136/bmjopen-2020-048055.

Анна Хиць
Редакція журналу «Український медичний часопис»