Виразковий коліт: клінічна ефективність інгібіторів тирозинкінази

16 серпня 2021 о 11:53
1015

Актуальність

Виразковий коліт (ВК) — хронічне рецидивуюче запальне захворювання товстого кишечнику, яке характеризується запаленням слизової оболонки товстої кишки, що у тяжчих випадках призводить до утворення виразок [1]. Статистичні дані свідчать, що поширеність ВК згідно з різними джерелами становить 27–230 випадків на 100 тис. населення. Ключовою метою лікування ВК є контроль запалення, зменшення вираженості симптомів і підтримка ремісії захворювання, а також поліпшення якості життя пацієнтів. Незважаючи на успіхи сучасної медицини, значна частина хворих на ВК не можуть досягти або підтримувати клінічну ремісію ВК.

На сучасному етапі оцінюється ефективність при лікуванні ВК та хвороби Крона нового препарату з класу інгібіторів тирозинкінази (JAK) — упатицинібу — селективного та зворотного інгібітора JAK з вищою селективністю до JAK1 порівняно з JAK2, JAK3. Так, результати 2b фази дослідження U-ACHIEVE продемонстрували, що клінічна ремісія ВК на фоні терапії упатицинібом досягнута після 8 тиж лікування (1 раз на добу) [2]. Побічні реакції на фоні терапії упатицинібом відповідали тим, що виявлені в інших клінічних дослідженнях із застосуванням інгібіторів JAK при лікуванні запальних захворювань кишечнику та ревматоїдного артриту.

На сьогодні однією з основних проблем при пошуку нових альтернативних варіантів лікування ВК є визначення клінічних симптомів захворювання, що є важливим для оцінки тяжкості захворювання та відповіді на терапію. Поточні клінічні рекомендації при оцінці тяжкості ВК рекомендують використовувати індекс Мейо (шкала оцінки стану слизової оболонки за Schroeder), що включає оцінку частоти стулу, ректальної кровотечі та результатів ендоскопічного дослідження. Однак ця оцінка не включає тяжкість абдомінального больового синдрому та імперативний позив до дефекації, хоча про ці симптоми повідомляють більше 50% пацієнтів з ВК, що робить їх значущими клінічними симптомами, які необхідно враховувати при оцінці тяжкості ВК та оцінювати доцільність призначення терапії. Проведено дослідження, метою якого була оцінка ефективності терапії упатицинібом у 2b фазі дослідження U-ACHIEVE, що базувалася на зменшенні вираженості клінічних симптомів ВК [3].

Методи

У 2b фазу дослідження U-ACHIEVE включені дорослі пацієнти віком 18–75 років із помірним/тяжким ВК, які були рандомізовані на дві групи. Перша група отримувала упатициніб (7,5; 15; 30 або 45 мг 1 раз на добу), друга група — плацебо. Імперативні позиви до дефекації та абдомінальний біль оцінювалися на початковому етапі та на 2-й, 4-й, 6-й та 8-й тиждень дослідження. На 8-й тиждень дослідження також оцінювали кореляцію між частотою дефекацій/абдомінальним болем і показником С-реактивного білка, фекального кальпротектину і показниками якості життя за опитувальниками Inflammatory Bowel Disease Questionnaire (IBDQ) і 36-Item Short Form Health Survey (SF-36).

Результати

Більша частина пацієнтів з групи упатицинібу (n=250) повідомляли про відсутність імперативних позивів порівняно з групою плацебо, при цьому зменшення вираженості симптомів ВК відзначалося вже на 2-й тиждень дослідження. На 8-й тиждень дослідження пацієнти, які отримували терапію упатицинібом у дозі 45 мг 1 раз на добу, відмічено найбільше зменшення вираженості симптомів ВК порівняно з групою плацебо, при цьому 46% з них повідомляли про відсутність імперативних позивів до дефекації (проти 9% пацієнтів з групи плацебо; p ≤ 0,001) і 38% пацієнтів повідомляли про відсутність абдомінального болю (проти 13% пацієнтів з групи плацебо р=0,015). Після 8 тиж терапії виявлена помірна кореляція між імперативними позивами до дефекації, абдомінальним болем і показниками якості життя за опитувальниками IBDQ та SF-36.

Висновок

Результати дослідження продемонстрували, що терапія упатицинібом є ефективною стратегією лікування ВК, зокрема зменшення вираженості симптомів абдомінального болю та імперативних позивів до дефекації. Ці симптоми також корелювати з показниками якості життя за опитувальниками IBDQ та SF-36.

Список використаної літератури:

  1. Ungaro R., Mehandru S., Allen P.B. et al. (2017) Ulcerative colitis. Lancet; 389: 1756–70.
  2. Sandborn W.J., Ghosh S., Panes J. et al. (2020) Efficacy of upadacitinib in a randomized trial of patients with active ulcerative colitis. Gastroenterology; 158: 2139–49.e14.
  3. Ghosh S., Gonzalez Y.S., Zhou W. et al. (2021) Upadacitinib Treatment Improves Symptoms of Bowel Urgency and Abdominal Pain, and Correlates With Quality of Life Improvements in Patients With Moderate to Severe Ulcerative Colitis, Journal of Crohn’s and Colitis. jjab099.

Анна Хиць
Редакція журналу «Український медичний часопис»