Коли приймати гіпотензивні препарати?

Попри численні гіпотензивні засоби, артеріальна гіпертензія (АГ) залишається актуальною клінічною проблемою, яка призводить до підвищення рівня серцево-судинної коморбідності та ризику смертності внаслідок серцево-судинних подій. Серед багатьох гіпотез в сучасних поглядах на патофізіологію АГ увагу приділяють хронічній активації середньострокових пресорних механізмів, особливо реактивації ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС). Накопичений досвід свідчить, що в нічний час та після пробудження значуще зростає ризик підвищення артеріального тиску (АТ) та виникнення несприятливих серцево-судинних подій, особливо інсульту, враховуючи, що пікова активність РААС відмічається в нічний час. Зважаючи на значне підвищення ризику смерті внаслідок серйозних серцево-судинних подій у пацієнтів з неконтрольованою АГ, досягнення та утримання цільового АТ вбачається профілактичним заходом щодо зниження рівня інвалідизації та смертності в популяції. Однак незважаючи на численні гіпотензивні засоби з різними механізмами дії, більшість пацієнтів з АГ не досягають цільового АТ. Низька прихильність до лікування пов’язана у тому числі з високою частотою побічних ефектів від застосування гіпотензивних препаратів та необхідністю прийому препарату в незручний для пацієнта ранковий час. Вказане спричинило хронологічне дослідження залежності клінічної відповіді від часу застосування гіпотензивного засобу. Отримані позитивні результати дослідження раміприлу, нітриндиприну, верапамілу [4]. Крім того, застосування блокаторів рецепторів альдостерону (БРА) або інгібіторів ангіотензинперетворювального ферменту (АПФ) окремо або у комбінації з блокаторами кальцієвих каналів та діуретиками у вечірній час зумовило стійке зниження АТ під час сну без втрати терапевтичного ефекту в денний час [2, 3]. Накопичений позитивний досвід спонукав дослідницьку групу на чолі з Рамоном Ґермідою (R. Hermida), Університет м. Віго, Іспанія, провести масштабне дослідження Hygia Chronotherapy Trial з метою перегляду та доповнення існуючих рекомендацій з лікування АГ [1]. Результати опубліковані в «Європейському журналі серця» (European Heart Journal).

Результати

У мультицентрове проспективне сліпе рандомізоване дослідження включено 22 047 пацієнтів віком 60,5±13,7 року, переважно чоловіків. Після виконання умов відбору всі пацієнти були поділені на дві групи за хронологічними принципом застосування гіпотензивних препаратів — інгібіторів АПФ (39%), блокаторів БРА (18%), подвійну терапію з діуретиками (43%), потрійну терапію (69%). Додатково 38% пацієнтів застосовували статини та 25,5% пацієнтів застосовували низькі дози ацетилсаліцилової кислоти (100 мг/добу). Режим для першої групи передбачав застосування гіпотензивних засобів вранці, тоді як друга група отримувала гіпотензивні препарати в вечірній час. За планом дослідження як мінімум раз на рік вимірювали АТ впродовж 48 год. Первинною точкою дослідження визначили серйозні серцево-судинні події — інфаркт міокарда, коронарну реваскуляризацію, декомпенсовану серцеву недостатність, інсульт, летальний кінець. Вторинними кінцевими точками обрали лабораторні показники — рівень сечової кислоти, гемоглобіну, швидкості клубочкової фільтрації, відношення альбуміну до креатиніну, дослідження ліпідограми. Аналіз отриманих результатів наведено нижче.

1. За середній час спостереження пацієнта, який становив 6,3 року, первинної точки дослідження досягли 1752 пацієнти.

2. Скориговане за віком, статтю, наявністю цукрового діабету 2-го типу, хронічної хвороби нирок, тютюнопаління, рівнем дисліпідемії відношення ризиків у пацієнтів з АГ свідчить про нижчий ризик виникнення серйозних серцево-судинних подій у пацієнтів з групи вечірнього прийому гіпотензивних засобів (відношення ризиків становило 0,55, 95% довірчий інтервал (ДІ) 0,5–0,61, р<0,001). На рисунку зображена крива виживаності Каплана — Мейєра, яка демонструє кількість пацієнтів, які залишалися живими в різний часовий інтервал з початку дослідження.

Рисунок. Крива виживаності при застосуванні синхронотерапії у пацієнтів з АГ

3. Ризик смерті внаслідок серцево-судинних подій в вечірній групі становив 0,44 (95% ДІ 0,34–0,56), ризик інфаркту міокарда — 0,66 (95% ДІ 0,52–0,84), ризик серцевої недостатності — 0,58 (95% ДІ 0,49–0,7, р<0,001), ризик геморагічного інсульту — 0,51 (95% ДІ 0,41–0,63, р<0,001).

Висновки

Таким чином, дослідники дійшли висновку, що рутинне застосування ≥1 гіпотензивного препарату перед сном є передумовою покращення контролю АТ та зниження частоти розвитку серйозних серцево-судинних подій у пацієнтів з АГ.

Список використаної літератури

1. Hermida R.C., Crespo J.J., Dominguez-sardina M. et al. (2020) Bedtime hypertension treatment improves cardiovascular risk reduction: the Hygia Chronotherapy Trial. European Heart Journal. doi.org/10.1093/eurheartj/ehz754.
2. Hermida R.C., Ayala D.E., Mojón A. et al. (2011) Decreasing sleep-time blood pressure determined by ambulatory monitoring reduces cardiovascular risk. J. Am. Col.l Cardiol., 58: 1165–1173. doi: 10.1016/j.jacc.2011.04.04.
3. Hermida R.C., Crespo J.J., Otero A. et al. (2018) Asleep blood pressure: significant prognostic marker of vascular risk and therapeutic target for prevention. Eur. Heart. J., 39: 4159–4171. doi: 10.1093/eurheartj/ehz754.
4. Nguyen B.N., Parker R.B., Noujedehi M. et al. (2000) Effects of COER-verapamil on circadian pattern of forearm vascular resistance and blood pressure. J. Clin. Pharmacol. (PMID: 11185670).