Актуальність
Біль у горлі є одним з поширених чинників застосування антибіотиків, рецепти на які у Швеції становлять 11% від всіх рецептурних препаратів. Відповідно до статистичних даних за 2013 р. кожному 29-му пацієнтові зі скаргою на біль у горлі встановлений діагноз гострого тонзилофарингіту. І хоча найпоширенішими інфекційними агентами гострого запалення ротоглотки залишаються віруси, у третини пацієнтів біль в горлі пов’язана з β-гемолітичним стрептококом групи А [6]. Тому з метою запобігання інфекційним ускладненням лікувальна стратегія 80% пацієнтів з гострим тонзилофарингітом передбачає застосування антибіотика [2]. Згідно з чинними клінічними рекомендаціями Європейського та/або Американського товариства з клінічної мікробіології та інфекційних захворювань для запобігання інфекційному ускладненню пацієнту з гострим тонзилофарингітом бактеріальної етіології рекомендовано застосування феноксиметилпеніциліну у дозі 0,1 г 3 р/добу впродовж 10 днів [3, 4]. Останнім часом поширення нераціонального застосування антибіотиків призвело до виникнення антибіотикорезистентності та, як наслідок, підвищення рівня інфекційної коморбідності та смертності внаслідок серйозних інфекційних ускладнень. Зростання частоти рефрактерних до антибіотикотерапії клінічних станів спричинило перегляд клініко-методологічного підходу до застосування антибактеріальної терапії у пацієнтів з гострим тонзилофарингітом [1]. Одним зі шляхів подолання резистентності до антибіотиків вбачається компроміс між клінічною ефективністю та тривалістю курсу антибіотикотерапії, який базується на уникненні повного механістичного розуміння застосування антибіотиків у пацієнтів з гострим тонзилофарингітом. Група дослідників з Відділення контролю за антибіотиками та інфекційними хворобами Центру громадського здоров’я, Швеція, на чолі з Гунілою Скоог Стехлгрен (Skoog Ståhlgren G.) порівняла ефективність та безпеку 5-денного та 10-денного застосування β-лактамів у пацієнтів з бактеріальним тонзилофарингітом [5]. Результати опубліковані у «Британському медичному журналі» (British Medical Journal).
Результати
У когортне рандомізоване дослідження включено 433 пацієнти з підтвердженим гострим тонзилофарингітом, викликаним β-гемолітичним стрептококом групи А. Усі пацієнти були поділені на 2 інтервенційні групи. 1-ша група отримувала феноксиметилпеніцилін у дозі 16 г/добу впродовж 5 днів. 2-гу групу пацієнтів лікували феноксиметилпеніциліном у дозі 30 г/добу впродовж 10 днів. Клінічну ефективність визначали через 5–7 днів після завершення курсу антибіотикотерапії. Вторинними кінцевими точками дослідження обрано негативні результати бакпосіву, частоту загострення тонзилофарингіту впродовж першого місяця, частоту побічних ефектів від застосування антибіотиків та частоту виникнення нового випадку гострого тонзилофарингіту впродовж 3 міс після початку дослідження. Аналіз отриманих результатів наведено нижче.
Клінічна відповідь за умови застосування антибіотика відповідно до актуальних настанов отримана у 89,6% пацієнтів з 1-ї групи та у 93,3% пацієнтів 2-ї групи (95% довірчий інтервал (ДІ) -9,7–2,2). Негативні результати бакпосіву зразків з носоглотки отримані у 80,4% пацієнтів з 1-ї групи та у 90,7% пацієнтів з 2-ї групи. Відмінностей у частоті загострення бактеріального тонзилофарингіту впродовж першого місяця не виявлено. Однак частота виникнення повторного гострого тонзилофарингіту впродовж 3 міс після початку дослідження виявилася вищою в групі 10-денного лікування порівняно з 5-денним застосуванням антибіотика та становила 6 та 13 пацієнтів. відповідно. Розбіжність в частоті побічних ефектів між двома групами виявилася статистично значущою. Побічні ефекти від застосування антибіотиків (діарея, вульвовагінальні розлади, нудота) відмічали у 4 пацієнтів з групи 10-денного лікування, тоді як в групі 5-денного лікування побічні ефекти були відсутні. Крім того, дослідниками відзначено менший час для зменшення вираженості симптомів в групі 5-денного лікування порівняно з групою 10-денного лікування.
На рисунку продемонстровано час до повної ерадикації стрептококу за умови лікування антибіотиком впродовж 5 та 10 днів.
Висновки
Таким чином, застосування нижчих доз β-лактамів впродовж 5 днів у пацієнтів з бактеріальним тонзилофарингітом зумовило позитивний клінічний ефект та виявилося більш безпечним порівняно з 10-денним курсом антибіотикотерапії. Дослідники дійшли висновку щодо доцільності впровадження нових рекомендацій з тривалості курсу антибіотикотерапії у пацієнтів з гострим тонзилофарингітом бактеріальної етіології.
Список використаної літератури
- 1. Altamimi S., Khalil A., Khalaiwi K.A. et al. (2012) Short-term late-generation antibiotics versus longer term penicillin for acute streptococcal pharyngitis in children. Cochrane Database Sys.t Rev., (8): CD004872. doi:10.1002/14651858.
- 2. NICE guideline developing group. Sore throat (acute): antimicrobial prescribing 2018. www.nice.org.uk/guidance/ng84.
- 3. Pelucchi C., Grigoryan L., Galeone C. et al. (2012) ESCMID Sore Throat Guideline Group. Guideline for the management of acute sore throat. Clin. Microbiol. Infect., 18 (Suppl. 1): 1–28. doi:10.1111/j.1469- 0691.2012.03766.x.
- 4. Shulman S.T., Bisno A.L., Clegg H.W. et al. (2012) Clinical practice guideline for the diagnosis and management of group A streptococcal pharyngitis: 2012 update by the Infectious Diseases Society of America. Clin. Infect. Dis., 55: 1279–82. doi:10.1093/cid/cis847.
- 5. Skoog Stahlgren G., Tyrstrup M., Edlund C. et al. (2019) Penicillin V four times daily for five days versus three times daily for 10 days in patients with pharyngotonsillitis caused by group A streptococci: randomised controlled, open label, non-inferiority study. BMJ, 367: l5337. dx.doi.org/10.1136/bmj.l5337.
- 6. Tyrstrup M., Beckman A., Mölstad S. et al. (2016) Reduction in antibiotic prescribing for respiratory tract infections in Swedish primary care: a retrospective study of electronic patient records. BMC Infect. Dis., 16: 709. doi:10.1186/s12879-016-2018-9.
