Зневоднення (дегідратація): причини виникнення, ознаки, профілактика

У нормі людина щодня втрачає воду. Це відбувається через піт, дихання, сечовипускання, дефекацію, сльози та слину (через спльовування). Зазвичай організм відновлює втрачену рідину, коли людина споживає воду та їжу.

Коли людина втрачає багато води та не відновлює її баланс, організм зневоднюється.

Виділяють три ступені зневоднення:

І ступінь: дефіцит 1–2 л; спрага, олігурія (зменшення кількості сечі при сечовиділенні);

ІІ ступінь: дефіцит 4–5 л; спрага, олігурія, сухість шкіри, слизових оболонок і язика, загальна слабкість;

ІІІ ступінь:дефіцит 7–8 л; затьмарення свідомості, зниження артеріального тиску (АТ) із підвищенням пульсового тиску, шок.

Ознаки легкої чи помірної дегідратації:

спрага;
сухість у роті;
невелика кількість сечі при сечовипусканні;
темно-жовтий колір сечі;
суха прохолодна шкіра;
головний біль;
судоми м’язів.

Ознаки сильної дегідратації:

сечовипускання менше 4 разів на день або відсутність сечі;
дуже суха шкіра;
відчуття запаморочення;
прискорене серцебиття;
прискорене дихання;
запалі очі;
сонливість, млявість, розгубленість та дратівливість;
короткочасна втрата свідомості.

Симптоми дегідратації у немовлят та маленьких дітей:

сухість у роті;
відсутність сліз при плачу;
сухі підгузки протягом 3 год;
запалі очі, щоки, м’яке тім’ячко (джерельце) на верхівці черепа;
сонливість, слабкість, в’ялість або дратівливість.

Стани, що призводять до дегідратації:

лихоманка;
діарея;
блювання;
надмірне потовиділення;
хвороба Аддісона;
часте сечовипускання (цукровий діабет, прийом сечогінних препаратів — діуретиків);
обмежене вживання води (внаслідок болю у горлі, захворювання внутрішніх органів тощо).

Сильне зневоднення є надзвичайною медичною ситуацією, і його потрібно негайно лікувати!

У групі ризику:

Немовлята та маленькі діти через виражену діарею і блювання, жар (температура тіла 38 °С та вище) втрачають найбільше води. Немовля не може сказати вам, що спрагле, або самостійно випити води.

Особи старшого віку часто не усвідомлюють, що у них виникла спрага. Це може відбуватися через те, що вони потребують сторонньої допомоги, щоб дістатися до води, або не можуть вживати достатню кількість рідини внаслідок захворювання.

Хворі на застуду або при болю у горлі можуть не захотіти вживати достатню кількість рідини та їжі.

Пацієнти з хронічними захворюваннями, як цукровий діабет 1-го чи 2-го типу. У них можуть бути часті сечовипускання, особливо коли хвороба неконтрольована.

Особи, які приймають діуретики (сечогінні препарати).

Фізично активні люди у спекотну та вологу погоду іноді не охолоджуються ефективно через те, що їх піт не випаровується. Це може призвести до теплового удару, підвищення температури тіла та необхідності поповнювати запаси води в організмі.

Як знизити ризик зневоднення?

Пити рідину, коли відчуваються симптоми зневоднення.
Якщо важко пити, через погане самопочуття, слід почати з маленьких ковтків, а потім поступово пити більше.
Давати дитині рідину з маленької ложечки, щоб їй було легше ковтати.
Протягом дня пити достатньо, аби сеча мала блідо-жовтий або прозорий колір.
Пити, коли є вищий ризик зневоднення. Наприклад, якщо у відмічаються блювання, рясне потовиділення або діарея.

При будь-який симптомах зневоднення, особливо якщо вони спричинені певними станами (діарея, отруєння, блювання тощо), слід звертатися до сімейного лікаря, який підкаже, як краще відновити організм.

Особи, які доглядають за старшими людьми або особами з інвалідністю, мають переконатися, що їхні підопічні п’ють достатню кількість рідини. Іноді підопічні можуть не контролювати те, скільки вони п’ють.