Ендопротезування суглобів та парапротезна інфекція: визначено найбільш оптимальну тривалість антибіотикотерапії

4 червня 2021 о 12:11
1905

Актуальність

Ендопротезування суглобів міцно зайняло своє місце в ряду ортопедичних втручань. Щорічно в світі виконується до 1,5 млн операцій з тотального ендопротезування [1]. За оцінками експертів, ця цифра збільшуватиметься з кожним роком та досягне до 2030 р. 3 млн операцій на рік, що пов’язано з технічним прогресом, розширенням показань до ендопротезування та збільшення тривалості життя популяції [2].

При прогресивному збільшенні кількості оперативних втручань неминуче зростає і кількість ускладнень, що розвиваються на різних етапах лікування, зокрема й інфекційних ускладнень. Останній факт пов’язаний також з появою антибіотикорезистентних штамів мікроорганізмів та зміною імунного статусу популяції. Статистичні дані свідчать, що 0,3–1% випадків первинного ендопротезування, і до 40% випадків ревізійного ендопротезування завершуються парапротезною інфекцією [3].

Лікування інфекційних ускладнень після ендопротезування повинно бути комплексним та включати як хірургічне втручання, так і антибактеріальну терапію, які будуть спрямовані на максимальне скорочення всіх фаз ранового процесу. Основною метою лікування є усунення інфекції та збереження імплантату (ендопротеза), який правильно без болю функціонує, що можливо досягти лише при виявленні інфекції на ранній стадії та призначенні відповідної терапії.

Сучасні рекомендації щодо тривалості антибіотикотерапії після ендопротезування суглобів в основному базуються на рекомендаціях експертів, а не на високоякісних доказах. Пацієнт з парапротезною інфекцією зазвичай отримує тривалі курси антибіотикотерапії, які можуть сягати до 6 міс при стафілококових інфекціях [4]. Однак результати нещодавніх досліджень продемонстрували, що менш тривалі курси антибіотикотерапії можуть бути більш ефективними та безпечними для більшості пацієнтів, а також пов’язаними з меншою тривалістю перебування пацієнтів в лікарні, частотою розвитку побічних ефектів та появою антибіотикорезистентних штамів [5]. Проведено дослідження, в якому оцінювали найбільш оптимальну тривалість антибіотикотерапії у пацієнтів, які перенесли ендопротезування суглобів та мали парапротезну інфекційну [6].

Методи

Проведено відкрите рандомізоване контрольоване дослідження DATIPO, в якому брали участь дорослі пацієнти (віком >18 років), які мали мікробіологічно підтверджену парапротезну інфекцію. У дослідженні порівнювалися два підходи до антибіотикотерапії: короткий курс (6 тиж) та тривалий курс (12 тиж). Первинною кінцевою точкою дослідження обрано персистування інфекції протягом 2 років після завершення курсу антибіотикотерапії.

Результати

Загалом у дослідження включено 410 пацієнтів з 28 медичних центрів Франції, які були рандомізовані на дві групи. У першу групу увійшли 205 пацієнтів, які отримали антибіотикотерапію протягом 6 тиж (короткий курс), друга група включала 205 пацієнтів, які отримали антибіотикотерапію протягом 12 тиж (тривалий курс). За час спостереження 20 пацієнтів померли, з 6 пацієнтами був втрачений контакт — ці пацієнти виключені з подальшого аналізу.

Персистуюча інфекція відзначалася у 35 з 193 (18,1%) пацієнтів з групи короткого курсу антибіотикотерапії і у 18 з 191 (9,4%) пацієнтів в групі тривалого курсу (різниця ризику 8,7 процентних пунктів; 95% довірчий інтервал 1,8–15,6).

Висновок

Результати дослідження продемонстрували, що у пацієнтів з мікробіологічно підтвердженою парапротезною інфекцією 6-тижневий курс антибіотикотерапії асоціювався з вищим ризиком розвитку персистуючої інфекції порівняно з 12-тижненим курсом антибіотикотерапії.

Нагадуємо, що нещодавно Американська діабетична асоціація (American Diabetes Association — ADA) випустила оновлену версію гайдлайну «Стандарти надання медичної допомоги при ЦД».

Список використаної літератури

  1. Shil’nikov V.A., Tikhilov R.M., Denisov A.O. (2008) Pain after total hip arthroplasty] Travmatologiya i ortopediya Rossii. Traumatology and Orthopedics of Russia; (2): 106–109.
  2. Lee K., Goodman S.B. (2008) Current state and future of joint replacements in the hip and knee. Expert Rev. Med. Devices; 5(3): 383–93. doi: 10.1586/17434440.5.3.383.
  3. Wang S. (2011) Antibiotic-impregnated cement temporary spacer for surgical treatment of osteomyelitis and nonunion of bone caused by intramedullary nailing. ZhongguoXiu Fu Chong JianWai Ke ZaZhi.; 25(8): 972–975.
  4. Osmon D.R., Berbari E.F., Berendt A.R. et al. (2013) Executive summary: diagnosis and management of prosthetic joint infection: clinical practice guidelines by the Infectious Diseases Society of America. Clin. Infect. Dis.; 56: 1–10.
  5. Bernard L., Dinh A., Ghout I, et al. (2015) Antibiotic treatment for 6 weeks versus 12 weeks in patients with pyogenic vertebral osteomyelitis: an open-label, non-inferiority, randomised, controlled trial. Lancet; 385: 875–882.
  6. Bernard L., Arvieux C., Brunschweiler B. et al. (2021) Antibiotic Therapy for 6 or 12 Weeks for Prosthetic Joint Infection. N. Engl. J. Med.; 384(21): 1991–2001. doi: 10.1056/NEJMoa2020198.

Анна Хиць,
редакція журналу «Український медичний часопис»