Актуальність
Фібриляція передсердь (ФП) — найпоширеніша стійка аритмія, що характеризується некоординованою електричною активністю передсердь із подальшим прогресуванням їх скорочувальної функції. Відомо, що ФП пов’язана з підвищеним ризиком захворюваності та смертності, ризик яких зростає при поєднанні ФП із серцевою недостатністю (СН). Результати попередніх досліджень демонстрували, що підтримка синусного ритму у певних груп пацієнтів з ФП та СН може бути пов’язана з нижчими ризиками захворюваності та смертності [1]. Однак стратегії контролю ритму є обмеженими своєю ефективністю та можуть бути асоційовані з розвитком побічних ефектів. Окрім того, обмеженням антиаритмічної терапії при ФП є той факт, що сьогодні наявна мала кількість досліджень, які б оцінювали ефективність та безпеку різних класів антиаритмічних препаратів [2]. Проведено дослідження, метою якого було оцінити ефективність та безпеку терапії антиаритмічними препаратами класів I та III у пацієнтів із персистуючою ФП та СН легкої та помірної тяжкості [3].
Методи та результати
Дане дослідження включено до ретроспективного аналізу RACE 3, попередні результати якого демонстрували рутинний та агресивний «upstream»-контроль серцевого ритму з використанням неантиаритмічних препаратів для профілактики хронічної форми миготливої аритмії, що дозволило на початковій стадії СН через 1 рік терапії збільшити на 12% кількість пацієнтів з синусним ритмом (за даними 7‑денного холтерівського моніторування) порівняно із традиційною терапією.
У новий аналіз включені пацієнти з персистуючою ФП та СН легкої/помірної тяжкості. У дослідженні оцінювалася ефективність терапії різними класами антиаритмічних препаратів (І та ІІІ клас). В якості первинної кінцевої точки дослідження обрано синусний ритм через 7 днів та 1 рік від початку терапії.
Загалом у дослідження включені дані 245 дорослих пацієнтів з персистуючою ФП та СН (середній вік 65±9 років, 79% (n=193) чоловічої статі, 29% (n=72) знижена фракція викиду лівого шлуночка). Медіана тривалості ФП становила 3 міс (2–6 міс), тоді як для СН — 2 міс (1–4 міс).
Після проведення кардіоверсії у 190 осіб (77,6%) наявні рецидиви ФП. Антиаритмічну терапію отримували 108 (56,8%) пацієнтів (19 (17,6%) — флекаїнід, 36 (33,3%) — соталол, 3 (2,8%) — дронедарон та 50 (46,3%) — аміодарон). У перший рік терапії у 73 (68,0%) із 108 осіб відмічали синусний ритм, у 44 (40,7%) не виявлено нових рецидивів ФП. Результати дослідження продемонстрували, що у групі терапії аміодароном підтримка синусного ритму була значно кращою (n=29/50 (58%)) порівняно з групою флекаїніду (n=6/19 (32%)) та соталолу/дронедарону (n=9/39 (23%)), р=0,0064. Незначні та зворотні побічні ефекти при терапії антиаритмічними препаратами відмічали у 27 (25,0%) пацієнтів.
Висновок
Результати цього дослідження продемонстрували, що терапія антиаритмічними препаратами є ефективною стратегією при лікуванні пацієнтів з ФП та СН.
Нагадуємо, що 23 квітня 2021 р. в цифровому форматі відбулася науково-практична конференція з міжнародною участю «Актуальні питання збереження соматичного та репродуктивного здоров’я жінок».
- Anter E., Jessup M., Callans D.J. (2009) Atrial fibrillation and heart failure: treatment considerations for a dual epidemic. Circulation; 119: 2516–25.
- Rienstra M., Hobbelt A.H., Alings M. et al. (2018) Targeted therapy of underlying conditions improves sinus rhythm maintenance in patients with persistent atrial fibrillation: results of the RACE 3 trial. Eur. Heart J.; 39: 2987–96.
- Al-Jazairi M.I.H., Nguyen B-O., De With R.R. et al. (2021) Antiarrhythmic drugs in patients with early persistent atrial fibrillation and heart failure: results of the RACE 3 study. EP Europace, euab062. doi.org/10.1093/europace/euab062.
редакція журналу «Український медичний часопис»