28 квітня відзначається Всесвітній день охорони праці. Цьогоріч він проходив під гаслом «Передбачати, готуватися та реагувати на кризи — інвестуймо зараз у стійкі системи безпеки та здоров’я на роботі», обумовленим пандемією COVID-19.
У всьому світі уряди, роботодавці, працівники й усе населення загалом стикнулися з безпрецедентними проблемами через пандемію та її наслідки. Вона торкнулася майже кожного аспекту галузі праці — від ризику передавання вірусу на робочих місцях до ризиків щодо безпеки та здоров’я на роботі.
Величезна кількість людей, які щодня контактують із COVID-19, а тому опиняються в небезпеці, — це медичні працівники.
В Україні станом на 28 квітня 2021 р. на COVID-19 захворіли 82 189 медичних працівників, 796 випадків хвороби стали летальними.
Професійні ризики для медичних працівників
Медичні працівники можуть наражатися на професійні небезпеки, що становлять ризик хвороб, травматичних ушкоджень і навіть смерті в контексті реагування на COVID-19. Ці професійні ризики включають:
- професійне інфікування COVID-19;
- ураження шкіри та тепловий удар від тривалого використання засобів індивідуального захисту (ЗІЗ);
- вплив токсинів через інтенсивне використання дезінфекційних засобів;
- психологічний дистрес;
- хронічну втому;
- стигматизацію, дискримінацію, фізичне та психологічне насильство та переслідування.
Професійний вплив SARS-CoV-2 на медичних працівників може реалізовуватися в будь-який час у закладах охорони здоров’я та в позалікарняному середовищі, під час пов’язаних із роботою подорожей до району циркуляції вірусу серед місцевого населення, а також на шляху до робочого місця та з нього.
Кожен заклад охорони здоров’я повинен розробити і впровадити програму з безпеки і здоров’я на роботі, як це сформульовано в концепції ВООЗ/Міжнародна організація праці щодо програм безпеки і здоров’я медичних працівників на роботі, а також призначеного та відповідним чином підготовленого координатора з питань безпеки і здоров’я на роботі. У великих закладах охорони здоров’я повинні бути комітет із питань безпеки та здоров’я на роботі, до складу якого входять працівники й керівництво, та служба безпеки і здоров’я на роботі з основними профілактичними функціями.
Відповідно до абзацу першого статті 13 закону України про охорону праці роботодавець зобов’язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.
Що мають робити керівники медичних закладів
Керівники медичних закладів повинні впроваджувати та реалізовувати заходи, аби мінімізувати ризики інфікування та правильно організувати роботу — розподілити потоки пацієнтів і працівників, здійснювати пасивний та активний скринінг, виділяти чисті і брудні зони, проводити навчання та підготовку працівників, зокрема:
- розробити й дотримуватися визначеного маршруту пацієнта та стандартів догляду за пацієнтами;
- визначити й розробити заходи щодо зниження ризиків інфікування працівників та перехресного інфікування серед пацієнтів;
- забезпечити раціональне використання засобів індивідуального захисту, їх правильне зберігання, носіння та знешкодження після використання;
- дотримуватися вимог щодо очищення та дезінфекції поверхонь;
- організувати правильне поводження з медичними відходами;
- розслідувати всі випадки травм медичних працівників на робочому місці та забезпечити постконтактне медичне обстеження працівників;
- організувати режим роботи й відпочинку працівників тощо.
Долучайтеся до нас у Viber-спільноті, Telegram-каналі, Instagram, на сторінці Facebook, а також Twitter, щоб першими отримувати найсвіжіші та найактуальніші новини зі світу медицини.
Редакція журналу «Український медичний часопис» за матеріалами phc.org.ua
