Оклюзія центральної артерії сітківки: рекомендації АНА 2021 р.

Актуальність

Оклюзія центральної артерії сітківки (ОЦАС) — рідкісне захворювання, що відмічається у популяції з частотою 1–10 на 100 тис. осіб [1]. ОЦАС та оклюзія гілки артерії сітківки (ОГАС) супроводжуються гострою безболісною втратою монокулярного зору. Сучасні дані свідчать, що ОЦАС розглядається як форма інсульту з аналогічним клінічним підходом та менеджментом пацієнтів. Етіологія ОЦАС та ОГАС залежить від віку пацієнта. Так, дані літератури свідчать, що атеросклероз сонної артерії є найпоширенішим етіологічним чинником для оклюзій артерій сітківки, однак у пацієнтів віком <40 років найпоширенішим чинником є кардіогенна емболія [2]. У більшості пацієнтів ОЦАС супроводжується гострою і глибокою втратою зору в одному оці, що зазвичай має безболісний характер. Інколи ОЦАС передує тимчасова монокулярна сліпота або наявний коливальний перебіг. Рідко ОЦАС передують відчуття спалахів світла, блискавок. OЦАС майже ніколи не відмічається в обох очах одночасно, але може відбуватися послідовно [3]. Втрата зору має серйозний характер, зазвичай залишається невеликий темпоральний острівок зору (найчастіше пацієнти бачать лише рух руки і рідко можуть рахувати пальці).

Сьогодні не існує достатньої кількості даних щодо ОЦАС, причому більшість стратегій менеджменту пацієнтів базується на даних спостережних досліджень та думці експертів. Американська асоціація серця (American Heart Association — АНА) представила огляд сучасних даних щодо ОЦАС [4]. Робоча група АНА провела огляд даних рандомізованих контрольованих клінічних досліджень, проспективних та ретроспективних когортних досліджень, звітів щодо менеджменту пацієнтів з ОЦАС. Далі будуть наведені основні рекомендації.

Визначення

• Гострий ішемічний інсульт — епізод неврологічної дисфункції, спричинений вогнищевою ішемією головного мозку, спинного мозку або ішемією сітківки без гострого інфаркту, підтверджений за допомогою анамнезу пацієнта, фізикального обстеження, рентгенографії або гістопатологічних досліджень.
• Інфаркт сітківки — смерть клітин сітківки, пов’язана з вогнищевою ішемією сітківки, що зберігається ≥24 год або до смерті пацієнта, клінічно це підтверджено фундоскопічним дослідженням, оптичною когерентною томографією або гістопатологічним дослідженням.
• ОЦАС — переривання кровотоку сітківки через ОЦАС при тромбоемболії або вазоспазму з/без ішемії сітківки.

Основні положення документа

ОЦАС з інфарктом сітківки відповідає діагнозу гострого ішемічного інсульту та встановлюється на основі клінічної симптоматики, що підтверджується за допомогою фундоскопії. Сучасні дані свідчать, що епідеміологія ОЦАС становить ≈1,9 на 100 тис. людино-років. При цьому ризик розвитку захворювання зростає відповідно віку пацієнта та наявності судинних факторів ризику, зокрема артеріальної гіпертензії, гіперліпідемії, цукрового діабету, ожиріння та шкідливих звичок (куріння). Ключовим чинником ОЦАС у 95% випадків є тромбоемболія, тоді як у 5% ОЦАС асоційовано з гігантоклітинним артеріїтом.

Специфічна клінічна картина при ОЦАС характеризується раптовою, безболісною, монокулярною втратою зору, зоровою нейропатією (часто ішемічного генезу), відшаруванням сітківки або внутрішньоочним крововиливом. При цьому ОЦАС впливає на центральний зір (гострота зору), периферичний зір (поля зору) та кольоровий зір.

З метою діагностики та встановлення діагнозу ОЦАС рекомендованим методом є фундоскопія. Менеджмент пацієнтів з підозрою на ОЦАС полягає у якнайшвидшому направленні пацієнта до найближчого відділення невідкладної медичної допомоги. Крім того, важливим є інформування пацієнтів, особливо груп високого ризику, про той факт, що ОЦАС характеризується безболісною монокулярною втратою зору і є проявом інсульту. Тому при перших симптомах необхідно якнайшвидше звернутися за медичною допомогою.

Відповідно до сучасних рекомендацій щодо менеджменту пацієнтів з ОЦАС ключовим методом лікування є внутрішньовенне введення тканинного активатора плазміногену. Робоча група АНА зазначає, що сьогодні відсутні переконливі докази ефективності консервативного лікування при ОЦАС, а деякі джерела свідчать, що очний масаж, парацентез передньої камери та гемодилюція можуть бути шкідливими для пацієнта.

Вторинна профілактика ОЦАС, включно з моніторингом ускладнень, повинна проводитися мультидисциплінарною командою фахівців з обов’язковим включенням до складу невролога, офтальмолога та сімейного лікаря. Також необхідною є модифікація факторів ризику, включно з лікуванням супутніх серцево-судинних захворювань. Антитромбоцитарна терапія показана пацієнтам, які мають ОЦАС, асоційовану з атеросклерозом, фібриляцією передсердь та іншим кардіоемболічним джерелом.

Список використаної літератури

1. Rumelt S., Dorenboim Y., Rehany U. (1999) Aggressive systematic treatment for central retinal artery occlusion. Am. J. Ophthalmol.; 128(6): 733–8. doi: 10.1016/s0002-9394(99)00359-1.
2. Greven C.M., Slusher M.M., Weaver R.G. (1995) Retinal arterial occlusions in young adults. Am. J. Ophthalmol.; 120(6): 776.
3. Appen R.E., Wray S.H., Cogan D.G. (1875) Central retinal artery occlusion. Am. J. Ophthalmol.; 79(3): 374.
4. Grory B.M., Schrag M., Biousse V. et al. (2021) Management of Central Retinal Artery Occlusion: A Scientific Statement From the American Heart Association. Stroke, March 8. doi.org/10.1161/STR.0000000000000366

Анна Хиць,
редакція журналу «Український медичний часопис»